Останнім часом чомусь так склалося, що поважні митці та естрадні зірки тішать трускавчан та гостей курорту усе рідше. Існуючі афіші більшості розважальних закладів міста облюбували хоч і заслужені, але вже давно звиклі трускавецькому загалу виконавці. Хоча зрештою нашим відпочивальникам і те добре: вони ж бо у Трускавці лише гостюють, через те їм і Віктор Павлік, і гумористичний дует «Кроліки» – однак у дивину. А от нещодавнім виступом відомої співачки, Народної артистки Росії та Грузії Тамари Гвердцителі ПК ім. Т. Шевченка потішив навіть найвибагливіших місцевих музичних гурманів. Такого високого рівня заходу, такої особливої атмосфери і таких вражень мені не доводилося відчувати давно. Що тут казати – грузини постаралися і довели: вони і тут молодці.
Ні, це зовсім не означає, що інші співаки чи їх концертні програми гірші. Просто саме на концерті Тамари Гвердцителі починаєш розуміти, що саме означають терміни: якісна музика та унікальний голос. І для цього зовсім не бажано бути шалено відданим шанувальником співачки. Бо усе, що відбувалося на сцені, виглядало безпретензійно вишукано і водночас просто. І тоді, коли співачка співала про рідну Грузію, і тоді, коли окремим блоком пісень згадувала про величну Францію. До речі, під час виконання пісень французькою, особливо вразили пісні у стилі Едіт Піаф, виконані тією неперевершеною манерою співу.
Ну і звісно кожна пісня, незалежно від того, якою мовою, чи про що у ній співалося, супроводжувалася тривалими аплодисментами. Не раз майже вщерть наповнений зал вставав і аплодував стоячи, а наприкінці концерту глядачі підіймалися зі своїх місць тричі, аби ще раз закликати співачку «на біс». І особливо чуйно гості з усіх куточків країни сприйняли українську пісню «Скрипка грає» у виконанні Гвердцителі, через що аплодисменти тривали, як на мене, непристойно довго.
Але направду такі речі дуже важливі і досить показові. Постараюся переповісти усе, що відчула через призму власних емоцій. І вони приблизно такі: Тамара Гвердцителі, понад усе люблячи свою Грузію, вчить нас так само любити свою Україну. Досягнувши певного статусу, ця співачка без зайвого пафосу та марнославства працює на нашій сцені вживу і при цьому викладається, так би мовити, «на повну». І люди, котрі працюють поруч із примадонною грузинської естради, відчувають її настрій і прохання лише з напівпоруха її голови, а велика зала ПК під час концерту сприймається не інакше, як комфортна камерна зала престижного круїзного лайнера. І в усьому цьому немає нічого дивного чи чогось надто перебільшеного. Просто саме так на людську свідомість діють якісна грузинська музика і унікальний голос цієї відомої талановитої і просто чарівної грузинки.
Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»
ТОП коментованих за тиждень