(автор – профф. Віктор Федорович Янукович, «асистувала» Ольга Штрек-Гусар)
Як умру, то не кляніте
Мене бідолаху,
Бо пішле мій попіл вітер
З України…. далеко.
І не сипте мені солі,
Візьміть на поруки
Мою душу, що продалась
Як остання сука.
Біс поплутав, Ганька звела –
Я пручався даром,
Зґвалтувала мою волю
З хазаром Азаровим.
В сім‘ю свою і невольну
В СЕРЕСЕР по суті
Заманути нашу Неньку
Намагався Путін.
Я хотєл в глазах сосєда
Виглядіть покручє,
Окультурити Рідненьку,
Обучіть «могучєму».
Пожалійте мого сина,
Що накрав в загашник,
В цьому винна лиш освіта,
Наш міністр – Табачник.
Я в УПА готов загинуть,
Мельниківцем стану,
Якщо жінка вродить сина
Назову Степаном.
Якщо ж доля суне дулю
Й жінка вродить доцю,
Значить доця буде Юля –
Юлька буде доця!
Кину пити, їсти сало,
Визубрю відміни,
Я й в іспанській буду плавать
Як в Дніпрі дельфіни.
«Пліз», «худ бай», «варум» і прочьє
Я скажу Обамі,
Я в «Гвантанамо» б нє прочь,
Лиш б не на Майдані.
Де чомусь по мою душу
Розцвітаєт пилко
На малій вкраїнський груші
Величезна гілка.
Сни дістали – знов на нарах
В поті і без сили
Ніби то мене на пару
Пшонка з Чикатилом.
Сняться ще Карпатські гори
Над Дніпром ревучим,
Гаага над Аральським морем,
Український Сочі.
Як умру, то не кляніте
Мене бідолаху,
Бо пішле мій попіл вітер
З України…. далеко
Ольга Штрек-Гусар, Німеччина, для «Трускавецького вісника»
ТОП коментованих за тиждень