Час настав! Нам, українцям, потрібно визначитися чого ми хочемо. Побудувати сильну, справедливу, соціальну державу, чи піддатись, і за будь-яку ціну: зрадою своїх інтересів, втратою території, приниженням, просьбами, – добиватись миру. Такий мир, в кінцевому результаті, все одно приведе до війни і втрати держави. Перший шлях передбачає консолідацію нації та безкомпромісну боротьбу із зовнішнім і внутрішнім ворогом. Тільки боротьба дає шанс на перемогу. Українська історія не раз доводила, що гірше війни може бути тільки «мир» після поразки, тобто окупація, переслідування, знущання, винищення українців.
Сьогодні в України є унікальна можливість зайняти достойне місце в світі. Відстояти свою свободу, повернути історичні та етнічні землі. Досягти цього можна тільки одним способом – боротьбою.
Понад два десятиліття режим внутрішньої окупації, троянський кінь нашої держави, п’ята колона іншої держави – зрадливе і корупційне чиновництво, допомагало ворогу знищувати нашу країну. Не сьогодні ми почали втрачати свої землі. Ще на початку проголошення незалежності нам «друзі» підкинули ідею повномасштабної приватизації, в результаті якої український народ позбувся землі, підприємств, нерухомості. Економічного дива від приватизаційних процесів не сталося, навпаки, Україна впевнено втрачала свій культурний, економічний та військовий потенціал,що довело до повного розвалу промисловості, обороноздатності та армії, занепаду духовності. Зараз невідомо хто є власником наших земель, заводів, підприємств. Кому належить і на кого працює українська економіка, чи справедливо і рівномірно розподіляються природні ресурси та блага вироблені народом, чи має можливість громада ці ресурси контролювати. Очевидно, що приватизація в постколоніальний період була явищем злочинним. Україну просто розікрали. Для збереження країни стратегічні галузі(енергетика, машинобудування, металургія, гірничо-видобувна промисловість і т.д.) повинні бути в руках держави. Тому націоналізація невідворотна. Таким шляхом йшла Англія після Другої світової війни (1945-1951 рр.). Тепер це одна з найрозвинутіших країн світу. Саме сильна держава дає людині відчуття гордості за свою націю. Державний сектор має стати найпотужнішим сегментом економіки України, рушійною силою для всього бізнесу. Поряд з тим, потрібний швидкий розвиток науки і освіти, який зможе дати нам якісний та професійний кадровий потенціал для цього. Тільки через декілька десятків років можлива часткова приватизація за умови, що за той час ми виростимо новий тип чиновника і державного управлінця. Замість казнокрада і корупціонера – державника з високими морально-етичними якостями, вмотивованого державою на віддане служіння українському народові. Неприпустимо повторювати минулі помилки – залишити при владі чиновників попереднього режиму. Це може призвести до катастрофічних наслідків. Вже ніхто не вірить, що вони здатні щось робити для народу. Говорять про «оптимізацію» видатків на науку, освіту культуру, про скорочення соціальних виплат, а самі «бісяться» від багатства та розкоші.
Наше місто повністю відображає ситуацію в Україні. Земля громади продана, комунальне майно відчужене, гроші витрачені, курорт занепадає. А що дальше? Хто винен? Чи є чітка і зрозуміла концепція розвитку міста? Чи знає громада кому тепер належить її власність? Хто керує нами? Чи віримо ми, що керманичі чесно служили і служать громаді? Щось підказує – ні, закрадається думка, що вони якимось чином причетні до зникнення Трускавецької землі і комунального майна. Правда, кажуть, що все робили в межах «чинного законодавства», тільки в результаті громаду з торбами залишили. Дивує скритність чиновників, таке враження, ніби вони належать до таємного ордену«Багаті та щасливі». Життя в них видається кращим, більш гідним, ніж в громади. Зауважте, достойне життя не в підприємців, бо вони загрузли в кредитах, податках так, що їм Божий світ не милий; не в працівників, бо вони, не будучи багатими, враз збідніли в три рази; не в пенсіонерів, бо вони заледве виживають; не в захисників Вітчизни, а саме в чиновників, в яких, як з’ясувалося, при скромній зарплаті статки вимірюються мільйонами доларів. Контраст між збіднілою країною і деякими чиновниками вражаючий. Запитання: чому?!!
Вважаємо, що українські чиновники, керівники державних і комунальних підприємства повинні бути публічними людьми, відкритими для суспільства, до них має бути максимальна довіра. Відверто відповідати на запитання і вимоги громади. Ті, хто скомпрометував себе, не мають права працювати на державній службі та керівниками державних підприємств. Моральний образ чиновника – це обличчя громади, тому він повинен відповідати її вимогам .
Прикро, що слово «чиновник» асоціюється зі словами «злодій», «корупціонер», «казнокрад» – це неприпустимо. Для розбудови держави чиновник має ототожнюватися зі словами чесний, справедливий, авторитетний. Не мають права виконувати керівні, контролюючі, наглядові функції люди, в яких «рильце в пушку».
Громадські організації міста ініціюють процес очищення влади та недопущення до влади людей , які не відповідають морально – етичним якостям потрібним для нового українського чиновника. Громада, яка хоче змін на краще, повинна брати активну участь в суспільно-політичному житті, ставити жорсткі та справедливі вимоги до чиновників. У разі невиконання – усувати їх з посади. В нас немає «запасних» українців,щоб зробили це за нас, тобто вони є, але виконують іншу функцію – грабують державу. Громадою вже висунуті деякі вимоги. Ми їх повністю підтримуємо.
1. Чиновник має бути державником, націоналістом і патріотом.
2. Мати прозоре минуле.
3. Бути людиною з проукраїнським мисленням.
4. Оприлюднювати перед громадою свої статки, статки своєї родини та доказувати їхнє походження.
5. Призначатися на посаду на конкурсній, конкурентній основі, із залученням кандидатур громади.
6. На вимогу громади бути відстороненим від займаної посади у разі:
– вчинення дій, що компрометують діяльність чиновника;
– невідповідності статків до отриманих доходів;
– відсутності доказів легального походження майна;
– якщо призначення на посаду відбувалося непрозоро, на неконкурентній основі;
– вчинення дій, які шкодять, або несуть збитки громаді;
– якщо прослідковується антиукраїнська позиція та висловлювання, українофобство.
Ми маємо собі уяснити, що не народ має щось доказувати чиновнику, а чиновник звітувати народові. Якщо б українська влада стала в цьому процесі на сторону народу, зміни на краще в країні відбулися б дуже швидко. Врятуймо Україну разом!
Ініціативу підтримали всі патріотичні організації сусідніх міст.
Телефони для співпраці: 096-705-43-82, 093-200-92-68, е-майл: maidan_trusk@ukr.net
ГО «Майдан-Трускавець»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень