Сонце в тумані. Стебник

02.02.2018 | Filed under: Публікації

При чому тут сонце та ще й в тумані та ще й в Стебнику може спасти на думку тому, хто захоче прочитати цей матеріал . А при тому, що дуже це нагадує реальні події у ПрАТ«Стебницьке гірничо-хімічному підприємстві «Полімінерал» Бо як сонце висвічує всі негаразди на поверхні землі, а туман, навпаки, прагне їх  приховати,  так і в Стебнику.   Тільки не сонце, а катастрофічний провал земної поверхні в зоні гірничого відводу  «Полімінерал», який   30 вересня 2017-го року спровокував техногенний землетрус силою близько 2 балів та руйнацію лінії електропостачання до м. Трускавець.  Висвітлив та показав всі негаразди на підприємстві та загрозу довкіллю, які тут існують. Рівно-ж  і події після та  навколо цього провалу ( а минуло вже більше як 3 місяці) показали всю провальність дій  влади, та навіть, більше – її  старання все це якось замнути, заговорити, по простому – нагнати побільше туману. Чому саме так? Давайте спробуємо розібратись.

    Отже, провал в Стебнику. Головні причини, очевидно, наступні:

Причина перша. Розробка та реалізація  «Комплексного проекту консервації рудника№2 і рекультивації порушених земель в зоні діяльності Стебницького ДГХП «Полімінерал». Проект був виконаний Львівським ВАТ«Гірхімпром» (тепер ТзОВ «Гірхімпром», підконтрольне відомому олігарху Фірташу) за вихідними даними на проектування, розробленими відділенням гірничо-хімічної сировини АГН України, в якому працюють ті ж  працівники «Гірхімпрому» – тобто самі собі видавали завдання на проектування самі й проектували ( ще й самі моніторили потім його виконання в додаток до авторського нагляду). Шкідливість цього  проекту була очевидна ще на стадії виникнення його як такого. Нагадаємо історію його появи. Сама ідея, правду кажучи, з’явилася з появою на руднику №2 водопритоків. А вже на початку нульових років почалося її активне просування, для чого було використано  питання  періодичного вимкнення підприємству електроенергії через заборгованість у 2000р. Згодом воно переросло в щоденні шестигодинні вимкнення в грудні 2001р, які нібито привели до переповнення  акумулюючих ємностей (т.з.зумпфів), що в свою чергу викликало неконтрольований перетік шахтних водопритоків з дренажного горизонту копальні на нижчележачі горизонти, і як наслідок привело до підтоплення гірничих виробіток ІУ – У горизонтів в кількості 969-1200м3/добу, –  тобто виникла аварійна ситуація. А тому, нібито для її стабілізації, було запропоновано здійснити «мокру консервацію» рудника шляхом заповнення його порожнин розсолом, що має приготовлятися на хвостосховищі. Але ж по-перше, відключення електроенергії проводились планово, про них енергопостачальні організації повідомляли заздалегідь;  по-друге ( про це ніхто чомусь не згадує) акумулюючі зумпфи були розраховані на значно більшу ємність, чим дебіт розсолів, поступаючих в шахту, зрештою відкачка з них розсолів на хвостосховище проводилось раз на добу протягом години-двох переважно в нічний час. Таким чином, цілком логічно можна констатувати, що затоплення нижчих горизонтів стало результатом бездіяльності та халатності працівників рудника №2 . Тим не менше, вже 20.01.2002р протокольним рішенням наради у заступника Державного секретаря Мінпромполітики України О.Г.Голубова виділяються кошти ВАТ «Гірхімпром» на розробку проектно-кошторисної документації для виконання першочергових робіт по запобіганню  розвитку надзвичайних ситуацій техногенного характеру і обов’язкових природоохоронних робіт для збереження екологічної рівноваги в зоні діяльності Стебницького ДГХП «Полімінерал» а також на розробку вже згаданого «Комплексного проекту мокрої консервації…». Дальше ще цікавіше, – блискавично розробляється проект, проходить розмаїті експертизи, з яких головну науково-екологічну оцінку проекту  (всі подальші в  основному, будівельно-кошторисні  базуються на цій оцінці) проводять геологи та географи Київського держуніверситету ім.Т.Г.Шевченка. І вже в березні 2004р він затверджується Постановою Кабміну, яку підписав тодішній Прем’єр-міністр України В. Янукович. Можна тільки здогадуватись, чому  це все так швидко відбувалось… Але менше з тим, – важливішим є інше – чому  до експертизи  «Проекту…» не були залучені компетентні в калійній галузі фахівці та установи, зокрема державне підприємство «Калуський науково-дослідний  інститут галургії», який як ніхто інший знає проблеми Стебника? Чому не запросили до аналізу такого важливого проекту іноземних спеціалістів маючих досвід з подібних проблем. Адже мова йде про консервацію родовища із запасами порядка 500млн тн. Відповідь очевидна – ніяка це не «мокра консервація» рудника№2 а затоплення, тобто його ліквідація, бо,  (цитую офіційну думку того ж Калуського державного підприємства «Науково-дослідний інституту галургії») : « Цілком очевидно що вживаний термін ( мокра консервація) не коректний. Поняття консервації по відношенню до гірничо-видобувного об’єкту передбачає поновлення його експлуатації в майбутньому. Цілком очевидно, що після затоплення соляного рудника відновити його роботу уже неможливо і усі розвідані в його межах запаси сировини є втраченими. Крім цього це поняття суперечить існуючим нормативним документам …» Про  недосконалість та необхідність перерозгляду проеку сказав і Віце-прем’єр С.Кубів, при перебуванні в Стебнику в листопаді 2017р. оскільки «він не носив навантаження мінімізації ризиків екологічної проблематики, яку ми сьогодні маємо»

Ще раз хотів би наголосити, що проект  «мокрої консервації» виник саме тому що рудник№2  розпочав затоплюватись самочинно. То й і нехай затоплюється, вирішили причетні до цього посадовці, – а за сам  процес можна ще й отримати кошти від держави. Тому -то справжні фахівці, тим більше іноземні, під тим безглуздям не підписалися би ( до речі одні з найавторитетніших в калійній галузі компаній – «Іtalkali» та ІMC Global які скрупульозно вивчали всі аспекти діяльності «Полімінералу» однозначно вважали що суха консервація рудника№2 правильна і не викликає застережень, і цьому є документальні підтвердження)…Про  безперспективність проекту «мокрої консервації» фактично визнав і сам розробник –  ВАТ« Гірхімпром», – бо ще у 2006р ( і це на другий рік після початку реалізації проекту) з’явилася стаття у відомій газеті «Дзеркало тижня»( №35 від 16-29 вересня 2006р) де її автори –  розробник проекту виконавчий директор «Гірхімпрому» І.Зозуля та автор вихідних даних на проектування керівник відділення гірничо-хімічної сировини АГН України А.Гайдин пишуть буквально наступне : «..На місці рудника№2 можна створити солоне озеро, яке прикрасить цей край і зробить його ще привабливішим для туристів. При цьому витрати на ліквідацію шахти можна зменшити на десятки мільйонів гривень…» зробивши це таким чином : « Виконати кероване обвалення поверхні над рудником №2» а «добрива купимо в Білорусі». Коментарі тут, як кажуть зайві.

Причина друга. Виконання, власне, самих робіт по  «Проекту …» (попри всю свою недолугість, він все таки був прийнятий до реалізації, а деякі з його положень навіть були раціональні), розрахованих на 8 років (2004-1012рр). За цей період було затрачено біля 72 млн. грн. з Держбюджету ( за словами того ж  першого віце-прем’єра С.Кубіва) які,  очевидно, пішли на другорядні роботи, бо головне –  тампонаж карсту та планомірне заповнення виробіток та карсту матеріалами з хвостосховища – не було виконане. Як рудник затоплювався хаотично, так і затоплюється донині, а хвостосховище, яке мало бути утилізоване в підземних виробітках рудника№2 і надалі стоїть на своєму місці, несучи потенційну загрозу довкіллю (до закачки хвостів, між іншим, почали приступати лише у 2009р). Всі розмови про недостатнє фінансування державою робіт не витримують критики в силу згаданих причин. До речі, на суху консервацію витрачалось у 2-3 рази менше бюджетних коштів, ніж при реалізації проекту «мокрої консервації», і, тим не менше, вдавалося зберігати рудник для майбутнього.

