Брехун повинен мати добру пам’ять, якщо не хоче, аби його підняли на глум.
Михайло Сендак – брехун, але пам’ять його частенько підводить. До склерозу ще, дякувати Богу, не дійшло, але пенсійний вік таки дається взнаки.
Нещодавно в інтерв’ю газеті «Джерела Трускавця» на запитання, як сталося, що саме він очолив Дрогобицьку райдержадміністрацію, Михайло Дмитрович, не мругнувши й оком, відповів: «Чесно кажучи, я тієї роботи не чекав. Але вірив, що мій досвід, знання, знайомство з Президентом В.Януковичем, коли ми ще були директорами (автотранспортних підприємств – А.В.), нормальні стосунки з Прем’єр-Міністром М.Азаровим стануть у пригоді. Але я командний гравець, людина слова і порядку. І коли мені була запропонована ця робота, погодився. Я дуже добре знаю не тільки Дрогобич, але й всю область. Хочу починати роботу з чистого листка. Не хочу копирсатися, але деякі питання мушу перевірити і обнародувати».
Отже, бідний Сендак жив собі тихим-мирним життям пенсіонера, ні про що не думав-не гадав, вишивав собі хрестиком і бджілок лілеяв, аж поки партія (Партія регіонів) не покликала його, безпартійного, під свої знамена. Ага, можна було би повірити в цю гарну казочку, придуману самим Сендаком для трускавецьких читачів, якби в одному з інших видань, яке здебільшого читають дрогобичани, він не заявив, що йому допомогли з працевлаштуванням друзі.
То ж коли ви були щирі, пане Сендак? І чому кажете трускавецьким читачам одне, а дрогобицьким – інше? Таки справді щиро вважаєте нас лохами?
Психологи стверджують, що кожна людина бодай раз на день але збреше. Робимо ми це підсвідомо, аби виглядати в чужих очах набагато кращими, ніж є насправді. Що поробиш, такою є людська психологія. Але одна справа, коли безневинно бреше юнак, намагаючись сподобатись дівчині, і зовсім інша – коли ця брехня лунає з вуст цинічного політика, яким, безперечно, є Михайло Сендак. Ловили його на цьому представники різних політичних сил, так що говорити про якусь змову проти нього не доводиться.
Скажімо, 30 вересня 2008 року Михайло Сендак написав заяву про вихід з “Батьківщини”. Тодішній заступник голови Львівської обласної ради, керівник обласної фракції БЮТ Людмила Козак констатувала, що це не є великою втратою для БЮТ, оскільки Михайло Сендак за час перебування в партії не відзначався активністю і був радше гостем, аніж справжнім членом партії. “Сендак увійшов до “Батьківщини” 2006 року, якраз напередодні виборів. Він є з тих людей, які використовують партію для вирішення своїх амбітних питань. Не знаю, чи втратила “Батьківщина”, коли такий член партії вийшов. Роботи як партійця, так і як депутата від Сендака ми не відчували. У жодній комісії обласної ради він не працював, а на сесії з’являвся час від часу, щоб зробити якісь політичні заяви”, – сказала вона. – Пан Сендак заявив, що покидає партію і складає депутатські повноваження. Насправді ж у заяві немає й слова про те, що він відмовляється від депутатського мандата”.
Брехуни, як правило, люди злопам’ятні, агресивні, які не терплять критики на свою адресу.
Свого часу газета “Молода Галичина” “діставала” Михайла Сендака за так зване аціонування АТП-14067, яким він керував, методом сертифікатної приватизації. Зокрема, 18 листопада 2003 року газета писала: “… поки водії та інші працівники АТП зорієнтувались, що таке це акціонування, в щоденних оперативних зведеннях … з’явились за підписом Сендака грізні попередження: “Хто не здав приватизаційних сертифікатів, на лінію не буде випущений”. А вже через місяць в такому ж зведенні з’являється ще одне попередження від імені адміністрації АТП (подаємо дослівно по тексту): “Хто не здав грошових сертифікатів на суму 250 гривень… до 10.10.96 р. будуть звільнені з роботи”.
Тоді ж львівська преса стверджувала, що Сендак шахрайським методом і шантажем заволодів понад сімдесятьма відсотками активів АТП-14607.
Або ще одне свідчення журналістів. Коли з 1996 року на АТП перестали виплачувати зарплату, Сендак почав створювати різноманітні дочірні підприємства з окремими рахунками. Тоді АТП стало збитковим, а прибуток почав осідати на рахунках цих дочірніх підприємств.
Михайло Сендак не забув образу. Журналісти “Молодої Галичини” стверджували, що купити їхнє видання в районах, особливо коли там була критика Сендака, було неможливо. Його прихильники скуповували газету, щоб вона не дійшла до читача.
Дуже важко мати справу з брехуном, обтяженим високою державною посадою. Він вважає себе живим небожителем, критика якого є недопустимою. Але допоки ми будемо лохами і станемо вірити сендакам на слово, вони перебуватимуть при владі.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень