Події на сході України, а точніше війна з російським окупантом, прорентгенували суспільство, провели тест на людську порядність.
Одні шукали причини, як уникнути горнила війни, інші, всупереч, здавалося б здоровій логіці (престижна робота, тепле місце і т.д.), поспішали чимскоріш стати пліч-о-пліч із патріотами на захист Батьківщини. Найстрашніше, що під кулями ніхто не відає чи зустрінеться завтра в окопі з побратимом, чи подасть звістку додому. Смерть на полі бою дає найважливіший урок дешевизни життя із його земними благами, вартість яких на аукціоні смерті нульова. Про таких людей, котрі за покликом серця і сумлінням душі випробували власну долю, захищаючи нас, і має знати народ.
І тепер, а не потім, коли вляжеться порох війни, і в арифметичній прогресії з’являться герої. Сьогоднішня моя розповідь про двох друзів, капітанів запасу Руслана Щербу і Володимира Мельника. До речі, перший з них – на державній службі – працює начальником Дрогобицького міськрайонного відділу юстиції. Володимир – пенсіонер-правоохоронець прибув із заробітків із-за кордону. За плечима у Руслана – бойовий досвід у гарячих точках, у трагічні дні розстрілу на Майдані він разом із зятем і колегами в т.ч. і Володимиром Мельником не стояв осторонь цих подій. Тому було очевидним, що сидіти у затишному кабінеті і спати в теплій постелі, він, як і його колеги по духу, не захоче, коли Україна – у вогні.
До війни «Єгер» і «Тур», а такі позивні взяли собі Руслан і Володимир, готувалися як психологічно, так і тактично. Одного разу я завітав у кабінет до Руслана Щерби. На комп’ютері він розглядав у розрізі гранату.
– Тепер стільки новинок у міно-гранатному озброєнні, що треба проходити теоретичний курс, – зізнався він.
– А навіщо тобі? – запитую.
– Мушу опанувати, щоб не нарватися на таку штучку, – спокійно мовив Руслан і завершив відповідь фразою: «Збираюся їхати на фронт. Оформив відпустку на 45 днів».
А далі Руслан із Володимиром і ще багатьма такими як вони відчайдухами пройшли 10-денний вишкіл, і гайда на війну. «Єгер» і «Тур» свідомо обрали підрозділ «Саламандру» добровольчого українського корпусу «Правого сектору». Днями вони повернулися із бойового відрядження.
– На війні як на війні, – мовив Руслан.
У «Правому секторі» хлопці воюють за Україну, а не за пільги. Багато можна говорити про забезпечення добровольчих батальйонів з боку держави, втім «Правий сектор» не скиглить, а дає собі раду самотужки. У нас високий бойовий дух. Приїхавши на короткий перепочинок, «Єгер» і «Тур» готується до нового відрядження. До цього часу їм треба підлагодити автомобіль, який їм послуговує за бойову одиницю на передовій і в тилу.
Хлопці у автомайстерні М.І.Павлишина взяли реквізити: р/р 2600101116077 в ЦФ ПАТ «Кредобанк» у м. Трускавець МФО 325365, ЄДРПОУ 2404507363. Окрім цього, є контактний номер телефону: (096) 212-40-89 для тих, хто бажає влитися в ДУК (добровольчий український корпус).
На фото: бойові побратими Володимир Мельник («Тур») і Руслан Щерба («Єгер»); автомобіль «Правого сектору».
Володимир Турмис, газета «Галицька Зоря»
ТОП коментованих за тиждень