Власник тваринного концтабору — Володимир Ровенський
Новина про десятки загиблих від голоду тварин у селі Лішня неподалік містечка Дрогобич шокувала всю країну і навіть потрапила на міжнародні природозахисні сайти. Трупи і навіть скелети, виявлені на території приватного фермерського господарства на початку нового року, показали центральні телеканали. До слова, рештки тварин там лежать і досі — їх не передали на експертизу і не закопали… Власник ферми, сам мешканець Дрогобича, востаннє з’являвся у селі у вересні. Подейкують, він зник через проблеми в своєму бізнесі, що пов’язаний з нафтою. За таку безвідповідальність людини, чи то пак нелюда, поплатились життям чотири страуси, дві лами, щонайменше 11 поні, два десятки овець і десь сотня декоративної птиці — фазани, кури, голуби, павичі. Найбільше шокує, що коли тварини вмирали з голоду, село… мовчало. Першими на «фабрику смерті» потрапили львівські зоозахисники, та й то порушивши право приватної власності. Ферма іменувалася «Володар», а її власник — Ровенський Володимир Степанович.
«Селяни чомусь дуже боялися того багатія, тому голосно на сполох не били, і на ту ферму ніхто не проник, аби бодай відпустити тварин — пояснює причину такої поведінки найближчих сусідів ферми активіст ГО «Екологічний опір» Орест Залипський. — Кажуть, що зверталися до сільського голови, той намагався додзвонитися до власника, і все. Найсміливіші зателефонували у Львівський міський еколого-натуралістичний центр, але просили нікому не казати, хто саме дзвонив».
“Спершу натрапив на рештки двох поні — самі скелети і трохи шкіри”
В еко-центр зателефонували 4 січня, наступного дня зоозахисники та інспектор з Екологічної інспекції поїхали в Лішню. Орест пригадує: «Поїхали зразу до сільського голови, він не заперечував, про ситуацію знав, але одразу почав виправдовувати Ровенського — така поважна людина, капличку збудував, сільській раді допомагає. Поїхали на ферму, викликали дільничного, той не міг нічого вдіяти. Я перескочив через паркан, проник на територію, там був жах.
Спершу я натрапив на рештки двох поні — вони були закриті в стайні, не змогли вирватися, від них залишилися самі скелети і трохи шкіри. Вони гризли дерев’яні балки з голоду. Потім побачив мертвого страуса. Знайшов яму з мертвими тушами поні. Там був елеватор, тобто зерносховище, тварини намагалися до нього добратися. Десь сотня декоративних птахів загинула, бо була зачинена в приміщенні. Лише кілька тварин врятувалися — вони вибили двері у своїй стайні й змогли підійти до огорожі, а там їх деякі селяни підгодовували через паркан буряком, сіном, хлібом. Це два поні та сім овець. Лама взагалі блукала в полі, певно, втекла ще до того моменту, коли всіх покинули напризволяще».
«Викликали наряд міліції, — розповідає далі Орест, — написали заяву про жорстоке поводження з тваринами. Міліція спершу казала: ми нічого зараз не зробимо, то буде довго. Але потім усе вийшло доволі швидко — вже наступного дня ми отримали рішення Дрогобицького суду про вилучення тварин (ми пригрозили судді люстрацією, якщо він не розгляне питання негайно)».
Наскільки вдалося з’ясувати зоозахисникам, тварин перший час після зникнення власника годували якісь наймані працівники, і здається, вони навіть були далекими родичами власника та мешкали в тому ж селі. Та власник із ними перестав розраховуватися, заборгував платню, і вони зі злості припинили доглядати тварин. Потім, начебто, ще трохи навідувалася з Дрогобича родина нелюда-фермера, та згодом і вони припинили приїжджати. Міліція намагалася розшукати родину Ровенських у Дрогобичі, та їх помешкання замкнене. Сам власник «Володаря», за чутками, втік у Москву, бо його шукали бандити.
Керівник Львівського еко-центру Ігор Антахович не може поділитися контактами тих селян, що йому телефонували: каже, анонімність була їхня головна умова. Каже: сільському голові нема прощення — він як представник влади першим мав звертатися у правоохоронні органи. А ще Антахович розповідає, як до нього нещодавно телефонував сільський священик. Отець і його родина начебто теж переймаються долею тварин, кажуть, ходили до сільського голови, їмость била на сполох, дочка їхня плакала і підгодовувала нещасних. Священик просив Ігора Антаховича не робити стільки галасу навколо справи, бо селяни вже бояться помсти місцевого крутелика. А ми чомусь упевнені, що рабство ліквідоване…
“Власник має в Росії великий бізнес, але він є ревний патріот України”
Сільський голова Лішні Михайло Стасів своїй позиції не зраджує: власника ферми виправдовує за добре серце і щедрість: для села зробив багато, не скупився на гроші, чинив благодійність і в Дрогобичі, і в Лішні. 21 вересня Ровенський приїжджав на відкриття каплички, склепіння для якої сам профінансував, тоді його востаннє бачили у Лішні. Проте незрозумілі речі почалися раніше — ще в липні шкільний сторож зауважив посеред ночі, що вулицями блукають лами, у вересні поні забігали на городи, власникові про це повідомляли телефоном, а тварин заганяли на ферму.
«Те господарство було засноване у 2003 році, — починає сільський голова. — Власник має в Росії великий бізнес, але він є ревний патріот України. Він купив тут ферму, ми прив’язали йому вісім соток землі, уклали угоду, щороку він сплачує податки справно — 42 тисячі до місцевого бюджету. Потім він придбав тварин — там були і поні, і страуси, і лами, і вівці якісь фірмові. А те, що сталося… Я вважаю, що поні погинули від зневоднення. От на території була яма, де мололи зерно, там знайшли вісім трупів поні, думаю вони по воду туди лізли. Бо всі такі не худенькі були, не кості й ребра. Моя думка — господар зник, бо почалися сильні проблеми з його бізнесом у Росії після падіння рубля. Там раніше були доглядальники, приїжджали, потім перестали. 17 грудня жіночки, які недалеко від ферми живуть, повідомили мені, що діти залізли на пліт і побачили мертвих овець. Я почав власнику дзвонити, і їм дав його телефон, аби дзвонили. Виклик іде, а слухавку він так і не взяв. 3 січня до сільської ради прийшла інша людина з тим же питанням. Я кажу — прошу листок, пишіть лист від громади, аби я мав підставу звернутися до міліції. Але та жінка відмовилася. А потім вже і зі Львова приїхали». Також сільський голова додав, що насправді раніше на «Володарі» було з 60 овець, але, як йому донесли селяни, доглядальники багато з них поспродували невідомим людям, просто під’їжджали машини, і туди пакували тварин.
Наостанок
Дрогобицький райвідділ міліції порушив кримінальне провадження за статтею 299 — жорстоке поводження з тваринами. Слідча Наталія Федурко на запитання, чому селяни мовчали, відповідає: не чули, не знали: «Ферма розташована далеченько від найближчих житлових хат, ворота вольєрів були зачинені, поки деякі з них не вирвалися на загальну територію ферми, нічого не було помітно». На запитання, чи віддано рештки тварин на експертизу (адже для розслідування потрібен офіційний висновок медексперта: від чого саме загинули тварини), слідча відказала, що це вирішуватимуть у судовому порядку.
Усіх врятованих тварин зоозахисники забрали у Львівський еко-центр на вулиці Кубанській. Офіційного ветеринарного огляду ще не було, наразі еко-центр отримав телефонні номери ветлікарів іподрому та цирку, які є спеціалістами з парнокопитних. На перший погляд ветеринарів із сусідньої клініки — тварини не уражені ніякими інфекціями, але перебувають у жалюгідному стані — найбільш знесилена лама, вівці почуваються трішки краще, а поні, порівняно з іншими, у найкращому стані. Лама — дівчинка, і її появі дуже втішився лама-хлопчик на прізвисько Цьомчик, який раніше мешкав в еко-центрі сам. Тепер Цьомчик звільнив своє місце подрузі, й вона розташувалася у зимовому будиночку, мало звідти виходить, лише поїсти, бо ледь тримається на ногах. Поні виявилися теж самками, напевно, мати і дочка, молодша, скоріш за все, вагітна. Поні планують застосовувати в іпотерапії для дітей, хворих на ДЦП. Нині вони змушені тулитися разом із врятованими вівцями, але екологи терміново зводять новий вольєр, аби розділити тварин. Можливо, згодом овець віддадуть у Шевченківський Гай, а якщо облаштують хороші умови на Кубанській, охоче залишать у себе.
Ірина Юзик, газета «Ратуша»
P.S. Львівський міський еколого-натуралістичний центр повідомляє про потребу в кормі та ліках для врятованих тварин. Допомогу можна приносити в центр на вулиці Кубанській, 12 або переказувати кошти на картковий рахунок 6 762 4660 0514 1310, Залипський Орест Миронович.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень