Інколи складається враження, що на АТОвців хтось влаштував полювання. Зрозуміло, ці люди незручні владі, клеркам, популістам, а зрештою й більшості обивателів, яка не може і не хоче визнати, що воїни є кращими від них. Кращими, бо не відсиджувалися, не втікали, не відкуплялися і не відмазувалися. А йшли на Майдан, записувалися добровольцями на війну, вміють тримати в руках зброю і колись цю ж зброю можуть використати проти внутрішніх ворогів держави, негідників та запроданців, що продали свою душу та рідну державу Кремлю.
Ігор Орестович Яворський з Трускавця – з когорти саме таких. Був на Майдані, пішов добровольцем у АТО. В АТО служить і його рідний брат. «Хоча й не ангел, проте чудова людина» – характеризує Ігоря бойовий товариш Леонід Федевич. І ось нещодавно Ігоря Яворського Печерський суд міста Києва засудив на 4,5 роки за спізнення на полігон. Причому суддя Тарасюк Крістіна Едуардівна, котра винесла такий жорстокий і безглуздий вирок – з числа тих, хто судив майданівців, хто поновився на роботі через суд, хто відмовлявся відкривати справу проти Януковича.
Про несправедливий присуд і дивну суддю, про «зачистку» АТовців і про потребу протистояти запущеному механізмові дискредитації та переслідування захисників України говорилося на прес-конференції, котра пройшла 6 липня в приміщенні Народного дому Трускавця. Говорилося багато, і не було там слів неправди чи прикрас. Гола та неприваблива реальність така, що з наших хлопців-АТОвців просто знущаються, їх принижують, проти них порушують кримінальні справи. Очікувати, що їх захистить влада, не доводиться. Захистити себе самі вони просто зобов’язані, адже якщо «усунуть» їх, захищати Україну буде просто нікому.
На прес-конференції прозвучала цифра – 10 тисяч. Саме стільки кримінальних справ порушено проти АТОвців. Як каже Леонід Федевич, «пришити» щось можуть кожному. Адже війна – це не лише важка праця та виснажливий двобій з ворогом, це не лише захист Вітчизни та військова форма на різного роду урочистостях. Війна – це часто й балансування на межі закону та законності. Приклад Ігоря Яворського це доводить дуже чітко: чоловік не з`явився вчасно на полігон, була порушена кримінальна справа, прокурор просив суд дати штраф, а суддя «впаяла» 4,5 роки тюрми, «підтягнувши» всі попередні провини бійця. Добровольця судили як дезертира, а вирок виявився у рази жорстокішим від того, що просив прокурор. Скорочена процедура судового розгляду, на яку погодився боєць Яворський, зіграла з ним злий жарт.
На прес-конференції у Трускавці виступила мама Ігоря, Леся Яворська. Клубок підступав до її горла, коли вона розповідала історію життя та засудження сина. Ігоря Яворського кинули в Лук`янівське СІЗО, в камеру, де 16 ліжок на 32 бандитів. Більшість з цих бандитів – ярі антимайданівці або ж вбивці. Щоправда, потім бійця перевели в іншу камеру, але матері від цього не дуже легше. 4 роки та 6 місяців для сина-добровольця, який буцімто був у «розшуку», хоча й воював, який їхав на суд з квитком назад і грішми для оплати штрафу… «Мені образливо за нашу державу», – ледве витискає слова Леся Яворська.
АТОвець Вадим Печніков зачитує звернення громадських організацій АТОвців та небайдужих активістів Дрогобиччини з вимогою скасувати несправедливий вирок та випустити Ігоря на волю. В обговоренні беруть участь представники влади та громадськості, воїни АТО з Трускавця, Дрогобича, Борислава, волонтери. Серед тих, хто виступили – волонтери Тарас Лужецький і Сергій Розора, громадський діяч Ігор Пілько, депутат Львівської обласної ради Василь Масний, депутат Трускавецької міської ради, АТОвець Василь Тимчишак, очільник ГО «Самооборона Борислава» Роман Деленгевич. В залі були присутні також міський голова Дрогобича Тарас Кучма, заступник міського голови Борислава Роксоляна Гарасимів, секретар Стебницької міської ради Андрій Петруняк, керуюча справами Трускавецької міської ради Олена Петранич, депутати Трускавецької міської ради Олег Карпин, Анатолій Стародуб, Руслан Цехмейстер і вже згадуваний Василь Тимчишак, журналісти («Трускавецький вісник», «Трускавецькурорт», «Трускавець-Онлайн», трускавецьке радіо, «Цікавий Трускавець», «Франкова криниця Підгір`я», «Голос ради»).
Присутні одноголосно погодилися: «Ми Ігоря Яворського не віддамо!». Люди дивувалися, чому досі нардепи не взяли АТОвця на поруки, чому громадськість така пасивна, що лайків виявилося більше, ніж реальних людей, котрі прийшли на прес-конференцію підтримати земляка-Героя. Було вирішено, що потрібно діяти на всіх фронтах – інформаційному, юридичному, залучати владу, громадськість, провести позачергові сесії, віче, надсилати звернення в різні інстанції.
Ув`язнення Ігоря Яворського – це сигнал. Сигнал всім нам: «Ми з вами зробимо, що лиш захочемо, бо в нас влада, наші суди, ви в нас під ковпаком». Наша відповідь має бути чіткою та зрозумілою – не дамося! Якщо хтось не зрозумів, то мова йде про зачистку. Зачистку найактивніших, небезпечних для влади, найсвідоміших громадян-патріотів України. Москва не дрімає. А її агенти пробують нас переконувати, що агентів Кремля в Україні немає.
Воїни АТО обіцяють, що не залишать побратима Ігоря Яворського сам на сам з цим несправедливим вироком. Бо добре розуміють – їх хочуть винищити поодинці. Нейтралізувавши їх, захопити Україну ворогові буде дуже легко. Адже саме добровольчі загони не дали реалізувати Москві задуманий сценарій. Тому їх і переслідують…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень