Всесвітній фонд природи продовжує обстеження річок, де, відповідно до карти, представленої Львівською обласною державною адміністрацією, пропонується будувати малі гідроелектростанції. Цього разу ми, учасники кампанії за збереження природних річок: Анатолій Павелко (Всесвітній фонд природи WWF в Україні) і Петро Тєстов (Екологія-Право-Людина) вирушили у верхів’я і середню течію річки Стрий. На неї ми звернули увагу тому що, відповідно до досліджень WWF, весь Стрий – це особливо цінна річкова ділянка, і будівництво ГЕС тут є неприйнятним через екологічні обмеження, а також через надважливе значення цієї річки для забезпечення водопостачання області.
Незважаючи на це, так звані «інвестори» напланували на річці і притоках, крім вже існуючої Яворської, ще 11 малих ГЕС. Річка вже сьогодні важко поранена «тромбом» Яворської ГЕС. Більше вона може на витримати. 30 жовтня 2015 року прогноз погоди обіцяв дощ, але у околицях Нижнього Синьовидного між хмар з’явилися «вікна», крізь які пробивалось сонце. Дощ поволі вщухав, наче натякаючи, що день і час для чергової експедиції на ті ділянки у середній течії ріки Стрий, де заплановано побудувати кілька малих ГЕС, ми обрали правильно.
Перша наша ціль – село Гірське Довге. Над цим селом наче висить якесь «гідроенергетичне прокляття». Вперше люди його відчули тоді, коли у 80-х роках ХХ століття тут спроектували і почали будувати водосховище на 200 мільйонів кубічних метрів води і гідроелектростанцію на 50 МВт. За планами горе-будівників, села Гірське Довге, Рибник, Кропивник підлягали виселенню і затопленню водами штучного моря. Село і річку врятувала природа і політичні зрушення: спочатку потужний зсув зруйнував частину споруд і істотно збільшив вартість будівництва, а потім політичні зрушення кінця 80-х років і протести громадян остаточно «поховали» цей проект. З середини двотисячних років Гірське Довге все частіше відвідували любителі промислового туризму, адже залишки недобудованої ГЕС – ставки, тонелі, напірні споруди – щороку приваблювали все більше любителів індустріального туризму з усієї України. Ніхто й гадки не мав, що за 20 років «зелений тариф» знову приведе сюди ГЕСівців. Але ГЕСівці прийшли не прості, а «благодійні».
Перше, що вони запропонували людям – знести острів посеред річки Стрий, через який, начебто, розмиваються людські городи. А на знак подяки люди повинні надати їм дозвіл на будівництво ГЕС. При цьому забули повідомити, що цей острів складається з суцільного гравію («шутеру»), який чимало коштує, і що саме він захищає Довге і нижні села від повеней і паводків, зменшуючи руйнівну енергію водного потоку. Потім «інвестори» отримали промисловий майданчик недобудованої ГЕС і взялися за руйнування споруд і вивезення цінних металів. До слова, металу там було на великі мільйони. Хтось, далеко не бідний, покладе їх у кишені, і громаду залишать без унікального туристичного об’єкту, котрий, разом із річкою, міг би перетворитись на основу сталого і тривалого розвитку громади.
Досліджуємо саму річку Стрий. І в самому селі, і напроти споруд недобудованої ГЕС річка жива, відносно недоторкана і мальовнича. Для неї є характерним високий рівень біологічного різноманіття. Наприклад, в ній живуть червонокнижні харіус і видра. На схилах гір довкола – чисельні сліди зсувів.
Гірське Довге – популярне місце відпочинку для рибалок – як місцевих, так і тих, хто приїздить із Борислава, Дрогобича, Львова. Попри зруйновані перспективи індустріального туризму тут все ще залишається величезний потенціал для сплавного туризму, зеленого туризму і органічного сільського господарства. ГЕС тут, вочевидь, не місце.
Наступна наша зупинка – Крушельниця. Невеличка річка, що бере свій початок у національному парку «Сколівські Бескиди», у планах ГЕСівців теж є. Вона повинна “піти у трубу” для потреб чергової ГЕС. Незважаючи на те, що річка більшу частину року вкрай маловодна, незважаючи на те, що на ній розташовано національний парк, незважаючи на ту велику роль, яку відіграє річка в екосистемі Стрия. В меженевий період, коли в рівень води в річці найменший, питання буде стояти так: або вода є в річці або – на ГЕС. Річка є цінною водоймою для відтворення окремих видів риб, заповідана. Висновок очевидний – ГЕС тут будувати не можна.
Наступна ціль нашого дослідження – селище Верхнє Синьовидне. Тут пропонують побудову аж 2 малих ГЕС – на річці Стрий і на річці Опір. Обидві річки в цій місцевості – великий осередок водного туризму національного масштабу, який буде назавжди втрачений у разі будівництва ГЕС. В обох річках багатюще видове різноманіття риб з Червоної книги України – форель, харіус, підуст, марена та інші. Місцеві мешканці цінують природне багатство і виступають проти руйнування річки. Ми теж.
На цій ділянці воду для ГЕС зі Стрия планували перекинути в Опір. У результаті Стрий міг залишитись перерізаний греблею і без води.
Нижнє Синьовидне. Широка заплава Стрия, мальовничі гори в осінньому вбранні. Популярне місце літнього відпочинку. Вільна річка для людей і для риби. ГЕС тут, вочевидь, не місце.
Нижня Стинава. Річка Стинавка. Складно сказати, чим Стинавка – потічок шириною у 2 метри і глибиною «по кісточки» зацікавив «стратегічних інвесторів». Можливо, вони уявляють такої ж ширини потічок із гривень? У потічку спостерігаємо молоде покоління риб, що ховається тут від хижаків і зростає. Сподіваємось, що так буде і далі, а чергова ГЕС не перетворить річку на потік води для крутіння турбіни.
Неподалік, але вже на Стрию, теж запланували зводити ГЕС. Стрий тут широкий і повноводний. Тут він живить найбільший у області питний водозабір. Поряд знаходяться нафтові родовища. Зміна гідрології річки на цій ділянці може призвести не тільки до втрати біологічного різноманіття, але й до порушення режиму водозабору або до його забруднення нафтопродуктами. Вода – найважливіший мінерал, основний стратегічний ресурс ХХІ століття. Річки – це судини, по яких вода живить Землю. Бувають судини хворі, бувають відмерлі. Стрий і притоки на дослідженій нами в цей день ділянці все ще живий. Сподіваємось, що «тромби» ГЕС разом з іншими «винаходами» людей, на кшталт електролову, не вб’ють цю судину.
***
Свій виїзд на Верхній Стрий ми вирішили розпочати з Явори. Це село на річці Стрий, де у 2008 році було відновлено роботу старої ГЕС. Вище Явори, за нашими даними, ГЕС не плануються. Отже, «довгочікувана» Явора.
Дорога Львів – Ужгород серпантином спускається прямо до річки. Вид з гори дуже привабливий – звивиста долина річки заповнена водою. Це водосховище, утворене ГЕС. Розмір його абсолютно не відповідає вкрай скромній потужності ГЕС, котра становить усього 450 кВт. Що таке 450 кВт? Це потужність 200 середніх електрочайників. Чим же ж заплатили за це річка і люди? Спробуємо з’ясувати.
Збіднена киснем вода внаслідок гниття рослин, шар намулу на дні, сміття. Не видно зграй дрібних риб, котрі зустрічаються майже повсюдно на інших ділянках Стрия. «Зона екологічної хвороби» – водосховище – тягнеться на кілька кілометрів вище греблі Яворської ГЕС. Ця ділянка фактично нездоланна для реофільних риб, для мальків, адже в умовах застійного режиму риба не проходить, а молодь просто гине, не здатна скочуватись нижче. Біля джерела зустрічаємо місцевого мешканця, що живе прямо на березі водосховища. Каже, що з появою ГЕС у місцевих виникли нові проблеми. Зникла риба, зокрема, з появою ГЕС чітко співпало зникнення марени і форелі. Риба залишилась тільки нижче греблі ГЕС, де відбувається збагачення води киснем. Крім того, кілька будинків зазнають періодичних підтоплень взимку внаслідок утворення крижаних загат перед греблею ГЕС. Жодної компенсації завданих збитків мешканці ніколи не бачили. Розповідає також, що раніше працівники ГЕС відмовлялися відкривати шлюзи, що є обов’язковим для проходження риби на нерест. Потім громада «взялася за вила» – масові протести змусили ГЕСівців відчинити шлюзи і пропустити рибу. Відтоді це питання громада тримає на контролі. Чоловік сам – рибалка. «Риби у водосховищі немає, є нижче – побачите» . На підтвердження його слів на водосховищі не видно жодного рибалки.