Причина третя. На превеликий жаль, перехід підприємства в приватні руки у 2013р не покращив ситуації, а продовжив практику безпосередніх попередників – нічого суттєвого не робити. Взагалі, ситуація з приватизацією підприємства досить дивна:  пропозиції потенційних іноземних, спеціалізованих в калійній галузі, інвесторів у 2009 та 2013 рр. ( не кажучи вже про 90-роки минулого століття) відміталися під всякими благовидними чи неблаговидними приводами, аж раптом у тому ж 2013р  ФДМ України  продає його фірмі «Райз» яка входить до холдингу О.Бахматюка (ну явно не спеціалізованим інвесторам, бо з калійною промисловістю вони знайомі тільки через її продукт – калійні добрива). Чому саме йому, і для чого йому це потрібно та ще й  із зобов’язаннями фінансувати природоохоронні роботи та реалізовувати «Проект…» власним коштом (фінансування з Держбюджету було припинене в березні того ж 2013 при підготовці «Полімінералу» до продажу) – можна тільки здогадуватись, хоча,   цілком  можливі варіанти – або перепродати якомусь спеціалізованому інвестору, або просто знищити підприємство, як знищено на сьогодні всю гірничо-хімічну промисловість Західної України (а добрива, витрачаючи колосальні кошти, купуємо в Білорусі, як і передбачив «Гірхімпром»). Як каже один відомий журналіст із-за «порєбріка»-«Совпаденіє? Не думаю». Чи не так?

Результатом всіх цих оборудок і стала  цілком прогнозована катастрофа – провал. Зараз же після катастрофи всі почали  говорити, що це було прогнозовано, що це повинно було статися. Ну добре, але де ж ви були до цього ? «Гірхімпром» може сказати, шо  при моніторингу  бачили, що ситуація погіршується, як і бачили на «Полімінералі» – і що зробили? Та нічого, крім чергових нарад, та декларацій. А процес, тим часом ішов до свого логічного завершення – провалу. Причому кошти з Держбюджету все-таки продовжували виділятися.

Не навчило нікого і нічого і серйозне попередження у 2009р, коли в районі провалу під землю пішла р.Вишниця. Тоді також засідали, навіть планували  перенести дорогу Т 14-02, лінії електропередач, водогону – та все закінчилося як завжди – вибили додаткові кошти з Кабміну на укріплення русла річки (десь 5,8 млн.грн) та й забули до наступної події.

ЩО Ж ВІДБУЛОСЯ І ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІСЛЯ ПРОВАЛУ?

Одразу ж після провалу 30 вересня 2017р (майже одразу – бо тільки 2 жовтня) в Трускавецькій міській раді зібралося чимало   дещо розгубленого люду – спеціалістів, представників влади та просто зацікавлених. Одразу стали помітні різні підходи до цієї події, які є актуальними і сьогодні:

  • Трускавецька влада явно зацікавлена  у всілякому применшенні масштабів та наслідків події – мовляв все це незначуще, а, найголовніше, – не несе загрози курорту ( її мотиви, звісно,  цілком зрозумілі – негативний імідж курорту   та втрачені доходи їм не потрібні). Цю позицію в якійсь мірі підтримала і обласна влада, яка, передусім, хоча би за своїм статусом, мала би бути над «містечковими» інтересами і дбати передусім за весь регіон – адже провал, а, головне його безумовний подальший  розвиток, загрожує  всім, і джерелам Трускавця також. Але трускавецька влада і надалі продовжує відстоювати свої власні меркантильні інтереси, про що свідчать висловлювання  очільників про необхідність відкликання в «Полімінералу» ліцензії на розробку родовища. І ось  вже стало відомим, що дія ліцензії нібито призупинена… Але чого в цьому більше? Бажання зупинити діяльність підприємства та закрити привабливість для інвестора чи бажання отримати можливість освоювати землі в межах гірничого відводу в рамках створення нової ОТГ «Великий Трускавець»?;

  • Позиція Дрогобицької РДА дивно спокійна, (хоча провал стався на районній землі, а якщо  точніше, на землях Болехівської сільської ради, яка ігнорує подію взагалі). Зрештою позицію району можна в якійсь мірі зрозуміти. Адже буквально напередодні провалу, а саме 12 вересня 2017р, на своїй черговій сесії Дрогобицька районна рада  з якогось дива приймає Звернення до  Верховної Ради України та  Кабміну про  фінансування природоохоронних  заходів (тобто проекту) на «Полімінералі» з Держбюджету. І це при тому що всі прекрасно знають (про це говориться навіть в преамбулі звернення), що «Полімінерал» є приватним підприємством, власники якого при купівлі у держави взяли на себе зобов’язання щодо виконання цих робіт власним коштом. Констатовано також факт припинення «Полімінералом» цих робіт і відсутності достовірної інформації про екологічний стан, через недопущення контролюючих організацій… І тим не менше таке прохання мало місце.Чому?  ;

  • Позиція Дрогобицької міської ради взагалі незрозуміла і ніяка. Хоча, разом з тим, не  завадила їй прийняти на своїй сесії відозву про перенесення ділянки аварійної дороги на Трускавець, саме через Дрогобич, привівши до ладу за рахунок Держбюджету  мало не всі транспортні артерії міста..;

–    Виглядає так, що крім Стебницької міської ради та стебницької громади, ця подія та її катастрофічний розвиток нікому не болить. Вимоги Стебника про створення ОТГ з поверненням їй історичної території та наданні їй статусу зони стихійного лиха, вирішення питання з аварійною ділянкою автодороги на Трускавець не беруться до уваги.

Які ж дії обласної влади та Києва? Дивимось:

На сесії обласної ради приймається рішення про виділення 2 480 тис грн для першочергового обстеження території в зоні катастрофи (до речі,  загалу невідомо хто, за що і скільки отримав з цих коштів) і прохання  до Кабміну про виділення чи то 133 чи 214 млн.грн із резервного фонду на ліквідацію наслідків катастрофи в т.ч. перенесення автодороги Т 14-02, ліній електропередач та водогону (як і в 2009р –хіба що тоді сума становила біля 139 млн.грн ). На вимогу   народного депутата від Дрогобиччини Б.Матківського, з питань пов’язаних із Стебницькою катастрофою, проводиться спеціальне засідання одного з ключових комітетів Верховної ради України  та до Стебника виїжджає перший віце-прем’єр С. Кубів з дорученням  Прем’єра В.Гройсмана розібратись на місці. Вже за його дорученням Львівською ОДА утворюється робоча група з проблем Стебника.  До складу групи залучено багато посадовців в т.ч. Трускавецької міської ради, Дрогобицької міської ради та РДА – навіть сільського голову с.Модричі ввели, тільки  Стебницького міського голову чомусь  «забули».  Згодом, після багатьох нагадувань, все таки ввели. До складу групи ввели і науковців – представників ТзОВ «Інститут Гірхімпром», Карпатського відділення інституту геофізики ім.Субботіна НАН України, Інституту геодезії «Львівської політехніки та Івано-франківського технічного університету нафти та газу – все як і анонсквав п.Кубів. «Забули» також залучити чомусь і головну науково-дослідну установу України в калійній галузі – Калуський державний науково-дослідний інститут галургії).  Фактично проігноровано  і німецьку компанію «K-UТЕК», котра є визнаним фахівцем в калійній галузі , зокрема в моніторингу та вирішенні проблем в зоні діяльності таких підприємств, як  «Полімінерал». До слова кажучи. ця компанія своїм коштом (при участі європейських грантів) у 2003-2004рр провела  моніторингові роботи на карстонебезпечних ділянках  в Стебнику і, фактично передбачивши катастрофічний провал,  подала свої пропозиції як Львівській ОДА так і керівництву «Полімінералу» (втім, вони не були прийняті до уваги). Незважаючи на це, після провалу представники компанії оперативно відгукнулися на запрошення Львівської облради, та прибули до Стебника з конкретним планом дій,  але  – як робочою групою так і ЛОДА цей план, знову  фактично  проігнорований (і це попри гучні заяви в пресі про співробітництво з цими німецькими фахівцями). Які ж досягнення в робочої групи? На її засіданнях попри дійсно нагальних, розглядалося широке коло питань, деякі з яких не мали і не мають  ніякого відношення ні до  провалу ні до мінімізації його наслідків. Наприклад –  зобов’язати КП «Дрогобичводоканал» розробити ПКД на будівництво напірного каналізаційного колектора від Стебника до районних очисних споруд та разом з КП «Трускавецьводоканал» надати довідку про наявність/відсутність на балансі самопливного каналізаційного колектора від Трускавця до Стебника і т.д. Питання вивчення ситуації з провалом та шляхи його розвитку хоч і розглядались, конкретних результатів не опубліковано. Багато уваги зверталося на розробку нової концепції та проекту консервації рудника №2 (на доручення віце прем’єра С.Кубіва). І хто ж  грає першу скрипку у розробці концепції? – а ТзОВ «Інститут «Гірхімпром», автор попереднього провального проекту (правда на додаток йому додали Інститут геофізики ім.Субботіна НАН України, Івано-франківський технічний університет нафти і газу, Національний університет «Львівська політехніка», «Національне агентство управління та випробування космічних засобів ДКА України»). При всій повазі до  наукових здобутків цих установ, спеціалістами в калійній галузі їх можна назвати тільки з великою натяжкою.

Ось і все що ми отримали за більш як 3 місяці. Ні слова про потенційну загрозу подальших провалів ні про хоча б гіпотетичні шляхи їх недопущення. І тільки аж 26.01.2018р, прес-служба ЛОДА нарешті оголосила, що стабілізація  ситуації поблизу Стебник – на контролі департаменту екології, директор якого п.Гречаник зазначив, що : « У результаті досліджень ми змогли розробити проектно-кошторисну документацію на перенесення автомобільної дороги, лінії електропередач та водогону», «Окрім того встановлено систему для відслідковування в режимі реального часу ймовірних підземних провалів на території рудника№1 і№2, яка складається з двох нахиломірних станцій». А ще ЛОДА звернулася до Кабміну про виділення 214.2 млн.грн для перенесення об’єктів інфраструктури за межі гірничого відводу. І знову всі ці рішення приймаються кулуарно і тими самими особами. Одним словом, все покрите туманом, який має заколисати громаду. І крапка.

Р.S. А тим часом в Калінінградській області РФ ( Східна Прусія) на родовищі полімінеральних калійно-магнієвих руд, аналогічним стебницьким, повним ходом йде будівництво рудника із переробним комплексом. Приватний європейський  іноземний інвестор тільки в 2012р придбав ліцензію на розробку родовища,  а вже 2020р планує запустити весь комплекс в роботу, вклавши в проект порядка 1 млрд.дол.США. Активно співпрацює з інвестором вже згадувана німецька компанія « К-UТЕК», а Калуський інститут галургії у 2013р на прохання Білоруського інститтуту галургії розробляв вихідні дані на проектування – поскільки в РФ немає таких спеціалістів в цій галузі.. А в нас? Знову наступимо на ті самі граблі?

З.Варивода, к.т.н. чл-кор АГН України

(Переглядів 522 , 1 переглядів сьогодні)

About 

Tags:

Газ на авто. Трускавець

Новини Трускавця та регіону

ТОП коментованих за тиждень

  • None found

Оголошення ТВ

  • Запрошуємо юних футболістів
    31.01.2020 | 13:57

    Футбольна школа «КМС» (м. Трускавець) проводить відбір хлопців 2009-2010 р.н. в секцію футболу. Контактний телефон:  096-064-71-97 (тренер Володимир Смола). (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеОголошується набір дітей для занять футболом (0)Козацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Футбольна школа «КМС» поповнилася 12 юними футболістами (0)Трускавчан запрошують на Майдан Незалежності на перегляди футбольних матчів (0)

  • Шукаю роботу з ведення бухгалтерського обліку
    28.01.2020 | 16:00

    Шукаю роботу з ведення бухгалтерського обліку підприємців. Конт. тел. 067-67-27-641. (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеКозацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Запрошуємо спільно відзначити День Соборності України (0)Шукаю роботу з прибирання приватних будинків (0)В музеї міста-курорту відкриють виставку про кримськотатарську спадщину (0)

  • Archive for Оголошення ТВ »

Архіви