У четвер, 6 грудня, в Дрогобичі пройшло чергове засідання Дискусійного клубу. Цього разу – в приміщенні «Пори». Одразу кинулася у вічі тотальна символіка «Батьківщини» і великий портретище Романа Ілика, так що не знаємо як кому, а нам було досить некомфортно знаходитися під наглядом цих безжальних очей невизначеного кольору. Оскільки одним зі співзасновників Дискусійного клубу є довірена особа Романа Ілика, а засідання відбуватимуться в цьому приміщенні із «іконою», то представник «Трускавецького вісника» призупиняє свою участь в проекті Дискусійного клубу. Тим більше, що саме тут, у цьому приміщенні, проходили засідання сумнозвісного руху «Чесно», який дискредитував саме поняття чесності.
Але оскільки ми вже побували на засіданні ДК, яке стосувалося проблем четвертої влади, тобто ЗМІ, то подаємо невеличкий репортаж про цю зустріч.
Отже, в засіданні взяли участь такі громадські діячі (в тому числі і журналісти) як Хосе Турчик, Святослав Сурма, Михайло Ваврин, Леонід Тимошенко, Ярослав Бігуняк, Анатолій Власюк, Роман Ощипок, Анна Волошин, Валерій Каленюк, Ярослав Баран, Сергій Матійко, Ігор Чиж, а також ще двоє осіб, чиїх прізвищ, на жаль, не знаємо. Кожен говорив те, що думав, тому щирість була присутня тут однозначно. Інша річ, що не кожен вмів чи міг до кінця вислухати та зрозуміти позицію іншого.
Неприємно було слухати, як окремі громадські діячі намагалися вилити якнайбільше бруду на таку знану та давню дрогобицьку газету як «Галицька зоря». На їхню думку, вона мала б стати місцевим «Експресом», але піар-менеджер Ярослав Баран звернув увагу, що «Експрес» не повинен бути прикладом і пояснив чому саме.
Про те, що журналіст повинен бути бійцем, а все решта прийде з досвідом, говорив Хосе Турчик, а редактор «Чумацького Шляху» Валерій Каленюк підняв дуже актуальну тему відповідальності за написане в контексті авторства публікацій. Появилося безліч статей, в тому числі у друкованих ЗМІ, які підписані псевдонімами. Чого боятися, якщо ти пишеш правду? Навіщо ховати своє обличчя? Але й тут не все так однозначно. Ярослав Баран навів приклад, які проблеми виникли в одного його трускавецького колеги, коли той хотів подати інформацію про аварію за участі високопосадовця.
Створити громадську організацію «Четверта влада» закликав Анатолій Власюк, натомість Святослав Сурма пропонував започаткувати якісно новий проект редакційної ради, до участі над розробленням якого зголосилися Роман Ощипок, Анатолій Власюк, представники телеіндустрії, а також автор цих рядків. Ідею такого проекту пан Сурма виношував ще тоді, коли зробив зустріч понад сорока журналістів нашого регіону, але ця ж зустріч показала, що багатьом із «акул пера» просто наплювати на свій професійний ріст чи на якусь відповідальність.
Не розвивається на наших теренах історична журналістика – нарікав Валерій Каленюк, тож з цього приводу свої міркування виклав декан історичного факультету ДДПУ, професор Леонід Тимошенко. Стан дрогобицької журналістики такий, якого заслуговує наша громада, зауважив Леонід Володимирович.
Свої думки щодо росту популярності видань з точки зору паблік рілейшенз висловив Ярослав Баран. Співвідношення між розумними, інтелектуально мислячими людьми та сірою масою в нас складає 20 на 80, зауважив піар-менеджер (і одночасно журналіст), а завдання ЗМІ – змінювати ці показники на краще. Тут важко не погодитися із паном Ярославом, тож тепер стає зрозуміло, хто ж насправді обрав собі депутата на Дрогобиччині. І хоча завдання журналістики – стати вихователями суспільства, та інколи складається враження, що це суспільство хоче методів не Корчака чи Ващенка, а Макаренка.
Та головний акцент робимо на тому, що абсолютна більшість місцевих ЗМІ не була представлена на цьому Дискусійному клубі. Отже, всіх все в нашій «четвертій владі», напевно, влаштовує. Не дивно, адже журналісти – дзеркало суспільства. А суспільство хоча критикує владу, та все одно її обирає, переобирає і все його влаштовує. Так само і з мас-медіа – може, вони не такі, як мали б бути, але інших немає і найближчим часом навряд чи появляться. Бо як слушно зауважив хтось на цьому засіданні ДК, «стара гвардія» не хоче допустити нових ініціативних людей. Змія вже не має ні сили, ні бажання скидати старе ліновище, тому й не росте. А стара шкаралупа не підходить розміром для нового покоління. Адже старе вино у нові бурдюки не наливають…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень