Кожна картина – це диво, сотворене руками людини. А що вже казати про ікону, яка інколи має дивовижні здатності зцілювати, навертати до Бога, заспокоювати, змушує задуматися над своїм ставленням до інших людей та до Господа. Прикладів чудотворних ікон можна називати багато, кожна з них має свою історію, свої легенди, своє значення.
Творіння ікони – справа дуже сокровенна, можна сказати сакральна. Не можна писати образ, будучи нечистим, заклопотаним, суєтним, нещирим. Адже писання ікони – це не просто малювання картини, це вкладення часточки своєї душі.
В готельно-курортному комплексі «Карпати» з 5 по 15 лютого триває пленер художників-іконописців на тему «Джерела». Участь в пленері беруть митці Андрій Винничок, Ольга Кравченко, Наталія Русецька, Оксана Винничок, Софія Білик, Остап Лозинський, Роман Зілінько, Олександр Бриндіков, Уляна Нищук, Орест Рабик, Уляна Томкевич, Данило Мовчан. Їх – 12, як апостолів. Куратором та автором концепції пленеру іконописців є Марія Цимбаліста.
Кожен день митці починають з молитви в каплиці оздоровниці. Після благословення, уділеного отцем Володимиром Бондарчуком, духовним опікуном і одним з організаторів пленеру, іконописці займають місця в затишному напівтемному залі і під відповідну музику беруться до справи.
– Коли я був на пленері іконописців у Польщі, в Криниці, то подумав – а чому б нам у Трускавці не організувати такі самі пленери, – розповідає отець Володимир. – Керівник «Карпат» Лев Грицак підтримав мою ідею і люб’язно погодився прийняти митців, за що я йому щиро вдячний.
– У Трускавці пленер іконописців відбувається вперше, – доповнює отця співорганізатор пленеру, «комісар» Андрій Винничок. – Це добрий початок і надіємося, що він буде постійно розвиватися. Будемо пробувати в наступні роки, якщо Бог дасть, залучати до наших пленерів учасників з інших країн, зокрема з Польщі та Словаччини.
– Я закінчив відділ сакрального мистецтва Академії мистецтв, тому вже не вперше відвідую такі пленери, – каже митець Данило Мовчан. – А от у Трускавці я вперше. Тут особлива атмосфера, яка надихає мене…
До речі, чимало творчих людей, з якими журналістам доводиться спілкуватися при виконанні своїх професійних обов`язків, відзначають благодатний, позитивний вплив на них аури Трускавця, своєрідності та неповторності цієї місцини. Серед них – і учасники пленеру іконописців.
Лине тиха музика, зосереджено вдивляються у лики святих художники, шелест та легеньке поскрипування немов доповнюють ідилічну картину творення дива. Триває творчий процес, результатом якого стає ікона.
Написані учасниками пленеру ікони залишаться в Трускавці. Є ідея започаткувати оригінальну трускавецьку колекцію ікон, що, без сумніву, було б додатковою популяризацією не лише іконопису як мистецтва, але й було б популяризацією нашого славетного Трускавця, курортної столиці України.
Володимир Ключак
Додаток. Із концепції пленеру іконописців «Джерела» у Трускавці
Протягом останніх років в українській культурі відновлюється інтерес до сакрального мистецтва й, зокрема, сучасного іконопису, який дозволяє сучасним художникам та християнським спільнотам, для яких і в яких вони працюють, з одного боку, зберігати зв’язок із духовними традиціями Вселенської Церкви та української церковної спільноти, а, з іншого боку, відповідати духовним та естетичним потребам свого часу. Ікона є відображенням речей позачасових та досконалих, але, водночас, залишається невіддільною від духовного світу певної спільноти та її часового контексту.
У наш, насичений інформацією, розмаїтими яскравими образами та звуками, час, зберегти цю тонку матерію дочасності та вічності у своїх мистецьких творах художникам допомагає спільна праця в колі однодумців поза межами свого звичного робочого середовища. Такі «пленери» допомагають художникам зосередитись на найважливішому, а також служать джерелом натхнення та новим творчим середовищем для місцевих мешканців.
Ми вирішили назвати проект у Трускавці «Джерела» не лише тому, що це мальовниче місто славиться своїми цілющими водами, але й тому, що це місто може стати для художників та гостей цього міста також місцем духовного збагачення й творчого оздоровлення.
Для Першого пленеру, аби знайти певні спільні точки дотику й більше дізнатись про місто, його мешканців та історію, ми пропонуємо художникам звернутися до теми води й джерела як можливості зцілення й, можливо, тоді можна буде теж по-новому подивитися на такі чудові християнські назви трускавецьких джерел як «Еммануїл», «Марія», «Катерина», «Барбара» (Варвара), «Софія», «Гелена» та ін. Адже за цими іменами окрім місцевих історій ховаються універсальні християнські правди: Еммануїл, що значить З Нами Бог – воплочений у Різдві Христос, який є джерелом життя та милосердя; Марія, яка удостоїлась стати Матір’ю Бога та найбільшою заступницею людства; Софія, що означає мудрість, джерелом якої є Господь, Гелена, яка отримала честь віднайти хрест – страшне знаряддя муки, на якому був розп’ятий за гріхи людства Христос, але який також став для кожної людини можливістю правдивого оздоровлення та вічного життя, Катерина, Варвара – святі мучениці сильної віри, Анна – богобоязлива й терпелива матір Богородиці…
Поза цими локальними розвідками, пропонуємо художникам звернутися до символіки води в християнській культурі, загалом, а вона надзвичайно багата.
Вже в Старому Завіті ми бачимо, що рай є місцем, звідки б’ють джерела води живої, що напуває землю. Після свого вигнання з раю людина перебуває у постійному пошуку тої води, що приносить вічне життя. Символічно, що в пошуках землі обіцяної після виходу із Єгипетської неволі, людство блукає в пустелі, де відчувається постійний брак та дуже сильна потреба води. Боротьба за володіння джерелом часто є надзвичайно жорстокою, адже людина та все живе постійно відчувають спрагу.
Цю спрагу в Новому завіті втамовує Христос – занурюючись в Йорданські води Він освячує увесь створений світ (Богоявлення; перебуваючи поруч він стає джерелом життя правдивого (Зцілення розслабленого біля овечої купелі); прохаючи у жінки самарянки-води він напоює її вірою (Христос і самарянка); зцілюючи сліпих Христос відкриває їх внутрішні очі (зцілення сліпонародженого біля Силоамської купелі); вода і кров, які виходять із проколеного тіла Ісуса Христа тамують людську безкорисливої любові (Страсті Христові, Розп’яття). Так, «…Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є!» (Ів. 7, 37-38). Занурення у воду є знаком оновлення та народження нової людини, в єдності з Богом.
Водночас, вода може бути образом жорстокої дійсності. Тож невипадково основою Церкви стали рибалки (Петро, Андрій, Іван, Яків), а церква для християн – кораблем спасіння, міцним ковчегом у бурхливих водах світу. Незамінними цеглинками того ковчегу, що є також прообразом раю, є безкінечні сонми святих мучеників, хрещених жертвою власної крові, святителів, що зберігають та передають таїнство Хрещення, преподобних пустельників та монахів, які притягують своєю аскезою та молитвою вірних навіть у пустелю….
Запрошуємо художників до спільних роздумів над цими темами, до творчих пошуків, й тематичних доповнень, а також пропонуємо у своїх іконографічних розвідках пам’ятати про мальовничий ландшафт та історичну архітектуру Трускавця й спробувати його характерними елементами збагатити свої, особливо, сюжетні композиції.
1
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень