;;;

Володимир Назаренко.

Істини іскрини для людини.

Поезія .
.
Ну що вам за брехню сказати?

Хотіли б ви того чи ні.
Але давно вже треба.
Поставить пам’ятник брехні.
Великий, аж до неба.

Не сумнівайтесь у житті.
Брехня велика сила.
І пам’ятник такий собі.
Вона лихвою заслужила.

Все починалося з брехні.
Спочатку було слово.
А потім світло в темноті.
Й за тиждень все готово.

Так створена була брехня.
Як від сприяння неба.
Вона зростала день від дня.
Була в тому потреба.

Брехню творили брехуни.
Вона ж їх годувала.
Взаємовигідні вони.
І та вигода чи мала.

Та ефективною брехня.
Буває в тому разі.
Коли сприймається вона.
Лиш на правдивій базі.

Того й підмішують брехню.
Між правдою тоненько.
Щоб всі повірили всьому.
Без сумніву й бистренько.

Але для простаків і так.
Брехня проходить м’яко.
Вони не знають навіть як.
Їх дурять скрізь всіляко.

А брешуть дійсно скрізь і без розбору.
В казках, легендах, наукових творах.
В статтях, віршах, на забудовах.

Підсовують брехню в газетах.
Книжках, листівках і буклетах.
По телевізору, по телефону.
По інтернету і магнітофону.

На зборах, лекціях, уроках.
В трамваях, ліфтах, санітарних блоках.
На літаках і теплоходах.
Базарах, ліжках, переходах.
На площах, скверах і повсюди.
Рекламну брехню ми можем почути.

То вибирають президента.
То депутата- претендента.
Але завжди одне і теж.
Брехня якій немає меж.

Брехня та скрізь, брехня повсюди.
Та схаменіться ви все таки люди.

А те що розумні. Я цьому не вірю.
Не будуть розумні платить за брехню.
Попам і артистам,співакам-карєристам.
Нечесним лікарям.
Брехливим вчителям.
Підступним чинцям.
Та суддям злочинним.

Безчесним гарантам конституційним.
Бандитським міліціянтам.
Та різним спекулянтам.
Як би ж ви людоньки їх не кормили.
Вони б вас як дурнів таких не дурили.

Не будуть розумні й хвалить брехунів.
Писак і поетів та всяких вождів.
Поки ж процвітає у нас марнославство.
Історію пишуть про різне нахабство.

Хто більше загарбав чужих територій.
Хто більше вбивав і топив крематорій.
Хто знищив мільйони невинних людей.
Втіляючи суть ідіотських ідей.
Чи просто вдоволив садистські потреби.
Була необхідність і так було треба.

Почуєш від різних його посіпак.
Тільки на крові і тільки отак.
Вони б такого не казали.
Коли б із них ту кров пускали.

Навіть церква-свята віра.
Не прокляла ще бузувіра.
А проклинала Льва Толстого.
За що ,про що,і ні до чого.

То ж не треба так брехати.
Пощадіть дітей своїх.
В брехні вони із немовляти.
Їм брешуть рідненькі і батько і мати.
Ну як їм від брехні втікати.

У дитсадочку і у школі.
Виховання без брехні.
Ще не проводилось ніколи.
Із давна і до на наших днів.

Уже так звиклися з брехнею.
Немає без брехні життя.
Не можуть розпрощатись з нею.
Не знають іншого буття.

На жаль це всіх задовольняє.
Борців з брехнею ще немає.
Немає й партій в нас порядних.
Боротися з брехнею здатних.

Брехня як видно наркотична.
І ця хвороба споконвічна.
Химерами лише жива.
Тому хотів би дуже я.
Щоб вся підступна та брехня.

До брехунів і поверталась.
Щоб з них за це завжди сміялись.
А підлі дії проклинались.
І мода на брехню скінчалась.
Та своєчасно поховалась.
І більш ніде не проявлялась.

А я повторно за своє.
Бо пам’ятник брехні вже є.
І це надбання не моє.
Ще в стародавньому Єгипті.
Створили гарні, непохитні.
Так зване чудо світове.

Ці піраміди-довгобуди.
Лиш пам’ятником здатні бути.
Брехні в історії людей.
Та ідіотських їх ідей.

Склав В.Назаренко

Кінець 2006р.

Ой гарная вишня в зеленому листі.

(пісня)

Ой гарная ж вишня в зеленому листі.
А ще краща дівка, ота що в намисті.
Біля неї хлопці як герої ходять.
Наче від ікони очей не відводять.

Кожен прагне ближче біля неї стати.
Наче ненароком її обійняти.
Та не кожен знає що за ці дрібниці.
Можна отримати від друга по пиці.
А кому всміхнеться на ній оженитись.
Своїм щастям буде з іншими ділитись.

Ой гарная ж вишня в зеленому листі.
А ще краща дівка, ота що в намисті.
Тож подумай хлопче як тобі діяти.
Може тої дівки краще не чіпати.

Я не буду розум на тебе зважати.
Краще буду дівку отакую мати.

В. Назаренко.
2006р.

Слава сонцю
(пісня)

Сонце ясне ти прекрасне ти для нас понад усе.
Твоя сила нас створила тож ми дякуєм за це.
Ми з тобою просто рідні хочем бути назавжди.
В нас немає більш нічого тільки ти і тільки ти.
Все прекрасне в твоїй владі що ми бачим день за днем.
Наше щастя, наша доля все до нас від тебе йде.
Тож ми просим тебе щиро будь для нас опікуном.
Дай нам їжу, дай нам миру забезпечуй нас добром.
Наших діток особливо чим пильніш оберігай.
Хай живуть собі щасливо хай для них скрізь буде рай.

А за це ми наше диво будем тебе прославлять.
В серці нашім вкрай ревниво будем тебе звеличать.

В.Назаренко. 2006р.

Шануймося українці.

Та вже досить українці.
В дурнях нам вважатись.
Прийшла пора українці.
Розуму набратись.

Сором ,сором українці.
Так ганебно жити.
Треба треба українці.
З мудрістю дружити.

Хвате хвате українці.
Нам лихої слави.
Станьмо станьмо українці.
На захист держави.

Недамо ж більш українці.
Її шматувати.
Будем будем українці.
Її шанувати.

Не в боях ми українці.
Її отримали.
Воля божа українці.
За неї подбала.

і якщо ми українці.
Її занехаєм.
Будем прокляті від Бога.
Пекло отримаєм.

Ще не пізно українці.
Припинити чвари.
За одно і поодинці.
Розвіяти чари.

Чари, чари українці.
Треба подолати.
І до влади проходимців.
Більше не пускати.

Не давайте українці.
Ви владу сволоті.
Бо залишитесь назавжди.
В жахливій злидоті.

Коли ви вже українці.
Будете в пошані.
То припинять голокости.
Сусіди незвані.

Тільки тоді українці.
Будете в пошані.
Коли в вашій поведінці.
Єдність стане пані.

Перестаньте українці.
Пертися в гетьмани.
В цій ганебній поведінці.
Практика погана.

Не було в вас українці.
Видатних гетьманів.
Тому й мали ви халепи.
Від різних дурманів.

З вас знущатися українці.
Свої ж відщепенці.
Того й владу забирали.
Різні іноземці.

То ж шануйтесь українці.
Самі між собою.
Вибирайте ви гетьманів.
Тільки з головою.

Бо немає українці.
Ніяких гарантій.
Що опинитесь в Сибірі.
В натопленій хаті.
.
В. Назаренко 2007 р

Нема за кого випити.

Якось мені розповіли.
Що в наше місто з Білорусі.
Два білоруси прибули.
Як завжди в діловому дусі.

Так водиться на Україні.
Для успіху в усих ділах.
Їх пригостили по чарчині.
Щоб дружба кріпшою була.

Тут білоруси об’явили.
Що першу чарку завжди й гарненько.
П’ють вони за батьку Лукашенко.
Лиш потім за своє вже пили.

А мене заздрість придавила.
«живуть же інші бо змогли».
Що ж ця людина їм зробила.
Щоб першу чарку за неї пили.

Напевно в них добрі порядки.
Напевно дбають про людей.
І лиш за це такі подяки.
Найкращі від любих ідей.

А у нас на Україні.
Все як кажуть навпаки.
Бродять діти безпризорні.
Та бездомні старики.

Бо житло забрала влада.
Розвела туберкульози.
Не одна у влади вада.
Їй ніщо старечі сльози.

Собі зарплати європейські.
Непосоромились зробити.
Зате порядки африканські.
Такі що неможливо жити.

Куди не ткнись і скрізь свавілля.
Корупція, рейдерство, грабіж.
Розграбували все довкілля.
Та мало хочеться побільш.

Народу ваучери дали.
Собі ж забрали все що є.
Чини важливі покупляли.
І все вважають за своє.

Та розуму собі не купиш.
Діла їх видно де не глянь.
Про найдурніше щось почуєш.
То їхні справи без вагань.

Удостовіритися можна.
Зверніть увагу на село.
Розруха тут стоїть тривожна.
Хоч і війни ще не було.

Найкращі в світі чорноземи.
Нема чим, ніяк оброблять.
Нема нагальнішої теми.
Як Україну годувать.

Що ще сказати-всюди злість.
Було нас 52 мільйони.
А залишилось 46.

Хто ж відповість за наші лиха.
Не жди, ніхто не скаже я.
Як керувать то всім потіха.
А відповідальність на козла.

То ж нема у нас за кого.
Першу чарку пить завжди.
Не послав нам бог такого.
Може пришле, підожди.

(Не послала на доля такого.
Може пошле, підожди)
В.Назаренко.
2007р.

Хочеш вір, хоч не вір.
В Нато краще ніж в Сибір.

Швидко плине час чи ні.
Летять чи йдуть повільно дні.
А ми розумні чи дурні.
Рахуємо літа земні.

Рахувать так рахувать.
Але тільки не брехать.
Хотілось би всю правду знать.
Так де ж її чистеньку брать.

Двадцяте століття, оте що пройшло.
Для нас українців найгірше було.
Десятки мільйонів загиблих взяло.
Імперська Росія зробила це зло.

Чи то війна велась імперська.
Чи та що звалась громадянська.
Чи може та що партизанська.
Іспанська, Польська чи Японська.
Корейська, Афганська та Фінська.
А кров лилась там українська.

А ще були голодомори.
Штучні і не зовсім твори.
Катів-вождів і ці потвори.
Що домоглись собі покори.
Та знищили народу гори.
Нас українців – за що кікімори.
І вас не мучили докори.
Ще й не отримали гомори.

Крім цього рабство явне мали.
Нас до Сибіру відправляли.
Ми там метали добували.
Деревину заготовляли.

Заводи різні будували.
Цілинні землі підіймали.
Канали всякі проривали.
Та часто там і померали.
А нашу смерть не рахували.
І геноцид ввесь приховали.

Як би ж ми документи мали.
То посіпаки б не кричали.
В намордниках російських звали.
Як би ми в Нато не вступали.
Щоб вони можливість мали.
Та до Сибіру нас загнали.
І ми там ріки повертали.

В.Назаренко
2007р.

Навіщо так.

Всі напевно добре знають.
Що лиш могутні виживають.
І все на цьому світі мають.
Тому в добрі і процвітають.

Слабкі ж здебільшого страждають.
І долю злую проклинають.
А мудрість стійко зневажають.
На чудо лиш надію мають.

Та бога в поміч призивають.
Ще й вірою себе втішають.
І все брехнею покривають.
Горілку пити полюбляють.

Та цигарковий дим вдихають.
Або наркотики вживають.
Та цим собі життя кінчають.
Й це при тім,що добре знають.

На них постійно заробляють.
Та їх свободу утискають.
Життя умисно затрудняють.
Та цим багатство наживають.
А їхнє горе зневажають.

Або так.

Життя на злі базується.
Живе живим годується.
Та за своє піклується.
Все інше ігнорується.

За гроші все купується.
Жадоба культивується.
Безмежно провокується.
І до нестями дується.

Загарбать все готується.
Постійно цим турбується.
Лиш на своє милується.
Похвалами шанується.

І це не критикується.
Та з часом все плюндрується.
І смертю нівелюється.

Чи так?

Завжди хотілося мені.
Пізнати істини одні.
Життя – буття у наші дні.
І тільки правду, без брехні.

Та чи можливо це, чи ні.
Що як ці прагнення дурні.
І втрачу цінності земні.
Ради непотребу й фігні.

Бо речі є більш значні.
Не опинитися в багні.
Не залишитися на дні.
Не влипнути в діла брудні.

А забезпечить для рідні.
Належний рівень зарплатні.
Стримати процеси руйнівні.
Здоров’я й розуму страшні.

Без мук в життєвому вогні.
Зробить обов’язки земні.
Сповна проживши свої дні.
І смерть прийняти у вісні.

Можливо так.

Життя по всякому триває.
Кожен в ньому своє має.
Завжди на більше зазіхає.
Але по різному буває.

Бо з часом хтось своє втрачає.
А інший щось собі придбає.
Якщо невдача не спіткає.
То власність стрімко прибуває.

Значних розмірів набуває.
І це ніхто не припиняє.
А успіхом життя вважає.
Та щастя в цьому лиш шукає.

І іншого не помічає.
Жити в клопотах звикає.
Та скрізь жадобу проявляє.
Принизить інших полюбляє.

Себе ж постійно вихваляє.
І все на інших заробляє.
Бо це за правило вважає.
Але не вічно так буває.

В кінці кінців усе втрачає.
Або все просто набридає.
І вічно щось не вистачає.
Отак життя все проминає.

Нічого кращого не має.
Але й по іншому буває.
Багато хто наполягає.
Життя ж по всякому триває.

Та все ж свою властивість має.
Без боротьби воно згасає.
Хто бореться – той виживає.
Та й боротьби без життя не буває.

А якщо так.

Якщо ще раз не повезло.
І діється все як на зло.
Та ще й нещастя приповзло.
Спокійно розбери все зло.

Чому ще раз не повезло.
Чому все діється на зло.
Чому нещастя приповзло.
Навчись не допускати зло.

І не надійтесь щоб повезло.
Нічого не роби на зло.
А як нещастя приповзло.
Кріпись і переможеш зло.

Нікому ще не повезло.
Назавжди подолати зло.
І щоб воно не приповзло.
Забудь за нього як за зло.

А краще так.

Мир та любов пізнавайте.
Мир та любов шукайте.
А як знайшли тримайте.
І впевнено розмножайте.

Кому потрібно віддавайте.
Та задоволення цим майте.
Але реальність не втрачайте.
Спроможність свою піднімайте.

Працею труднощі долайте.
Достатньо статків заробляйте.
Все в міру сил своїх тримайте.
Своїх дітей цьому навчайте.

Себе та інших поважайте.
Насамперед скрізь спокій майте.
Та часу без толку не гайте.
На користь завжди витрачайте.

З дурістю вчасно поривайте.
Неторопіться і не зівайте.
В роботі якість поважайте.
Та сили свої зберігайте.

І за здоров’я не забувайте.
На задоволення його не міняйте.
В міру можливостей поступайте.
А розум ясний не втрачайте.

Без нього нічого не сприймайте.
Всі дії з совістю звіряйте.
Та гідність вчасно з захищайте.
Так буде вірно, так тримайте.

В. Назаренко.
2007р.

Оце така любов

Я люблю бо я жива.
Я люблю – це не слова.
Я люблю усе що є.
Я люблю і це моє.
Я люблю бо треба жить.
Я люблю бо час біжить.
Я люблю саму себе.
Я люблю також тебе.
Я люблю усе любити.
Я люблю на світі жити.
Я люблю усе навкруг.
Я люблю на весь свій дух.
Я люблю завжди любить.
Я люблю у кожну мить.
Я люблю завжди і все.
Я люблю і те і це.
Я люблю бо я вродлива.
Я люблю і я щаслива.
Я люблю на все глядіти.
Я люблю за всіх радіти.
Я люблю спокійно жити.
Я люблю завжди дружити.
Я люблю перемагать.
Я люблю це благодать.
Я люблю міцною бути.
Я люблю здоров’я чути.
Я люблю благих людей.
я люблю і їх дітей.
Я люблю як сонце сходить.
Я люблю коли заходить.
я люблю безмежність неба.
Я люблю і це потреба.
Я люблю як дощ іде.
Я люблю як сад цвіте.
Я люблю як грім гримить.
Я люблю завжди світить.
Я люблю і мед і бджоли.
Я люблю значні простори.
Я люблю і ночі й дні.
Я люблю пташок пісні.
Я люблю сама собою.
Я люблю бути такою.
Я люблю, бо я любов.
Я люблю, бувай здоров!

2007 р. В. Назаренко.

Радійте життю І будете жити

Радійте життю – тільки так треба жить.
Радійте життю – бо наш час не простить.
Радійте життю кожен день кожну мить.
Радійте життю бо воно пробіжить.
Радійте життю і все що треба робить.
Радійте життю – це ваш час,щоб творить.
Радійте життю, щоб все цвітом залить.
Радійте життю хай нещастя тремтить.
Радійте життю – ваша правда спішить.
Радійте життю і вас будуть любить.
Радійте життю і вас будуть хвалить.
Радійте життю зійшло сонце світить.
Радійте життю це струмочок дзюрчить.
Радійте життю пташка пісню вершить.
Радійте життю бджілка з поля летить.
Радійте життю грім на небі гримить.
Радійте життю дощ шалений сичить.
Радійте життю все на світі твердить.
Радійте життю і не думайте нить.
Радійте життю і тоді пощастить.
Радійте життю і будете жить!

В.Назаренко
2007р.

Краще було б не хворіти.

Ми зможемо довго жити.
Якщо цього хотіти.
Собою дорожити.
І все як слід робити.

Здоров’я не труїти.
Повітря оцінити.
Не все приємне пити.
Не все смачненьке їсти.

Себе цим не дурити.
Та істину любити.
Щоб зовсім не хворіти.
Бо будуть лікувати.

Здоров’я вижимати.
Пілюлями морити.
Уколами труїти.
Та гроші з вас доїти.

Заплачете як діти.
То краще не хворіти.
Дієту примінити.
З повітрям подружити.

Та м’язи вхід пустити.
І вчасно відпочити.
Життю побільш радіти.
Себе і світ любити.

Не все що є хотіти.
Дітей своїх жаліти.
І їх цьому навчити.
то будуть довго жити.

В .Назаренко.
2007 р.

Часи затемнення сумні.

Вам доводилось чи ні.
Спостерігати в наші дні.
Вірніше у часи нічні.
Просто з ліжка у вікні.

Цікаві прояви земні.
Повний місяць у тіні.
То наша тінь, повір мені.
Це чиста правда без брехні.

Ми й місяць з сонцем в площині.
Та ще й всі на прямій одні.
Такі ось явища земні.
При цьому небеса ясні.

Погоди якості зручні.
Дали можливості мені.
Роздивитись у вікні.
Затемнення часи сумні.

Як на яву, а не у сні.
Згасає місяць у тіні.
О п’ятій це було годині.
21 лютого в Україні.
2008 рік є нині.

Все це підтверджує мені.
Могутність тіні в наші дні.
Можливі знов часи сумні.
Як динозаври не одні.

А всі розумні і дурні.
Покинуть простори земні.
Бо без сонця у тіні.
Нема життя у наші дні.
19.01
В.Назаренко.

—8
Про котів без паспортів.

Зверніть увагу на котів.
усі вони без паспортів.
Без регістрацій, номерів.
Живуть не гірше хазяїв.
Не має в них своїх Богів.
Не відають вони чортів.
Тому й не треба їм попів.
Цих ненажерливих ротів.
Брехні невпинної майстрів. ..
Немає в них і поготів.
Начальників різних сортів.
Від безтолкових до злодіїв.
Брехні нахабної творців.
Та здирництва ціпких хапців.
Обожнювачів тугих гаманців.
Не видно в них і лікарів.
Здоров’я клятих ворогів.
Бо кожен з них завжди б хотів.
Щоб більше бідний кіт хворів.
Та їм приносив хабарів.
І щоб перечити не смів.
А мовчки все завжди терпів.
Нема також учителів.
Брехні й непотребу спеців.
Дітей безжалісних катів.
Системи хибної творців.
Забруднення чужих мозгів.
Це не проходить у котів.
Бо в них немає брехунів.
Тут не годують хитрунів.
То ж здохли всі до наших днів.
Ніхто за ними не жалів.
Бо толку з них як від козлів.
Такі порядки у котів.
Все, що дійшло до пазурів.
Не буде в інших хазяїв.
Хто, що зловив той те і з’їв.
І так було з покон віків.
Нема котячих халуїв.
Якщо поїсти захотів.
Ніхто не принесе щоб з’їв.
Не прийнято це у котів.
Сам домагайся що хотів.
Та постарайся щоб зумів.
Тому нема в них королів.
Попів, начальників, панів.
Партійних всяких там вождів.
А в першу чергу халуїв.
Зверніть у вагу на котів.
Живуть не гірше хазяїв.
Хто б з вас такого не хотів.

В. Назаренко.
01.08р.

Ой гарная вишня в зеленому листі.

(пісня)

Ой гарная ж вишня в зеленому листі.
А ще краща дівка, ота що в намисті.
Біля неї хлопці як герої ходять.
Наче від ікони очей не відводять.

Кожен прагне ближче біля неї стати.
Наче ненароком її обійняти.
Та не кожен знає що за ці дрібниці.
Можна отримати від друга по пиці.
А кому всміхнеться на ній оженитись.
Своїм щастям буде з іншими ділитись.

Ой гарная ж вишня в зеленому листі.
А ще краща дівка, ота що в намисті.
Тож подумай хлопче як тобі діяти.
Може тої дівки краще не чіпати.

Я не буду розум на тебе зважати.
Краще буду дівку отакую мати.

В. Назаренко.
2006р.

Слава сонцю
(пісня)

Сонце ясне ти прекрасне ти для нас понад усе.
Твоя сила нас створила тож ми дякуєм за це.
Ми з тобою просто рідні хочем бути назавжди.
В нас немає більш нічого тільки ти і тільки ти.
Все прекрасне в твоїй владі що ми бачим день за днем.
Наше щастя, наша доля все до нас від тебе йде.
Тож ми просим тебе щиро будь для нас опікуном.
Дай нам їжу, дай нам миру забезпечуй нас добром.
Наших діток особливо чим пильніш оберігай.
Хай живуть собі щасливо хай для них скрізь буде рай.

А за це ми наше диво будем тебе прославлять.
В серці нашім вкрай ревниво будем тебе звеличать.

В.Назаренко. 2006р.

Не там свині в Україні.

Не буде ладу в Україні.
Бо владу захопили свині.
У них порядки дикі й дивні.
Знущатися з народу схильні.
Неначе від закону вільні.
Бо думають вони єдині.
Відповідати не повинні.
За свої дії примітивні.
Здебільшого завжди злочинні.
Спрямовані на зло людині.
Від совісті і честі вільні.
Садизму ознаки ймовірні.
А може просто божевільні.
Надії їхні примітивні.
Що всі терпіти це повинні.
Свавілля і безкінечні злидні.
Брехню й обіцянки огидні.
Зажерливі хапки невпинні.
Та не зароблені зарплати дивні.
Обдертого народу гривні.
Куди ж тікати будуть винні.
Як кінчиться терпець в країні.
Хіба це вперше в Україні.
І знову йде до цього нині.
Треба зарадить злій годині.
Хто, як не ми діять повинні.
Щоб своє місце знали свині.
…
В.І. Назаренко
2007р.

Не бог, створив нас сатана.

Якщо уважно поглядіти.
Та по ділах все оцінити.
Неважко буде зрозуміти.
Які ми в біса божі діти.
Бо схильні більше зло творити.
Та що завгодно накоїти.
І навіть цілий світ згубити.
Щоб більше статків захопити.
Свою жадобу вдовольнити.
Чи хазяйнам так прислужити.
Та неможливо це зробити.
Жадоби прірву затулити.
Вже можна висновок відкрити.
Що сатани ми певно діти.
Бажаєм всим заволодіти.
На своє благо все скорити.
Живем на світі як бандити.
Брехню заставили служити.
Щоб ближніх з користю дурити.
На себе змусить їх робити.
І щоб від цього багатіти.
Останнє з них все обідрати.
Та їхнє лихо шанувати.
Знущаючись в біді тримати.
Гординю власну підіймати.
Та злісні плани виробляти.
Церкви для здирства будувати.
На вид багатства виставляти.
Брехню в газетах друкувати.
По радіо передавати.
Та на екранах позувати.
Без обліку жінок міняти.
А діток рідних покидати.
За себе лиш постійно дбати
На інших так просто начхати.
Ну як тут боже щось пізнати.
Подобу божу відшукати.
Чи божий образ відібрати.
Не треба часу марнувати.
А просто чесно всім сказати.
Якщо могли Христа розп’яти.
То що тут думати-гадати.
Як прийде знов можуть розп’яти.
А правду добре приховати.
Не треба всім про це щось знати.
Так буде краще керувати.
Та свою шкуру захищати.
На цьому все, треба кінчати.
Щоб ще чогось не розгадати.
Та злу підстави не давати.
Зайвий раз торжествувати.
По світу вільно погуляти.

В. Назаренко.
19.04.08.

А головне в житті це сила.

Що не роби потрібна сила.
Вона ж ввесь всесвіт цей творила.
І рух постійний спричинила.
Багато дечого зробила.
Життя процеси запустила.
І нас таких ось народила.
Ще й виживати научила.
Щось будувала, щось громила.
Тих убивала, тих морила.
А потім інших породила.
І знов безжалісно побила.
Не всіх життям задовольнила.
Одним його укоротила.
А інших тільки пожурила.
Стихійно лиха натворила.
Людина ж завжди розуміла.
Як добре, як підвласна сила.
Приборкать силу захотіла.
Спочатку бога лиш молила.
Про містику щось говорила.
А потім все таки зуміла.
Худобу собі підкорила.
Та нею більше зла творила.
А ніж для блага примінила.
Завоювати все хотіла.
А далі техніку створила.
Теж на війну її пустила.
Для лиходійства примінила.
Літаючи все погромила.
Життів багато погубила.
Ще й бомбу атомну зробила.
Щоб ця страшна не чиста сила.
Всю землю нашу сполонила.
Згодом довкілля забруднила.
Чорнобильська та мирна сила.
А хімія все потравила.
Природу дуже пригнітила.
І цим життя хитким зробила.
Людина в космос полетіла.
Та розуму не проявила.
Розпорядитись не зуміла.
Лиха ще більше наробила.
Ніж та стихія натворила.
Як баба одна говорила.
Нема ума не треба сила.
Як би ж природа розуміла.
Та по уму силу ділила.
Та більше для добра лишила.
Життя процес задовольнила.
Бо головне в житті це сила.
Без сили нас чека могила.
Коли б людина захотіла.
І власну силу пробудила.
Життя по суті полюбила.
То мала б статус здоровила.
Багато дещо б зрозуміла.
І задоволень не хотіла.
Була б кожна хвилина мила.
Без різних стимулів раділа.
Та ощасливитись зуміла.
А ще собою володіла.
Таке дає лиш власна сила.
Яку людина пробудила.
Якщо ціну свою сплатила.
Та здатність цю в собі розвила.
І самотужки покорила.
Сто раз віджатися зуміла.
В свій шістдесятий рік схотіла.
Щоб старість тіло відпустила.
На практиці моїй явила.
Такі можливості відкрила.
Життєву силу наділила.
Таким добром нагородила.
За це подяку заслужила.
Хай буде завжди добра сила.
Щоб все життя нам вдовольнила.

В.Назаренко.
2008 05 місяць.

Що бажаєм, а що маєм

Час минає день за днем.
Сонце світить ,ми живем.
Бачим, чуєм,пізнаєм.
Дбайливий пошук скрізь ведем.
Талантів, геніїв шукаєм.
За сім літ праці дещо маєм.
Чимало творів випускаєм.
Нажаль постійно відчуваєм.
Підтримки владної не маєм.
Її постійно скрізь шукаєм.
Дику культуру не сприймаєм.
Всі біди лиш від неї знаєм.
В державі нашій відмічаєм.
І виправить цей стан бажоєм.
Лиш цю доктрину висуваєм.
У творах наших розвиваєм.
Мистецтва користь висвітляєм.
Та успіху з цього чекаєм.
Надрукувати поспішаєм.
Але можливості не маєм.
Хоч всі шляхи завжди шукаєм.
Та проти дію відчуваєм.
І читачів не досягаєм.
На жаль це так, маєм що маєм.

В.Назаренко.

Не будь дурним.

Хай ти будеш хоч який.
П’єш спиртне то вже дурний.
Куриш, дихаєш димком.
То ж являєшся дурком.
Травиш себе наркотою.
Здохнеш дурнем, чорт з тобою.
Може краще схаменешся.
І від дурі відмахнешся.
Не вживай ти цю заразу.
Зіпсуєш життя відразу.
На гачок цей попадешся.
Не крутись, не відірвешся.
Наркотою заразився.
Все одно що сам сказився.
Після цього не поймеш.
Як всі гроші віддаєш.
Ти тоді вже не людина.
Непотрібна всім тварина.
Якщо розуму не маєш.
Сам живи собі як знаєш.
Над ріднею не знущайся.
Сам собі тихенько майся.
Будеш проклятий всіма.
Виходу звідсіль нема.
Пристановище в гробу.
Спинить цю твою ганьбу.

В.Назаренко. 07.08.

Про щастя для всякого.

Жити щасливо у всі свої дні.
Мріють розумні і мріють дурні.
Та не виходить так у всі дні.
Знають розумні і знають дурні.
І все ж надіються всі дні.
І ті що розумні і ті що дурні.
Знайти своє щастя шляхи тут ясні.
Та успіхи в цьому мають всі незначні.
І ті що розумні і ті що дурні.
Щось заважає їм у всі свої дні.
Це мають розумні і мають дурні.
Як би ж могли знати усі ці одні.
Котрі з них розумні а котрі дурні.
Що щастя знаходиться з ними всі дні.
Знайти його можна в самому собі.
Та цього не знають розумні й дурні.
Бо звикли всі жити в нахабній брехні.
А вирватись з неї непросто в ці дні.
Але все ж можливо-повірте мені.
Повірте що щастя на вас у всі дні.
Повірте-слова оці дуже значні.
Повторюйте бажане ночі і дні.
І будьте веселі , не будьте сумні.
Спокійно долайте проблеми земні.
Радійте життю бо часи прохідні.
Якщо ви здорові то вже не дурні.
А щастя й здоров’я це друзі міцні.
Не втратьте здоров’я в обіймах брехні.
Бо будете мати нещастя одні.
Старайтесь сумлінно і ночі і дні.
Творіть призначення земні.
Ваші завдання головні.
Ростіть дітей, вони основні.
І будуть вам щасливі дні.
Прийдуть часи для вас значні.
Це буде так, а може й ні.
Та все ж це краще в наші дні.
Ніж піддаватись сатані.
На задоволення одні.
Та згинуть без сліду в багні.

В.Назаренко. 07.2008р.

Де та правда і де справедливість.

Коли бджолиний мед качають.
То бджіл при цьому матюкають.
Як тільки можуть проклинають.
І як попало обзивають.
А інколи і убивають.
Бо бджоли мед свій захищають
За мед таку подяку мають.
Така вже правда хай всі знають.
А люди теж таке сприймають.
Одні працюють інші мають.
Тих хто працює обіжають.
На них багатства наживають.
І їх безстижо обдирають.
До того ж ще і зневажають.
Принижують та обзивають.
Повагу ж зовсім інші мають.
Ті що танцюють і співають.
Та ще й безстидство проявляють.
Як без одежі виступають.
Інші брехнею процвітають.
За гроші почесті купляють.
За них до влади проникають
Звідти суспільство розкладають.
Від цього люди скрізь страждають.
Бо совісті оті не мають.
Хоч за людей себе вважають.
З свинями рівнятись не бажають.
Та свинство срізь своє втіляють.
Бо в цьому спротиву не мають.
Та прийде час своє піймають.
А де ж оті що правду знають.
Чому іі від нас ховають.
Напевно ж зиск від цього мають.
Якісь багатства наживають.
Чи насолоду споживають.
А може все ж колись щось скажуть.
Хоч трішечки про все розкажуть.
А краще вже нехай покажуть.
До істини знання прив’яжуть.
Та розібратись допоможуть.
Чого це в нас таких приймають.
Невже це всі цього бажають.
Коли нахабство проявляють.
Свою жорстокість приміняють.
Та щастя наше відбирають.
На них робити заставляють.
Тих хто працює – зневажають.
Та за худобу їх вважають.
Нікчем нахабних величають.
З свиньми звичайно не рівняють.
За злодійство їх не карають.
А правду матінку ховають.
Та силу злісну приміняють.
На справедливість не зважають.
Ще й за людей себе вважають.
Що це не так звичайно знають.
Та свинство своє оправдають.
Бо владу безконтрольну мають.
А лихо людське не сприймають.
Про себе лиш без міри дбають.
То все ж всього не приховають.
Що заробили отримають.
Не те що думають, гадають.

В. Назаренко.08.2008р.

Що головне в житті душа чи тіло?

Хто верховенствує всеціло.
На що життя благоволіло.
Кому коритися звеліло.
Щоб виживати завжди вміло.
Та істину покаже діло.
І стане ясно й зрозуміло.
Що головне в житті все ж тіло.
Душа чи розум – його діло.
Воно для того їх створило.
Щоб жити добре скрізь уміло.
Ніде й ніколи не хворіло.
Здоров’ям завжди володіло.
Та передчасно не старіло.
Бути спроможним скрізь воліло.
Від сили власної міцніло.
Вчасно спало, вчасно їло.
Собі подібних народило.
Це основне для тіла діло.
Та не так сталось як воно хотіло.
Не все так просто й зрозуміло.
Бо розум зрадив своє тіло.
Обдурюючи його вміло.
Їжею й питвом всеціло.
Від цього тіло мов здуріло.
А може й навіть озвіріло.
Курити, пиячити воліло.
Наркотики вживати посміло.
Так жити довго не зуміло.
І скоро смерть свою зустріло.
А це вже геть не гоже діло.
З-за розуму пропало тіло.
А з ним і розум зник всеціло.
Душі ознак теж не вціліло.
Хоч головне в житті все ж тіло.
Та бути без розуму воно не зуміло.
Життя при цьому лиш марніло.
Бо розум і створив все тіло.
Життя це розум – зрозуміло.
Нема ума згинеш всеціло.
Запам’ятай і дій уміло.
Тримай здоровим своє тіло.
Матимеш розум і матимеш діло.

В.Назаренко.08.2008.

Вічний оптиміст.

Швидко час наш пропливає.
Як це так – ніхто не знає.
Зарадить цьому всяк бажає.
Але можливості не має.
Та хтось цього не помічає.
І на вік свій не зважає.
Просто думає – гадає.
Що його це не торкає.
Бо життю не заважає.
І нічого не втрачає.
За собою доглядає.
Оптимізму досить має.
Жити з радістю бажає.
Негараздів не сприймає.
Легко труднощі долає.
На все краще зазіхає.
Невдачі бісу відсилає.
Від бога успіхів чекає.
Та перемоги вимагає.
Любити палко здатність має.
Надій на краще не втрачає.
Свої таланти розвиває.
Та власну силу відмічає.
Здоров’я міцність відчуває.
До перемоги схильність має.
Усе навколо помічає.
Активність свою не втрачає.
Ніяких шансів не минає.
Добро як може наживає.
Душевний спокій завжди має.
І впевненість як дар тримає.
Його життя задовольняє.
Тому що розум власний має.
Та різну погань не вживає.
Природа силу надсилає.
Ось так живе й перемагає.

В.Назаренко 20.09.2008р.

Гімн Новій Одесі.

Життю знадобилась.
Віками творилась.
Для щастя згодилась.
Постійно росла.

Народом любилась.
Собою гордилась.
Натхненно трудилась.
І в славі жила.

Завжди веселилась.
І щастям ділилась.
Коханням живилась.
Та добра була.

В негоді томилась.
Ніяк не корилась.
За краще молилась.
Як тільки могла.

Щоб бджілка трудилась.
Земля колосилась.
І риба ловилась.
В добрі щоб жила.

Щоб мудрість ростилась.
Навік полюбилась.
Достатком вершилась.
І правда була.

В. Назаренко. 2008р.

.Про голодомор.

Зло велику владу має.
Горе по світу гуляє.
Біда в очі заглядає.
Що ще жахливіше буває.
Як мати дитину свою пожерає.
Людську особистість при цьому втрачає.
Такою ціною ось жити бажає.
Ці факти історія наша тримає.
Україна голодомор свій відмічає.
Та правду всю не відкриває.
На стороні винних шукає.
Своє ж злодійство покриває.
Дійсні причини не називає.
І винною себе не вважає.
Виконавця назвати поки не бажає.
Як до такого дійшла, вроді знає.
Ганьбу свою в цьому на жаль не вбачає.
По правді жити не бажає.
Тому і курс свій не міняє.
Народ свій нищить, зневажає.
Кінця і краю цьому не має.
І краху свого не помічає.
На жаль це факт, таке ось має.
Сама себе нищить, пощади не знає.
Бо розуму свого не має.
Випендрюватись тільки скрізь полюбляє.
Де ділись розум, совість, честь не знає.
Без них майбутнього не має.

15.10.08. В. Назаренко.

Імперський запах.

Навіть п’яна російська свиня.
Та світова її рідня.
Кремлівським свиням не рівня.
У славі свинства цього дня.
Бо газова їх западня.
Смердить цим свинством із Кремля.
На всю Європу день від дня.
Оце така собі фігня
.Порядність, совість і свиня.
Імперська, іншим не рівня.
Бо найнахабніша брехня.
Потреби їх задовільня.
А підлість їхнього сумління.
Це найогидніше творіння.
Ганебне в суті є явління.
То ж об’єднання для спасіння.
Факт своєчасного прозріння.
І актуальне провидіння.

18.01.09р. В. Назаренко.

Гімн Новоодеському району.

Врожаями знатний.
Здобутками статний.
Для щастя придатний.
Новоодеський район.

Хлібами покритий.
Худобою ситий.
Загально розвитий.
Новоодеський район.

Завжди оптимальний.
Ділами нормальний.
В житті поступальний.
Новоодеський район.

Привітний, відкритий.
Добром оповитий.
Належно обжитий.
Новоодеський район.

Далеко відомий.
Достатньо знайомий.
Народом свідомий.
Новоодеський район.

8.10.08. В. Назаренко.

Не визнані гріхи.

В житті все відбувається.
Постійно щось міняється.
Не все добром кінчається.
Бо злом більш поглинається.
А зло гріхом вважається.
За гріх пеклом карається.
Віками проклинається.
Хоч винний і покається.
Провина залишається.
Нізащо не змивається.
Хоч довго відмивається.
Ніде гріх не дівається.
Ганьбою покривається.
На цьому не кінчається.
Як треба все згадається.
Бо гріх не забувається.
Найбільшим гріх являється.
Коли дітей кидається.
Не винних так карається.
Таке вже не прощається.
Серед людей трапляється.
Нерідко відбувається.
Належно не карається.
Гріхом не називається.
Про совість не згадається.
Над нею всяк знущається.
У пеклі пригадається.
Належне отримається.
Прокляття не змивається.
Гріхом також являється.
Хто з себе всяк знущається.
Здоров’я підривається.
Та розум ввесь втрачається.
Коли спиртне вживається.
Або як дим вдихається.
Наркотик полюбляється.
Чи погань поїдається.
Та нею ж запивається.
А смак в ній підробляється.
Всіляко прикрашається.
Тому всіма сприймається.
За смак все прославляється.
І всяк тут помиляється.
Коли це все вживається.
Здоров’я так втрачається.
І більш не повертається.
Хворобою вінчається.
Та смертю це кінчається.
І гріх цим завершається.
Ось так за це карається.
Природа все ж старається.
Пожити намагається.
Та дурість не кінчається.
Все штучне виробляється.
Без сумніву ковтається.
Хвороба так з’являється.
Лікуватись намагається.
Пілюлями годується.
Уколами шпигається.
Причина ігнорується.
Бо бізнес тут ґрунтується.
Грошима все цінується.
За них лиш всяк піклується.
Їх видерти силкується.
Над хворими хизується.
У здирстві практикується.
За совість не хвилюється.
Як здерти більш піклується.
Все інше ігнорується.
Ніщо не гарантується.
Відповідальність декорується.
Ця дикість культивується.
Ніхто вже не дивується.
Хтось гірко помиляється .
Що перший гріх спускається.
Цей гріх не поважається.
Достатньо не сприймається.
Постійно потурається.
Ось так все відбувається.
Природа зневажається.
Ніхто в цьому не кається.
Мінятись не збирається.
Погано це кінчається.
Назад не повертається.
Бажання не міняється.
Все звичне залишається.
Хтось в рай не повертається.
Можливість така гається.
І шлях до цього знається.
Реальність не вітається.
Та дурно все втрачається.
Ніхто не прислухається.

25.10.08. В. Назаренко.

Та й добре як гарно.

Південний Буг при тихій погоді.
Це дзеркало тиші і шана природі.
Це простір чудес при щасливій нагоді.
Це наша любов, прекрасний тай годі.

Тут сонце росте при своєму заході.
Тут молодість наша гуляє відтоді.
Тут спокій стоїть у відвертій свободі.
Тут відблиски раю й добра у цій вроді.
Тут щастя хвилини течуть в насолоді

А гарні дерева мовчать при нагоді
Шуміти не треба при тихій погоді.
Стрункий очерет із ними у згоді,
Лиш риба стрибає, біснується вроді.
Та спокій тривожить на мить у природі.

Хай буде подяка за світ цей природі.
Хай буде подяка за мир цей погоді.
Хай буде ріка нам завжди у нагоді..
Хай наше добро потече на свободі.

Ми будем з природою завжди у згоді.
Ми станем взірцем добра у народі.
Ми рай безсумнівно зростим при нагоді.
Ми мудрість підкорим собі ну та й годі.
Щоб не згубити усе у природі.
4.11.08. В. Назаренко.

Оце таке.

Ніхто ніколи не зумів.
Створити справжній хор півнів.
Не віднайшлось таких майстрів.
Тому й нема таких хорів.
Із давніх давен і до наших днів.
Та інша справа поготів.
Створити перший хор котів.
Щоб кожен кіт в клітці сидів.
І електроди до хвостів.
Усім котам хоч хто підвів.
І струм по ним в хвости пустив.
Це був би стимул для котів.
Та їх котячих голосів.
І від напруги до хвостів.
Залежить ввесь котячий спів.
Напруга вища, вищий спів.
А менша для низьких тонів.
Як диригент собі схотів.
Такий і буде спів котів.
Не від бажання, від струмів.
Мусять співати хтів не хтів.
Не виходить таке у півнів.
Не хочуть співати вони від струмів.
А мовчки в змагання вступають дзьобів.
Аж пір’я летить від запеклих боїв.
Який тут може бути спів.
Як вгамувати в них бісів.
Але один із хитрунів.
Роздобув аж сто півнів.
Як для відбору голосів.
Та згодом вправно їх поїв.
Як не пригодних співунів.
А передбачити не смів.
Що перейде йому їх спів.
А сам тепер як хор півнів.
Кричить вночі, хтів не хтів.
І вилікувати не зумів.
Його ніхто із лікарів.

10.11.08. В. Назаренко.

Вибери істину свою.

Що це за світ і де він взявся.
Де всього цього набрався.
Як, коли, на що являвся.
Чому таким бути зостався.
Ще ніхто не розібрався.
Хіба що тільки намагався.
Та від безсилля забрехався.
Ученим на той час вважався.
Від того навіть був зазнався.
Хоч бути мудрим намагався.
З брехнею жити сподівався.
Покаятися ж не збирався.
У маячні своїй кохався.
Не довго так ось протримався.
Бо все одно прорахувався.
І в небуття як всі подався.
Та слід брехні якось остався.
І ним ще дехто скористався.
Ще щось додав,не лінувався.
Правдиво ствердити старався.
Нахабно свого домагався.
І в решті решт відзвітувався.
З брехнею явно повінчався.
Собі ж на користь все старався.
Гріха при цьому не боявся.
Дурити інших намагався.
Собою завжди скрізь пишався.
На славу поспіль сподівався.
Але неждано вгамувався.
Та слід брехні не обірвався.
А послідовників діждався.
Надалі ними шанувався.
Та безпідставно вихвалявся.
Бути впливовим намагався.
Бо владою опанувався.
І нею вправно скористався.
Впевнено завжди тримався.
І таким чином зберігався.
За істину вже визнавався.
В суті ж брехнею залишався.
На вигоді чиїйсь гойдався.
По такій схемі відбувався.
Чи як інакше витворявся.
Та правди ніхто не дізнавався.
Без неї жити постарався.
І на добро все сподівався.
Та все одно прорахувався.
І марно все що намагався.
Бо істиною не тримався.
З життям як слід не розібрався.
Багато лишнього набрався.
Брехні у книжках начитався.
Опанувати все збирався.
Навіщо це все намагався.
Бо толку так не дочекався.
І все життя промарнувався.
Даремно щось шукав, старався.
Певно не вірний шлях обрався.
Бо на болото опирався.
На випадковість сподівався.
Тому напевно і не склався.
Не за здоров’я турбувався.
Майном здебільшого займався.
З-за нього як міг напрягався.
Та задоволень не цурався.
Їх скрізь шукати намагався.
Шкідливих звичок нахватався.
Курив, коловся, напивався.
Не спохватився, не вгамувався.
Без боротьби чортяці здався.
Так довго мучився, карався.
Не мало горя нахльобався.
Аж поки в небуття подався.
Не той бач шлях йому попався.
Знайти ж свого не намагався.
В науці він не описався.
На практиці не всім давався.
Хто ж так життя творив, старався.
На злі чомусь все базувався.
Чому все так, хоч хто дізнався.
Як треба жити розібрався.
Або хоч миру домагався.
І радість мати намагався.
Любов’ю в житті відновлявся.
І тим що має вдовольнявся.
Життя-це рух, і цим займався.
Живитись штучним відмовлявся.
Природі своїй підкорявся.
Себе труїти не давався..
Та з дурістю не зживався.
Дітям раду дати взявся.
Нагальним тільки турбувався.
В житті таким ось керувався.
То довше б жив і шанувався.
Своїм здоров’ям вдовольнявся.
І подих щастя б відчувався.
Життєвий шлях не марнувався.
І свій обов’язок віддався.

10.12.08. В. Назаренко.

Скажи Україно.

Чому віками ти гнобилась.
Чому як бидло всім корилась.
Чому держава не творилась.
Чому між всякими ділилась.
Чому у рабстві опинилась.
Чому ти голодом морилась.
Чому у війнах завжди билась.
Чому для інших прислужилась.
Чому сама не боронилась.
Чому з народу всяк глумилась.
Чому така не знадобилася.
Чому народом не любилась.
Чому для щастя не годилась.
Чому із дурістю здружилась.
Чому успішно не трудилась.
Чому хворобам підкорилась.
Чому багатством не покрилась.
Чому надія не здійснилась.
Чому ти знов занапастилась.
Чому й за що не благословилась.
Чому чортякам підкорилась.
Чому з сволотою змирилась.
Чому нікчемами вершилась.
Чому народ звести врядилась.
Чому перемагати не навчилась.
Чому без совісті вродилась.
Чому брехати пристрастилась.
Чому без честі опинилась.
Чому не розумом світилась.
Чому із дикістю змирилась.
Чому культура не розвилась.
Чому повадка свинства вкоренилась
Чому ти ще не спохватилась.
Чому ти жити не навчилась.
Чому добром не наситилась.
Чому мораль не утвердилась.
Чому талантом не розкрилась.
Чому не рідко ти ганьбилась.
Чому й навіщо не змінилась.
Чому? Дивись щоб не спізнилась.

15.12.08. В. Назаренко.

Найкращі побажання ближньому.

Щоб завжди хотілось, моглось і творилось.
Щоб добре жилось та в усьому щастилось.
Щоб тільки любилось, сміялось, раділось.
Щоб щастя родилось, росло, веселилось..
Життя щоб цікаве повік не скінчилось.
Щасливим коханням довічно живилось.
Щоб легко було, все що треба з’явилось.
Щоб добре здоров’я нікуди не ділось.
Щоб славою знатною все освятилось.
Щоб мудрість була і все нею вершилось.
Щоб тільки на цьому все в тебе рядилось.
Ніколи, ніде і ніяк не змінилось.

28.12.08. В. Назаренко.

20.01.15.
Невже це свято Новий рік.

Давно уже не перший рік.
Всі зустрічають новий рік.
Хтось же придумав цей відлік.
Від самодурства так нарік.
Як рахувати кожен рік.
Ще й святкувати заставив повік.
Чому й навіщо не нарік.
Не все так ясно вік у вік.
Куди ж подівся старий рік.
Не видно, не чути, невже десь утік.
Шукали, гукали, пропав десь навік.
І сонце, й земля не гайнули у бік.
Проблеми й бажання не зникли навік.
Чому ж радіють в новий рік.
Та зустрічають його вік у вік.
До чого вітання оці хтось нарік.
Навіщо святкують оце все повік.
Стріляють, кричать, гомонять в кожен бік.
Вітають, бажають добра кожен рік.
Що ж мають від цього-загадка навік.
Одні терплять збитки, бо грошей відтік.
А інші прибутки рахують одвік.
І мають доходи такі рік у рік.
Вони ж і радіють, бо грошей притік.
Для них це свято новий рік.
А іншим похмілля і збитків потік.
І де він взявся оцей новий рік?

01.01.09. В. Назаренко.

Хто його знає.

Успіх труднощі долає.
Щастя долю обирає.
Вдача гроші заробляє.
Кому везе, той все це має.
А як все мати дідько знає.
Бо він усе розподіляє.
Хтось бажає, інший має.
Той хто має, ще бажає.
Бо йому не вистачає.
Він одне лиш чітко знає.
Що вічно ще чогось бажає
Слово « досить» не сприймає.
Навіть чути не бажає.
В усьому вигоди шукає.
Ніколи спокою не знає.
Його жадоба доконає.
Тому й дочасно помирає.
І це все дідько підсилає.
По благодаті виділяє.
Не в міру явно відсипає.
І так у всьому поступає.
Здебільше розум відбирає.
І всяк від цього потерпає.
Бо так він долю підміняє.
Брехню в науку підсуває.
Трудитись тяжко заставляє.
Різні помилки надсилає.
Труднощами скрізь лякає.
Творити бридоту заставляє.
Курити, пити умовляє.
Наркотиками ублажняє
Потім хвороби надсилає.
І з нас сміятись полюбляє.
Також нікчемами вважає.
По тюрмам різним розсилає.
Садистські звички не міняє.
Так задоволення приймає.
Йому приємно, так бажає.
Ось як із нами поступає.
Бо таку природу має.
Завжди знущатись полюбляє.
Своїх агентів підсилає.
В начальство вчасно підсуває.
А через них все витворяє.
Постійно спокій відбирає.
Все на лад свій підкоряє.
Його ніхто не подолає.
Можливостей таких не має.
То ж кожен просить і благає.
Полегшити життя бажає.
І сам того не відчуває.
З ким і навіщо справу має.
.Чиї бажання вдовольняє.
А потім з того потерпає.
Не зовсім те чого чекає.
Життя прекрасне проминає.
Душа добротна пропадає.
А дідько знай собі гуляє.
Та нові жертви обирає.
Таке життя по вік триває.
Як щось змінити ніхто не знає.
Тому це так завжди буває.
А хто ж за все відповідає.
Один лиш дідько певно знає.
Та нам цього не сповідає.
Бо таку натуру має.

31.01.09. В. Назаренко.

Гімн України.

Буде жити Україна.
І слава героям.
Бо це наша і єдина
Непохитна воля..

Сила, спокій і могутність.
В єдності народу.
В цьому маєм свою мудрість.
І божу природу.

Буде щастям оповитий.
Наш народ славетний.
Бо талантами розвитий.,
Працею конкретний.

А щедрими врожаями.
Зможем процвітати.
Будем всі багатіями.
І здоров’я мати.

Стане здатна промисловість.
Все задовольняти.
Нашу велич і спроможність.
Зможем відстояти.

2.02.09. В. Назаренко.

Оце такої.

Я тобою заразився.
Мабуть в мене біс вселився
Чи я з місяця звалився.
Десь всередині змінився.
Майже трішечки збісився.
Бо тобою покорився.
Не до жарту захопився.
І на тебе лиш дивився.
Поблизу завжди крутився.
І не жди щоб відчепився.
Бач до чого докотився.
Дочекався чи дожився.
Наче світ перемінився.
Ось так спокою лишився.
Це ж я попросту влюбився.
Своїй долі покорився.
Та за щастям відрядився.
Певно, що свого добився.

16.02.09. В. Назаренко.

Мова.

Хто живе на Україні.
І не знає мови
Той тупий, бо розум міні.
На рівні корови.

07.02.09. В. Назаренко.

Без успіху у небуття.

Породжений самим життям.
Надіям, мріям здобуттям.
Як подарунок почуттям.
Постійний успіх з набуттям.
Та перемоги відчуттям.
Вкрай необхідний всім життям.
Дається тільки здобуттям.
Та розумовим прикриттям.
І без гарантії буттям.
Ще й ризик маєм побиттям.
Або єхидним співчуттям.
Тут не відбутися ниттям.
Або відвертим каяттям.
Такі реалії життя.
Без успіху у небуття.

29.04.09. В. Назаренко.

Не пізнати дивосвіт.

Світ чудесний і прекрасний.
Світ жахливий і пропасний.
Чорний, білий і ненасний. .
Голубий , зелений, ясний.
Де ж ти взявся величезний.
Чи родився широчезний.
Чи створився глибочезний.
Чи розвився височезний.
Чудом виник довжелезний.
Звідки розум неосяжний.
І навіщо ти безмежний.
Для яких ти діл належний.
Як пізнати тебе прилежний.
Правду й правду дивовижний.
Істину про все вельможний.
Просто так на все спроможний.
Зрозуміти все поважний.
Та я знаю не проглядний.
Не можливо це огрядний.
Твоя історія придатний.
Не фіксувалась ненаглядний.
І маєш факт не благодатний.
Що знати тебе не видатний.
Не маєм змоги на все здатний.
Брехні ж про тебе непізнаний.
Не хочу чути невблаганний.

9.03.09. В. Назаренко.

Якби наука схаменулась.

Навіщо наука людям знадобилась.
Чому в ній потреба немовби з’явилась.
Можливо що користь від неї зробилась.
Проблема життя суттєво спростилась.
Ні, панацея до нас не спустилась.
Проблеми не зникли, загроза згустилась.
Життю взагалі на планеті з’явилась.
Від горе-науки цієї прибилась.
Жадоба не зникла, ще більше розвилась.
Науку служити для себе зловчилась.
Сюди ж і брехня залюбки підключилась.
Злодійства практика відкрилась.
Від цього біда з них у світі зчинилась
І шляху нема, щоб вона припинилась.
Хвороб і наркотиків прірва з’явилась.
Від штучних процесів вона спричинилась.
В процесі обробки вся їжа змінилась.
По всюди хімія втулилась.
Природа цим занапастилась.
Здоров’я сила похилилась.
Від штучної їжі статура змінилась.
Свідомість напевне від цього ж затьмилась.
Та негараздам підкорилась.
А в школах дітвора томилась.
Непотріб вчити заморилась.
Здоров’я ніпрощо лишилась.
І в ВУЗах також з цим зустрілась.
Від чого й з розумом простилась.
Життям не так розпорядилась.
Чого бажала не добилась.
Ось так наукою покрилась.
На жаль в свій час не спохватилась.
Порвати з брехнею якось не рішилась.
Можливо б краще життя вдовольнилась.
Та декому все ж ця наука вмінилась.
В житті підсобила, талантом розвилась.
Багатство здобула і славою вкрилась.
Дарма що злодійством для інших явилась.
Та марнотратством підкорилась.
Чомусь за космос причепилась.
Хоч би під ноги подивилась.
Ділам земним би знадобилась.
Не для розбещення б творилась.
Та з жиру більше не бісились.
А на проблемах зупинилась.
На користь людству потрудилась.
Та за добро завжди цінилась.
А від брехні відсторонилась.
Та марнославству не корилась.
І марнотратством не кормилась.
Навік з природою здружилась.
Для всіх добром завжди явилась.
За це була б благословилась.

25.03.09. В. Назаренко.

Всім про вибори.
« таємна сповідь»

Брехню кажим, брехню смажим
Щоб дурні ковтали.
Правду знаєм, приховаєм.
Щоб вигоду мали.
Підлі морди прикрашаєм.
Щоб і не пізнали.
Честь і совість позичаєм.
Розуму дістали.
Все найкраще обіцяєм.
Щоб знову обрали.
Бо ми впевнені і знаєм.
Ще не все покрали.
Україну доконаєм.
Лиш би владу дали.
Всіх як вимруть, поховаєм.
Так розрахували.

04.04.09. В. Назаренко.

Кому що.

Світ красою хизував.
Синім небо видавав.
Сонцем ясним процвітав.
Тепло і світло дарував.
Життя – буття стимулював.
А я поле своє дискував.
Трактором, який бурчав.
Довкілля тишу дратував.
Увагу певно привертав.
Фазан на поле завітав.
Мене приємно здивував.
Бо я такого не чекав.
І настрій цим мені підняв.
Та щастя трішечки додав.
На думи різні спонукав.
Хто йому красу цю дав.
Де чи як її дістав.
Невже це так спроектував.
Він її не заробляв.
Не трудивсь, не досягав.
Науки різні не вивчав.
Дипломи в ВУЗах не захищав.
За що світ його так одягав.
Щоб він по ньому щиголяв.
І в задоволення гуляв.
Самицю свою залишав.
Та безтурботно скрізь гасав.
Хтось золотим його прозвав.
Із дурі певно нарікав.
Бо не було цьому підстав.
Цей півень, хто б що не казав.
Яку б оцінку не давав.
Привабливий комусь для страв.
Хтось на красу його начхав.
Та майже всіх повибивав.
Бо можливість таку мав.
Ніхто за це не дорікав.
Ніхто за совість не згадав.
Хтось за красу колись казав.
Спасіння нею прорікав.
Брехню таку порозпускав.
І терпить світ це без підстав.

29.04.09. В. Назаренко.

Своє заклинання.

Моє тіло все зцілилось.
Зажило, омолодилось.
Та ще й силою налилось.
Вік здоровим залишилось.

На добро переродилось.
Щоб раділо й веселилось.
Та життя потоком лилось.
І віками не скінчилось.

Від природи щоб живилось.
З успіхом навік здружилось.
Залюбки завжди трудилось.
Перемогами кріпилось.

Щоб любов’ю оповилось.
Та на благо все робилось.
Це назавжди вкорінилось.
І ніколи не змінилось.

07.07.09. В. Назаренко.

.

Оце таке облюбували.

Козаки розбишаки.
Гайдамаки чи вояки.
За що пили та гуляли.
Кого вбивали, грабували.
Держави власної не мали.
Землі рідні не відстояли.
Народ загарбникам здавали.
Дурниці різні полюбляли.
За владу гризлись, воювали.
Честі і совісті не знали.
Собі жили, байдикували.
Самі себе і вихваляли.
Не то б роти пороздирали.
Все це нікчеми упіймали.
До гімну навіть записали.
Щоб на ввесь світ про це співали.
Нічого кращого не мали.
Ганьбу свою скрізь розтріпали.
Оце таке облюбували..

9.11.09 В. Назаренко.

А важливіші годувальники.

Спочатку були годувальники.
Лиш потім виникли начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

Якби спинились годувальники.
Які були б тоді начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

То зрозуміли б всі начальники.
Що головні все ж годувальники.
А не якісь там розважальники.
Попи, гравці та прибиральники.

І стали б в шані годувальники.
А не попи і розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
За марнославством вболівальники.

10.12.09. В. Назаренко.

Життя прожив задовільнився.

До горілки пристрастився.
Нема дня щоб не напився..
Чи ти дурень, чи сказився.
Куди розум твій подівся.

Щоб ти нею вже залився.
Та сичею похмелився.
Може б тоді спохватився.
І на себе подивився.

На що ти перетворився.
Не людина вже бо спився.
Без здоров’я залишився.
Все пропив, не зупинився.
Бач до чого докотився.

Бо твій сором десь подівся.
Для життя не знадобився.
Достроково вік скінчився.
Життя пропив задовільнився.

09.08.09. В. Назаренко.

Зроби собі здоров’я.

Здоров’я не можна купити.
Здоров’я лиш можна зробити.
Якщо природу зрозуміти.
Не пити спиртне й не курити.
Наркотою себе не дурити.
Вживання хімії спинити.
Смачний непотріб полишити.
Та різну всячину не пити.
Свіжим повітрям тіло живити.
Ще й силу потрібно розвити.
То певно не будем хворіти.
Літ сто п’ятдесят зможем жити.
Життю завжди радіти.
Чимало могти і уміти.
Себе і світ любити.
Добром все покорити.

26.08.09. В. Назаренко.

Україно схаменися.

Україна вимирає.
Самостійна вже конає.
З кожним днем це відчуває.
Її народ всяк залишає.
Та від рідненької тікає.
І світ за очі забігає .
Але більше вимирає.
Терпіти далі сил не має.
Знущання влади не втихає.
Повсюди свинство процвітає.
Брехня главенство скрізь тримає
Свавілля правду пожирає.
Нахабство гроші відбирає.
І без доходів залишає.
Та жити людям заважає.
Дітей із дому виганяє.
А старих по світу пускає.
Та ще й бомжами обзиває.
Чи волоцюгами вважає.
По « християнські» поступає.
Церкви будує й відкриває.
Та гроші в бідних відбирає.
При цьому справно процвітає.
Горе людське не помічає.
За себе бога прославляє.
Ось так живе, гріха не знає.
І медицина не вщухає.
Здоров’я нації кінчає.
Гроші при цьому заробляє.
Про Гіппократа знать не знає.
Сама хворобам потурає.
На той світ хворих відправляє.
Ще й грошей більше вимагає.
За совість навіть не згадає.
І все зійде їй з рук, це знає.
Бо підтримку влади має.
Ще й кривосуддя захищає.
За злочин все це не вважає.
А народ то вимирає.
Здорових мало залишає.
Ще й не гараздів досить знає.
Бо безробіття процвітає.
А виживати якось має.
Ніхто ж його не захищає.
На щось надіятись бажає.
Про конституцію згадає.
Один раз в рік таке буває.
Як влада свято відмічає.
День конституції справляє.
Про неї пишно виступає.
А потім швидко забуває.
Глумлінням це не називає.
Ще й перекручує, міняє.
Безвідповідальність прикриває.
Народ оце все помічає.
На жаль лиш виходу не знає.
Тому населення втрачає.
А схаменутись не бажає.

11.09.09. В. Назаренко.

В космос для чого?

Безмежний цей всесвіт для чого.
Мільярди галактик для кого.
Невже це все прояв дурного.
Навіщо воно без живого.

Ніхто не побачить значного.
Не виявить навіть простого.
Сприймати не зможе малого.
Куди уже там до складного.

Отож без життя, як такого.
Не має значення нічого.
І пертись в космос ні до чого.
Не знаючи буття земного.

Була б доречна для любого.
Оптимізація життя земного.
Усунення всього дурного.
І марнотратства як такого.

Для марнославства ж дорого.
Змагання в цьому не простого.
Шаленні кошти для якого.
З народу дерлись трудового.

В честь фарисейства чергового.
А не для блага громадського.
Не шкодуючи життя земного.
Штурмують космос задля цього.

Ніж шукати в космосі значного.
Розуму далекого, нового.
Краще б вивчили близького.
Свого рідненького такого.

Пізнати треба основного.
Життя-буття свого, земного.
Як змогли мікроби від одного.
Організуватись до складного.

В рослин, тварин і до людського.
Суспільства, хворого, хиткого.
Розбещеного, підлого та злого.
Жадоби повного й дурного.

Можливо розуму чіткого.
За досконалістю значного.
Взяли б в мікробів для щастя земного.
Життя зберегли б на планеті для всього.
Та рай відтворили б. А що тут такого.

10.10.09.В. Назаренко.

Оце так жив.

Купив, курив.
Пельку залив.
Себе дурив.
Все прокоптив.
Все потравив.
Від цього згнив.
Отак віджив.
Чого курив?
Для чого пив?
Кого дурив?
Навіщо згнив?
Хіба ти жив?
Ти світ мутив.

14.10.09.
В. Назаренко.

Моє бажання.

Хотів би щоб мене почули.
Свою увагу привернули.
На істинні знання збагнули.
Та їх ніколи не забули.
А благодать відчули.
Здоров’я й силу притягнули.
Життя належне досягнули.
Та більше віку протягнули.
Своє призначення здобули.
Дітям майбутнє розгорнули.
Та негаразди відвернули.
Своєю мудрістю сяйнули.

25.11.09. В. Назаренко.

Не замінна інституція.

В Україні проституція.
Є закон і конституція.
Але править всім корупція.
Наймерзенніша конструкція.
Бо гаранти конституції.
Виникають на корупції.
Їм підходить ця конструкція.
Політична проституція.
А як прийде революція.
Буде нова конституція.
Переможе все ж корупція.
Та сестричка проституція.
Найпрадавніша конструкція.
Живе вічно ця корупція.
Поряд з нею проституція.
Не замінна інституція.

4.10.09. В. Назаренко.

У Парижі.

У Парижі не всі рижі.
У Парижі всі безстижі.
Жаб поїли морди хижі.
В моді там худі, як лижі.
Виставляють вузькі крижі.
Змахують на пасатижі.
Хоч кістки стирчать як грижі.
Думають вони в престижі.
Ну й поняття у Парижі.
Геть без сумніву безстижі.
І дарма що не всі рижі.
Мода хибна, морди хижі.
Горе жабам у Парижі.

25.10.09. В. Назаренко
.

Ось так і виникла Москва.

Жаби-це така братва.
Що завжди співає «ква».
Знає лиш оці слова.
Постійно «ква» і тільки «ква».
Та бувають і дива.
Як мутуючі слова.
Один жабрюк замість «ква».
Слово вимовив Москва.
Підхватила це братва.
І від простого слова «ква».
Пішла слава світова.
Всім відома як Москва.

29.11.09. В. Назаренко.

Благодать за Україну.

Знов народжену, єдину.
Довгождану, самостійну.
Дарував, бог Україну.
Для добра нам благодійну.

Осквернили божу данину.
Освинячили країну.
Молоденьку, безневинну.
Приморили Україну.

Зневажають всяк людину.
Ігнорують, як скотину.
Брешуть, крадуть безупину.
Нищать націю не винну.

Не простить бог цю провину.
Не покине Україну.
Покара тварюку винну.
В пекло кине всю родину.

Кожному громадянину.
Не руйнуйте Україну.
Зберігайте як дитину.
Та шануйте в ній людину.
І благодать тоді подвійну.
Пришле вам бог за Україну.

20.12.09. В. Назаренко.

Хоч спізнилась , все ж явилась.

Просто з неба сніг летить.
Загадковий і прекрасний.
На деревах вже лежить.
Землю вкрив легкий, пухнастий.

Світ змінився, освітлився.
Чистотою проявився.
Гарно так причепурився.
Відпочити спорядився.
Білим дивом цим прикрився.
Це зима себе явила.
Нас згадала, полонила.
Хоч спізнилась та своє зробила.
Красою все припорошила.
Настрій на добро змінила.
Та життя прибадьорила.

На подяку б заслужила.
Якби добро тільки творила.

16.01.10. В. Назаренко.

Недоречність.

Краса природи нас дивує.
Зозуля інколи кукує.
А бджілка діточок годує.
Із квіточок медок готує.
Гурт лебедів чомусь позує.
Та злий орел з неба полює.
Цей захід сонця все чарує.
Тихенько вітер десь мандрує.
Спокій щастям тут торгує.
Хто хоче задарма купує.
Життя прекрасне хазяйнує.
Зелень росте, плоди дарує.
Повітря ніжне всіх годує.
А соловей душу лікує.
Красу почути пропонує.
Велике небо гіпнозує.
Просторами, навіть шокує.
Літати вабить, інтригує.
Дощ благодійний подарує.
Життя цим самим порятує.
Та громовицею здивує.
І райдугою похизує.
У серці радість спровокує.
Настрій підвищить і долю спрямує.
Ось сонце знов все контролює.
Що. як, до чого, все цінує.
Життя для радощів готує.
Не любить якщо хто сумує.
Свій час непотребом марнує.
Та благодать цю ігнорує.

На жаль жадоба все плюндрує.
Природу нищить, світ руйнує.
Пекло впровадити готує.
Хто ж пельку їй ту замурує.

28.09.10. В. Назаренко.

Галині.

Тече наш час – було, минуло.
Ось так Галині 53 сягнуло.
Жива, здорова, трішечки роздуло.
Це певно досвіду прибуло.

А так все добре привернуло.
Нехай би так завжди тягнуло.
Та ще 53 пробуло.
Здоров’я, щастя відстьобнуло.
Життя добротного війнуло.
Та благодаті не забуло.

14.01.10. В. Назаренко.

Світ починається з весни.

Щось змінилось, пробудилось.
Розпустилось, прояснилось.
Все весною покорилось.
Сонце гріти заходилось.
Щоб життя заворушилось.
Відродилось, оживилось.
Бо такого всім хотілось.
І нарешті це з’явилось.

Ви ж дивіться не проспіть.
Не лінуйтесь, не сидіть.
Все що треба посадіть.
Та старанно обробіть.
Може й ближнім підсобіть.
Вродить, будете радіть.
Їсти, пити, молодіть.
Благодаттю володіть.
І за правило візьміть.
Добре й весело живіть.
Досконалість досягніть.
Природу за врожай хваліть
Та від лихого бережіть.
Не руйнуйте, відновіть.
Як що треба-захистіть.
Життя на світі збережіть

01.03.10. В. Назаренко.

Жіноче свято.

Як це добре і багато.
Що є у нас жіноче свято.
Це для того щоб жінки.
Розпускались як квітки.

Шанувались, посміхались.
Жили щасливо, вдовольнялись.
З чоловіками рахувались.
Та від краси не зазнавались.
На все краще сподівались.
Життю раділи, не здавались.
Веселились, розважались.
Пісні співали та кохались.

28.02.10. В. Назаренко.

Про рай.

А люди в природі.
Це горе та й годі.
Як ті шкідники.
Що у бога в городі.

Бог з раю їх вигнав.
Та прокляв відтоді.
Щось з’їли не те.
Що дозволив добродій.

Ніхто не покаявсь.
З тих пір у народі.
Їдять що попало.
При першій нагоді.

А смак підробляють.
Здебільше по моді.
Самі себе дурять.
Здоров’я у шкоді.

Дочасно вмирають.
Зате у свободі.
Себе виділяють.
За розумом вроді.

До раю бажають.
Коли у негоді.
У пекло штовхають
Гріхи в насолоді.

Те місце шукають.
Де рай був в природі.
А того не знають.
Що рай ще відтоді.
В душі процвітає.
При добрій нагоді.
І той його має.
Хто з розумом в згоді.

17.07.10. В. Назаренко.

.
Таємниці на синиці.

Як відкрити таємницю.
Хто , за що, чи на дурницю.
Розфарбував отак синицю.
Не королеву і не царицю.
І навіть не поважну птицю.
Хто придумав, хто творив.
Хто талант цей проявив.
Та красою підтвердив.
З чого фарби ті зробив.
І навіщо так вчинив.
Які потреби вдовольнив.
Чи просто гонор обновив.
Що і як коли творилось.
Нам пізнати не судилось.
Ми тоді те не дивились.
Бо ми там не опинились.
То ж одне лиш залишилось.
Прибрехати щоб згодилось.

7.03.10. В. Назаренко.

Для олігархів.

Не завадить усім знати.
Що неможливо все придбати.
Все можливо лиш втрачати
І це не варто забувати.

20.03.10. В. Назаренко.

Свято це чи день жалоби.

Колись фашизм перемагали.
День перемоги святкували.
З тих пір про це не забували.
Кожен рік цим хизували.
Себе при цьому вихваляли.
Та нагороди виставляли.
А правду-матінку топтали.
Брехнею факти прикривали.
Безстижі інтереси мали.
Та істину з-за них ховали.
Жахи трагедії зібгали.
Свою мерзенність прикрашали.
Головотяпство гримували.
Щоб за нього й не згадали.
Як друзями фашистів рахували.
Та їм всіляко підсобляли.
Коли війну ті розв’язали.
І в цьому їм допомагали.
На Польщу залюбки напали.
Прибалтику окупували.
Народ свій всяко катували.
А за безпеку не подбали.
Не думали і не гадали.
Який їх друзі задум мали.
Та у штани понакладали.
Коли союзники напали.
Та під Москвою вже стояли.
Народ тоді під кулі гнали.
Життя чуже не шкодували.
Загиблих і не рахували.
За свою шкуру тільки дбали.
Горя народу не сприймали.
Коли від німців утікали.
Все нищили та забирали.
Щоб люди з голоду вмирали.
Чи окупантам слугували.
А потім їх за це ж карали.
За зрадників тоді вважали.
Та до Сибіру відправляли.
Такі безчинства витворяли.
Ось так з народом поступали.
Жалю за ним не проявляли.
На своїх все зло зганяли.
Бо німці це не дозволяли.
Та під Москвою все ж застряли.
Морози сильні лютували.
Активність їхню всю скували.
Тоді ж їх і в полон побрали.
Отак Москву і врятували.
Інших союзників надбали.
Та допомогу від них мали.
Оговтались, вже воювали.
Народу гори там поклали.
І всю війну лиш цим і брали.
До наших днів не всіх ще поховали.
А скільки їх було-це приховали.
Населення теж кучами втрачали.
Жахливу перемогу взяли.
Людською кров’ю поливали.
Недбальство злісне відмивали.
А перемогу святкували.
Не всі що добре воювали.
Кращі життя своє поклали.
А й ті що , що лиш за себе дбали.
Під кулями не побували.
В спец загонах загороджали.
Чи десь когось охороняли.
Досить умовно воювали.
Така ось правда щоб всі знали.
За що життів скільки поклали.
Німці поразку обміркували.
Жили, й надалі процвітали.
А ми як дурні вимирали.
Та перемогу святкували.
Не посилай нам більше бог.
Таких жахливих перемог.

31.03.10. В. Назаренко.

І благодать тоді прийде.

Біла акація цвіте.
Від неї запах літа йде.
Робота бджіл тут аж гуде.
І благодать собі знайде.
Мед благодійний закладе.
Він нам частково припаде.
Здоров’я з ним не підведе.
Тож будем жити, хай цвіте.
Хай літо плодовите йде.
Своє добро нам приведе.
Життя велике розведе.
Плодів побільше відкладе.
Мотив для радощів знайде.
Добробут наш не підведе.
Нас ощасливить, заведе.
Майбутнє світле закладе.
І благодать тоді прийде.
Можливо й щастя приведе.

05.06.10. В. Назаренко.

Марш бідних.

Прозрійте бідні.
Найбільший клас.
Бо дурять жирні.
Повсюди вас

Вони проворні.
Завжди ввесь час.
Дари природні.
Забрали в раз.

Вони нахабні.
Завжди ввесь час.
Все взяти здатні.
Собі в запас.

Вони злочинні.
Завжди ввесь час.
Закони чинні.
Їм не указ.

Вони завидні.
Завжди ввесь час.
Це ваші злидні.
Для них гаразд.

Вони не змінні.
Завжди ввесь час.
Брешуть до нині .
І кожен раз.

Вони ж і винні.
У цей ось час.
Що мруть всі бідні.
На Україні в нас.

Гуртуйтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Не дайте рідні.
Згноїти вас.

Не бійтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Боріться гідні.
Бо це ваш шанс.

Шануйтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Ви досить сильні.
Правда за вас.

28.06.10. В. Назаренко.

Примхлива удача.

Примхлива удача, чому ти ледача.
Чому не зарадиш як треба не зряча.
Комусь підсобляєш, когось оминаєш.
Чому ж ти за совість бодай не згадаєш.
Коли виділяєш, або віднімаєш.
Прихильність свою не на всіх поділяєш.
По світу гуляєш. Добро не сприймаєш.
Навіщо ж ти примхи якісь вдовольняєш.

Вернись як згадаєш, мене опікаєш.
Ми друзі з тобою завжди пам’ятаєш.
Завжди доглядаєш, завжди виручаєш.
Мене ти до віку віків зберігаєш.
Причини всі знаєш, таємно тримаєш.
Повідай навіщо таке витіваєш.

22.06.10. В. Назаренко.

Балада про владу.

Хто від чорта, хто від бога.
Дідько певно розпізнає.
Вже потрібна допомога.
Україна вимирає.

Кажуть влада вся від бога.
Хто і звідки таке знає.
Мабуть диявольська підмога.
Розум ясний вимикає.

Губить влада безтолкова.
Наш народ, кінчає.
Невже оце божа змова.
Ні, так не буває.

Брешуть, дурять за для кого.
Все народ приймає.
Докотились он до чого.
Дурень все прощає.

Беззаконня і від нього.
Свавілля триває.
Можуть знищити любого.
Хай не заважає.

Ось і нищать рядового.
Хто тих захищає.
Геноциду як такого.
Ніхто не вбачає.

Собак бродячих на дорогах.
Влада зберігає.
Людей безхатніх ради бога.
Вкрай не помічає.

Їх ганяють, убивають.
Ніхто не жалкує.
Тихо в ями заривають.
Закон це не чує.

Хто довів їх до такого.
Мабуть кожен знає.
Але горя вже людського.
Ніхто не сприймає.

Обдурили, обікрали.
Житло забрали та продали.
На вулицю повиганяли.
По далі, щоб не заважали.

Чи конайте, чи вмирайте.
Кого це хвилює.
Мерседесів не чіпайте.
Влада контролює.

Обдирають не одного.
Більшість потерпає.
Молодого чи старого.
Різниці немає.

Без дозволу як такого.
Буття не триває.
Причепляться до любого.
Свавілля гуляє.

Кучі довідок для чого.
Влада вимагає.
Та з кожного ділового.
Хабарі здирає.

Опустилась нижче всього.
Свинство край переповняє.
Пенсію вже для старого.
Фабрикує, підробляє.

Чому, за що, та ради кого.
Брехливі дані підсуває.
У неспроможного, слабкого.
Можливість жити віднімає.

Це лиш частинка тіньового.
Що наша влада витіває.
І від сприяння ділового.
Народ, як видно вимирає.

Честі, совісті та бога.
Влада геть не сповідає.
Як виходити з під цього.
Певно той же дідько знає.

Дурість, свинство від якого.
Україна потерпає.
Прижилися від простого.
Хто за що відповідає.

Де ж той лицар, що від нього.
Погань назавжди тікає.
Довго ждати нам такого.
Хто ж за нас ганьбу здолає.

2.08.10. В. Назаренко.

Про батьківщину.

Мати, батько, Україна.
Життя в добрі- це батьківщина.
Ось наша істина єдина.
Як сонце, небо і дитина.

Злодійство, свинство- влада чинна.
Від цього гине Україна.
Кому потрібна батьківщина.
Де процвітає чортівщина.

І це тому лиха година.
І не розумна Україна.
Завжди як парочка єдина.
І безтолкова, і злочинна.
І вимираючи не змінна.
І сама в усьому винна.

19.08.10. В. Назаренко.

Осінь.

І все таки осінь прекрасна буває.
Красою жартує, плодами киває.
Погодою тішить, смачне підсуває.
Та дуже щиро запевняє.
Що благодать життя триває.

3.09.10. В. Назаренко.

Добра в брехні немає.

Запам’ятайте на всі дні.
Життя так вимагає.
Не вірте ні одній брехні.
Добра в брехні немає.

Хоч потонув цей люд в брехні.
І нечисть явно процвітає.
Не забувайте у вісні.
Добра в брехні немає.

Нехай ще тішаться дурні.
Брехня їх доконає.
І погниють діла брудні.
Добра в брехні немає.

27.09.10. В. Назаренко.

Ідеал.

Задоволений, живий.
І здоровий, і міцний.
Гарний, спритний, молодий.
Розум власний і ясний.
І до успіху стрімкий.
А на вдачі видатний.
Ще спокійний і стійкий.
Безтурботний та стрункий.
Хоч багатий, не скупий.
Посміятись головний.
Досить мудрий, діловий.
Де ж він, де оце такий.

19.09.10. В. Назаренко.

Напасть.

Природа помилку велику зробила.
Людей до влади допустила.
За це буттям своїм платила.
Людина природу постійно губила.
Своїми примхами давила.
Безумно нищила, травила.
Не поважала, не любила.
Жадобу власну не спинила.
Без розуму таке чинила.
Нащадкам вік укоротила.
Життя онуків не цінила.
Чомусь розумну з себе мнила.
А так по свинські поступила.
Біди багато натворила.
Планету дивну осквернила.
Злодійську сутність проявила.
Тому своє і заробила.

07.06.10. В. Назаренко.

Установка.

А мені ще жити й жити.
Сотні літ своє творити.
Перед усім життя любити.
Та йому завжди служити.
Щоб дозволило радіти.
Благодаттю володіти.
Щастя краще розуміти.
І добром за все платити.
Зло навколишнє спинити.
Та можливості розвити.
Спокій всюди проявити.
З мудрістю завжди дружити.
Себе без толку не морити.
Лишнього не захотіти.
Не боятись, не хворіти.
Це таке що треба вміти.

3.05.10. В. Назаренко.

Про сон.

Мені добре коли сплю.
Благодать таку люблю.
Свої сили відновлю.
Та здоров’я укріплю.
Життя добротне проявлю.
Примхливе щастя відновлю.
Безкомпромісно заявлю.
Життя без сну не потерплю.
Ради цього щось зроблю.
Треба буде то й просплю.

28.03.10. В. Назаренко.?
.

Колоніальний пережиток
.
Російська- мова брехунів.
Блотних та різних злодіїв.
Колоніальних екс-рабів.
І прихвоснів, і слизняків.
Нікчемних всяких диваків.
Та українських простаків.
Як пережиток злих віків.
Для українців-земляків.
Їх патріотів-вояків.

7.10.10. В. Назаренко.

Україно, Україно.

Жага до влади скрізь існує.
Заздрість злодійство культивує.
Жадоба совість ігнорує.
Сила та підлість торжествує.
Життям-буттям про всяк керує.
Здавати владу не планує.
Ще більш посилити готує.
Неначе мильну бульку дує.
Що в решті лопне та здивує.
Глумління злісне спровокує.
А потім знову все спрямує.
Згодом все більше контролює.
Та до кінця свого простує.
Історія таке фіксує.
Це й Україну не минує.

Україно, Україно як ти виживаєш?
Чому така безтолкова, чи правди не знаєш.
Коли тебе з переляку вільною зробили.
Ти не знаєш як діяти, краще б ще гнобили.
Бо знищила населення, наче воювала.
Чи ти в бога теля з’їла, чи розум сховала.
Честі з роду ти не мала, а совість приспала.
На жаль свою перспективу в Сибір спрямувала.
Схаменися чи проснися, візьмись за роботу.
Очистись від негараздів, прояви турботу.
Навчись кадри підбирати, щоб справу робили.
Щоб порядність проявляли, тебе не ганьбили.
Щоб тебе за добру волю люди полюбили.
Тоді вони не дозволять тебе попирати.
І зможеш ти самостійно в добрі процвітати.

20.12.10. В. Назаренко.

Доктрина.

Україна – для громадянина.
Оце і вся доктрина.
А для батька і для сина.
Праця добра та відмінна.

Щоб втішалась Україна.
І не підвела доктрина.
Щоб жила в добрі родина.
І зростала в ній дитина.

Ще й до речі не єдина.
І порядна й доброчинна.
Здорова та досить сильна.
Для майбутнього людина

То ж буде жити Україна

30.12.10. В. Назаренко.

Вітрина.

Дурень дурня поганяє.
А розумних щось немає.
Україна вимирає.
Явно дурість процвітає.

Кой кого задовільняє.
Ворогів завжди хватає.
Все схопити всяк бажає.
Населення заважає.

То ж і нищать, вже конає
Розум повністю втрачає.
Без нього життя кінчає.
Бог все бачить та чекає.

Гріхи напевно підшиває.
А сатана тим часом має.
Амбіції задовільняє.
Шкода не винних не минає.

20.01.11. В.Назаренко.

УКРАЇНЕЦЬ

Ось він здоровий та міцний.
Розумний, впевнений, швидкий.
Порядний, досить дійовий.
Цей українець молодий.

Він любить край свій дорогий.
Край український, не чужий.
Де мати й батько діловий.
Його зростили в час скрутний.

Він знає правду, не дурний.
Що і навіщо, хто який.
Бажає мати шлях чіткий.
Прожити плідно вік земний.

Він задоволений, стійкий.
Коли працює-запальний.
Долає кризи, вольовий.
Поширює прогрес людський.

Він доброчинний і простий.
Не агресивний, не лихий.
Як патріот завжди палкий.
Коли б це кожен був такий.

Для України головний.
Тоді б і час прийшов новий.
Довгожаданий, золотий.
Як благодійник віковий.

5.02.11. В. Назаренко.

В партію здоров’я.

Де що маєш, де що знаєш.
Забуваєш, пам’ятаєш.
Здобуваєш чи втрачаєш.
А головне не помічаєш.

Як за здоров’я не подбаєш.
Все загубиш, сам сконаєш.
Якщо свій розум не тримаєш.
В житті нічого не впіймаєш.

Коли здоров’ю не сприяєш.
То явно з розуму сповзаєш.
В морі брехні перебуваєш.
Не думаєш, чи не встигаєш.

Істину знати не бажаєш.
Та через це не виживаєш.
Все найдорожче полишаєш.
А вихід є, як забажаєш.

В здоров’я партію вступаєш.
Довіру їй завжди являєш.
Підтримуєш і підсобляєш.
Всю Україну виручаєш.

Здоров’ю нації сприяєш.
То й нагороду отримаєш.
Дітей та внуків, всіх спасаєш.
І благодаттю вдовільняєш.

Ну що ще треба, як гадаєш?

6.02.11. В. Назаренко.

Конвульсія мозкова.

Каменюка – голова.
Свинству шана ділова.
Стратегія не нова.
А тактика дійова.

Бо проблема світова.
Тупішої не бува.
Кількість свинства дістава.
Ще з початку так трива.

Поступово підгнива.
А рішучість щось крива.
Викрутаси витіва.
Вигадує та зіва.

Послідовність розмива.
І волокита вікова.
Паплюжить людство, обзива.
Свинячі дії відкрива.
Що не по- людськи-забува.

1.03.11. В.Назаренко.

———

Хоч дурні та хитрі.

Навіщо все чогось бажати.
Непотріб по життю збирати.
Що буде явно заважати.
Радість життя відволікати.
Турботи різні підсувати.
Щоб настрій гарний зіпсувати.

А ще непотріб в пам’яті тримати.
Та за знання його вважати.
Брехню не гідну цінувати.
За неї блага віддавати.
І головне не помічати.
Щасливу мить життя втрачати.

Напевне ж варто пам’ятати.
Справам потрібно визрівати.
То ж все належить розпізнати.
Щоб негараздів не надбати.
Удачу назавжди впіймати.
І нізащо не відпускати.

Себе ж потрібно розгадати.
Здоров’я назавжди надбати.
Його не дати зіпсувати.
Для цього розум треба мати.
Життя основи розрізняти.
Природу тіла шанувати.

Насамперед не забувати.
Потреби кліток вдовольняти.
Вони створили нас, згадати.
Із двох клітинок до дитяти.
А потім зрілі змогли стати.
Від їх діяльності зростати.
Різні таланти здобувати.
І в цьому світі виживати.

Де вони змогли все взяти.
Звідки розум той черпати.
Нам не дозволено це знати.
Тим більше їх контролювати.
Ми лиш повинні постачати.
Все необхідне здобувати.
Себе і діток годувати.
Щоб могли скрізь виживати.
Та людство на землі тримати.

А ми навчились хитрувати.
Непотріб кліткам підсувати.
Вони не вміють це здолати.
То ж змушені так існувати.
Природні здібності втрачати.
В боротьбі не вигравати.
Від цього болісно конати.
Чи попросту життя втрачати.
І взагалі деградувати.

Де ж той розум відшукати.
Щоб якось життя спасати.
Може досить хитрувати.
Себе ж дурити та вмирати.
Дітей каліками лишати.
Природу нищить та втрачати.
Кінця світу вижидати.

6.03.11. В. Назаренко.

Про сон.

Сни примхливі, сни брехливі.
Де таке береться.
Що там правда, що не правда.
Хрін хто розбереться.

Ось приснилось, привиділось.
Мені не здається.
Росією прихватилось.
І не віддається.

Всі області українські.
Там де море б’ється.
Стали раптом геть російські.
На карті верзеться.

Чомусь мені захотілось.
Мабуть доведеться.
Оце таке сповістити.
Може все минеться.

31.03.11. В.Назаренко.

Примітка.

Весна від сонця прибула.
Тому природа ожила.
Та абрикоса розцвіла.
І трудиться на ній бджола.

На багатьох квітках була.
Пилок зібрала, мед взяла.
У вулик швидко віднесла.
Все зробила що змогла.

Щоб сім’я в добрі жила.
Діток побільше розвела.
Силу велику набула.
І наш добробут підняла.

То ж приклад гідний подала.
Щоб праця першою була.
І українські всі діла.
В належний рівень привела.

22.04.11. В. Назаренко.

Мерзота.

Скільки кожен гріхів має.
Ніхто толком знать не знає.
На гріхах бізнес процвітає.
Церкви будує й відкриває.
А потім в них гріхи знімає.
І знов грішити починає.

Попів це все задовольняє.
Їх це годує й напуває.
Збагачує і величає.
Лохів в цім світі вистачає.
Церква над ними владу має.
То ж всіх гарненько обдирає.
І на бога все звертає.
Мов він до цього спонукає.
Гріхи інакше не прощає.

А Україна вимирає.
Від своїх гріхів конає.
Невже ніхто не помічає?
Що нація народ втрачає.
І лицемірства вистачає.
Як дехто в церкву завітає.
Гріхів своїх не сповідає.
Лише очиститись бажає.
За совість навіть не згадає.
Провину явну не признає.
Хоч що накоїв добре знає.
Відповідати не бажає.
Та ці гріхи бог не прощає.
І пекло на таких чекає.
За потомство теж подбає.
Сатана не прозіває.
Бо практику достатню має.
І своїх не полишає.

27.04.11. В.Назаренко.

Життя від розуму чи розум від життя.

Спокон віків таке ведеться.
Що розум для життя дається.
Без нього жити не вдається.
І рахуватись з цим прийдеться.

Хто хоче жити той спасеться.
Знайде свій шлях і розбереться.
І розум внього десь візьметься.
Чи чужий, чи свій знайдеться.

Пристосуватись доведеться.
Таке життя і так живеться.
Інакше все життя зведеться.
Бо цей закон усіх торкнеться.

Без розуму гніздо не в’ється.
Де кожен птах чомусь несеться.
Знає що де і як береться.
Якщо ще доля посміхнеться.

Обставина на лад складеься.
То успіху певне добьється.
Діток зростити удається.
Покликання своє прийметься.

Життя розводити прийдеться.
Для цього жити доведеться.
Для цього життя дається.
Хоч не відомо де береться.

Яким чином пізнається.
Що з початку видається.
Чи розум від життя візьметься.
Навряд чи хто з цим розбереться.
Хоч демагогія ведеться.

Надмірність в негаразди преться.
На зло ймовірно обернеться.
І горе від ума приб’ється.
Принаймі вже до цього йдеться.
Життя загрозі піддається.
Та не від розуму здається.

7.05.11. В. Назаренко.

Безвихідь.

Коли при владі свині.
Спочатку і до нині.
Не діють щось закони чинні.
Тому й порядки примітивні.
Свавілля свинські легітивні.
Завжди як правило злочинні.
І терплять все це люди дивні.
У нас на рідній Україні.
При конституції примірній.
І добротній, правомірній.
З гарантом, з клятвою покійній.
Для святкування лиш потрібній.
Які реформи тут надійні.
Щось робити вже повинні
Бо й золоті закони чинні.
Спаплюжать все привладні свині.

20.05.11. В. Назаренко.

Срам.

Як добре правду знати.
Знання надійні мати.
Безмежно довіряти.
Та впевненість тримати.

Як гидко виявляти.
Що звикли всі брехати.
Брехнею щиголяти.
Та гроші з неї брати.

Ну як тут виживати.
Брехню скрізь розгрібати.
Мерзоту цю долати.
Та людство поважати.
Щось боже відшукати.

27.05.11. В. Назаренко.

Музика життя.

Благо музика на світі.
Благий той, хто грає.
Він частує настрій свіжий.
Добром напуває.

Як добротний голос чистий.
Пісню заспіває.
Українець бадьористий.
Про все забуває.

Він тоді майже щасливий.
Радість загрібає.
Веселиться, говірливий.
І жити бажає.

11.06.11. В.Назаренко.

Кляті звички.

Хтось з талантом, хтось простий.
Хтось розумний, хтось дурний.
А той сильний, той слабкий.
Інший гарний чи бридкий.

Хтось кмітливий, хтось тупий.
Хтось щасливий, хтось пісний.
Дехто жирний, той худий.
Цей багатий та скупий.

Голодранець хтось чіткий.
Чи приємний, чи гидкий.
Оцей добрий, той лихий.
А той хитрий та хапкий.

І взагалі такий сякий.
В першу чергу хто який.
Як правило не такий.
Кожному ярлик липкий.

Приліплять залюбки любий.
Для ворожнечі похідний.
Здебільш брехливий та їдкий.
В змаганні вічному тривкий.

Розбрату камінь основний.
Для марнославства шлях хиткий.
Розшарування час слизький.
Розчарування смак гіркий.

Життя псувати всяк прудкий.
Війни запал чомусь легкий.
Для людства дуже дорогий.
Погибелі зворот крутий.

Затрат часу і сил давкий.
Де ж той розум видатний?
На що життя все звів дурний.
Навіщо гризся завідний.

Куди ж ти прешся біс прудкий.
Невже так треба пробивкий.
Кінець завжди один-падкий.
Потомство забезпеч близький.

Та й досить з тебе хоч який.
Навіщо зло плодив цупкий.
Воно панує в час тяжкий.
За поведінку гріх ціпкий.
Прокляття наслідок тривкий.

5.07.11. В.Назаренко.

Щось про дещо.

Дехто думає, гадає
Що розумний і все знає.
А придурок заявляє.
Що не пізнав, того немає.

І не кращий запевняє.
Що маячня його тримає.
І навіть ще й допомагає.
Життя рятує й захищає.
Та раєм добрим утішає.

А хитрий підлість свою має.
На дурнях статки заробляє.
Безжалісно їх оббирає.
Гріхами всякими лякає.
Страху побільше наганяє.
За совість знати не бажає.

На жаль не кожен про це знає.
Що в маячні перебуває.
І вихід з неї знайти має.
Життя без толку витрачає.
А негаразди не долає.
Своє призначення нехає.

11.07.11. В.Назаренко.

Вісім квіток.

Чи згадайте, чи вгадайте.
Звідкіля прийдуть дива.
Та між іншим розпізнайте.
Кактус- пень чи голова.

Якщо хочете вважайте.
Купа зелені крива.
Більш уважно розглядайте.
Привидиться голова.

Хоч колючка та признайте.
Не абияка трава.
Досить дивна відзначайте.
Не примхлива та жива.

Вижидайте , споглядайте.
Не завжди таке бува.
Коли кактус не прогайте.
Вісім квіток розкрива.

І знайомих погукайте.
Покажіть що витіва.
Ненароком запитайте.
Хто придумав ці дива.

22.07.11. В.Назаренко.

Жага ідіотів.

Золотом любуються.
В золоті пишаються.
З нього роблять унітази.
Та в них оправляються.
Ось так виділяються.

Інші відрізняються.
В золото вбираються.
Цяцьки виробляються.
У вуха вставляються.
У носи вправляються.

Шиї обвиваються.
До пупа чіпляються.
На пальці вдягаються.
Ще всяк забавляються.
Куполи вкриваються.

Хрести оздобляються.
Злитки виливаються.
В банках зберігаються.
Віками збираються.
Ще й охороняються.
Ніяк не скористаються.

І не споживаються.
Дурістю являються.
Гроші витрачаються.
Постійно звіряються.
В секреті тримаються.

Біди притягаються.
Нікчеми втішаються.
Ще й досі не каються.

25.07.11. В.Назаренко.

Прийшов час і треба змінитися.

Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися.
Брехня на брехні вже не може вміститися.
Злодійство без меж не повинно творитися.
Скрізь хочуть як небудь на комусь нажитися.

Усе загрібають, не хочуть ділитися.
Та дурнів шукають, що можуть згодитися.
В тім успіхи мають, не проти хвалитися.
Хоч як допікають, не можна трудитися.

Хто може – тікають, бо ніде подітися.
Слабкі вимирають, не гідно змиритися.
Прийдеться боротися, бо ніяк коритися.
Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися.

07.08.11. В.Назаренко.

Рекламна нечисть.

Реклама, реклама ти явно сказилась.
Шахрайством творилась, брехнею прикрилась.
У свинства талантам своїм підучилась.
Нахабством зростилась, грошима відкрилась.
Бридотою стрімко в житті в нас з’явилась.
Нажитись на дурнях своїх спорядилась.
Шкода що від сказу в свій час не щепилась.

10.08.11. В.Назаренко.

Такі роковини.

Ми хотіли Україну добру та велику.
На двадцятий рік зробили дуже злу та дику.
Сім мільйонів населення без жалю втрачали.
З усіх гарних намірів здебільш ганьбу мали.
Оце така незалежність та її здобутки.
Де ж той розум, де та совість, де честі набутки.

18.08.11. В.Назаренко.

Заради чого7

Шкода дітей, яких мордують в школі.
Навчаючи брехні й непотребу для долі.
Марнують час вони, сидять бліді і кволі.
Життя перенавчить жорстоко, не по волі.

1.09.11. В. Назаренко.

Наказ.

Чудо-диво проявись.
Моє тіло схаменись.
Мені зовсім підкорись.
Знову молодим зробись.
В свою молодість вернись.
Щиро долі посміхнись.
Назавжди таким лишись.
Перед часом не схились.
І ніколи не хвались.
Та дивись не забарись.
Постарайся не лінись.
Все буває, подивись.
Щиро віруй та борись.
Сильним бути не втомись.
З розумом навік здружись.
Словом вірним підкріпись.
Впевненістю обгорнись.
Від життя не відірвись.
Успіхом нагородись.
Живи з добром, добром живись.

6.09.11. В.Назаренко.

Мрія мрій.

А я вічно молодий.
Гарний, жвавий та міцний.
Задоволений, хисткий.
Ще не втомний і швидкий.
Та до успіху стрімкий.
Я завжди буду такий.

13.09.11. В. Назаренко.

Так дуріти треба вміти.

Як отак на світі жити.
Ідіотством світ мутити.
Тільки б пити та курити.
Гроші за дурне платити.
Від задоволень тих дуріти.

Все пропити, прокурити.
Здоров’я власне погубити.
Печінку рідну вкрай згноїти.
Хіба для цього треба жити.

Це не можливо зрозуміти.
Бо так дуріти треба вміти.
Чому б себе не пожаліти.
Та з ідіотством покінчити.

Зріктися пити і курити.
Без цих гріхів на світі жити.
Ганьбу на радість замінити.
Та добру волю відродити.

Бо смерть все владна відмінити.
І передчасно усмирити.
Та задоволень всіх лишити.
Хіба це важко розуміти.

14.09.11. В.Назаренко.

Примати.

Ви б хотіли певно знати.
Як і де вчені примати.
Тлумачать всім російські мати.
Як вміють їх коментувати.
По-грамотному підбирати.
Практично, вчасно покривати.
Та зрозуміло виражати.
Чи варто це все переймати.
Та хтозна де таке шукати.
Куди скоріше це надбати.
На п’яних людях споглядати.
Це найогидніші примати.
Не перевершені пруть мати.
Попробуй їх переконати.
Не знатимеш куди тікати.
То ж краще таких не чіпати.
Не варто навіть розмовляти.
Примати, що тут ще сказати.

27.09.11. В.Назаренко.

Погань.

Жадоба мерзенна усе захопила.
Якась її шльондра на світ народила.
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила.
Загарбати все споконвіку хотіла.
Страждань не винних потік спричинила.
Життів не помірно в цім світі згубила.
Все мало та мало про всяк шепотіла.
Давай ще по більше постійно твердила.
Багатство це влада, це слава пихтіла.
І розум людський так навік заразила.
Та зло таким чином по світу плодила.
Хто більше загарба змагання відкрила.
Не важно що горе комусь спорядила.
Не важно що бідних дітей заморила.
Бомжів розвела і калік наробила.
Сиріт спасати не воліла.
Вже все живе звести назріла.
А спинить мерзенну звичайна могила.
Прискорити дійство спроможна лиш сила.

9.09.11. В. Назаренко

Підлі гроші.

Без грошей хто-життя втрачають.
Їх як людей не поважають.
Ніяк, ніде не виручають.
У рабство гонять, чи вбивають.
Закони їх не захищають.
Таку властивість люди мають.
З грошима люблять та вітають.
Без грошей людьми не вважають.

Всі, хто гроші якось мають.
Неправедно добувають.
Чини собі любі купляють.
Та чесно жити не бажають.
Себе надмірно поважають.
За покидьків не сприймають.
В душі своїй все ж добре знають.
Чого варті, що ховають.
Що заслужили – поковтають.
В свій час в штани понакладають.
Злодійства гучно відригають.
Та пізно буде, хай конають.
Свиням свиняче визначають.
І так по-їхньому кінчають.

12.10.11. В. Назаренко.

Всього на-всього.

Ой біда така велика.
Україна дуже дика.
То там, то тут нахабна пика.
Свавіллям владним злісно смика.
Народ мордує совісті каліка.

Щоб спинить біду велику.
Треба ту нахабну пику.
За поведінку її дику.
В свинарник доживати віку.
Спровадити без лементу і крику.

15.10.11. В.Назаренко.

Цікавість.

Літає анекдот один.
З відрядження вернувсь румин.
Прийшов додому без провин.
А в жінки інший є румин.

Цікаво знати всю новину.
Що той румин сказав румину.

31.10.11. В. Назаренко.

Цікавість. 2

Як розповів один пустун.
Вернувсь з відрядження румун.
Без попередження, хитрун.
А в жінки інший був румун.

Що сказав тоді румун румуну?
Впіймавши отаку фортуну.

1.11.11. В. Назаренко

Б. Зайчуку, Н. Єфремовій, О. Міщенко.
Світу про вас.

Мерзотники.

А злодюги з П.Ф.У.
Зробили справу ділову.
Мою діяльність трудову.
Сфабрикували наяву.

Підсунули брехню нову.
І пенсію вікову.
Фальшували в морову.
Підтримку мали дійову.
Від влади дику, тіньову.

Ганьбу родили чергову.
Злодійську, підлу, гнойову.
Конституційну, правову.
Мерзенній владі гробову.

5.11.11. В. Назаренко.

Поламати лохотрон.

Як таке робити, як таке сприймати.
Таємно, підло обирати.
Свій вибір підло приховати.
Натуру рабську проявляти.
Та свою гідність потурати.
Можливість дати фальшувати.
І результати підробляти.
Свій голос десь затушувати.
Це демократією звати.
Не гідно таке витівати.
Достойно треба поступати.
Чесно бажання записати.
Та підписом зафіксувати.
І можна це перевіряти.
Свій голос твердо відстояти.
Присікти спробу фальшувати.
Та лохотрон цей поламати.

21.11.11. В. Назаренко.

Гімн добродія.

Маю я природу божу.
І творю що можу.
Що бажаю не все маю.
А життя розмножу.

Добром його напуваю.
Злом не потривожу.
Від нечисті зберігаю.
Досконалість вводжу.

Плідну силу добуваю.
На благо приложу.
Близьких добром привітаю.
В житті допоможу.

Негаразди подолаю.
Впевнений що зможу.
Щастям долю привітаю.
Благодать примножу.

3.12.11. В. Назаренко.

Смута.

Моя думка все гуляє.
Завжди спокою не має.
Дуже вільно сновигає.
Все чогось та десь шукає.
Проблеми різні розгрібає.
Здебільш брехню перебирає.
А істину собі складає.
Уважно все щось розглядає.
Та все більше помічає.
Що мало праведного знає.
Увагу знову привертає.
Що Україна вимирає.
Народ світ за очі тікає.
Та за якісь гріхи конає.
І явно дурістю хворає.
Тому всі біди притягає.
Вину признати не бажає.
І виходу не відшукає.
А свинство залюбки приймає.
І це ніяк не подолає.
Хоч вже і не залежність має.
Та успіхів в житті не знає.
Можливо збоку хтось впливає.
Злодіїв різних підбирає.
Та партії із них складає.
Смуту в суспільство підкидає.
Досить майстерно виступає.
Для дурнів теми підбирає.
Від справ людських відволікає.
При тім уважно спозирає.
Як цей розбрід все роз’їдає.
Суспільство тишком підриває.
Цим тішиться і підсобляє.
Цькувати дурнів ледь встигає.
Від благо дійства відвертає.
Населення це все приймає.
Злочинців до керма пускає.
Злочинну владу вибирає.
Свинство та дурість зберігає.
А хтось свій урожай збирає.
Грабує, дурить, викрадає.
Ось так держава загниває.
Той дехто вигоду надбає.
На незалежність вже начхає.
Вона як видно не спасає.
А Україна все втрачає.
Розум і совість не вітає.
До чого дійде дідько знає.
А думка все собі гуляє.
Нові проблеми підіймає.
І скоро ще щось відкопає.

16.12.11. В. Назаренко.

Хіба народні.

І знову пруться в депутати.
Чомусь так хочуть керувати.
Щоб черево своє напхати.
За шкуру власну краще дбати.
Народ дурити й оббирати.
Який все мусить вимирати.
По телевізору щоб побрехати.
В газетах пики хизувати.
Закони всяк ігнорувати.
Та конституцію пенати.
Корупцію стимулювати.
На Україну їм начхати.
Це не народні депутати.
Женіть їх люди добрі з хати.
Якщо посміють завітати.

16.12.11. В. Назаренко.

І де вони такі тільки бралися.

Не пишуть це кореспонденти.
І не свідчать документи.
Що українські президенти.
Всі що були-чиїсь агенти.
Досить злочинні елементи.

Хоч би де совісті набралися.
Не працювали, лиш пишалися.
Випендрювалися та каталися.
По світу білому таскалися.
Екскурсіями вдовольнялися.
За кошт державний розважалися.
Діла робити не намагалися.
То ж нікчемами і оставалися.
Бо для України не старалися.
За свою шкуру турбувалися.
А за обов’язки й не бралися.
Закони лиш декларувалися.
Виконувати їх і не збиралися.
Багатства тихо розкрадалися.
До конституції ж зверталися.
Як роковини приближалися.
А ще й гарантами назвалися.
На ній порядними бути клялися.
Насправді нею тільки гралися.
А керуватися й не збиралися.
Над правами людей познущалися.
Народ вимирав – не переймалися.
Від цього і не хвилювалися.
Можливо навіть потішалися.
І де ви тільки такі бралися.
Безвідповідальністю хизувалися.
Безкарними залишалися.

Треба щоб часи помінялися.
Треба щоб за них трохи взялися.
Щоб вони за все поквиталися.
А за свої підлості щоб проклялися.
І пеклом за все покаралися.

19.12.11. В. Назаренко.

Свавілля манії.

Якщо когось там величають.
То як попало нарікають.
Хоч і достовірно знають.
Та досить чітко уявляють.
Що зірки одні бувають.
Ті що з неба світлом сяють.

Земні ж геть інший запах мають.
Мілкуваті, сновигають.
Їх зірконутими вважають.
Хоч в голос це не промовляють.
Правду казати не бажають.
Та досить підло поступають.
Тільки мову опошляють.
Творіння божі оскверняють.
На покарання заробляють.

1.01.12. В. Назаренко.

До відому самому та попередь знайому.

Безробіття доконає.
Україна вимирає.
Хто біду таку здолає.
Той героєм бути має.

Що не діє-відмирає.
Цей закон життя триває.
Нехай кожен про це знає.
Та ніяк не забуває.

Хто працює-виживає.
Хто сачкує-відживає.
Свою силу з праці має.
На добробут заробляє.
Життя силу відновляє.

Якщо ж силу не вкладає.
Тоді сила та тікає.
А без неї кожен знає.
Життя земного не буває.

І завжди хай пам’ятає.
Для праці певну силу має.
Без праці сила покидає.
Без сили тіло відмирає.

Та все в міру бути має.
Лишнє все перешкоджає.
Лишнього хай не вживає.
З жиру бісяться-всяк знає.

Працює чи відпочиває.
Хай з глузду тільки не з’їжджає.
А головне-перемагає.
Поразки швидко забуває.

Настрій бадьорий не втрачає.
В житті по-всякому буває.
Хто знає-той не пропадає.

06.01.12. В. Назаренко.

Приреченість.

Щастя просто так не гріє.
Просто так біда пече.
Хто бажає та зуміє.
Тому добро потече.

А хто мріє та не вміє.
Той від скрути не втече.
Хоч уявно багатіє.
Та реальність затовче.

А як просто так дуріє.
Життя його засіче.
Чи на голову хворіє.
Може хто і пожаліє.
Неспроможність прирече.

23.01.12. В.Назаренко.

Під три чорти.

В неба колір загадковий.
В сонця ореол казковий.
Та мороз страшний, зразковий.
Ось такий ранок зимовий.

Дошкульний та принциповий.
Для нас одвічно не типовий.
Бо з півночі вибірковий.
Примчав вітрами безстроковий.
Небажаний і безтолковий.
Зло натворити скрізь готовий.
Оцей мороз, злодій черговий.
Від сатани посол суровий.
Пішов би ти назад бідовий.
Під три чорти шкідник садовий.
Губитель врожаїв махровий.

2.02.12. В.Назаренко.

Прищі.

Олігархи у житті.
Як прищі на морді.
Виділяються, круті.
І цим дуже горді.

Це хвороба в забутті.
Не данина моді.
Тут проблеми не прості.
А біда та й годі.

Розібратися в бутті.
Не всі можуть вроді.
Лікувати прищі ті.
Думають в народі.

6.02.12. В.Назаренко.

Паразити на біді.

Хтось бідує, хтось жирує.
Так в житті ведеться.
На біді паразитує.
І не схаменеться.

Лікар ніби то лікує.
За грошима пнеться.
А гробар своє готує.
Те ж за гроші гнеться.

Банкір грошима провокує.
Житло відбереться.
Спекулянт ціни диктує.
З бідного сміється.

Інший на своє чатує.
В момент розбереться.
Все відбере, не спасує.
Все що підвернеться.

Чинуша собі керує.
Хабара діждеться.
Силовик своє трактує.
Теж не промахнеться.
Піп гріхами шантажує.
За грошима в’ється.
Кому служить, кого чує.
Хто там розбереться.

Всяк над бідними панує.
Тому й зазнається.
Бог чомусь про це не чує.
Сатана собі князює.

Так як заманеться.
Ніхто його не контролює.
То ж свого доб’ється.
Україну замордує.
Вже до цього йдеться.

14.02.12. В. Назаренко.

Гімн українців.

Ми українці, ми маємо жити.
В своїй поведінці ми здатні любити.
Для блага людського повинні родити.
І тільки добро по все денно творити.

Ми ладні і здатні життя закріпити.
В добрі процвітати і щастя скорити.
Для цього спроможні таланти розкрити.
Своє, українське добро проявити.

І будемо вічно здоров’я цінити.
Та силою власною честь боронити.
Нам мудрість повинна довічно служити.
Ми обрані долею рай відтворити.

Давайте всі дружно за себе радіти.
Що маємо згоду себе утвердити.
Що маємо землю квітками одіти.
Добротнім врожаєм себе вдовольнити.

18.02.12. В. Назаренко.

Про футбол.

Що таке футбол – всі знають.
Це як ногами м’яч пенають.
Та у ворота забивають.
А вболівальники волають.
Інші злобу виробляють.
З горя стакани вихиляють.
Та матюками загризають.
Що їм з того – знать не знають.
Коли гол той вигрібають.
Вочевидь ще щось втрачають.
Окрім грошей не згадають.
Що геморой свій роздувають.
Та здоров’я підривають.
А на них ще й заробляють.
І ті що м’яч один ганяють.
Та більше інші відривають.
Від дурнів так чимало мають.
І бога за них прославляють.
Гірше що бідних оббирають.
Через бюджет гроші нехають.
На футбол їх витрачають.
Злидні грізні розмножають.
Патріотизм так проявляють.
За це відповідати мають.
В інших місцях хай посідають.

26.02.12. В. Назаренко.

Досить вже ганьбу ковтати.
Треба справжні депутати.

Депутатів вибирати.
Варто знов не проморгати.
Свиней до влади не пускати.
Бо ж не будеш добра мати.
Вони здатні лише брати.
А ще вміють всяк брехати.
Нічого від них чекати.
За себе лиш бажають дбати.
А на інших їм начхати.
Одну подачку здатні дати.
Щоб за них голосувати.
Навіщо такі депутати.
Порядних треба відібрати.
Що не зажерлись пошукати.
Своїх потрібно висувати.
Від сорому щоб не моргати.
За свій вибір постояти.
Треба справжні депутати.
Від народу направляти.
За народ і будуть дбати.
Україну розвивати.
Мракобісся подолати.
Давайте вартих вибирати.
Досить вже ганьбу ковтати.

27.02.12. В. Назаренко.

Щирість.

Він п’яненький аж синенький.
Цигарку смакує.
І раденький що дурненький.
Здоров’я мордує.

Гроші витратив бідненький.
Отруту купує.
Що на голову слабенький.
Його не турбує.

Курить, п’є поки живенький.
Себе не жалкує.
Сатана йому рідненький.
Оце так жартує.

Згубить він тебе простенький.
І не пошкодує.
Скільки вас таких тупенький.
Життя промарнує.

15.03.12. В. Назаренко.

Здогадки.

Де загадки там здогадки.
Отак і ведеться.
Чи свідомості порядки.
Хто в тім розбереться.

В кожного свої задатки.
По тому й дається.
Як є розуму видатки.
Успішно живеться.

Що є розум, що придатки.
Важко пізнається.
Тільки успіху випадки.
Розумом здається.

Про свідомості повадки.
Взагалі не йдеться.
Чи свідомий світ – здогадки.
Брехня видається.

Як від страху неполадки.
Що хочеш верзеться.
Поневолені видатки.
Хтось і наживеться.

То ж видумує здогадки.
Страхів наженеться.
Щоб його були порядки.
На цьому пасеться.

22.03.12. В. Назаренко

На всі випадки.

Коли невдачі задовбали.
А у підозрі безголов’я.
Спокійно, інші щоб не знали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли вас злісно обзивали.
Не переймайтесь за це безголов’я.
Лиш побажайте тим щоб у штани наклали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли у зраді жінку упіймали.
Не наробіть дурниць та безголов’я.
Женіть ту шльондру щоб її чорти забрали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли у карти все програли.
Сприйміть цю дурість як данину безголов’я.
Вигляд зробіть що грати зав’язали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли з вас дещо вибивали.
Зверніться враз до богослов’я.
Згадайте як Христа розп’яли.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли помилки допускали.
Не кляніть себе за безголов’я.
Якщо все вчасно виправляли.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли ж це все позабували.
Не переймайтесь що від безголов’я.
Ще прочитайте щоб згадали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

28.03.12. В. Назаренко.

Великдень це чи кощунствo.

Коли Великдень святкували.
Страшну історію згадали.
Як сина божого розп’яли.
З наказу влади катували.
Її садизм задовольняли.
Порядки римські показали.
Невинну душу покарали.
І їх за це не проклинали.
А брехні різні розпускали.
Щоб і надалі так тримали.
На цьому статки здобували.
Та пеклом бовдурів лякали.
А потім ще й костри палали.
Живцем людей там запікали.
Так славу божу вкоріняли.
Ім’ям Христа все покривали.
Кощунство явне проявляли.
А їх за це не покарали.
Хоч би який разок прокляли.
Та більш таке не допускали.
Свавілля владне засікали.
А так не божу практику обрали.
За сатаною шкутильгали.
Гріхи що мали оправдали.
На Христа їх всіх поклали.
За воскресіння прибрехали.
Великдень цей все ж святкували.
Та черево лиш напихали.
А совісті повік не знали.

7.04.12. В. Назаренко.

Ось така історія.

І дійшло що було.
Віками ведеться.
Про добро і про зло.
В історії йдеться.

Та добро забрело.
Замало знайдеться.
В основному більше зло.
Людством видається.

Рабство війни розвело.
Владі так живеться.
Скільки крові потекло.
Там про це не йдеться.

Слави побільш щоб було.
Розкіш визнається.
Скільки за це полягло.
Хай хто розбереться.

Марнославство все росло.
Брехня не здається.
Паразитів піднесло.
На рабстві живеться.

Змін і зараз не прийшло.
Те ж саме ведеться.
Брехні більше розцвіло.
Рабство впізнається.

9.04.12. В.Назаренко.

Життєвість.

Життя живемо бо треба жити.
Навіщо так не нам судити.
А як найкраще це зробити.
Не кожному далось це зрозуміти.

Та добре жити треба вміти.
За це боротись і творити.
Щоб кожен день життю радіти.
Вдачу та успіх відловити.

Ще діточок своїх зростити.
І дати їм можливість жити.
Не мучитись і не тужити.
Незгоди на батьків звалити.

І це не просто так зробити.
Нема шаблонів як творити.
А можна все навік згубити.
Як вчасно щось не зрозуміти.

16.04.12. В. Назаренко.

А мови спільної немає.

Людство думає, гадає.
Що розумом процвітає.
Та чомусь не помічає.
Що мови спільної не має.
І на цьому так втрачає.
Як за розум забуває.
Між приматами шукає.
Хто від кого виникає.
Та нехай це певно знає.
Хто з них мову спільну має.
Той вище всіх перебуває.

24.04.12. В. Назаренко.

Про рабство.

Повірте ганебно у рабстві нам жити.
Нікчемним прищам за ті гроші служити.
Злодюгам багатство за гроші робити.
Мерзотникам різним всі блага творити.
Та нечисть від нечисті всяк боронити.
Ще й їх благоволити, мити, глядіти.
Їх похоті різні всяк час вдовольнити.
І їхню брехню всю постійно терпіти.
Невже для цього варто жити.
Чи краще комунізм створити.

4.05.12. В. Назаренко.

Для чого жити.

Маємо жити щоб любити.
Щоб дітей на світ родити.
Їх глядіти та радіти.
Все для щастя їм створити.
Добром душу веселити.
А ідіотство зупинити.
Щоб життя не погубити.
Так тримати, так чинити.
І для цього варто жити.
Задум божий вдовольнити.
Рай земний скрізь відновити.

8.05.12. В. Назаренко.

Аксіома.

Як не крути, як не верти.
Нещастя всі від безголов’я.
Якщо свій розум втратиш ти.
Будь певен втратиш і здоров’я.

10. 05 .12. В. Назаренко.

Заклинання.

Я є самобутній.
Мій дух всемогутній.
Мій успіх присутній.
Тепер і завжди.

21.05.12. В. Назаренко.

На жаль.

Українці мають.
Те що вибирають.
А що вибирають.
Толком і не знають.
Ну а потім знають.
Від того що мають.
Вочевидь страждають.
Вибір не міняють.
Себе вихваляють.
Знати не бажають.
Що з дурістю грають.
Інше не сприймають.
Так і відживають.

22.05.12. В. Назаренко.

Ще живе надія.

Ой не добра Україна.
Для свого народу.
Влада чинна в ній злочинна.
Бандитського роду.

Дурить, нищить, оббирає.
Ввесь народ бідненький.
Зле свавілля скрізь гуляє.
Терпить все дурненький.

Терпить, мовчки вимирає.
Трудівник простенький.
Тихо долю проклинає.
Мученик тихенький.

Ще надію покладає.
Може схаменеться.
Той що силу добру має.
Нечистю займеться.

Все наладить, позбирає.
Для життя, рідненький.
Всю мерзоту подолає.
Спасе рідну неньку.

29.05.12. В. Назаренко.

Про історію.

Історію Україна.
Не завидну має.
Як завжди колоніальна.
В рабстві виживає.
То воює, то страждає.
Винних не шукає.
А народ свій все мордує.
Та життя лишає.
І не бачить, і не чує.
Що він відчуває.
Вічно спокою не має.
Чвари різні роздуває.
Голод, біду творить.
Безтолковщина гуляє.
Дурість верховодить.
Нікчем різних вибирає.
До влади пускає.
За злодійство їх не судить.
Все чомусь прощає.
Храми всякі все будує.
Гріхи різні має.
В храмах піп тих хазяйнує.
Гріхи відпускає.
Все за гроші всім прощає.
З нечисті гріхи знімає.
І все дозволяє.
Так безкарність визріває.
Злодійство тримає.
І ніколи не спадає.
Тільки процвітає.
Хто таку ганьбу здолає.
Хто переламає.
Той що нове щось мудрує.
Старе не сприймає.
Хай майбутнє обдарує.
Свавілля здолає.
Стару ганьбу забуває.
Бо життя триває.
Дійсність досить запевняє.
Ту ганьбу жувати.
Треба нову історію.
Добру розпочати.

2.06.12. В. Назаренко.

До уваги.

Дехто брехні розпускає.
Навіть стверджує що знає.
Що від чого виникає.
Що, і де, і як буває.

Хто розумний, процвітає.
Кого елітою вважає.
Ще таке розповідає.
Хто як гроші добуває.

Чому бідний та конає.
І навіщо проживає.
Та визнавати не бажає.
Що в маячні перебуває.

Брехнею світ цей закриває.
Знання конкретні приховає.
А молодих брехні навчає.
Свавілля дике величає.

Для себе владу видирає.
Свою лиш вигоду шукає.
Про совість знати не бажає.
Хто таку брехню здолає.

Та правду щиру відшукає.
В цій маячні, що процвітає.
Той провидіння боже має.
І на повагу заробляє.

20.06.12. В. Назаренко.

Розбіжності.

Дійсність світом володіє.
Маячня все нахабніє.
Хвалить, славить та радіє.
Просто так собі дуріє.

А реальність скрізь поспіє.
Не прощає і не мріє.
За помилки не жаліє.
Бути з розумом воліє.

Безтолковість протидіє.
До безтями скаженіє.
Та від прикрощів звіріє.
Як невдачею повіє.

Хибність золотом марніє.
Діамантами хворіє.
До величі тяготіє.
Непотребом багатіє.

А життя для себе діє.
І як може здоровіє.
Виживає як уміє.
Розмножатись всюди сміє.
Все для себе тільки сіє.

2.07.12. В. Назаренко.

Почуйте.

Ми повинні розуміти.
Не робити що хотіти.
А робити все щоб жити.
Здоров’я добре заробити.

Для життя що треба вміти.
Легко, впевнено творити.
Благо собі підкорити.
Близьких своїх захистити.

Підтримати та любити.
Щоб щасливо й добре жити.
Різну дурість відключити.
Зла нікому не чинити.

Просто жити та радіти.
Рай потроху відновити.
Від нечисті боронити.

7.07.12. В. Назаренко.

Про престиж.

Жінки вже досвід певний знають.
Роги чоловікам як нагуляють.
Потім козлами обзивають.
Ось так престиж і підіймають.

7.07.12. В. Назаренко.

Зневага.

Зневажають, принижають.
Дорікають, обзивають.
Українську нашу душу.
В полум’я ганьби кидають.

Гнобителі процвітають.
Витівають що бажають.
Народ за бидло ввесь вважають.
Права, свободи відбирають.

Брехнею вуха затикають.
Скрізь де можуть підступають.
Зневагу, підлість проявляють
Зади законом підтирають.
На конституцію всі чхають.

Смачне життя собі верстають.
Інших в могили заганяють.
Придурки терплять та конають.
Ось і отримують що мають.
В геноциді відживають.

7.07.12. В. Назаренко.

Про президентів.

Каталися пишалися.
Що президентами обралися.
По світу сновигалися.
В корупції купалися.

Ділами не займалися.
З народу познущалися.
Та в геноциді не призналися.
На совість не спиралися.

Нікчемами осталися.
Поки ще не каралися.

12.07.12. В. Назаренко.

Гімн мові.

Українська мова.
Це мова святкова.
Благодійна і здорова.
Для життя чудова.

З мистецького слова.
Досконала чи зразкова.
Незамінна та впливова.
І привітно-загадкова.

Гармонійна, вибіркова.
А в піснях-казкова.
Оце така мова.
Рідна безстрокова.

14.07.12. В. Назаренко.

Просвіта.

Ой діла так діла.
Уся нечисть сплила.
Стільки ганьби наробила.
І нікуди не пішла.

Все суспільство обдурила.
Ідіотів розвела.
Безліч люду погубила.
А сама бач розцвіла.

Явно інше заслужила.
Не від бога узяла.
Сатані ввесь час годила.
Так старалась як могла.

На подяку заробила.
Та вона не надійшла.
Сатані б це пред’явила.
Може б швидше відійшла.

15.07.12. В. Назаренко.

А головне – культура.

Що це за культура в дурнях щигляти.
Що це за культура в ганьбі перебувати.
Що це за культура в рабстві виживати.
Що це за культура тихо вимирати.
Що це за культура не вміти працювати.
Що це за культура свинство вкоріняти.

Хто таку культуру має поміняти.
Хто вірну культуру має поставляти.
Хто цю недолугість має виправляти.
Хто добру культуру має скрізь тримати.

Як спроможних вибирати.
Як їх розуму навчати.
Як систему лаштувати.
Як це свинство подолати.
Як обличчя не втрачати.

Треба над цим працювати.
Треба про добро згадати.
Злодіїв не підпускати.
Людяність навік призвати.
За неї не забувати.

16.07.12. В. Назаренко.

Благодійник.

Дощик літній ти срібний.
А можливо золотий.
Та насправді ти безцінний.
Годувальник дорогий.

Для життя ти благодійний.
Як рясний або постійний.
Оживляєш світ ясний.
Це від тебе він живий.

Світ добра тобі підвладний.
Смачний, здоровий ненаглядний.
Твій дарунок просто вчасний.
Спасибі за добро краплястий.

17.07.12. В. Назаренко.

Не бреши.

Як не знаєш не бреши.
Краще чисто все скажи.
Маячню ту не чеши.
Своє майбутнє бережи.

Бо брехня що не верши.
Повертається завжди.
Отримати не спіши.
Не хвилюйся, підожди.

Прийде все через печінку.
Не пропустить селезінку.
То ж не знатимеш спочинку.
За брехливу поведінку.

Лікарі брехню ведуть.
Сто болячок ще знайдуть.
Гроші всі тягнуть почнуть.
Не відбрешешся, дожмуть.

Далі пекло підкрадеться.
Слово боже підведеться.
Вся брехня знову припреться.
Не надійся, не минеться.
Жарку сковорідку лизати прийдеться.

Пригадаєш в цій тортурі.
Всю брехню в літературі.
За чужу теж стрепенешся.
Тільки цим не обійдешся.

Вік цього не обберешся.
У брехні не захлинешся.
До нащадків не звернешся.
В долі їхній відгукнешся.

20.07.12. В. Назаренко.

На замітку.

Як до кого нам звертатися.
Хотілося б розібратися.
Зайвий раз не хвилюватися.
Та впевнено почуватися.

На слизьке не нариватися.
В адекватності переконатися.
У порядності лиш сприйматися.
І важливо не злякатися.

В першу чергу здогадатися.
Все по-людськи постаратися.
А при необхідності помінятися.
До реальності придивлятися.

На добро лиш не сподіватися.
Ворогами не поповнятися.
Свинством теж не вдовольнятися.
Відповідно перейматися.

Не додумайтесь довірятися.
Або з дуру ще розслаблятися.
Порядність може лиш здаватися.
Ну а свинство приживатися.

Своєчасно не розгадатися.
За брехнею приховатися.
І законами прикриватися.
І дуже міцно вкорінятися.

Не бажає потім вимітатися.
Дуже тяжко визнаватися.
Від корита відриватися.
Легко в цьому переконатися.

Людству варто вже помінятися.
Від негідного відмовлятися.
Та по-божому визначатися.
З свинством впевнено розпрощатися.

27.07.12. В. Назаренко.

Вони нам жити заважають.

Всі щось мають, здобувають.
Багатства різні скрізь шукають.
За них і сварки виникають.
Та війни дикі ще тривають.
І все їм мало, щось хапають.
Численні статки скрізь згрібають.
Добро на справді не сприймають.
І за безпеку не подбають.
Про головне не пам’ятають.
Що без здоров’я все втрачають.
Життю радіти не бажають.
Своє призначення не знають.
Лиш тільки барахлом линяють.
Свої мільйони виставляють.
За барахло життя втрачають.
Та іншим жити заважають.
Свою гординю роздувають.
І хибну значимість вітають.
Певно чорти їм підсобляють.
Свої амбіції вправляють.
Не гідно все це досягають.
Праведно жити заважають.
Дурне робити заставляють.
Брехню та хитрощі пускають.
Собі чини різні купляють.
Грошима рабство всяк тримають.
Цим все життя людей хитають.
В них необхідне віднімають.
Безвихідь різну підкидають.
Собі служити заставляють.
Життя псують та відбирають.
По суті пекло роздувають.
Навмисно злидні розмножають.
Цим користуються, впливають.
Цю правду потайки ховають.
Її на світ не випускають.
Брехнею вправно підміняють.
Від цього зиск великий мають.
Собі всі блага загрібають.
А іншим жити заважають.
І на гріхах своїх сконають.

2.08.12. В. Назаренко.

.
А за брехню треба карати.

Неприємно визнавати.
Що маячню прийшлось вивчати.
Життя не гідно витрачати.
Не вийшло вчасно розпізнати.
Як ввесь непотріб відділяти.
Щоб маячню ту не сприймати.
Як всіх негідників пізнати.
Ганебну практику кінчати.
Правдиво факти видавати.
Людську природу проявляти.
Про самодурство забувати.
А за брехню треба карати.
Не годиться ще прощати.

4.08.12. В. Назаренко.

Так ми фермерували.

Тоді часи низькі настали.
Перестройку доконали.
Якийсь там путч сфабрикували.
Союз швиденько розібрали.
Самостійність здобували.
Підприємства закривали.
Народ роботи так лишали.
Всю державу грабували.
За хабарі все роздавали.
Приватизацією звали.
Народу ваучери дали.
Мозки безглуздям заправляли.
А інші в той момент хапали.
Все що могли те видирали.
А попросту бандитували.
Своїх безстижо обдирали.
В людей останнє відбирали.
Первинний капітал клепали.
Потім чини собі купляли.
Порядними вроді стали.
Та суть свинячу не втрачали.
Свої амбіції втіляли.
Народу геноцид вчиняли.
Колгоспи швидко розваляли.
Підприємства розбирали.
А люди мовчки бідували.
Та тихенько вимирали.
Бо бомжами поставали.
В них останнє відбирали.
Так безжально доконали.
Як непотріб виживали.
Безпритульні сновигали.
Бездомні діти скрізь блукали.
Таку ось самостійність мали.
Злочинці владу упіймали.
Їх мафії конкурували.
Так Україну руйнували.
Народу жити не давали.
За бидло явно рахували.
А ми боролись виживали.
Коли всім землю обіцяли.
То фермерами раптом стали.
Землю обіцяну шукали.
Чиновників все турбували.
Вони нам труднощі кидали.
За довідками все ганяли.
А потім неудоби дали.
Схили що дощі порозмивали.
Які колгоспи приорали.
А люди скот там випасали.
Ті землі врожаїв не давали.
Лише затрат потребували.
Тому їх нам повіддавали.
Та потайки скрізь реготали.
А ми і раді хоч щось взяли.
Надіялись та планували.
Всіляко техніку збирали.
За кредити все купляли.
Та непотріб постягали.
Старалися, працювали.
На полях тих ночували.
Сіяли, культивували.
А нам худобу заганяли.
Та посіви випасали.
І кожен рік таке ось мали.
Структури владні кепкували.
На скарги не реагували.
Злодіїв винних не карали.
В закон для нас не заглядали.
Поза законом, так тримали.
Ми це глумлінням називали.
Ось так собі фермерували.
Як іноді врожай збирали.
За безцінь спекулянтам віддавали.
Вони з нас зиск добрячий мали.
Свою мафію склепали.
Та здорово нас обдирали.
І податківці не лишали.
Ревізії свої вчиняли.
Чималі штрафи накладали.
Та все брехнею прикривали.
А то і по судам тягали.
В’язницею завжди лякали.
На хабарі собі чекали.
А ми їх твердо не давали.
Тому нам обшуки вчиняли.
Всі документи відбирали.
Злочинні справи відкривали.
В суді брехливо обзивали.
Залякували та довбали.
Недоліки різні шукали.
А як діла не вигорали.
Все одно щось підбирали.
І господарство закривали.
Так працювати не давали.
І спекулянти не вщухали.
Непомірно обдирали.
Як запчастини продавали.
Чи пальне те поставляли.
А інші реманент покрали.
В металобрухт все поздавали.
А виручку попропивали.
Ночами спати не давали.
Все крали, крали, крали.
Знаряддя праці руйнували.
На брухт собі переробляли.
Ми захисту тоді не мали.
Хоч і для блага працювали.
Україну годували.
А нас за це ще й зневажали.
Різні здирства учиняли.
Як з кріпаками поступали.
Не всі такому відсіч дали.
Свою діяльність припиняли.
Паї в оренду віддавали.
А нас тихенько закривали.
Навіть бумагу не прислали.
Коли це рішення приймали.
Паї законні не віддали.
Таємне беззаконня мали.
Бо скарги всі ігнорували.
Поза законом нас тримали.
Фермерство в стаж не врахували.
Коли нам пенсію давали.
Стаж попросту фабрикували.
Свавілля як завжди вчиняли.
Злочинно, злісно кепкували.
Беззаконням подавляли.
Безмірну дикість проявляли.
Владою безкарно зловживали.
Мерзенну сутність показали.
Ось так цей геноцид тримали.
Їх досі ще не покарали.

17.08.12. В. Назаренко.

Про те.

Чи про це, чи про те.
Торохтить завжди пусте.
Що брехня без декольте.
Що завгодно наплете.
Чи довірте, перевірте.
Краще попросту повірте.
Геніальне все просте.
Загадково проросте.
Своєчасно зацвіте.
Та плодами доведе.
Що воно є дійсно те.
І ніде не підведе.
А безтолковість розмете.

24.08.12. В. Назаренко.

Щось.

Певно що це не здається.
Розум для життя дається.
Але сам все не доб’ється.
Якщо ще щось не знайдеться.

Це щось ще не пізнається.
Як і де чому береться.
І кому за що дається.
До цих пір не признається.

Але в світі так ведеться.
Доля не всім посміхнеться.
Бо комусь все віддається.
А від когось відбереться.

Та все ж розум хай збереться.
Та спокоєм перейметься.
Попрацює, розбереться.
Потім вірний шлях знайдеться.
Може щось і підвернеться.

29.08.12. В. Назаренко.

Мене не посвятили.

Клітини чи бацили.
Це ви мене створили.
А потім і зростили.
Так до життя впустили.

Непевен що любили.
Для себе це робили.
Себе всим вдовольнили.
Мене лиш прикріпили.
Все забезпечення звалили.
І це назавжди приліпили.

Мені не послужили.
Систему утворили.
Себе цим захистили.
Мене й не посвятили.

Як і що творили.
Щоб згодом не хворіли.
Хоч як би сповістили.
Та якось захистили.

Помилку допустили..
Контакт не встановили.
Для блага б послужили.
Життя б моє змінили.
Та благодать впустили.
Гармонію б відкрили.

3.09.12. В. Назаренко.

Професійні брехуни.

Хто насправді вони.
Професійні брехуни.
Спекулянти – хитруни.
Держслужбовці – гавкуни.
Ті ж артисти – хвастуни.
Писаки всякі – плетуни.
Попи – зажерті крикуни.
Та лідери – говоруни.
А взагалі всі брехуни.
Завжди безстидні бовтуни.
Є посланцями сатани.
Така ось нечисть з давнини.
Для пекла досить їх вини.

6.09.12. В. Назаренко.

Про шкуру.

Влада під свою натуру.
Про свою лиш дбає шкуру.
Любить свою диктатуру.
І свою лиш мацапуру.

Має і свою культуру.
Безстидну свою халтуру.
Дозволену літературу.
В лестощах карикатуру.

Має теж номенклатуру.
Міліцію, прокуратуру.
Судову свою структуру.
Залежну адвокатуру.

Тюремну аспірантуру.
Та свавілля кон’юнктуру.
Досить дику скрізь фактуру.
Беззаконня клієнтуру.
Для геноциду клавіатуру.

12.09.12. В. Назаренко.

Як прийдеться.

Все на світі цім буває.
Та не всім дається.
Хто постійно щось шукає.
Дещо віднайдеться.

Якщо хист до чогось має.
І талант прив’ється.
Певно труднощі здолає.
Та свого доб’ється.

Кожен свого досягає.
Так як доведеться.
Не того, чого бажає.
А що піддається.

Якщо розум свій зникає.
Доля не всміхнеться.
І нічого не впіймає.
Ще й до біса сп’ється.

Безцінне життя втрачає.
І не схаменеться.
Добре жити не бажає.
Швидко спотикнеться.

19. 09. 12. В. Назаренко.

Здоров’я.

Воно безцінне – пам’ятай.
Воно твоє – не забувай.
Його комусь не довіряй.
Та на химери не міняй.
Не ризикуй, не програвай.
А постарайся сам пізнай.
Шлях до добра свій відшукай.
І сам як можеш зберігай.
Для щастя свого залишай.
Свідомість тільки не втрачай.
Пильнуй, дивись не проморгай.
Без нього з’явиться твій край.

20.09.12. В. Назаренко.

Безумство.

Людина долю обирає.
З природою пориває.
На видумках виживає.
Задоволень все шукає.
Штучну їжу споживає.
Хімією зловживає.
Довкілля нею убиває.
Свою жадобу вдовольняє.
Від того сама потерпає.
А схаменутись не бажає.
І на реальність не зважає.
Своє майбутнє убиває.
Бо певно ж розуму не має.
Життя планети доконає
За свою лиш шкуру дбає.
Кінця світу все чекає.
Сама ж його і наближає.

23.09.12. В. Назаренко.

Її величність.

Люди гріх мерзенний мають.
Постійно все брехню справляють.
Її люблять, поважають.
На ній статки заробляють.
А при нагоді-величають.
Без неї жити не бажають.
Від неї згодом і конають.

30.09.12. В. Назаренко.

Часи не гідні.

Так, часи прийшли не гідні.
Українці, котрі бідні.
А також як безробітні.
Владі зовсім не потрібні.
Всі такі та їм подібні.
Вимирають як не рідні.
Чи тікають, якщо видні.
Від геноциду, що новітній.
А олігархи всі дорідні.
Повідбирали все безстидні.
Стали владою огидні.
Таке ось творять, ділки спритні.
Нас доконають ці єхидні.
Організовуйтесь пригідні.
Відберіть здобутки плідні.
Бо кінець настане спідній.

2.10.12. В. Назаренко.

Мета.

Кожен мусить таким стати.
Здоровим, сильним та багатим.
Щоб життя контролювати.
Ним як треба управляти.
Свою родину зберігати.
Порядок навкруги тримати.
Майбутнє дітям влаштувати.
Добро для них гарантувати.
Про людяність постійно дбати.
Це дасть нам благодать всім мати.

4.10.12. В. Назаренко.

Досить дикість витівати.

Мабуть досить хитрувати.
Досить вже шахраювати.
Припинити оббирати.
Дурити, красти, грабувати.
Статки на інших заробляти.
Безстидно їх експлуатувати.
Треба чесно проживати.
Та державу в цім тримати.
До всіх закон застосувати.
Справно це контролювати.
Всім можливість жити дати.
Щоб могли всі заробляти.
Та на праці статки мати.
Справедливість визнавати.
Чесно все розподіляти.
Зарплату справно видавати.
Її межі встановляти.
Прибуток нею теж вважати.
Чесно його розподіляти.
Всім учасникам давати.
По зарплатам визначати.
За дурнів їх не рахувати.
Що заробили-все віддати.
За справедливість це вважати.
Тоді всі будуть процвітати.
Причин не буде бунтувати.
І спокій певно зможе стати.
Злочинні гроші помічати.
І злочини всі притискати.
Та людяність скрізь проявляти.

4.10.12. В. Назаренко.

Український коловорот.

Геноцид колишній.
Мовчки приховали.
Геноцид теперішній.
Мовчки не вбачали.

І катів колишніх.
Досі не карали.
Злодіїв теперішніх .
Ще не виявляли.

Як отой колишній.
Не всі визнавали.
Так і цей теперішній.
Не всі розпізнали.

Як і при колишньому.
Жертви не кричали.
Так і при теперішньому.
Мовчки вимирали.

Як отой колишній.
Мирно відмічали.
Так і цей теперішній.
Тихенько зам’яли.

9.10.12. В. Назаренко.

Спогади.

На вулиці баби кричали.
Не те кричали – верещали.
На всю потужність зазвучали.
Емоціями постачали.

Своє минуле розбирали.
Моральні сторони згадали.
Кому, коли, за що давали.
Та як ці дії називали.

Слова не кращі підбирали.
Як одна одну обзивали.
І не на мить не замовкали.
А слухати не бажали.

Звідки такі дані брали?
Вочевидь все записали.
Чи на пам’ять повивчали.
Навіть дати називали.

Довго крики ці тривали.
Розійшлись та щось згадали.
Знову зійшлись та ще додали.
Щоб все повністю вже знали.

І таке не забували.
Хоч вісімдесят літ вже мали.

10.10.12. В. Назаренко.

Про віру.

Віра у брехню шкідлива.
Віра у брехню вразлива.
Брехня без віри не важлива.
Брехня без віри не щаслива.

Сліпа віра ще й брехлива.
І доля від неї примхлива.

Від страху віра страхітлива.
Від страху віра ця глумлива.
Вона злоблива та жахлива.
Для порядних не властива.
А для героїв не можлива.

Буває віра заразлива.
Хоч небезпечна та хвастлива.
Для буття завжди журлива.

Найкраща віра особлива.
Упевнена та смілива.
Знанням основана, кмітлива.
Не хибна, ясна та правдива.

15. 10. 12. В. Назаренко.

Хай добро прив’ється.

Що було те пішло.
Назад не вернеться.
На добро чи на зло.
Потім відгукнеться.

І хотілось, і просилось.
Та не піддається.
Щоб приємне залишилось.
Та воно минеться.

Як везло чи несло.
Та легко живеться.
Щоб таке наросло.
Нехай посміхнеться.

Щоб раділо і жило.
Щастя припасеться.
Непотрібне віднесло.
Хай добро прив’ється.

20.10.12. В. Назаренко.

Для нас годівниця.

Водиця чарівниця.
Життєва скарбниця.
Постійна живиця.
Життя провідниця.

На небі цариця.
Для сонця темниця.
Із хмар мандрівниця.
Ще та жартівниця.

Її блискавиця.
Гучна громовиця.
Веселки витівниця.
Та зливи косиця.

Страшна руйнівниця.
Швидка вітряниця.
Метільниця хурделиця.
Та ще й ожеледиця.

Цих проявів жриця.
Життя оснівниця.
Така дощовиця.
Чи просто росиця.
Для нас годівниця.

25.10.12. В. Назаренко.

Чому козаки ?

Козаки де ви назву свою взяли?
Невже ви кіз все ж ґвалтували.
І вас тому так називали.
А ви це дійство покривали.
Та свою сутність приховали.
Щоб вас до гімну записали.

28.10. 12. В. Назаренко.

Нікчеми у амбіціях.

Нікчеми себе проявляють.
Нікчемами повелівають.
Щось від себе витівають.
Свою значимість підіймають.

Свої ідеї навівають.
Так перевід часів встромляють.
Літнім та зимнім називають.
Це ідіотство закріпляють.

Людей дурманять, притупляють.
До неймовірного штовхають.
І різну дурість вкоріняють.
Загальну шкоду так вчиняють.

Амбіції цим вдовольняють.
Злодійством часто завершають.
На покарання не чекають.
Та по заслугам отримають.

5.11.12. В. Назаренко.

Наше горе.

Дорога Оленочка.
Ти з добром дружила.
Наша рідна донечка.
Ти добром нас гріла.
Як частинка сонечка.
Нас боготворила.
Та чиясь зла воленька.
Тебе підкорила.
Безжалісна доленька.
Тебе погубила.
Безмірного горечка.
Для нас наробила.
На вік тебе сонечка.
Від нас відлучила.
Ця погибель донечка.
Нас не пожаліла.
Наші сльози квіточка.
Назавжди створила.

7.11.12. В. Назаренко.

За добро треба боротися.

Зло царює чи князює.
Так давно ведеться.
Між живим володарює.
Ніяк не здається.

Різні злочини готує.
При вдачі сміється.
Як добро хоч де учує.
Туди подається.

Дійсний спротив не смакує.
Вряд чи схаменеться.
І мудрує, і лютує.
Хоч пищить та преться.

Та буває що бунтує.
Добро не здається.
Досить сильно контролює.
Чуже не прорветься.

Там добро таки існує.
Дуже міцно б’ється.
Свою долю контролює.
Де зможе прив’ється.

І в людей так практикує.
Іноді вдається.
Чисто, чесно домінує.
І свого доб’ється.

8. 11. 12. В. Назаренко.

Чи є воно.

Ніхто ще не бачив чорти як карають.
І хто все призначив, багаття палають.
Там дурнів на них всіх живцем запікають.
З злочинців завчасно ще й шкіру здирають.
На бубон великий її натягають.
І гатять по ньому коли ті волають.
Від жару нестерпного вічно конають.
Там повний порядок, по черзі приймають.
Суддів, президентів бомжами вважають.
Службовців, артистів ніяк не сприймають.
Усіх по заслугам без честі карають.
Ніхто це не бачив та всі про це знають.
До церкви ідуть та гріхи відкупляють.
І знову злочинне плести починають.
Чорти ж усе бачать, усе пам’ятають.
Ніяких довідок про це не питають.
Все чесно і справно на совість тримають.
Там гроші не діють, знайомства не мають.
Чи правда оце все чорти лише знають.
Таємно тримають, терпляче чекають.
А потім вчасно все справляють.
Про це не звітують, завдань не приймають.
Своє лише знають, про все пам’ятають.
По справедливості карають.

9.11.12. В. Назаренко.

Стурбованість.

Україна вже не мати.
Нема добра в ній про всіх дбати.
Вона вже дика, час признати.
Народ свій нищить щоб сконати.

В ній кожен прагне панувати.
Принижувати, грабувати.
До влади преться керувати.
Та беззаконням дошкуляти.

Ще безтолковість показати.
За це щоб мали величати.
Та на посади обирати.
Дурнів хоч має вистачати.

Як це злодійство нам здолати.
Як народ свій врятувати.
Хто має це організувати.
Безперспективно визначати.

14.11.12. В. Назаренко.

Характер.

Кожен має свою волю.
Та до свого пнеться.
Провокує свою долю.
Коли де прийдеться.

І не визнає контролю.
Як з глузду зірветься.
Розпускає скрізь сваволю.
Аж диву дається

Ввесь захоплений крамолю.
Сам не схаменеться.
Задоволений гастролю.
Думає минеться.

23.11.12. В. Назаренко.

Примітка.

Так воно в житті ведеться.
Що розум для життя дається.
Як його втратиш не минеться.
Життя від втрати обірветься.

25.11.12. В. Назаренко.

Чомусь не сприймається.

Розум не купляється.
І не позичається.
В спадок не приймається.
Та не підробляється.

Ніяк не пізнається.
З нічого зявляється.
Безцінним являється.
Бо коли втрачається.
Все тоді кінчається.

Ні що не здолається.
Просто занехається.
Ганьбою вкривається.
І не виправляється.

Життя припиняється.
Назад не вертається.
Найдорожче гається.
Чомусь відбувається.

29.11.12. В. Назаренко.

Хибність.

В брехні народжуються, доглядаються.
З нею живляться, розвиваються.
Так визрівають, розмножаються.
В задоволеннях розтліваються.
Брехнею виділитися намагаються.
Як у лайні своєму в ній купаються.
Не розуміють і не каються.
Тому і наміри не збуваються.
В житті не рідко зневіряються.
Її незгодами дошкуляються.
Хворіють, мліють, забуваються.
Хибно лікуються, сподіваються.
Ті муки смертю припиняються.
Нажаль нащадками повторяються.

4.12.12. В. Назаренко.

Немає альтернативи.

Владу в суспільстві схопили багаті.
Хитрі, нахабні не завжди пузаті.
Злочинні, безстижі, надмірно пихаті.
Брехливі, ліниві, в жадобі звзяті.
Живуть з праці бідних, бо ті вайлуваті.
Розрізнені, смирні, чомусь простуваті.
Тому їх і дурять всі злодійкуваті.
А ті усе терплять тому що зажаті.
Собі дорікайте, самі винуваті.
Боротися треба за себе не в хаті.

20.12.12. В. Назаренко.

Про кінець світу.

Десь блукали, щось шукали.
Якесь пророцтво відкопали.
Розбирали, пізнавали.
Зрозуміли чи вгадали.
До науки прирівняли.
Кінець світу прорікали.
2012 рік обрали.
На 21 грудня намічали.
Ще й о десятій планували.
Та чекали, нервували.
Їжу вдосталь запасали.
Гроші правда не кидали.
Та спасіння скрізь шукали.
Підземелля обживали.
Воду в досталь готували.
Гріхи свої перебирали.
Молилися, хрестилися, шкодували.
Не так жили, недобирали.
Себе жаліли, шанували.
В конкретику не вникали.
Що за кінець ніяк не знали.
Як чи від чого не питали.
Що буде далі, сумували.
Тим часом терміни спливали.
Пророцтва хибність показали.
То ж як завжди все набрехали.
На дурнів все розрахували.
Понасміхалися, покивали.
І де що з цього отримали.
А дурні лиш нагоду мали.
Несприймали, проклинали.
Що чергову брехню впіймали.
Та дуже щиро запевняли.
Що розумнішими вже стали.
А чи надовго не сказали.

22.12.12. В. Назаренко.

Про свинство.

Ось так відбувається.
Хто чим наїдається.
Той з того й складається.
Свинина вживається.
В людях проявляється.
Свинством відкликається.
Характер вкоріняється.
Чомусь приживається.
Добром не спиняється.
Все не так сприймається.
З свиньми не рівняється.
Їх шмалять – прощається.
Ніхто не покається.
Їх доля спадається.
Комусь відіграється.
Ніхто не лякається.
Колись все трапляється.

4.01.13. В.Назаренко.

Звички.

Те приходить, те відходить.
Так життя триває.
Не гаразд часто підводить.
Віру підриває.
Та ні що так не зашкодить.
І не покарає.
Як безглузда звичка зводить.
Хтось не помічає.

Безумно життя проводить.
Курить, п є, гуляє.
Інші звички хибні має
Благодійних не знаходить.
Просто не шукає.

А коли кінець приходить.
Долю проклинає.
Вину свою не торочить.
На бога звертає.

11.01.13. В. Назаренко.

Шлях до раю.

Чи любуйся, чи шануйся.
Але міру певну знай.
Про жадобу не піклуйся.
Все собі не загрібай.

Маєш лишнє-не біснуйся.
А нужденним помагай.
Добро твориш-не лінуйся.
Буде краще, так і знай.
Людяністю користуйся.
Свинству завжди дорікай.
За ближнього потурбуйся.
І себе не забувай.

Справжнім ділом загартуйся.
Та таланти розпізнай.
Під природу налаштуйся.
Ось тоді і буде рай.

22.01.13. В. Назаренко.

Негода.

А нам снігу намело.
З півночі та сходу.
Давно такого не було.
Приперло негоду.

Кучугури нанесло.
Немає проходу.
За те свіже ремесло.
Гребти мерзлу воду.

Хтось прислав же як на зло.
Отаку погоду.
Щоб з надлишком прибуло.
Клопоту народу.

Хай би краще принесло.
Південну пригоду.
Щоб тепленько в нас було.
Зимою народу.

Ну а в літку щоб несло.
Вітром прохолоду.
Просто з півночі щоб йшло .
Благо для народу.

Отоді б життя цвіло.
Хвалило б природу.
Та гарненько все б росло.
Було б більш доходу.

Вітром все нести б могло.
Де взяти ту згоду?
Щоб і жарко не було.
Й холодно народу.

26.01.13. В. Назаренко.

Основа.

Мікроорганізми нас створили.
Для себе старалися як могли.
Певне що з розумом це все робили.
Чудесні рішення знайшли.

Ми їх творіння не зрозуміли.
На штучне все перевели.
Ігнорувати їх хотіли.
Себе на муки призвели.

А схаменутися не сміли.
Смерть загнуздати не змогли.
Їх забезпечити не вміли.
Тому себе занапастили.
До раю шляху не знайшли.

31.01.13. В. Назаренко.

Приховане безчестя.

У кожного своя воля.
І свій шлях до смерті.
А видумки що то доля.
Брехнею підперті.

У кожного всі неправди.
Розум віднімають.
Втрати розуму як завжди.
Добру не сприяють.

Той багатий, а той бідний.
Все одно сконають.
І таланливий і видний.
Істини не знають.

Всі помилки й негаразди.
Чомусь не навчають.
Усі дурні і їх вади.
Біду притягають.

А брехнею споконвіку .
Майже все вкривають.
Безчестя свої без ліку.
Хоч як приховають.

6.02.13. В. Назаренко.

Докажи.

На що ловляться дурні?
А на що розумні?
На наживку йдуть дурні.
А на смак розумні.

Швидко живляться дурні.
Доволі розумні.
Попадаються дурні.
Гинуть і розумні.

Непастять себе дурні.
Труяться розумні.
Як докажеш що дурні.
Гірші ніж розумні.

8.02.13. В. Назаренко.

Можливі дива.

Здоровіє, молодіє моє тіло восени.
Здоровіє, молодіє воно теж під час зими.
Здоровіє, молодіє, ще й радіє як весна.
Ну а влітку сонце гріє.
Абрикоса як поспіє.
Та плодами зарясніє.
Насолодиться сповна.

9.02.13. В. Назаренко.

Ми вдячні.

Ой яскраве сонечко.
Ти для нас святе.
Бо даруєш сонечко.
Життя не просте.

Ти нам світиш сонечко.
Тому все цвіте.
Ти нам грієш сонечко.
Тому все росте.

Ти нас живиш сонечко.
Тому все живе.
Ми радієм сонечко.
Тому що ти є.

І ми вдячні сонечко.
Тобі за твоє.
Хай подяка сонечко.
Добра додає.

Щоб ти знало сонечко.
Ти нам дороге.
Бо без тебе сонечко.
Життя пропаде.

13.02.13. В. Назаренко.

Новітня історія.

Комунізму не схотіли.
Світлого майбутнього.
Амбіції закортіли.
Забажали путнього.

Конституцію топтали.
Все валяли, грабували.
Брухтом що могли продали.
Злочинців повисували.
Ті народ ввесь обібрали.
Безробіття повчиняли.
Безхатченків наробляли.
Сиріт по світу розпускали.
Пенсії пообрізали.
А собі пододавали.
Кредитів скрізь понабирали.
Брехнею все це прикривали.
В Європу ніби крокували.
В той час від Африки відстали.
І беззаконня скрізь втіляли.
А олігархів вихваляли.
Злочинні дії їх ховали.
Все обдирали, відривали.
Народу жити не давали.
В могили просто заганяли.
Котрі могли ті повтікали.
Як могли життя спасали.
На чужині буття шукали.
А інші просто вимирали.
Хвороби різні лютували.
Їх лікували, обдирали.
На похованнях оббирали.
Так повну дикість показали.
Та винищення практикували.
В той час правителі зади катали.
Замки собі побудували.
Інших благ навидирали.
Та від розкоші гикали.
На них службовці працювали.
Їх інтереси захищали.
Та їхні дії вихваляли.
Тому і думали-гадали.
Бога за бороду впіймали.
Комунізму не сприймали.
Народу ворогами стали.
Так на інших всіх начхали.
Завжди їх дурнями вважали.
Ось в таке дурні і попали.
Майбутнє світле обірвали.
Що далі буде знать не знали.
Хоч би з Китаю приклад взяли.
Ганьби тоді б не зазнавали.

16.02.13. В. Назаренко.

Живіть поки живеться.

Життя лиш раз дається.
Живіть поки живеться.
Постільки серце б”ється.
Душа нехай сміється.
А вічність піддається.
Любов своя призветься.
Добробут заведеться.
І щастя віднайдеться.
З радістю прорветься.
Непотріб відмететься.
Трудитися прийдеться.
Для блага все знайдеться.
Як розум не здається.
Життя тоді вдається.
Та добре проживеться.
Потомкам відгукнеться.
Як приклад віднайдеться.

25.02.13. В. Назаренко.

Для поневолення хохлів.

Від страху вірять у богів.
Від жаху вірять у чортів.
У церкву ходять від гріхів.
Для забезпечення попів.

На світі досить дикунів.
Щоб величати брихунів.
Набудувати куполів.
Чекати з неба янголів.

Та тішитися від творців.
Що тягнуть гроші з гаманців.
Для ненажерливих отців.
Щоб їхній бізнес так блистів.

Як позолота куполів.
На фоні злиднів бідарів.
Невже так їхній бог велів.
Скоріш це прояви чортів.
Для поневолення хохлів.

5.03.13. В. Назаренко.

Такі ось резиденти.

Хіба це комуністи?
Про владу тільки мріють.
Чим гірше українцям.
Тим більш вони радіють.

Росії здати в рабство.
Українців воліють.
Братаються з злодюгами.
Прогресу протидіють.

Таємно фінансуються.
Признатися не сміють.
За себе лиш турбуються.
Інакше не уміють.

13.03.13. В. Назаренко.

Вічна тема.

Хто народився той помре.
Ніхто цього не обійде.
Земне життя для всіх пройде.
Все в нім бурхливе, не просте.
Найважливіше й головне.
Як хто і скільки проживе.
Чи схопить щастя як знайде.
Чи сам себе з світу зживе.
Життя собі переведе.
Чи шлях життєвий ввесь пройде.
Нащадків гарних заведе.
Добра достатньо віднайде.
Надій людських не підведе.
Та пам ять світлу закладе.

17.03.13. В. Назаренко.

Як би ж.

Як би ж та справедливість існувала.
Щоб брехунів брехнею годувала.
Злодюг постійно обкрадала.
А хижаків щоб пожерала.
Убивць безжально убивала.
Придурків дурістю карала.
Ненажерам пиріжки з лайном пропонувала.
Шахраїв завжди шахраювала.
Зрадникам лиш зради дарувала.
А здирників постійно обдирала.
П яниць насильно напувала.
Гуляк по нечистотам загуляла.
Хвастунів у туалетах вихваляла.
Марнославцям сміхом дошкуляла.
Нероб з неробами єднала.
Заздрісникам теми підкидала.
Зануд нестерпно нудьгувала.
Свиням щоб свинство підсувала.
“Прищів” трудитись заставляла.
Всіх по заслугам годувала.
Паразитувати не давала.
І правду тільки скрізь казала.
Як би ж та справедливість існувала.

24. 03. 13. В. Назаренко.

Трудяга.

Перше квітня день брехливий.
Брешуть вільно, смаковито.
І кому цей день щасливий.
Як брехнею все прибито.

Певне краще день правдивий.
Як би було хоч де відкрито.
Чи знайдеться хто сміливий.
В правді жити цілковито.

Не любить правду нечестивий.
Брехню мудрує діловито.
І не для себе він такий кмітливий.
Для інших трудиться сердито.

30.03.13. В. Назаренко.

Таємниця що старіє.

Думка мріє, думка діє.
Думка життям воловдіє.
Вона вміє, розуміє.
Вибирає все що сміє.

Чи сумує, чи радіє.
Проникає, протидіє.
Вирішує, здоровіє.
І від щастя веселіє.

Де береться, звідки віє.
Як, навіщо шаленіє.
Звідки сила, як жвавіє.
Таємниця ця старіє.

03.04.13. В. Назаренко.

Для знедолених.

Не кожному доля сміється.
Не кожному успіх дається.
Не всім просто й легко живеться.
В земному житті так ведеться.

Та жити треба як прийдеться.
Тема для радощів знайдеться.
Сила для труднощів збереться.
Щаслива мить певно прив”ється.

Можливо Україна схаменеться.
На співчуття та допомогу відгукнеться.
Зневага що є врешті відживеться.
А людяність щира назавжди призветься.

Не тільки бездомних собак це торкнеться.
Притулок та захист чомусь їм дістається.
Людей знедолених теж не минеться.
І дикість в суспільстві нарешті зведеться.

14.04.13. В. Назаренко.

А дурень смакує.

Хтось їжу готує.
Смаки підробляє.
Сам те не куштує.
На тім заробляє.

Так дурнів годує.
Хто смачно ковтає.
Про це не міркує.
Здоров”я втрачає.

Симптоми лікує.
На долю звертає.
Дітей теж мордує.
У суть не вникає.

Себе не винує.
Отак і сконає.
Хтось може почує.
Та правду впізнає.

24.04.13. В. Назаренко.

Неподобство.

Зарплату платять, хабарі несуть.
Доходи з бізнесу ідуть.
Що зможуть завжди украдуть.
Розваги теж не обминуть.
У розкоші життя ведуть.
Це все задовільняє владу.

А те що українці мруть.
Тому що жити не дають.
Від свинства й дикості плюють.
Бо вних останнє відберуть.
Та беззаконням затовчуть.
Куди зуміють утечуть.
Їх біди владі цій до заду.

28.04.13. В. Назаренко.

Як зумію то посмію.

Я собою володію.
Здоровію, молодію.
Бо від бога це умію.
Забезпечую надію.
Досягаю та радію.
Все що знаю, все задію.
Здогадаюся, прозрію.
Для життя щось зрозумію.
Негараздам протидію.
Думаю, що все посмію.

29.04.13. В. Назаренко.

Задум.

Хотів би щоб вірші мої читали.
Та сутність їхню памятали.
Щоб у житті вони допомагали.
На істину постійно наставляли.
І люди користь їхню відчували.
Та іноді за автора згадали.

30.04.13. В. Назаренко.

Щоб по заслугам честь давали.

Кому, за що подяку слати.
Кого у світі величати.
Кому все ж варто честь віддати.
Може загарбників згадати.
Їхні злодійства розписати.
Як вони уміли воювати.
Недоумків за смертю посилати.
Та кров невинну проливати.

Чи царів, вождів, тиранів пригадати.
Що дурнями могли повелівати.
Та самодурство в голови вправляти.
Свої амбіції задовільняти.
А людяність ігнорувати.
Неправдою роти позатикати.
Хоч як до себе славу привязати.

А може слід поетів знати.
Писак там різних памятати.
Що геніальну брехню вміли писати.
Непотріб в голови впихати.
Щоб заставляли те дітей вивчати.
Постійно їх тим мордувати.
На цьому статки заробляти.
Та в благодійниках пощеголяти.
А результати можна відчувати.
Суспільство не бажає кращим стати.
За таку освіту слід відповідати.
Не безтолку лиш кошти витрачати.

А як артистів відзначати.
Що на брехні зуміли заробляти.
Та почесті від цього мати.
А співаки фігню співати.
Під музику непотріб видавати.
Аплодисменти визнанням вважати.
Та статки з цього вигрібати.
Певно усім блазням треба й міру знати.

Може попам ще честь давати.
За те що вміють налякати.
На видумках свій вплив побудувати.
Та в розкоші життя своє задовільняти.

Як лікарів потрібно відзначати.
Що на хворобах шарлатанством вміють заробляти.
Шкоду здоровю причиняти.
Є правда й ті що вміють лікувати.
Та краще щоб могли хвороб недопускати.
І прикладом соїм здоров”я утримати.

Чи варто вчених поважати.
Та винахідників постійно вихваляти.
Скоріш їх треба проклинати.
За зло, що встигли вже завдати.
За зброю, бомби,за отруйні хімікати.
За космос. радіацію, пусті витрати.
Є правда й ті що мусим визнавати.
Що вміють людство годувати.
Та блага різні подавати.
Електрику зуміли упіймати.
Та скільки користі від неї дати.
Таких людей не гріх було б згадати.
Та чомусь не знаєм як їх звати.

І за правоохоронців слід згадати.
Про результати запитати.
Та декорацію з них зняти.
Хто вони насправді показати.
Чого від них залишилось чекати.
Та де таким вже слід перебувати.
Без вибірковості сказати.
Тут вибіркове правосуддя не вчиняти.
Без хабарів це діло розібрати.

Ось трударів потрібно поважати.
Що вміють блага виробляти.
Обігрівати, годувати.
Можливість жити дарувати.
А як потрібно й воювати.
Народ, країну захищати.
А то і правду відстояти.
Та їх не прийнято чомусь вітати.
Цей пережиток треба подолати.
Та по заслугам честь давати.

1.05.13. В. Назаренко.

Коли ж скінчиться геноцид?

Де ж те добро на Україні?
Бандити скрізь при владі нині.
До заду їм закони чинні.
Свавілля пруть гірше ніж свині.

Як вижити при цім людині?
Мордують владні злодії невпинні.
Гине народ в години мирні.
Численність його спада в країні.
Ознаки геноциду достовірні.
Коли ж нестимуть кару винні.

6.05.13. В. Назаренко.

Не ризикуй.

Захворів, не панікуй.
Власний мозок розблокуй.
Його здатність практикуй.
До свого тіла увагу прикуй.
Сам себе отак лікуй.
Шарлатанів забракуй.
Заспокійся, не жалкуй.
Не завидуй, не пліткуй.
Про добро собі міркуй.
Все корисне лиш смакуй.
Вір у краще та святкуй.
Мозок справиться, слідкуй.
Любов до себе спровокуй.
До здоров”я всяк крокуй.
Трудись, відпочивай, мізкуй.
Своє життя упорядкуй.
Розберись, покритикуй.
Похибки виправ, не кепкуй.
Найдорожчим не ризикуй.

9.05.13. В. Назаренко.

Наболіле.

І знову спека наступає.
І знову посуха долає.
Усе зелене вигорає.
Бо дощу чомусь немає.
Чим дужче сонце припікає.
Тим дужче землю прогріває.
Тоді вона пересихає.
І благодать свою втрачає.
Як дощ її не поливає.
Він місяцями не буває.
А то і просто обминає.
Щось витіває, чи карає.
Не гумано так вчиняє.
Хто ним кврує та повчає.
Чому нас чути не бажає.
Надії й працю відбирає.
За що, навіщо сам лиш знає.
Навряд це просто так триває.
І якщо дощ життя тримає.
То хтось на нього зазіхає.

22.05.13. В. Назаренко.

Про халепу.

В халепу вскочити простіше.
А вибратись чомусь складніше.
Не влипнути звичайно розумніше.
А влипнути комусь смішніше.
Вийти з халепи важливіше.
Зате сидіти в ній видніше.
Чи співчуватимуть чуйніше.
З нею вести себе чемніше.
Та прославитись гучніше.
Навряд чи все це корисніше.
Але так якось веселіше.
І для будення яскравіше.
Новини ширяться жвавіше.
Згадати буде що пізніше.
А чи солодше, чи гіркіше.
Жувати факти, це смачніше.
В цілому жити цікавіше.

24.05.13. В. Назаренко.

Життя віддячить.

Якщо життя тобі первісне.
Добудь для нього все корисне.
Знайди його призвання дійсне.
Доброчинне, благовісне.
Надійне, вірне та безкомпромісне.
Життя віддячить, діло звісне.

27.05.13. В. Назаренко.

Інкарнація.

Хто людиною являється?
Чи все вірно називається?
Свинство в людях проявляється.
На всіх рівнях відзначається.
Досить часто примічається.
За людину лиш вважається.
Так насправді прикривається.
Навіть попросту ховається.
Та по ділам відрізняється.
Не по-людськи вдовільняється.
Якось свинством відчувається.
Лише образ залишається.
Він по суті не сприймається.
Інкарнація втіляється.
Як свинина поїдається.
А душа свині звільняється.
І в людей тоді вселяється.
Оце так і відбувається.
Як бачите приживається.
Досить міцно вкоріняється.
Очищатись не збирається.
Тому свинство не кінчається.
Де завгодно призвичається.

1.06.13. В. Назаренко.

Необхідність.

Давайте порадіємо.
Навіщо сумувати.
Поки живемо, діємо.
Потрібно святкувати.

Працюємо, хворіємо.
В душі краще співати.
Що вміємо, задіємо.
Щоб сум в собі здолати.

Коли про добро мріємо.
Неварто грязь жувати.
Добротно жити сміємо.
Все треба здобувати.

Без розкоші зуміємо.
Здоров”я укріпляти.
При ньому зрозуміємо.
Як щастя упіймати.

5.06.13. В. Назаренко.

Культура чи мода.

Хіба правда українці.
Проклятого роду.
Що до влади обирають .
Ворогів народу.

Потерпають, вимирають.
Мають злу незгоду.
Проте й далі відхиляють.
Свою нагороду.

Глузд свій зовсім вимикають.
В належну нагоду.
Помилки не виправляють.
Паплюжать свободу.

Безкінечно нарікають.
На нещасну вроду.
Свою вину не сприймають.
Шукають обходу.

Цю культуру не міняють.
Хоч терплять негоду.
А що мають те ковтають.
Підтримують моду.

16.06.13. В. Назаренко.

Довірся.

Заразу в розум не впускай.
Найважливіше прозіваєш.
Як можеш розум захищай.
Бо цим життя своє спасаєш.

Стільки брехні вже з краю в край.
Не розберешся, прогадаєш.
Дурниці скрізь розпізнавай.
Бо потім не повикидаєш.

Що необхідне те і знай.
Може хоч це запам”ятаєш.
Про головне не забувай.
А то життя все занехаєш.

Хочеш, не хочеш визнавай.
Очистки розуму не маєш.
То ж обережно все сприймай.
Як зло проскочить чи здолаєш.

24.06.13. В. Назаренко.

Примітка.

Чого не знаєш не приймай.
Брехні на цьому світі досить.
Попробуй правду відшукай.
Брехню легенько хтось приносить.

Вона лестива, пам”ятай.
Та дорогу ціну запросить.
Як зможеш глузду не втрачай.
А то біда тоді підкосить.

Наживку краще не ковтай.
Хоч хто до неї хай припросить.
Життя це підле так і знай.
Все несподіванки підносить.

26.06.13. В. Назаренко.

Зарубай собі на носі.

Не допускайте безголов”я.
Кажу вам впевнено і сміло.
Довірити комусь своє здоров”я.
Найнебезпечніше і найдурніше діло.

28.06.13. В. Назаренко.

Знову добро перемагає.

І дощ пішов, і грім гримить.
На землю благодать спадає.
Вона не просто так шумить.
Вона життя так напуває.

Настала довгождана мить.
Засуха й спека відступає.
Водичка просто освіжить.
Та негаразди позмиває.

І гарний урожай зростить.
Тепер вже сумніву немає.
На небі райдуга висить.
Знову добро перемагає.

2.07.13. В. Назаренко.

Врадіївцям.

Ви славою себе покрили.
Бо ви по-людськи поступили.
І героїзм явний творили.
Як свою гідність захистили.
Злодюги аж роти відкрили.
Їхнє свавілля оголили.
Озброєних бандюг громили.
І всьому світу заявили.
Що є ще в Україні сили.
Щоб дике свинство зупинили.

05.07.13. В. Назаренко.

Нагода.

Хай живе свобода.
Бо воля до щастя одна.
Прийшла українська нагода.
І нас вона міцно єдна.

Ми любим тебе Україно.
Бажаємо вічно добра.
І знаєм одне достовірно.
Що маєм боротись сповна.

За волю твою, за свободу.
Щоб велич постійно росла.
За щастя простого народу.
Щоб доброю слава була.

12.07.13. В. Назаренко.

Про людей.

Дурні чи вкрай задурені.
Пропиті чи прокурені.
Жадобою зажурені.
Чи просто ділові.

Незгодами обурені.
Порадами понурені.
Наукою замулені.
Заблуди вікові.

Поняттями заповнені.
Життям людським зневірені.
Культурою обділені.
Проблеми не нові.

Гріхами поневолені.
Амбіціями сповнені.
Злодюгами оброблені.
Порядки тіньові.

Надії обумовлені.
Буттям не задоволені.
Завидками озлоблені.
Митарства правові.

І де оті просвітлені.
Порядні та примирені.
Що честю не обійдені.
Та справжні вартові.

14.07.13. В. Назаренко.

Щоб життя добре йшло подарований.

В мене спокій такий задоволений.
І добром вкрай з лихвою заповнений.
На запас до потреб припарований.
Щоб життя добре йшло подарований.
Благодаттю нараз облаштований.
Тихий, сильний та загартований.
І зі мною чомусь обдарований.
Та на успіх стійкий спрограмований.
Як гарант здобуття резервований.
Я з тобою завжди зачарований.
А без тебе не справжній, зіпсований.
Щирий друг ти мені поміркований.
Я з тобою навік застрахований.

26.07.13. В. Назаренко.

Як же жити щоб нажитися.

Для одних це накуритися.
Іншим треба ще й напитися.
Потім тягне підженитися.
При нагоді посваритися.
Якщо мало то й побитися.
Спозаранку похмелитися.
Від накоєного відхреститися.
Щоб надалі таким повторитися.
Та до смерті отак докотитися.

Кой хто любить веселитися.
До наркотиків пристраститися.
Та від дійсності сторонитися.
Від людського всього відступитися.
На істоту бридку підмінитися.
І до смерті таким залишитися.

А той прагне хизуватися.
Своїм надлишком задавтися.
В розкоші всяк попишатися.
Та над бідними насміхатися.
При можливості познущатися.
До схочу повсяк час лінуватися.
На пляжах хоч де відлежатися.
Безтурботно скрізь покататися.
Та красою ввесь час милуватися.
Ні за що не піклуватися.
Працею інших користуватися.
Не гараздами людей наживатися.
За шкуру свою лише турбуватися.
І при цьому людьми називатися.
Ще й християнами вроді вважатися.
У гріхах своїх зажератися.
Безвідповідальністю зловтішатися.
Та злодійством своїм вдовільнятися.
Від обов”язків ухилятися.
За гроші де завгодно навчатися.
Всіма титулами прикриватися.
Та при цьому нелюдом залишатися.
Що в цім гарного, чим пишатися?
Було б варто все ж розібратися.
На здоровий глузд опиратися.
Певно варто добром перейматися.
Для потомства свого постаратися.
Щоб їм добре жилось турбуватися.
Та з безглуздям скоріш розпрощатися.
Не було щоб підстав проклинатися.
Перед смертю за гріхи обзиватися.
То ж з добром треба жити, щоб нажитися.
Та з добром назавжди залишитися.

7.08.13. В. Назаренко.

Вихователька.

Мати на дивані сіла.
Та цигарку запалила.
Дочка теж таке схотіла.
Ну а мати засварила.
Ти бачиш як ти знахабніла.
Щоб при матері курила.
Ти до цього не дозріла.
Цигарки за що купила.
Гроші вкрала, чи просила.
Що ти у тій школі вчила.
Навіщо ти туди ходила.
Чи не знала що творила.
Вчителька тебе навчила.
Щоб ти здолов”я погубила.
Як цигарки оці курила.
Та гроші ще за них платила.
Цим бізнесменів збагатила.
Свої легені так труїла.
Хворобам шлях легкий відкрила.
Сама себе занепастила.
Де ти розум свій поділа.
Я ж порядною тебе ростила.
А ти мені так відплатила.
На шльондру схожість проявила.
Як ти могла, і як посміла.
І мати тут заголосила.
Свою цигарку загасила.

17.08.13. В. Назаренко.

Маю мрію.

Знаю раю ти частина.
Знаю краща сторона.
І моя ти батьківщина.
Україна дорога.

Бачу що природа гарна.
Всю красу сприйму сповна.
Степ і ліс і річка славна.
Є і гори і моря.

Чую пісня солов”їнна.
Радість в душу порина.
В українців вона спільна.
Їх завжди чомусь єдна.

Маю мрію, вона справна.
Зичу всім добра сповна.
Щоб була вся ненаглядна.
Україна дорога.

21.08.13. В. Назаренко.

Xто ж розумний?

Їсти люблять все смачне.
А не все корисне.
Це свавілля вкрай дурне.
Бо здоров”я скисне.

З чого роблять те смачне?
Це питання звісне.
А на смак воно бридке.
Без підробки не піде.
Все зворотньо бризне.

Дурять так самих себе.
Роблять як навмисне.
Потім мають похідне.
Шлейф хвороб нависне.

28.08.13. В. Назаренко.

Диво життя.

Життя як видно не просте.
Воно постійно нас дивує.
Ось квітка для бджоли цвіте.
В своїй красі її частує.

Бджола їй певно щось святе.
Коли для неї так готує.
Хто спонукав творити те.
Що загадковістю хвилює.

6.09.13. В. Назаренко.

Заговор для меду.

Мед, силу дай, допоможи.
Здоров”я добре збережи.
Примнож його та піддержи.

11.09.13. В. Назаренко.

Секркет прозріння.

Щоб здоров”я справне мати.
Кінчай хімію ковтати.
Не барися розпочати.
Лиш природне споживати.

Маєш це собі вдовбати.
Щоб життя не сплюндрувати.

28.09.13. В. Назаренко.

Відізвись.

Жадоба людство захопила.
Жадоба совість задавила.
Біди багато натворила.
Життю загрозу навалила.

Мерзота слави захотіла.
Своє насилля вкорінила.
То воювала, то корила.
Та кров не винную пролила.

Себе підносила, хвалила.
Непотріб зводила, творила.
Життя народу заморила.
Рабами більшість поробила.
Та брехнею все прикрила.

І де та в біса божа сила.
Щоб зло на світі зупинила.
Та совість людську воскресила.
Життя спасла та боронила.

29.09.13. В. Назаренко.

Прилипла.

Не з добром на Україну.
Мова йшла російська.
Рабство злісне без упину.
Несла москалівська.

Брехню перла, не малину.
Як шльондра злодійська.
Століттями в домовину.
Не йшла українська.

Зараз владу самостійну.
Має українська.
Та сичить на цю доктрину.
Прилипла російська.

Свої права на меншину.
Перечить сусідська.
Хоче знову на вершину.
Правити злодійська.

Не покине Україну.
Просто так російська.
Колонію підневільну.
Прагне знов не свійська.

3. 10. 13. В. Назаренко.

Дорога Оленочко.

Вже без тебе рік минає.
Жаль постійно серце крає.
Горе в очі заглядає.
Бо тебе не вистачає.

27.10.13. В. Назаренко.

Коли це скінчиться?

Немає права верховенства.
Тому свавілля процвітає.
Якісь прищі мають главенства.
А Україна вимирає.

Ганьба росте замість блаженства.
А честь і совість потерпає.
І де кінець цього мерзенства.
Поки ніхто не визначає.

7.11.13. В. Назаренко.

Нема ознак.

Добро та зло життям творились.
Нема буття щоб не з”явились.
То там, то тут постійно бились.
Завжди не праведно ділились.

Комусь добро, а інші злились.
Та безупинно злом ділились.
Ті навпаки добром хвалились.
Ділитись ним не торопились.

Жадобі назавжди скорились.
Цим злом по суті оповились.
Добру шляхи так перекрились.
А злу всі двері відчинились.

Здебільш йому всі покорились.
Боротись проти не згодились.
В рушійну силу підрядились.
Зло виробляти заходились.

Проти добра як зговорились.
Життя звести всяк спорядились.
Нема ознак щоб зупинились.
Та від жадоби відхрестились.

14.11.13. В.Назаренко.

Не прийняла Європа, так прийме Колима.

З десяток літ брехню місили.
В Європу нібито хотіли.
Своє дикунство проявили.
Цим до Європи шлях закрили.

Ось так ганьбу собі відкрили.
Слід у історії лишили.
Ніяких виправдань нема.
То ж хай приймає Колима.

16.11.13. В.Назаренко.

Колядка бджоляра.

Ой ви бджоли, бджоли, бджоли.
Бджоли дорогенькі.
Помилуйте мене бджоли.
Не жальте дурненькі.

Поділіться краще бджоли.
Медом солоденьким.
Бо від нього в мене бджоли.
Здоров”я міцненьке.

Мед замінить мені бджоли.
Все штучне, смачненьке.
Дасть він силу і ніколи.
Не зробить слабеньким.

То ж давайте краще бджоли.
Будем спокійненькі.
Попрацюємо доволі.
З медом ми гарненькі.

18.11.13. В.Назаренко.

Одержимість.

Де той розум, де та мудрість.
Про що говорити.
Тільки дурість, тільки дурість.
Здатна погубити.

Самих себе недолугість.
Має отруїти.
Та з собою вся ця тупість.
Життя умертвити.

Коли ж з”явиться та мудрість.
Дурнів всих спинити.
Відібрати в них могутність.
Якось вгомонити.

Де ж та божа вся свідомість.
Щоб зло прикінчити.
Бо отримуєм натомість.
Сатани можливість.

21.11.13. В.Назаренко.

І знов нікчемність.

Нікчем в Росії загнуздали.
Нікчем в Європу не пускали.
Нікчеми зраду змайстрували.
Україну замарали.
Навік ганьбу собі обрали.
Щоб і потомків проклинали.

22.11.13. В. Назаренко.

Круговорот.

Нікчем нікчеми обирають.
Нікчем нікчеми величають.
Та від нікчем і потерпають.
Але свого не залишають.
Себе й надалі так тримають.
Аж поки зовсім все втрачають.
Та спадкоємці підсобляють.
І знов нікчемність підіймають.
Ось так кінець і приближають.
Круговорот не обривають.
Менталітет свій не міняють.
А наслідки їх не лякають.
Винних звичайно назначають.
І безсоромно покарають.
Своє злодійство приховають.
Та чи надовго вряд чи знають.
Але нікчемство зберігають.

27.11.13. В.Назаренко.

Коли ж коли?

Україна вимирає.
Від безглуздя потерпає.
Сумні часи перебуває.
І нажаль виходу не знає.

Як завжди брехню сідлає.
Та по історії гасає.
Правду матінку ховає.
Тому й має те що має.

Коли ж прозріє, зрозуміє.
Цивілізовано посміє.
Жити й родити в добрі зуміє.
Себе спасти благо воліє.

30.11.13. В.Назаренко.

Слава Вам українці.

Вам слава вічна українці.
Що честь відстояти прийшли.
І он тремтять вже ті злочинці.
Що вас до цього довели.

Студентську кров вночі пролили.
Мирних дітей кийками били.
Жінок вагітних не щадили.
Скаженні пси вас породили.

І таких виродків зростили.
Щоб свій народ отак громили.
Беззахистних людей кровили.
Щоб вас у пеклі всіх варили.
І теж ніколи не щадили.

А тих хто вас на це спустили.
Російських прихвостнів спинили.
Та по заслугам оцінили.
За те що скоїти посміли.

Вернути в рабство нас схотіли.
Малоросійськими схвалили.
Та до Європи не пустили.
Щоб оцій дикості служили.

Ганьбу вони собі навік відкрили.
Та до в”язниці захотіли.
Негідниками ми їх об”явили.

7.12.13. В. Назаренко.

Господарю погоди.

Вітер, вітер небожитель.
Міг би ти добру служити.
Взимку нам тепло носити.
Влітку навпаки свіжити.

Своєчасно дощ створити.
Щоб рослини всі живити.
Все життя щоб напоїти.
Зберегти та ще родити.

Ти могутній так чинити.
Та неварто злом давити.
Суховієм все сушити.
Буревієм все валити.
Холодом нас застудити.

Заходись життю годити.
Будем всі тебе любити.
Шанувати та цінити.
Ще й вірші тобі святити.

6.12.13. В.Назаренко.

Що треба міняти?

Навіщо свиням конституція?
Як до вподоби їм корупція.
Та свавілля атрибуція.
Основна свиняча функція.
Найдохідніша конструкція.
Ось така собі презумпція.
Для народу екзекуція.

24.12.13. В.Назаренко.

Досі обхідний.

І знов святкують черговий.
Не зрозумілий рік новий.
Тисячоліття час значний.
Не святкувався як такий.
Століття теж лік не малий.
Для святкування обхідний.
Ну що там місяць молодий.
Чи пори року час який.
Не відзначався, не такий.
Чи менш значний, як рік новий.
У час надуманий, пустий.
Щось обрахунок не чіткий.
Не порядний чи хмільний.
Для вдосконалення простий.
Як глузд нормальний та стійкий.
На жаль ще й досі обхідний.

6.01.14. В.Назаренко.

Система ніпель.

Щось цвіте, щось відцвітає.
Щось живе, щось відживає.
Лиш брехня в людей кінця не має.
Спокон вічно процвітає.
Та все забарвлення міняє.
Безсоромність зберігає.
З нахабством дружбу не втрачає.
Злодійсто стимулом вважає.
Нещастя по світу пускає.
Та завжди вигоду шукає.
Що знаходить, все ковтає.
Постійно совість лиш втрачає.
Та від цього не страждає.
Її ніхто не припиняє.
І навряд чи подолає.
Так живе, не пропадає.
Когось в чомусь виручає.
Як потрібно-добиває.
В пекло теж вона приймає.
По знайомству зустрічає.
Та по своєму вітає.
По блату місце вибирає.
По блату муки назначає.
Про бажання не питає.
Жарини на язик вкладає.
А коли згаснуть то міняє.
Чортам це дійство залишає.
І після цього покидає.
Свою місію кінчає.
Більше вже не виручає.
Інших грішників шукає.
Їх поки що вистачає.

12.01.14. В.Назаренко.

Забарились.

Хто не бачить, то хай знає.
Україна вимирає.
Нечисть владу в ній тримає.
Собі статки загрібає.
З жиру біситься, регає.
Себе звісно величає.
Народ палко зневажає.
Все брехнею прикриває.
Своє свинство приховає.
Та як пришмалять, все признає.
Народ поки що конає.
Від бога милості чекає.
Сам творити не бажає.
Все в брехні знання шукає.
Кожен свою думку має.
Об”єднання не сприймає.
Все на бога покладає.
Хтось за нього хай рішає.
Та час прийде, все здолає.
Україну хай спасає.
Нечисть з пеклом поєднає.
Честь і совість відмиває.
Розум для життя впіймає.
В добрі жити забажає.

14.01.14. В.Назаренко.

Одкровення.

Ні одна свиня не курить.
Ні одна свиня не п”є.
Курять тільки ідіоти.
Якщо гроші у них є.
П”ють одні лише придурки.
Пропивають все що є.
У курців легені пухнуть.
У п”яниць цироз стає.
Ощасливить їх могила.
Кожен платить за своє.
Не весела бач картина.
Але мають те що є.

15.01.14. В.Назаренко.

Така соборність.

Соборну, вільну та єдинну.
Добротну, гарну як дитину.
Дарував бог Україну.
На добро в кожну родину.

Що ж ви виродки вчинили.
Народ свій по світу пустили.
На вимирання полишили.
Добро його занепастили.
Брехнею все заполонили.

Себе ж нічим не обділили.
Загарбати чим більш посміли.
Найбільші пенсії зробили.
Ще ситі пельки не закрили.

То ж волю божу осквернили.
До пекла шлях собі відкрили.
Прокляттям рід лихий покрили.
Себе ви теж занепастили.

20.01.14. В.Назаренко.

Звернення.

Янукович президент схаменися.
Що накоїв сучий син подивися.
Україну доконав, зупинися.
Не спроможний на добро, відчепися.

Може досить всіх дурити, помолися.
На сповідь гріхів своїх попросися.
Що людей повбивав, проклянися.
Не від бога ти до нас заявився.

Хай чорти тебе візьмуть, не протився.
Та до пекла занесуть, не вернися.

25.01.14. В.Назаренко.

Виконувати чи міняти?

Може досить хитрувати.
Конституцію міняти.
Треба все ж порядність мати.
За дотримання подбати.
Хоч раз винних покарати.
Щоб не сміли попирати.
Декорацію вчиняти.
Та свавіллям дошкуляти.

31.01.14. В.Назаренко.

По-людськи.

Сонце, небо час погожий.
На добро такий похожий.
Для життя красою гожий.
Мав би бути всім пригожий.

Та не те щось натворили.
Зло з брехнею всяк схрестили.
Не чисті сили породили.
Щоб ті людством колотили.

То ж колотять до могили.
Під брехнею геть здуріли.
Від жадоби очманіли.
Доконають світ дебіли.

Може б Ви їх зупинили.
Добро сіяти привчили.
Втихомирення привили.
Щоб по-людськи в світі жили.

4.02.14. В.Назаренко.

Не рішають.

Здуру хворіють, здуру конають.
А шарлатани на них заробляють.
Спочатку лікують, а потім ховають.
Та правду для себе завжди замотають.

На жаль українці цього не сприймають.
Здоров”я втрачають, про нього не дбають.
Ті курять, ті п”ють чи непотріб ковтають.
І хімію різну на шкоду вживають.
Їдять що попало, а потім страждають.
Дітей тим годують, мордують, повчають.
Непотребом голови їх забивають.
А потім дебілами ті виростають.
Життям вередують та винних шукають.
За розум братись не бажають.
Бо справжніх вчителів не мають.
Кому що потрібно, те і шукають.
Не те що корисне, а те що впіймають.
На жаль цю проблему ніяк не рішають.

6.02.14. В.Назаренко.

Україно очистись.

Україна бруд великий має.
Московських пацюків тримає.
Ще й їм пищати дозволяє.
Сама себе цим оскверняє.

Світле майбутнє віддаляє.
Не зрозуміло що чекає.
Давно очиститись бажає.
Якщо рішучість відшукає.

18.02.14. В.Назаренко.

І знову мрія.

А в мене мрія знов з”явилась.
Щоб Україна вся переродилась.
На бридкому каченяті не спинилась.
А в красеня лебедя перетворилась.
Така ось мрія щоб здійснилась.

!8.02.14. В.Назаренко.

Не гідно.

Може досить вже дурня валяти.
На виборах рабство своє проявляти.
Таємно та підло голосувати.
Свою людську гідність при цьому втрачати.
Злочинцям можливість довільну давати.
Свій вибір нахабно фальшувати.
Хіба це свободою можна назвати.
Бо краще свій вибір в журнал записати.
Та підписом вільним своїм фіксувати.
І певний термін зберігати.
Ми ж Українці, навіщо брехати.
А потім долю свою проклинати.
Та від злодюг різних страждати.
Не краще з ганьбою такою порвати.
Та світу приклад показати.
Як насправді обирати.

22.02.14. В.Назаренко.

Дочекались.

Все москалі приготували.
Спочатку Януковича украли.
А потім Крим окупували.
Та пацюків своїх повідкривали.
Щоб ті повсюди бунтували.
І українців обвиняли.
Що ті життя їм не давали.
Родную речь їх затикали.
Ще що хотіли те брехали.
На війну провокували.
Себе насправді показали.
Таке жахіття розпочали.
А наші певна річ проспали.
Все мораль свою тримали.
Окупацію сприймали.
Пацюків не розпізнали.
На батьківщину не прогнали.
Щоб ті у себе там брехали.
Та різні безлади вчиняли.
І речь свою демонстрували.
Та все навколо забрудняли.
А то в нас сало українське жрали.
Та Україну завоняли.
Московські паспорти чекали.
Щоб їх скоріш повисиляли.
Очистились та процвітали.

2.03.14. В.Назаренко.

Початок краху.

На гріх ганьбу за честь обрали.
Без бою Крим кацапам здали.
Своїх людей там покарали.
Зрадили, розчарували.
Скаржились, соплі жували.
Надіялись, чогось чекали.
Нікчемність свою прикривали.
Які вас дурні обирали.
Та всьому світу показали.
Як подарунок божий сплюндрували.
Крах України розпочали.

6.03.14. В.Назаренко.

Хоч щось.

Життя з води, життя вода.
Тече переливається.
Навіщо є, потім згниє.
Навряд чи хто дізнається.

Добро чи зло воно дає.
Постійно щось міняється.
Комусь болить, комусь свербить.
Неждано щось з”являється.

І все життя кінець кінцем.
Постійно злом кінчається.
Добро завжди усе здає.
Ось так і відбувається.

Змінити якось те що є.
Поки не досягається.
Творіть добро собі своє.
Воно запам”ятається.

8.03.14. В.Назаренко.

Пукіну.

Пукін що ти натворив.
Мир людський занепастив.
Краще вішайся злочинцю.
Бо своє уже віджив.

Статус ворога нажив.
Та прокляття заслужив.
Місце в пеклі застовпив.
Нечисть мабуть підкупив.

То ж чорти тебе обслужать.
Та не так як ти хотів.
Без обов”язків, законів.
Щоб наповну потерпів.

12.03.14. В.Назаренко.

Ганьба і зрада.

І знов ганьба на Україні.
І знову винні владні свині.
Здають рідненьку москалям і нині.
Без честі, совісті, злочинні.
На соплях вся стратегія в країні.
І зрадою смердять їх брехні чинні.
Так не годиться українці вільні.
Карати треба зрадників віднині.
Щоб не було їх більш на Україні.

20.03.14. В.Назаренко.

Про себе тихо.

Я молодий і молодію.
Мені добре, я радію.
Здоровий, сильний, дещо вмію.
Свою волю так навію.

Життям сповна оволодію.
Добро творити скрізь волію.
Злодіїв присікти посмію.
Маю здійснити цю надію.

Бо даром божим володію.
І цим живу, і про це мрію.

22.03.14. В.Назаренко.

Зовсім щиро.

Чуєш Пукін, щоб ти здох.
Замаскований бульдог.
Стане менше в світі блох.
Виправить похибку бог.

Не значний переполох.
Швидко виявить підлог.
В світі краще без пройдох.
Менше горя багатьох.

27.03.14. В.Назаренко.

Чи ще не визріли?

Ганебно злочини терпіти.
З бандитами нікчемно жити.
Безпомічний лепет шипіти.
З ними панькатись, корити.
Якісь домовленості шити.
Так не по-їхньому чинити.
Рішучість треба проявити.
Злочинця Пукіна зловити.
Та показово засудити.
І кару праведну вчинити.
Щоб знали всіх рівнів бандити.
Що по закону треба жити.
Так з свинством треба покінчити.
В наш час недолюдків спинити.
А не пощади в них просити.
Невже безсилі так чинити.
Чи ще не визріли так жити.

6.04.14. В.Назаренко.

Спочатку думка.

Думки мріють, думки діють.
Думки навівають.
Вони знають, вони вміють.
Вони покоряють.

А ще сміють, вибирають.
Життя витворяють.
Де беруться, ким даються.
Вряд чи розгадають.

То сміються, то гризуться.
Чимось дорікають.
Для життя вони даються.
Всяк його тримають.

Скрізь буттям вони керують.
І все визначають.
Ідіотів від геніїв.
Думки виділяють.

Злочинців, пройдисвітів.
Теж всяк викривають.
На удачу чи поразку.
Людей обрікають.

Де їх брати, як шукати.
Не всі певно знають.
Шляхів вірних тут немає.
Все творити мають.

З чого знають , вибирають.
Якось виживають.
Дехто сам все вибирає.
Інші повторяють.

Є таланти чи немає.
Справи визначають.
Негаразди чи достатки.
Не все розкривають.

Дивишся людина гідна.
А справи кульгають.
Чому горе, де береться.
Думки замовляють.

Все живе для них підвладне.
Вони підкоряють.
Адекватні процвітають.
Простаки страждають.

Чому так, а не інакше.
Певне боги знають.
Не вкрадеш і не дістанеш.
Розум не купляють.

Вчених ніби вистачає.
Геніїв шукають.
Зовні начебто всі схожі.
Думки відрізняють.

Як нікчем переробляти.
До цих пір не знають.
То ж буття вони плюндрують.
Жити заважають.

Їх завчасно не сортують.
Одну назву мають.
Не доречно, не розумно.
їх не виділяють.

І тому так небезпечно.
Злодії гуляють.
Та життя без зла немає.
Усі певне знають.

Чому так, а не інакше.
Думки визначають.

22.04.14. В.Назаренко.

Прокляття на віки.

Немає слави в Україні.
Одна ганьба, нікчеми й свині.
Спаплюжили здобутки нині.
І смерть героїв змарнували чинні.

Де ж ті таланти всі відмінні.
Чому бездари на вершині.
Невже кінець державі вільній.
І ця ганьба завжди на спині.

Як житимуть потомки вірні.
З таким безчестям у родині.
Нехай тримають кару винні.
Прокляття їм усі добірні.

25.04.14. В.Назаренко.

Розвели як дитину.

Дожилась несчасна Україна.
Як прийшла її лиха година.
Зрадила хитренька “Батьківщина.”
Партія привладна та злочинна.

Шкода, що наївна як дитина.
Відбувалась справжня Батьківщина.
Нікчемами керована, застійна.
Мерзоті статки і корупція привільна.

Тому й ганьба знову невпинна.
Для патріотів розпач і провина.
Дар божий занехаяла країна.
І сльози, і журба, печаль невпинна.

До бога лиш одна мольба постійна.
Надія на героїв благодійна.
У їх руках майбутня Україна.
Спасайте, виручайте зве дитина.

4.05.14. В.Назаренко.

Дайте мені зброю.

Дайте мені зброю Україну боронити.
Я буду бити окупантів, зрадників мочити.
Всіх полосатих,колорадських москалів чавити.
Коли вас рвуть собаки, як з ними говорити.
Які переговори, їх просто треба бити.
Вже досить демагогій, вже треба захистити.
Пукінських злочинців в ящики забити.
В подарунок Пукіну в Москву відволочити.
Сором українці собі ганьбу чинити.
З героїв-одеситів зразок треба створити.
І як вони всю нечисть нищити й палити.
А соплі разом з страхом назавжди припинити.
Дайте мені зброю я буду боронити.
Щоб злочинця Пукіна в сартирі замочити.

7.05.14. В.Назаренко.

Моя молитва.

О сили праведні, справжні, дієві.
Заткніть ви жадобу російському прищеві.
Отому Пукіну-свинячому вождеві.
Скиньте на Москву дві бомби водневі.

Навік щоб стулились їх пащі рожеві.
Брехня б припинилась, грабунки суттьеві.
Імперські бажання, загрози миттьеві.
Не варто чекати як бомби водневі.

Запустять вони спідтишка як взірцеві.
Імперії зла здобутки кінцеві.

13.05.14. В. Назаренко.

Божевілля.

Я божий дух і все я вмію.
Та чим захочу володію.
Добро впровадити волію.
І це бажання всім навію.

Спочатку мрію, потім дію.
До перемоги тяготію.
Зло зупинити сам посмію.
Ніяких втрат не пожалію.

Що це не просто – розумію.
Та постараюсь як зумію.
Нездамся нізащо, прозрію.
І перемогам порадію.
Бо я так хочу і так смію.

24.05.14. В. Назаренко.

Треба жити.

Щоб в Україні добре жити.
Треба москалів мочити.
Хай не липнуть паразити.
Брехню їхню вгомонити.

Якщо цього не зробити.
Лохами і надалі нити.
Неможливо буде жити.
Знову негідникам служити.

То ж потрібно враз прозріти.
Для України москалі-москіти.
Будуть кров із неї пити.
Та брехнею всяк дурити.

То ж одне варто робити.
Гнати, бити та мочити.
Україну всю звільнити.
Від москалів оборонити.

Та їхнє свинство припинити.
А після цього будем жити.

4.06.14. В.Назаренко.

Шлях.

Щоб добро надійшло.
Не покидало і було.
Пам”ятайте, зазивайте.
Щоб нікуди не втекло.
Та прохайте щоб жило.
Разом з вами скрізь плило.
І до вас щоб приросло.
В день і в ніч завжди цвіло.
Та до щастя привело.
І тоді відступить зло.
Бо свого місця не знайшло.
Ось так треба щоб везло.
Зрозумійте щоб дійшло.
Мимо десь не пронесло.

11.06.14. В.Назаренко.

Не часто.

Майже щастя – урожай.
Працюй, старайся, доглядай.
Дощу постійно виглядай.
Від шкідників всяк захищай.
Свої таланти проявляй.
І нарешті заробляй.
Урожай свій забирай.
Де захочеш, там дівай.
Чи скоріше продавай.
Та здобутки загрібай.
На хвилини щастя знай.
Ось він божий дар, тримай.
Лиш раз на рік здобутки май.
Людей годуй та напувай.
А подяки не чекай.
Тривогу знову поглинай .
За майбутній урожай.

25.06.14. В.Назаренко.

Повірили одні.

І порядні, і набожні.
Демократії чини.
Україну обдурили.
Як посланці сатани.

Зброю атомну шоб здали.
Захист свій пообіцяли.
Папери справно підписали.
Якісь гарантії давали.

Як москалі окупували.
Про обіцянки не згадали.
На словах підтримку гнали.
І Європа й США.

По правді дурня лиш валяли.
Самі в штани понакладали.
Безчестя так навік обрали.

Хоч дурнів вправно ошукали.
Та не по божому верстали.
Ганьбу на себе повдягали.
І їм не соромно щоб знали.
Та більш ніяк не довіряли.

4.07.14. В.Назаренко.

А нaвіщо?

Світ повсюди безкінечний.
В довжину і ширину.
Прорікають що безмежний.
В глибину і висоту.
Ненаглядний, неосяжний.
Розумінню недосяжний.
Якийсь вічністю протяжний.
Він на все що є спроможний.
І розумний, і дурний.
Ще рухливий, не простий.
Де холодний, де гарячий.
Там прекрасний, тут німий.
Він усякий, не постійний.
Та на віщо він такий.
І для чого він потрібний.
Де той розум вірогідний.
Що звичайно не помітний.
Як це, що це, на що гідний.
Звідкіля, куди дорідний.
Як це взнати, пояснити.
Без брехні все зрозуміти.
Знов питання, а для чого.
Чи можливо щось змінити.
Може краще що зробити.
Хто оцінить і для кого.
Не знайшлося ще такого.

!4.07. 14. В.Назаренко.

Спохватись рідненька.

Дехто знає, відчуває.
Що розум жити дозволяє.
У кого є, той виживає.
А немає то конає.

Україна потерпає.
Бо такого не сприймає.
Від природи дещо має.
Та всю історію страждає.

Сама себе не захищає.
Шляхів добра і не шукає.
Свою впевненість втрачає.
І поступово вимирає.

Хто коли переконає.
Що самостійно жити має.
Духу щось не вистачає.
Жадоба очі затуляє.

Слава рота роздявляє.
А дурість верх чомусь тримає.
Людське життя тому страждає.
Ніхто такого не бажає.

Та по-далі утікає.
Справедливості шукає.
На чужині десь виживає.
Та це на більшість не впливає.

Народ нікчем все обирає.
Бо й сам себе не поважає.
Своє майбутнє підриває.

Коли це скінчиться – хто знає.
Знову неволя завітає.
Рабство руки простягає.
І ціла нація сповзає.

У небуття.Хай сором знає.
Та спохватитись забажає.
Саму себе хай виручає.
Останні сили витрачає.

Та ганьби не допускає.
Хай бог у цьому помагає.

26.07.14. В.Назаренко.

Це так.

Хто молився, хто просився.
Ще ніхто не відкупився.
З смертю не договорився.
Чи від неї захистився.

Як родився та розвився.
Де завгодно опинився.
Чи хрестився, чи постився.
Сам собою вдовільнився.

Може спився, докурився.
Задоволенням скорився.
Всеодно занепастився.
Для здоров”я не спинився.

Ні для чого пристрастився.
Непотребом захопився.
Вчасно щось не спохватився.
Час прогавив, докотився.

Краще б доброго навчився.
Усвідомив, придивився.
Свій час подовжив, ухилився.
Від небезпеки відчепився.

Чогось доброго добився.
Незабутнім залишився.

Чи зло знищити рішився.
Своїм життям не поскупився.
За ідею погубився.
Щоб світ чистішим залишився.

Та благодійністю покрився.
Таким ти святістю створився.
І не дарма бог потрудився.
На світі дечого добився.

Славетним вчинком вдовільнився.

6.08.14. В.Назаренко.

Всесильна.

Буває іноді трапляється.
Що істинна красуня зустрічається.
І погляд щось не відривається.
Дивитись не забороняється.
Як диво гарне почувається.

Все навкруги чомусь міняється.
Про негаразди забувається.
Чудовий настрій враз з”являється.
Просвітлення якесь вселяється.
І молодість дієва проявляється.

Життя зрадівши розкривається.
Бажання бути навівається.
Ніяк воно не зупиняється.
Мрія всесильна вивільняється.
Щось непокірне розвертається.

Могутня магія втручається.
Краса життя завжди приймається.
Тому і так воно тримається.
Та постійно розвивається.
І здаватись не збирається.

16-17.08.14. В.Назаренко.

Людяність.

Коли була і де ти бралась.
Якщо ти є, кому дісталась.
Куди дівалась,як верталась.
В разі потреби,де ховалась.
Чому для чогось вихвалялась.
Насправді в діях не справлялась.
По назві дещо не стикалась.
У своїх вчинках посрамлялась.
Надію била, насміхалась.
Ганьбою часто покривалась.
Чомусь з брехнею все тягалась.
Здебільше з нею і являлась.
Чия ти щедрість,непризналась.
Глумлінням часто обвивалась.
Навіщо ти така дісталась.
Така ти навіть проклиналась.
Можливо краще б не знущалась.
Коли не справжня виявлялась.

А іноді все ж проявлялась.
Не з благородства відкривалась.
З душі людської посилалась.
І безкорисно відбувалась.
Та начебто не помічалась.
Бо совість інших дорікалась.
Така ось правда набивалась.
Та вирвалась і написалась.

31.08.14. В. назаренко.

Для цього живемо.

Віддай життю свою данину.
Зрости та захисти дитину.
І постарайся не єдинну.
Пусти у світ свою родину.
Щоб мав він у житті людину.
Та не шукай життя причину.
Прийми собі оцю доктрину.
Подовжуй у бутті людину.
А зло всяк присікай до згину.
Не залишай свою провину.
Перед життям на всю давнину.

8.09.14. В. Назаренко.

Знищіть гниду.

Путін, Пукін злодій мається.
Через цю гниду люд вбивається.
Війна від нього розгорається.
Нехай ця нечисть покарається.

Хто знищить цю мерзоту, той прославиться.
Навік ім”я його відзначиться.
Багатствами безмірними віддячиться.
Все людство скиниться, розплатиться.
Подяка вічна запровадиться.

13.09.14. В.Назаренко.

Катюзі по заслузі.

Путін, Пукін сатани слуга.
Нечисть, злочинець та дід яга.
На тобі гріхів гора.
За все відповісти настала пора.
Горіти у полум”ї кара не проста.
Вона вже чекає на тебе прохвоста.

21.09.14. В.Назаренко.

Щоб жити.

Щоб жити Творити чи діяти.
Болячок з хворобами зовсім відсіяти.
Здоров”я і сили ніяк не заникати.
Треба дихати, дихати й дихати.

На всі груди сповна і не хникати.
Свіжим повітрям все тіло задіяти.
Молодість, силу отак і підтримати.
Просто дихати, дихати й дихати.

Міцно і впевнено з любовью навіяти.
Хвороби відступлять як цьому повірити.
І це незбагненне на себе приміряти.
Одже дихати, дихати й дихати.

Від цього життя і про це треба мріяти.
А смерть підожде і не буде вас смикати.

27.09.14. В.Назаренко.

Тільки гідно.

Як прожити щоб нажитись.
Від мук смертельних ухилитись.
Оптимально завершитись.

Треба вчасно народитись.
Все навколо роздивитись.
Всьому корисному навчитись.
Та брехнею не вдавитись.
Продуктивно потрудитись.
Не запізно одружитись.
Щоб могли дітки народитись.
Добре рости, довольнитись.
Всі здоровими лишитись.
Кращим чином розміститись.

А самому все трудитись.
З ними досвідом ділитись.
Від негараздів захиститись.
Та від ворогів відбитись.
Ще від страждань щоб ухилитись.
Своєчасно застрілитись.

Своїй долі не коритись.
На все самому вкрай рішитись.
По господарськи дивитись.
З життям сміливо розлучитись.
Щоб з муками не зустрітись.

Краще так мабуть віджитись.
А не нити та проситись.
Казна кому все молитись.
Та не гідно проявитись.

6.10.14. В.Назаренко.

Усе тримає.

Без життя добра немає.
Життя в добрі лиш процвітає.
А зло його підстерігає.
Якщо розум заблукає.
Чи негаразд який спіткає.

Така вже правда, хто це знає.
Перед кінцем розум втрачає.
На жаль цього не помічає.
Якісь причини визначає.
Брехню й непотріб все вивчає.
В них порятунок всяк шукає.
Хибну науку залучає.
Без розуму усе втрачає.
Життя без нього не буває.
То ж висновок так випливає.
Що розум все добро тримає.

13.10.14. В.Назаренко.

Щирий заповіт.

Подивися, просвітися.
За життя своє вчепися.
Посміхнися, веселися.
Та брехні не підкорися.

Хибних звичок відрічися.
Це справжнє лихо, бережися.
Радій добру, йому молися.
Дякуй життю, та не барися.

Злови своє, не промахнися.
Лишнє покинь, не провалися.
Гарне тримай, ним довольнися.
Себе пізнай, люби, творися.

21.10.14. В.Назаренко.

По бажанню.

У житті лиш так буває.
Хто що може обирає.
Той добро собі шуає.
Інший інше приглядає.

Всі бажання світ вгадає.
За бажанням постачає.
Хто здоров”я доглядає.
Той цого здебільш і має.

Хто задоволення вбирає.
Все інше певно прозіває.
Той багатства нагрібає.
Від жадоби потерпає.

Йому все мало виглядає.
Ісам себе все запрягає.
Та за славою страждає.
Навіщо сам толком не знає.

Що обирати всяк гадає.
Певно життя це висуває.
І той правий хто це пізнає.
Та для життя себе тримає.

Своїх нащадків постачає.
Їх годує, доглядає.
Радість з цього залучає.
Так по природі поступає.

На похвалу собі збирае.
Не пошкодує наверстає.
Задоволеня в ній має.
То правоту свою вгадає.

25.10.14. В.Назаренко.

Найдурніше.

Подивіться, розберіться.
Що до чого і куди.
Та насамперед пройміться.
Хто хворіє в нас завжди.

Та глядіть не полініться.
Не загляньте не туди.
Постарайтесь, потрудіться.
Зосередьтесь ось сюди.

Бо хворіють, придивіться.
Лиш придурки як завжди.
І дітей своїх, вглядіться.
Теж занепастять вони.

І погодьтесь, покладіться.
Негаразди півбіди.
Щось дурніше, просвітліться.
Ніж хворіти не знайти.

31.10.14. В.Назаренко.

Неподобство.

Люди мріють, люди діють.
Люди обирають.
Ті сумують, ті радіють.
Щастя всі чекають.

Добро знають, добро мають.
Добро сповідають.
З ним частують,з ним дарують.
Від нього зростають.

Що дарують, чим годують.
Те і отримають.
І добро як опанують.
Щастям називають.

Та не всі добро шанують.
Є що зло тримають.
Його сіють та жнивують.
Його доглядають.

Там воюють, там грабують.
Добро відбирають.
Вони знають, зловживають.
Гріхів наробляють.

Чи кепкують, чи хитрують.
В пекло потрапляють.
Там страждають, нарікають.
Своє добирають.

Ті хворіють, ті слабіють.
Вижити волають.
За багатством не жаліють.
Життя замовляють.

Є жиріють аж дуріють.
Насолоди крають.
Зі здоров”ям всяк жартують.
За нього не дбають.

Потім горе поглинають.
Винних назначають.
Себе в цьому не винують.
Чомусь виключають.

Свою дурість все шанують.
Ніяк не кидають.
То ж від дурощів страждають.
Себе зневажають.

Так життя і проживають.
Не творять кращого, бажають.
Шляху до добра не знають.
Його насправді не шукають.

То ж по-різному конають.
Все від бога рай чекають.
Самі створити не здолають.
Віки у неподобстві гають.
Не по доброму вчиняють.

6. 11.14. В.Назаренко.

Западня для дурнів.

Усі релігії для дурнів утворили.
Залякували ними і дурили.
На цьому статки добрі відхопили.
Та владу безмежну тримати зуміли.

А непокірних нищили, давили.
Конкурентів попросту палили.
Непотріб будували та святили.
Життям людей крутили як хотіли.

Шкода що люди це не розуміли.
Самозванців шанували та кормили.
Себе дурити захотіли.
На результати цього не гляділи.

12.11.14. В.Назаренко.

А дурість хай собі конає.

Завжди задоволення людство шукає.
Завжди йому мало отого що має.
Жадоба постійно життя підриває.
Бо задовопень все не вистачає.

На що тільки здатне, оте й витіває.
Воює, хизує, співає, вбиває.
І ще казна чим задоволень збирає.
А потім кінець, все на світі втрачає.
Тоді задоволення й щастя приймає.
Нічого не треба, всього вистачає.

А іноді й таке буває.
Просто подихати, щастя проймає.
Свіжим повітрям, блаженство торкає.
І радість з добром тоді все закриває.
Життя торжествує, життя процвітає.
Нічого кращого не знає.
Це головне, якщо триває.
А дурість хай собі конає.

14.11.14. В.Назаренко.

Та буде так.

Щоб сонце у душі сіяло.
Здоров”я через край плескало.
Всього що треб вистачало.
Життя постійно вирувало.
Бажання бути верх тримало.
А щастя радість навертало.
Щоб весело було, все грало.
І дуже довго так тривало.

17.11.14. В.Назаренко.

Переможець.

Як гарно перемогу святкувати.
Себе як переможця величати.
І на собі це відчувати.
Та задоволення вбирати.

Для цього треба працювати.
Щоб перемоги здобувати.
Певні шляхи треба здолати.
Дещо вміти, дещо знати.

Знання шукати, здобувати.
І стан душі для цього підібрати.
Сили духовні і фізичні назбирати.
Щоб всі обставини згинати.
Шлях перемозі розчищати.

В кінці кінців себе здолати.
Націлити, організувати.
Ясну і певну ціль тримати.
Щоб перемогу загнуздати.
Приручити, утримати.
Ніколи вже не відпускати.

28.11.14. В.Назаренко.

Шмалити нечисть.

Путін, Пукін нечисть підла.
Тебе шукає кара гідна.
Шмалити живцем – подяка вірна.
За смерті тисяч – правомірна.
А виконавцям – слава вічна.

29.11.14. В.назаренко.

Хотілось би.

Щоб людство насправді розумним було.

Щоб дурість свою назавжди загнуздало.

Жадобу та злобу кудись запрягло.

Брехню як непотріб завжди викидало.

А з дикістю й свинством рішуче порвало.

Щоб людяність мало і совість дістало.

Кожну людину під захист свій брало.

Життя забезпечило, місце вказало.

В обставинах тяжких не залишало.

Одвічну мрію бідних щоб прийняло.

Насправді здійснило та завжди тримало.

На скільки б жити краще стало.

Як би добром це все признало.

4.12.14. В.Назаренко.

Знати чи вміти.

Чи важливо що ми знаєм?

Вкрай важливо що ми вмієм.

Якщо знаєм що умієм.

Перевагу зрозумієм.

Нажаль котрі багато знають.

Та замало дуже вміють.

Що це прикро не вбачають.

Вочевидь не розуміють.

Негаразди з цього мають.

Від них постійно потерпають.

Тих що вміють, не шукають.

Знання безглузді все збирають.

Не відрізняють, не міняють.

То ж передчасно відживають.

На це й нащадків нарікають.

А винних швидко обирають.

На бога впевнено кивають.

Себе при цьому оминають.

Коли це скінчиться не знають.

7.12.14. В.Назаренко.

Приємні слухи.

Різні нелюди погані.

Слуги сатани незвані.

Вбивці та кати криваві.

Шукачі купання в славі.

Македонський, Ченгізхан.

Наполеон і Тамерлан.

Гітлер, Сталін-наш тиран.

Ряд подібних бусурман.

Ось про них останні дані.

В пекло душі їх загнані.

Киплять вони там не в смолі.

Киплять вони в людськім лайні.

Від шанувальників присланім.

Подарунком їм останнім.

Правдиве твердження чи ні.

Насправді взнають ті одні.

Котрих у пекло на всі дні.

Спровадять посланці сумні.

10.12.14. В.Назаренко.

Джерело життя.

Радість люба, радість мила.
Найдорожче утворила.
Всюди гарна, всюди сила.
Найкраще в світі проявила.

Життя ти певно породила.
Йому ти стимулом служила.
Там де була, благо кріпила.
Завжди здобутки всяк вершила.

Та певна річ добру годила.
Силу давала та мирила.
Як би ж постійно так робилa.
Не відступала, не марніла.

Завжди зі щасям світ ділила.
Добру б безмірно догодилa.
Життя б без сумніву змінила.
Та щасям світ заполонила.

Для благодійства б шлях відкрила.
І рай для людства б замінила.

19.12.14. В. Назаренко.

Нездолана.

Брехня брехнею хизувалась.
Брехня собою вихвалялась.
Що вкорінилась та обралась.
Ніколи просто не здавалась.

З підтишка над честю насміхалась.
Ще перемогами постійно освіжалась.
На вершинах слави задавалась.
Жила, безстижо зазнавалась.

Всяк смакувала, висувалась.
Повсюди підло підкрадалась.
Злодюгами постійно шанувалась.
Куди завгодно забиралась.

Навряд чи де вся викривалась.
Тому в потребі залишалась.
Життя псувала, проклиналась.
Та все ж в суспільстві не втрачалась.

То прикрашалась, то ховалась.
Красою інколи вважалась.
Як не крутилась, не звивалась.
Пройдисвіткою нарікалась.

Ото ж не завжди ухилялась.
Ганьбою часто вдовільнялась.
Порядністю геть відкидалась.
Та десь, за щось завжди чіплялась.
Чомусь ніким не подолалась.

19.12.14. В. Назаренко.

Щоб людяність була.

Як би ж на Україні ідіоти не водились.
Порядні б українці не журились.
Та негараздів багатьох лишились.

Нікчем у президенти б не обрали.
Злодюг у президенти б не пускали.
Від паразитів владу б очищали.
Ганебні її вчинки б виправляли.

Та по заслугам виконавців споряджали.
А громадян постійно б поважали.
Не глумились би, не ображали.
Всім місце для роботи б підібрали.

Щоб заробіток певний мали.
Всіх безкоштовно лікували.
А не як зараз смерті віддавали.
По здібностям й потребі всіх навчали.

І за навчання гроші не здирали.
Природу й землю для одних не відбирали.
Користуватись громадянам дозволяли.
Щоб беззаконня не вчиняли.

По вигоді законами не керували.
І взагалі щоб свинство доконали.
Щоб людяність була, її щоб поважали.

21.12.14. В. Назаренко.

Нагальне.

Печеніги – росіяни.
А точніше – дикуни.
На Вкраїну знов напали.
Убивають нас вони.

Дикі звички, інтригани.
По поняттям брехуни.
Свинством прояви добрані.
Характерні їм завжди.

Чи терпіти це дикунство?
Має вирішити людство.
Поки їх свиняче рило.
Більш чого не натворило.

31.12.14. В.Назаренко.

Відсвяткували.

Ми морозу не чекали.
Нам його вітри пригнали.
Холодили, задували.
Негаразди підсували.

Снігу скрізь понамітали.
Ввесь добробут зіпсували.
Ми той сніг всяк відкидали.
Проходи різні розчищали.

Фізкультуру розвивали.
Слова не гарні пригадали.
Ось так свята і зустрічали.
З новим щастям всіх вітали.

Хто в заметах ночували.
Таке щастя не сприймали.
Вони іншого бажали.
Щоб авто їх витягали.

Та дороги розчищали.
Додому швидко повтікали.
Своє ось так відсвяткували.

9.01.15. В.Назаренко.

Більш сумує.

Зло в житті, зло для життя.
Постійно зустрічається.
Воно значне, воно страшне.
В кінці кінців з”являється.

Ніщо без нього не живе.
Навіщо так вчиняється.
Хто зло назавди відведе.
На все життя прославиться.

Зло без життя,життя без зла.
Чомусь не відбувається.
Чому лиш так існує всяк.
Без толку розбирається.

Хіба що треба тільки так.
Постійно все міняється.
Те підійде, те відійде.
Все в русі відбувається.

Але не все так зрозуміло.
Де що не збігається.
Де ж той розум заносило.
Чому він не втручається.

Зло панує, зло керує.
Добром не спиняється.
Тому більш життя сумує.
Аніж посміхається.

17.01.15. В.Назаренко.

Моя печаль.

Шкода що Україна вимирая.
В ній нечисть владу зберігає.
Та дурість вічно процвітає.
Це факт бо іншого немає.

Самі гетьмани, а толкового не знає.
Кожен лише за власну шкуру дбає.
Свою нікчемність всяк брехнею прикриває.
А Україна вимирає.

Шлях до життя чомусь не обирає.
Всі грамотні, а розум позичає.
У рабстві вічнім відживає.
Невже отак і доконає.

Шкода що Україна вимирає.
По світу українців розганяє.
Брехню та злобу роздуває.
І більш нічого не збирає.

А хочеться, хай процвітає.
В кінці кінців всю дурість відкидає.
І працею добробут здобуває.
А не від бога милості чекає.

26.01.15. В.Назаренко.

Заповіт Путіну.

Пукін-нечисть підла та злостива.
В лайні по вуха твоя пика вся брехлива.
Горять в вогні і тіло, і душа твоя злоблива.
І рід ввесь твій чекає смерть жахлива.

Ганьба твоя хай буде вкрай ганьблива.
На могилі на твоїй – вбиральня сміхотлива.
Для потреб людських нагальних вкрай важлива.
Труна твоя для нечистот зваблива.
З середини й наружі не вразлива.
Наругу стерпить, буде не примхлива.

Це за твою злочинність кара особлива.
За тисячі життів, за Україну справедлива.
Для всіх захисників її важлива.
Для тебе терориста-страхітлива.

28.01.15. В. Назаренко.

Пам”ятка.

Щоб жила і була.
Україна дорога.
Постарайтесь,домагайтесь.
Щоб поменшало в ній зла.

Ворогів повиявляйте.
Де завгодно їх дівайте.
Вішайте чи убивайте.
Залякайте, виганяйте.

Іншого не забажайте.
Досить, дурня не валяйте.
Хоч тепер вже гідність майте.
Дурити вас не дозволяйте.

Зброю добру вибирайте.
Україну захищайте.
Московських гнид давіть, кінчайте.
Інших теж не обминайте.

І нізащо їх не прощайте.
За кров захисників згадайте.
І все життя не забувайте.
Знущатись більш не дозволяйте.

Ось так живіть і так тримайте.

30.01.15. В.Назаренко.

Дивний сон.

Сни іноді я добрі маю.
Навіть пророчі виявляю.
А іноді у сні літаю.
Приснився цей, розповідаю.

Що буде добре, певно знаю.
Що себе богом відчуваю.
Та безмежну владу маю.
І для добра всю проявляю.

Бути добру повеліваю.
Так без сумнівів бажаю.
Негаразди розгрібаю.
Благодать скрізь розвиваю.

А злодюг повишкрібаю.
Відловлю та погнуздаю.
Нечисть в ями поскидаю.
Людство від ума спасаю.

Так приснилось, як згадаю.
Чи привиділось, не знаю.
Захотілось, відчуваю.
Що з добром перемагаю.

5.02.15. В.Назаренко.

Заклинання для себе.

Витривалий, молоденький.
Дуже сильний і раденький.
Ще везучий, розумнеький.
Я успішний, я гарненький.

З кожним днем стаю сильнішим.
Витривалішим, молодшим.
Вкрай везучим, розумнішим.
Досконалішим, гарнішим.
В радощах все веселішим.

Мій талант стає міцнішим.
Для навіювань ціннішим.
З кожним днем все надійнішим.
Все потрібнішим, вправнішим.

Одже я стаю мудрішим.
І від того спокійнішим.

4.03.15. В.Назаренко.

Час чудовий.

Радість, щастя – Час чудовий.
Так жаданий та святковий.
Для життя обов”язковий.
Особливий і зірковий.

Все ж дарований, зразковий.
Як знайти тебе казковий.
Де ти гарний, вибірковий.
Хочу знати загадковий.

Сам створю тебе впливовий.
Силою бажань здоровий.
Для здоров”я принциповий.
Щоб завжди був як черговий.
Принести добро готовий.

24.02.15. В.Назаренко.

Є такі права.

Все тепліше сонечко пригріва.
Благодать небесна, і все ожива.
Зеленіше навкруги, знов росте трава.
Веселіше на душі, весна прибува.

Життя обновляється, виграва.
Знову відбувається, силу набува.
Знову все здолається, потечуть дива.
Як, чому з”являється, є такі права.

5.03.15. В.Назаренко.

Випирає.

Україна всяк конає.
Чуже за долари купляє.
Своє чомусь не виробляє.
А долари все позичає.
В який кінець, сама не знає.
Від спекулянтів все страждає.

Нікчем до влвди обирає.
Цих дармоїдів зберігає.
Сама від цього потерпає.
За злочини їх не карає.
Та невпинно вимирає.
Ганьбу брехнею прикриває.
За славу все якусь волає.
А схаменутись не бажає.
Хоч іноді потуги має.
Та знов не те щось випирає.

Воші московські залишає.
Тому і негаразди має.

12.03.15. В.Назаренко.

Висновки.

Життя без толку все втрачає.
А праця для добра його вінчає.
На це природа силу постачає.
А людяність ще й величає.

Злодійства досить, вистачає.
Його прокляття зустрічає.
В свої обійми заключає.
Та грізну кару назначає.

17.03.15. В.Назаренко.

Побажання.

Ой як добре веселитись.
Посміхатись, бадьоритись.
Та усим задовольнитись.
Серед щастя опинитись.
Задоволенням ділитись.
Побажанням враз здійснитись.
На світ в радощах дивитись.
Щастя сіяти привчитись.
Щоб зростало потрудитись.
Заздрощам не поступитись.
Легко жити приловчитись.
Ні за що не обдуритись.
Себе пізнати та зміцнитись.
Так триматись, не коритись.
Досконалістю зробитись.
Краще нічого добитись.
І на цьому зупинитись.

20.03.15. В.Назаренко.

Цінне зараз.

Певно знаєш те що маєш.
Що було, те пам”ятаєш.
А що буде не вгадаєш.
Лиш теперішнє сприймаєш.

Його цінність відчуваєш.
Найважливіше виділяєш.
Різні наслідки долаєш.
Що колись творив те маєш.

Та помилки виявляєш.
Сам себе за те довбаєш.
То ж твори тепер як знаєш.
Що накоїш те й піймаєш.

Як марно час свій витрачаєш.
Не поверниш, не втримаєш.
Що найкраще – відчуваєш.
Навіщо лишнє все збираєш.

Щось цінне для життя втрачаєш.
Як пізно буде не здолаєш.
Негараздів назбираєш.
Та від них всяк потерпаєш.

Схаменись поки час маєш.
Бо зараз цінне щось втрачаєш.

30.03.15. В. Назаренко.

Праведний напрям.

Досить брехати, досить дурити.
Скільки це свинство вже можна терпіти.
Треба вже діяти, гідне творити.
Соціалізм в Україні добротний зробити.

Всіх підлих при владі треба змінити.
А хитрих змусити потіти.
Бандитів при законі посадити.
Та справедливість утворити.

Щоб паразитів працювати всіх привчити.
А крадіїв щоб красти відучити.
Спекулянтів в рамки заключити.
А всю мерзоту в порядних перетворити.

Їх перевиховувати та вчити.
Порядний рефлекс назавжди створити.
Контроль для цього справжній вчинити.
Щоб знали як брехати та дурити.

Невже це важко утвердити.
До соціалізму всіх привчити.
Щоб можна було в Україні жити.
Не виживати, нити,просити.

А просто і порядно жити.

2.04.15. В.Назаренко.

Знайте.

Нехай це кожен добре знає.
Ввесь світ довічно пам”ятає.
Що Україна все здолає.
Бо громадян великих має.

І коли ворог проникає.
Суспільство спротив учиняє.
Своїх героїв постачає.
Та ворогів злочинних зупиняє.

Це поза владою вчиняє.
Волонтерів виявляє.
Самоорганізацію приймає.
Зброю різну скрізь шукає.

А владу вкрай злочинну має.
Що Україну зневажає.
Ворогам постійно підсобляє.
Народ свій нищить, обдирає.

Та суспільство духу не втрачає.
Все зробить, ворогів здолає.
Всю Україну зберігає.
На все піде, хай кожен знає.

6.04.15. В.Назаренко.

Щоб благодать знайшла.

Прийшла весна, прийшли діла.
Посадити треба все сповна.
Полуницю, перша ягідка смачна.
Помідору,щоб скоріш зросла.
Привити виноград до кращого ствола.
Попрацювати щоб городина була.
Просапати вчасно щоб не заросла.
Полити як потрібно щоб врожай дала.
Поточні справи та діла.
По ним щоб благодать прийшла.

17.04.15. В.Назаренко.

Біда в Україні.

Біда в Україні постійно одна.
Начальство дурне, а ганьба похідна.
Прокляття це вічне чи кара значна.
Коли, як скінчиться ніхто ще не зна.
Суцільні проблеми дістали сповна.
Народ вимирає, брехня процвіта.
Невже бог не бачить куди сатана.
Веде Україну, чи церква не та.
Невже вічна дурість усе докона.
Немає талантів, еліта брудна.
Хто може спасеться, втікає від дна.
А хто все очистить, наладить сповна?

24.04.15. В.Назаренко.

Обурення.

Щось погода злісна стала.
Вітрами сильними лякала.
Морози пізні надіслала.
Тим цвіт дерев поруйнувала.

Врожай плодів смачних згубила.
Добробуту людей лишила.
Яким бісам так послужила.
Коли це зло для нас творила.

25.04.15. В.Назаренко.

Так явно.

Якби жадоба вся пропала.
Подавилась та сконала.
І ера радощів настала.
Щастя людям дарувала.

Щоб людяність запанувала.
Під контролем все тримала.
Брехню та дурість вгамувала.
Свинству бути не давала.

Щоб жити людям помагала.
В біді нікого не лишала.
Дітей добру тільки навчала.
Та за старих не забувала.

Хвороб щоб більш не допускала.
Усим корисним годувала.
Життя легке опанувала.
Подяку б вічну собі мала.

Та перемогу б святкувала.
На добро все спрямувала.
Зі злом упевнено порвала.
Проблему всю опанувала.

Та ціль велику навязала.
І з часом тільки це зверстала.

3.05.15. В.Назаренко.

Про Україну.

Україно як діла?
Скажи всім впевнено і чесно.
Коли найкраще ти жила?
За всі часи згадай словесно.

Коли народ ти шанувала.
Його добробут підіймала.
Чисельність як його зростала.
Скільки жила, як відмирала.
Від негараздів як тікала.
По світу всьому забігала.
Буття своє так рятувала.
Ну як було, ти все згадала.
Коли найбільшою ти стала.
Що творила,досягала.
Коли ти мудрість розвивала.
А свинство злісне присікала.
І дурість вічну відшкрібала.
Брехню ганьбою покривала.
Коли ти людяність кохала.

Я думаю вершину мала.
Як комунізм ти будувала.
На жаль здобутки повтрачала.
А дикість знов опанувала.

27.05.15. В.Назаренко.

Насмішка.

На цім світі так ведеться.
Очевидно ще здавна.
В небі радуга сміється.
Та чомусь і не одна.
Явлення що дивом зветься.
Просто красота земна.
Любуватись не вдається.
Стоїмо серед багна.
Пнемося, не піддається.
Наш «москвич» ув’яз сповна.
Чи не з нас вона сміється.
Ота радуга чудна.
Що їхати не вдається.
І одежа вся брудна.
Дощ пройшов, врожай здається.
Задоволений сповна.
А наш настрій все псується.
Ночувати тут прийдеться.
Просто так серед багна.

1.06.15. В.Назаренко.

Задоволення.

Чи це гарно, чи красиво.
По багнюці босоніж.
Після зливи літньої грайливо.
Простувати чим скоріш.

А на скільки це приємно.
Розповісти не втерпіж.
Хоч не чисто та даремно.
Задоволення, свербіж.

Натурально і корисно.
Радість, настрій, геть престиж.
Тіло живиться первісно.
Від природи босоніж.

5.06.15. В.Назаренко.

Не вийшло.

В свиней все ясно, зрозуміло.
При владі той, у кого більше рило.
Всі конституції й закони відхилило.
Порядок на свій лад установило.

Про совість, честь і згадки десь зарило.
Одне лиш свинство щоб усе вершило.
Брехню на поміч залучило.
Щось обіцяло, всяк дурило.

Такого назавжди бажало і хотіло.
Не вийшло, на ковбаси загриміло.

14.06.15. В.Назаренко.

Люстрація.

Фікція, профанація.
Недоторканих делегація.
І навіщо їм ця фільтрація.
Передбачена декорація.
Зрозуміла ця навігація.
Для злочинності інкубація.
Та безкарності прокламація.
І свавілля інавгурація.
Демократії це стагнація.
Для свідомості рекламація.
Ну яка тут цивілізація.
Чи відбудеться та люстрація.
А за нею публікація.

28.06.15. В.Назаренко.

Невідкладне.

Україно стережися.
Та дивись не помилися.
З ворогами розберися.
Їх багато, подивися.
Не лякайся, не лінися.
Просто знищуй, не спізнися.
Серед влади придивися.
Воші московські розвелися.
Не щади, не відступися.
За зовнішніх теж візьмися.
Та рішуче, не спинися.
Нечисть в пекло, не барися.
Чим скоріш від них звільнися.
І в добрі сама явися.

30.06.15. В.Назаренко.

Не може бути.

Якось жили і щось робили.
Надіялись, бога молили.
Чогось чекали, говорили.
Злочинці владу захопили.
Та Україну посрамили.
Всяк грабували, та морили.
Обдирали та дурили.
Розчарували, розорили.
Не розгадали, не спинили.
Що москалі це все чинили.
Хоч революції творили.
Та без толку, зло не спинили.
Не тих обрали, допустили.
Хіба нас дурнями родили.
І для ганьби лише зростили.
Щоб нас постійно всі дурили.
Грабували та морили.
Невдахами приговорили.
Та нищили, всього лишили.
І ми це все повік терпіли.
Невже таке ми заслужили.
На кращу участь не прозріли.

10.07.15. В.Назаренко.

По якому це?

Серед людей хоч що буває.
І таке ось місце має.
Водій двері відкриває.
В автобус дівчина входжає.
В руках мов немовля тримає.
Пакунок до грудей стискає.
Порядний місце їй звільняє.
Вона без сорому сідає.
Потім краєчок відкриває.
Звідти собака виглядає.
Облизується та чогось бажає.
Ніхто ніщо не проявляє.
Автобус їде, шлях долає.

25.07.15. В.Назаренко.

Чортівня.

Орел не просто так літає.
Орел здобич підглядає.
Потім ловить, убиває.
В свою пельку запихає.
Таким чином виживає.
Та орлят ще доглядає.
Чому в житті лиш так буває.
Сильний слабкого пожирає.
Його життям своє ладнає.
Що тут божого, хто знає.
Хто це створив, хто це приймає.
Невже щось краще не буває.

23.07.15. В.Назаренко.

Українське доброчинство.

Дивне людство, друге свинство.
Задурманене суспільство.
Все в жадобі керівництво.
Корупційне товариство.
Узурповане злочинство.
Та злочинне судочинство.
Жалюгідне виробництво.
Безтолкове видавництво.
Безнадійне представництво.
Нікудишнє доброчинство.

26.07.15. В.Назаренко.

Про себе.

Доля моя доля.
Ти мене створила.
Ти моя неволя.
Ти мене любила.

Хоч брехні навчила.
Життям вдовольнила.
Не завжди сприяла.
Та все ж не згубила.

Дивом зберігала.
Інколи хвалила.
Лишнє не давала.
Та й не обділила.

Якось виділяла.
Але не срамила.
Тяжке підсувала.
Завжди боронила.

Мрії спростувала.
В інше спрямувала.
Чомусь не схотіла.
Чи оберігала.

Шляху не скінчила.
Для чогось обрала.
Чому так рішила.
Про це не сказала.

Може обдурила.
Чи сама не знала.
На подяку заслужила.
За все що надбала.

3.08.15. В.Назаренко.

Перспектива.

Смердить ганьба в Україні.
З заходу до сходу.
Бо при владі в ній злочинні.
Вороги народу.

Брешуть, дурять та грабують.
Собі в нагороду.
З жиру бісяться, шикують.
Нелюди від роду.

Не сприймають, не мізкують.
Про свою пригоду.
Що в зади їм повпихають.
Діамантів моду.

15.08.15. В.Назаренко.

Приречені.

Бандюги при владі безмірно панують.
Живуть, процвітають, нахабно керують.
Все брешуть, повчають, народ всяк грабують.
Себе величають, свавіллям шикують.

Ганьбу здобувають, протест провокують.
Життя підривають, бездарність святкують.
Конфлікт заряджають, майбутнє травмують.
Кінця не чекають, а просто готують.

19.08.15. В.Назаренко.

До уваги народу.

Прокляття це дійсно, чи просто біда.
На Україні постійно триває.
Що президент, то бездарність, ганьба.
Кінця краю щось цьому немає.

19.08.15. В.Назаренко.

Плід уяви.

Добре, як добре.
Жити і бачити світ.
Оце диво природне.
Неосяжний привіт.

Все забути негодне.
І минулого слід.
І майбутнє тривожне.
Лиш теперішній плід.

Уявилось достойне.
У свідомості зліт.
Щось прекрасне, спроможне.
Порадіти за світ.

24.08.15. В.Назаренко.

Творіть добро.

День минає.
Сонечко сідає.
Що натворив сьогодні кожен знає.
Чи додав світу добра враз згадає.
Як зло вчинив нехай конає.
Цього лайна в нас вистачає.
Добро створив хай процвітає.
І сил побільше набирає.
Ради добра хоч що здолає.
По-божому творити поспішає.
Так буде добре, вдячність здобуває.
І благодать тоді обволікає.
На потомків теж впливає.
Для них добра достатньо назбирає.
Щоб краще їм було подбає.
Своє призвання величає.

1.09.15. В.Назаренко.

І тільки так.

Примарно щось історію писали.
Кроваві війни завжди виділяли.
Та їх злочинців відмічали.
Талановитими вважали.
І в церквах не проклинали.
За тих людей, що повбивали.
А скільки їх було, не рахували.
Життя людське не цінували.
Якби своє – по іншому б співали.
Та виродків тоді б не величали.
А вбиральні в честь їх називали.
Щоб послідовники всі знали.
І славу лиш таку сприймали.

8.09.15. В.Назаренко.

Впіймайте.

Радість, щастя, мить прекрасна.
Дуже ждана, дуже вчасна.
Особлива, чітка, ясна.
Незабутня мрія власна.

А причина тут пристрасна.
Будь яка, якби причасна.
Настрій підкорити владна.
Назавжди щоб була здатна.

Думка певна, гідна,класна.
Неабияка, завчасна.
Дасть і радість, дасть і щастя.
Як впіймати її вдасться.

15.09.15. В.Назаренко.

Байка.

Ой чому ж ви бандерівці.
Себе по срамили.
Бо московських підлих вошей.
Вчасно не давили.

І налізли підлі воші.
На всю Україну.
І зробили підлі воші.
Їй лиху годину.

Розвалили підлі воші.
Всю правду єдину.
Спаплюжили підлі воші.
Неньку Україну.

Спохватіться українці.
Заладьте провину.
Подавіть московські воші.
Спасіть Україну.

29.0915.В.Назаренко.

Обновка.

Українці розум майте.
Свиней до влади не пускайте.
Зі свинством по скоріш кінчайте.
Себе шануйте, зберігайте.
Та Україну розвивайте.

3.10.15. В. Назаренко.

Невідповідність.

Якесь таке складне буття.
Природа натворила.
Та найскладніше в ній життя.
Його могутня сила.

Складні довершені тіла.
Таємно оживила.
Та доля їхня не цвіла.
Без розуму хворіла.

Без розуму нема життя.
Загибель зрозуміла.
І поведінки мить не та.
Погубить цінність тіла.

Ця правда певне не проста.
Природа хибність допустила.
На ці довершені тіла.
Добротний розум не створила.

5.10.15. В. Назаренко.

Безглуздість.

Хотілось би насправді знати.
Здоровя як своє тримати.
Щоб не хворіти, не страждати.
Життю радіти, успіх мати.

Та де знання такі шукати.
Серед брехні їх розпізнати.
Безпомилково відібрати.
Для блага всяк застосувати.

На жаль нема що упіймати.
Щоб можна було довіряти.
На практиці все доказати.
Та надійно зберігати.

Щоб в школі це могли вивчати.
Здоровю нації сприяти.
А не брехнею докучати.
Та непотріб підсувати.

Щоб швидше мали вимирати.
Життєвий простір вивільняти.
Та на гріхи усе спирати.
Від бога допомоги ждати.

23.10.15. В.Назаренко.

Собачники.

Певні кола радість знають.
З собаками живуть, гуляють.
Вони їх люблять чи кохають.
Напевне рідні душі мають.

Собаками людей лякають.
Не рідко люди від собак страждають.
А хазяї свій настрій підіймають.
Вони себе дорідними вважають.

Собак бродячих теж не полишають.
Їх годують, захищають.
Ними довкілля заселяють.
Ті людям жити заважають.

Собакам кошти виділяють.
Ферми будують, заселяють.
Там їх годують, доглядають.
Ще й лікують, прививають.
Цивілізацію вчиняють.

Така ось правда, хай всі знають.
Собак цінують, інших зневажають.
Хоч собачниками певних обзивають.
По суті статус не міняють.

25.10.15. В.Назаренко.

Собачники.

Певні кола радість знають.
З собаками живуть, гуляють.
Вони їх люблять чи кохають.
Напевне рідні душі мають.

Собаками людей лякають.
Не рідко люди від собак страждають.
А хазяї свій настрій підіймають.
Вони себе дорідними вважають.

Собак бродячих теж не полишають.
Їх годують, захищають.
Ними довкілля заселяють.
Ті людям жити заважають.

Собакам кошти виділяють.
Ферми будують, заселяють.
Там їх годують, доглядають.
Ще й лікують, прививають.
Цивілізацію вчиняють.

Така ось правда, хай всі знають.
Собак цінують, інших зневажають.
Хоч собачниками певних обзивають.
По суті статус не міняють.

25.10.15. В.Назаренко.

Найкраще.

Буває гарний настрій наступає.
Приймає це душа, вітає.
Звільняє тіло від недуг, прощає.
Бажає жити, щастя відчуває.

Примножує добро, ділитись поспішає.
Запамятовує цей стан, продовження шукає.
Відновлює найкраще, долю привертає.
Підтримує, шанує, дякує, жадає.

30.10.15. В.Назаренко.

Бережіться.

Памятайте та не забувайте.
Брехню у душу не пускайте.
Майте пильність, її не втрачайте.
Брехня хитра дуже знайте.

Думайте завжди зважайте.
Готовність відсіч дати зберігайте.
Відчувайте підлість, чи розпізнавайте.
Ризик у житті не допускайте.

Досягайте спокою, не поспішайте.
Несподіваність всяк передбачайте.
Розумійте, на везіння не чекайте.
Краще буде тільки без брехні вважайте.

12.11.15. В.Назаренко.

Тікайте.

Інші все про це судачать.
Що скрізь лайно і іншого не бачать.
Без нього світ не світ тлумачать.
І як інакше жити не завбачать.

Псувати настрій ближнім не кінчають.
Від цього задоволення приймають.
Собі подібних не вітають.
Для себе не занудливих шукають.

Та постійно їх довбають.
Свою натуру навівають.
Якщо від них ті не тікають.
То на всіх рівнях постраждають.

18.11.15. В.Назаренко.

Не інакше.

Відношення в суспільстві.
І щирі, і прості.
З людьми треба по-людськи.
По-свинськи зі свиньми.

Не відповідні ми відносини тримаєм.
З свиньми по-людськи розмовляєм.
Тому напевне свинство й процвітає.
Що не свинячу нагороду має.

20.11.15. В.Назаренко.

Прогрес.

Чимало людство досягало.
Шукало, краще відбирало.
Знаходило чи здобувало.
Вершило, потім святкувало.

І досягло, опанувало.
Зв’язок мобільний влаштувало.
Догодило, легше стало.
Балакало,не змовкало.

Особливо відмічало.
Жінкам це у нагоді стало.
Задіяло, зарозмовляло.
Де завгодно віщувало.

Виходило чи від’їзджало.
Чи купувало, продавало.
Теревені видавало.
Не стихало, заважало.

Що було і що настало.
Прогресом декого дістало.

26.11.15. В.Назаренко.

За життя треба боротися.
Для життя треба перемагати.

Життя цвіте, життя росте.
Триває, відбувається.
Воно складне, воно святе.
Природою вінчається.

Чому живе, до чого йде.
Ніяк не сповідається.
По всякому себе веде.
Боротись не спиняється.

Від перемоги все живе.
Здаватись не збирається.
Добро візьме, тяжке пройде.
Все впевнено долається.

І радість у житті знайде.
Що діє – розвивається.
Бажання щастя приведе.
Якщо не сумнівається.

7.12.15. В.Назаренко.

Кошмар.

Як би якась не чиста сила.
Брехати всім заборонила.
Щоб за брехню свій суд чинила.
Та язиків за це лишила.

Напевне тиша б наступила.
І ера спокою посіла.
А людство б вічна криза охопила.
Бо брехня чомусь рушійна сила.

11.12.15. В. Назаренко.

Безчинність.

І бог , і сатана закладені в людині.
Хто верх візьме, того й діла невпинні.
Як сатана – то дії всі звіринні.
А бог то видно благодійні.

Та на яву діла більше тваринні.
Сатана панує нині.
Хоч моляться богу,а діють як свині.
Така ця реальність заклята в людині.

Змінити її не вдалось і по нині.
Брехню практикують без тями злочинні.
Діла сатани розвелися звіринні.
Просвіту не видно, безчинства постійні.

Коли ж це коли вже скінчиться в людині.
Щоб божі діла панували єдинні.
Щоб людяність щира була в середині.
Звіряча натура пропала в провині.

16.12.15. В.Назаренко.

Кацапізація.

В Україні я живу.
Український паспорт.
На російській мові.
Два десятки літ ношу.
На чесному слові.

Самостійна Україна.
І така собі ганьба.
Та вона в нас не єдина.
Ще й постійно підгнива.

Кацапізація українців.
Все ще діє і жива.
Ще багато проходимців.
Україну підрива.

Як звільнитись від багнюки.
Що століттями триває.
Дикість ця давно розлуки.
В Україні вимагає.

31.12.15. В.Назаренко.

Ковтай що є.

Кожен день настає.
Щоб його прожити.
Відбирає чи дає.
Щось треба творити.

Головне постає.
Хибне не пустити.
Та воно не стає.
Підлості чинити.

Хоч не хоч дістає.
Помилки терпіти.
Як не те повстає.
Інше треба вміти.

Щось комусь не стає.
Винний має вити.
День за днем піддає.
Але треба жити.

31.12.15. В.Назаренко.

Що приходить те відходить.

Ой сніжище, ой вітрище.
Нанесло, намело.
Стільки клопоту навіщо.
Натворило, завдало.

Всі проходи та проїзди.
Завалило, занесло.
То ж приходиться все чистить.
Щоб такого не було.

Безтолково час проходить.
Бо вже знову занесло.
Поки вітер верховодить.
Не відходить оце зло.

Що приходить, те відходить.
І негоду пронесло.
Сонце із за хмар виходить.
Негараздів не знайшло.

19.01.16. В. Назаренко.

Божий стан.

Коли він находить.
Нічого не треба.
Найбільше блаженство.
Не мріяна мить.

Тут спокій панує.
Напруга відходить.
Думки всі зникають.
Спочинку просвіт.
Стрімка насолода.
І тілу привіт.

Вершина всього.
Усіх задоволень.
Вершина життя.
Отак просто манить.

Неначе з нічого.
Та мабуть з усього.
Неждано з явились.
Найкращі з чуттів.

Як це втримати.
Повік не втрачати.
Завжди відчувати.
Оцей блага світ.

Кому що казати.
У кого шукати.
Кому що віддати.
Щоб стан такий мати.
Якщо забажати.
Вершину всіх мрій.

26.01.16. В.Назаренко.

Своє на інше не міняю.

А я українець.
Чого іще треба.
Свободи обранець.
Бо воля потреба.

Іншим бути не бажаю.
Що було те було, що буде не знаю.
Не краще було, я на краще чекаю.
Та буде що буде, а маю що маю.

Боротися за краще не кінчаю.
А вийде, не вийде надій не втрачаю.
В кінці всіх кінців перемогу впіймаю.
Та негаразди подолаю.

А іншого я не приймаю.
Ховатися, вижидати не бажаю.
Оце такий і так сприймаю.
Своє на інше не міняю.

3.02.16. В.Назаренко.

Українське лихо.

Закони все якісь приймають.
Конституцію міняють.
Реформи ніби то втіляють.
Народу краще обіцяють.

Насправді дурять, обдирають.
Життя по суті витравляють.
І українці вимирають.
Абю світ за очі тікають.

Свиней при владі залишають.
Ті Україну доконають.
Під кару божу підпадають.
Своїх нащадків прирікають.

11.02.16. В.Назаренко.

Меньше жереш.
Більше живеш.

Все помірно не довільно.
На цім світі прижилось.
Те шукаєш, те впіймаєш.
Те хотілось, те збулось.

Якщо лишнє загрібаєш.
Щось не бажане надбаєш.
Ненажерність полюбляєш.
То ж болячок назбираєш.
Не бажалось та прийшлось.

Задоволення хапаєш.
Що від чого пізнаєш.
Бо життям відповідаєш.
До страшного доведеш.

То ж шануйся, не лінуйся.
Недостаток подолай.
А за лишнє не піклуйся.
Як не в міру так і знай.
Сам на себе нарікай.

17.02.16. В.Назаренко.

Для чого.

Найкраща конституція й закони.
Для свинства значення не мають.
У них свої поняття та кордони.
Жиріють, хрюкають, хапають.
Та за своє уболівають.
Що поситніше вибирають.
На інших зверхньо поглядають.
А ті для чогось їх тримають.

18.02.16. В.Назаренко.

Заклинання.

А я садочок свій копаю.
Бо добра і врожаю бажаю.
Солоденьких плодів почекаю.
Мабуть тих що дозволив бог їсти у раю.

Насолоду в собі відчуваю.
Як в дитинстві у школі копав пам ятаю.
У шкільному саду з другом борону тяжко тягаю.
Вже покопане нею рівняю.

І так думаю, певен і знаю.
У садах щиро жити бажаю.
Залюбки я дерева саджаю.
Виноград залюбки розмножаю.

І найкраще у мріях тримаю.
У садах перспективу вбачаю.
Щоб в них людство жило як у раю.
Без гріхів, без війни, заклинаю.

23.02.16. В.Назаренко.

Постарайтесь.

Українці ви лихо велике надбали.
Як у владі свиней розвели.
Ви майбутнє лайном зіпсували.
І життя у дітей відняли.

Вимирає народ України.
Від порядків свинячих таких.
Ось і маєм жахливі картини.
Дійсні наслідки виборів тих.

Схаменіться, схопіться, прозрійте.
У свинарник свиней заженіть.
Та без розуму більше не дійте.
Постарайтесь ганьби не творіть.

27.02.16. В.Назаренко.

Порада.

Що кацапи дурні цапи.
Пукін президент ваш недотепа.
Проти людства спрямував всі храпи.
На що надіється відщепа.

Що бомби атомні не вцілять.
Москву негідну обминуть.
По справедливості ошмалять.
Як третю світову почнуть.

Схаменіться ще не пізно.
Та мізками поведіть.
Пукіна зніміть залізно.
Та в лайні десь утопіть.

9.03.16. В.Назаренко.

Про славу Україні.

Горланять – слава Україні.
А в справах то ганьба гуля.
Невже толкових не знайшлось по нині.
Щоб слава дійсною була.

Невже всі українці недотепи.
І не знайдеться справжніх діячів.
Для задоволення потреби.
Простих трудяг споживачів.

Щоб Україна вся зростала.
Щоб демократія цвіла.
Щоб мафія свиней відпала.
Щоб нація в добрі жила.

13.03.16. В.Назаренко.

Про хибне.

Взагалі яке це людство.
Чи розумне, чи дурне.
Що брехливе та хвастливе.
То це факт, бо так і є.

Ще жадобою забите.
Мало, мало давай ще.
І жорстоке, та ще хитре.
Загарабаста все що є.

Щоб побільше та покраще.
Все у інших відбере.
Як поняття є підступне.
Засоби завжди знайде.

Сила, хитрість що доступне.
То вбиває, то краде.
Або рабство вкрай злочинне.
Обгрунтує, заведе.

А ще слави дуже хоче.
За для неї все знайде.
Чудеса творити зможе.
Видумає, віднайде.

Різні факти за для слави.
Сім та більше чудес є.
Он каміння вкрай велике.
Все ж тягали як мале.

Підіймали, мурували.
Підганяли без щілин.
Хоч криве нема зазорів.
Оце диво тих давнин.

І багато тисяч років.
Вже пройшло з тих давніх пір.
І по всіх частинах світу.
Ці творіння ваблять зір.

За для чого це творилось.
Слави декому хотілось.
Так без толку знадобилось.
А населення трудилось.

Бо правителям корилось.
Котрим слави захотілось.
Та насправді проявилось.
Слава тих, ким те творилось.

Ще дива інші творили.
Надміцною сталь робили.
До цих пір ще не розкрили.
Як її отак зміцнили.

І не мало див створили.
Та головне щось не схопили.
Життя то розгадати не зуміли.
Щоб довго жили й не хворіли.

Очевидь не те цінили.
Хоч помирати не хотіли.
Та жити довго не уміли.
Царі, попи, знавці, громили.

Життя втримати не дозріли.
До цього часу люди ще не зрозуміли.
Що головне в житті здоровя й сили.
Життя непотребом труїли.

Зади катали, в золоті ходили.
Вино, горілку, пиво пили.
Наркотики вживали та курили.
А розум не відомо де поділи.

Хоч в космосі були,по місяцю ходили.
А головне пізнати не зуміли.
Щоб здорово й достатньо жили.
Міцне потомство без проблем зростили.

Тоді б і славу заслужили.
Натомість в дурнях не ходили.

19.03.16. В.Назаренко.

Хай буде пісня соловя.

Заміни всі негаразди.
Пісня соловя.
Та лунай чарівна завжди.
І радіти буду я.

Сумні думки позникають.
Відійдуть сповна.
Бажання жити проявляють.
Оці переливи добра.

Загадки розум колихають.
Творіння пісні відкіля.
Та знати це не всі бажають.
Хай буде пісня соловя.

25.03.16. В.Назаренко.

Буде пісня соловя.

Подаруй хвилини щастя.
Пісня соловя.
Благодать сповна придасться.
Запевняю я.

Кращі думки виникають.
Легкість обвива.
Жити гарно спонукають.
Позивні добра.

Ще здогадки виявляють.
Це творіння відкіля.
Та всі впевнено чекають.
Буде пісня соловя.

25.03.16. В.Назаренко.

Звільняйся.

Гуляй правда, гуляй вільно.
Гарно почувайся.
Твоя сила все створила.
Тому величайся.

А брехня все замутила.
Борись не здавайся.
Бо до смерті шлях відкрила.
Знай не помиляйся.

Людство зовсім задурила.
Вчасно розбирайся.
Щоб життя не погубила.
Від брехні звільняйся.

Знайти правду постарайся.
Бо правда це сила.
А з брехнею розпрощайся.
Хоч вона зваблива.

08.04.16. В.Назаренко.

Своє замовляння.

Тіло моє.
Ти повністю зцілилось.
На добро мені.
Ще й омолодилось.

Ти шіснадцятилітнім.
Справді відродилось.
І таким навіки.
Бути приловчилось.

Новим чудо дивом.
В житті проявилось.

13.04.16. В.Назаренко.

Перемогу обновити.

Щось набридло святкувати.
День перемоги застарілий.
Україні вчасно мати.
День перемоги вже назрілий.

То німці нас окупували.
Тепер кацапи ось напали.
Ті рабство вічне планували.
Ці теж не кращий задум мали.

По волі божій тих прогнали.
І дасть бог щоб і цих здолали.
Та перемогу святкували.
Не менш важливою вважали.

30.04.16. В.Назаренко.

Без бідних не бува багатих.

І доходи, і відходи.
Для життя важливі.
Без доходів та відходів.
Всі живі вразливі.

Інші схеми не можливі.
У живій природі.
Серед людства особливі.
В більшості народів.

Чи везучі, чи кмітливі.
А по суті вкрай жадливі.
Прагнуть більш доходів.
Заграбастають все хтиві.
Хоч ввесь світ поготів.

Інших без всього лишають.
Жити заважають.
Всі засоби існування.
Всяк повіднімають.

У базвихідь заганяють.
Волю відбирають.
Потім за шматок доходів.
В рабство затягають.

І на себе працювати.
Ось так заставляють.
З цього зиск великий мають.
Багатіють, щиголяють.

Себе важливими вважають.
Рабами всяк повелівають.
Знущаються, зневажають.
Безчинства чинять та карають.

За совість вряд коли згадають.
А ще брехню скрізь розпускають.
Що вони кращі, бо все мають.
Задоволень все шукають.

Жадобу свою примножають.
Та зло беззахистним вчиняють.
А дурні терплять та конають.
Вже комунізму не бажають.
Свою участь дітям залишають.

Себе відходами вважають.
А те що їхніми руками.
Усе творилось не згадають.
Що вони розкіш виробляють.

А в ній нікчеми щиголяють.
На бідності їх процвітають.
Ось так життя людське вчиняють.

30.04.16.В.Назаренко.

Спасіть.

Ганьблять і нищать Україну.

Агенти підлі кацапні.

Бандюги владні без упину.

Народ кінчають день при дні.

Дикунство явне всю країну.

Нашпигувало маячні.

Свавілля докона людину.

Все потопає у брехні.

Спасайте неньку Україну.

Хто може знищіть сили злі.

Та людяність як ту дитину.

Доглядайте у всі дні.

20.05.16. В.Назаренко.

Щоб краса жила.

Навкруги цвіте і пахне.
Чудесна весна.
Життя діє, життя прагне.
Для себе добра.

Скрізь чомусь пташки співають.
Та гуде бджола.
Свято певне відмічають.
У своїх ділах.

Все спокійно, ростуть трави.
Цвіт їх прикраша.
Сонце гріє, ідуть справи.
Вітерець гуля.

Благодать суцільна гожа.
Душу обійма.
Хай буде краса погожа.
Назавжди жива.

Нехай згинуть ідіоти.
Та їхня війна.
Бо жадоба їх без квоти.

Все поубива.

Щоб цей світ не зруйнували.
Виродки з лайна.
Щоб пташки завжди співали.
Та бджола гула.

Хай всі люди будуть добрі.
І не чинять зла.
Створять рай для всіх народів.
Щоб краса жила.

21.05.16. В.Назаренко.

З ювілеєм конституції.

Українська конституція.
Як основа демократії.
Для народу добра функція.
Гарного життя гарантії.

То ж вітаю з привілеєм.
З правом жити у добрі.
З конституційним ювілеєм.
Громадяни дорогі.

Та насправді конституція.
Для злочинців декорація.
Процвітає скрізь корупція.
Знищує народ наш мафія.

05.06.16. В.Назаренко.

Кожному своє.

Вкрай необхідно і важливо.
Жити гарно і щасливо.
Безпомилково не вразливо.
Спокійно, впевнено, кмітливо.

Для цього треба і можливо.
Спастися від брехні сміливо.
Назавжди стійко не мінливо.
Свідомо, чітко,прозорливо.

А вживати особливо.
Хоч як не буде смакотливо.
Брехливу їжу вкрай шкідливо.
Та для здоровя не властиво.

І взагалі якщо правдиво.
Брехня для дурнів це звабливо.
Для них все брешуть так красиво.
І не даремно ваблять дивом.

17.06.16. В.Назаренко.

Невже це довічно.

Може досить українці.
Свиней величати.
Та постійно президентів.
Із них обирати.

Вони ганьблять Україну.
Достовірним свинством.
Принижують всяк людину.
Безтолковим дійством.

І знищують Українців.
Не тільки фізично.
Припиніть в кінці кінців.
Невже це довічно.

27.06.16. В.Назаренко.

Не живуть лебеді в неволі.

Жити гідно, тільки гідно.
Ніякого рабства.
Бо ганебно, вкрай ганебно.
Служити для панства.

Бридке рабство, низьке рабство.
Не личить людині.
Невже панство, чи то свинство.
Правити повинні.

Все творилось здебільш рабством.
Так людство існує.
Чи насилля, чи безвихідь.
Тоді раб працює.

Хтось там кращий, або гірший.
Життя всяк формує.
Хтось нахабніший, вправніший.
Той чомусь панує.

Раб працює, раб воює.
З цього пани мають.
Що наробить,награбує.
Вони відбирають.

Через владу, через гроші.
Людей підкоряють.
Та сосуть з них все як воші.
Себе величають.

Це не боже і не гоже.
Таке існування.
Жити чесно кожен зможе.
Якщо є бажання.

Чи колись розумне людство.
Свинство подолає.
Та припинить це дикунство.
Вряд хто відгадає.

Не живуть лебеді в неволі.
Їм неволя гірша смерті.
В гусей інший вибір долі.
Тож живуть вони заперті.

30.06.16. В.Назаренко.

Неосяжне.

Життя, життя ти звідкіля.
І хто тебе придумав.
Навіщо ти таке складне.
Жорстоке, гарне,чарівне.

Ти щастя, зло, добро, привіт.
Ти пісня, плач і радість.
Ти ніч і день, шаленний світ.
Ти розум, дурість, заздрість.

Початок, мука і кінець.
Ти всі слова, поняття, щедрість.
Ти і жадоба, і взірець.
Ти чудо, дійсність і творець.
Любов, ненависть, смертність.

Ти таємничий часу літ.
Ти безкінечність та вінець.
Ти просто чудо диво світ.
І це ще не кінець.

3.07.16 В Назаренко.