Рибалки з’являються за греблею. Яворська ГЕС. Відремонтована будівля, поряд – потужна будівельна техніка. Гниле водосховище вище греблі і зруйнована, майже безводна річка нижче. Тут же ж спостерігаємо рибалок. Ще раз питаю про рибу: кажуть, що до греблі риба піднімається, але саму греблю здолати не може. У водосховищі жодної путньої риби немає. Думка про ГЕС аналогічна – цілком негативна.
До річки через греблю ГЕС подається мінімум води – її накопичують для застосування у години активної роботи. Вся вода у річищі – це те, що проходить крізь нещільно зачинені запірні споруди. Щось, ймовірно, дає донна фільтрація. Річка ще кількасот метрів виглядає як розгаратаний технікою штучний канал. Рибоходу немає в принципі. Про рибозахисні споруди на тлі майже мертвого водосховища говорити годі…
Загальна картина – сумна. За 450 кВт максимальної потужності велика ділянка річки фактично зруйнована, а вплив ГЕС відчувається далеко за межами будівель, греблі і водосховища. Стрий вище Явори відрізаний від решти річки. Фрагментація екосистеми – одне з найбільш небезпечних явищ. Потерпають мігруючі реофільні риби, гинуть типові для гірських річок мікроорганізми, порушуються харчові зв’язки, змінюється динаміки твердого стоку, зменшується здатність екосистеми гірської річки до самоочищення.
Звісно, що «зелений тариф» збагатить власників, але не поверне зруйнованого ні природі, ні людям. Майбутнє Стрия вимагатиме кардинальних рішень щодо відновлення цієї ділянки річки і знесення екоруйнівної ГЕС. Тут є багато можливостей для розвитку справжньої зеленої енергетики, наприклад, сонячної. Ліси мають серйозний потенціал для біоенергетики. Стрий міг би давати і «зелену» гідроенергію, якби греблеві ГЕС замінили безгреблевими ГЕС природного стоку. Вони дають енергію безпосередньо до осель і не мають істотного негативного впливу на екосистеми.
Рушаймо далі. Наступна наші ціль – село Ісаї. Річка помітно оживає за кілька кілометрів нижче ГЕС, на виїзді із Явори, і далі тішить око осінніми краєвидами, в яких поєдналися небо, вода і гори. При в’їзді до села на висячому мості рибалять діти. Риба є! На волосінь і гачок зловили кілька маленьких рибок. Рибки маленькі, а радість – велика! Для них річка – головна місцева розвага: риба, купання. Про ГЕС нічого не знають. Спілкуємось з дорослими мешканціями. Розпитують, що робимо. Розповідаємо про річку і про ГЕС. Ось що-що, а про ГЕС тут розповідати не дуже і треба. Про те, які негативи принесла ГЕС в Яворі, знають всі аж до Кропивника. «ГЕС? У Яворі вже є. Бачили. Ні, боронь Боже!» – таку відповідь чуємо скрізь.
У Ісаях береги невисокі, переважно до 3 метрів . Течія Стрия стрімка, але річка мілка, а долина – широка. Неподалік річки розташовані як будинки, так і городи.
Нижче Ісаїв – мальовничі пороги. Пороги сформовані виходами корінних пород, створюють неповторну атмосферу і ніби підкреслюють, що верхній Стрий – гірська річка. Ці пороги лежать на міграційних шляхах риби, створюючи необхідні умови для проходу і життя реофільних риб – марени, харіуса, форелі.
В Ясениці люди теж добре обізнані з Яворською ГЕС. І всі ті, кого зустріли, теж категорично проти ГЕС. Згадують, що раніше люди жили з річки і сподіваються, що річка зможе дати нове життя селу. В Ясениці високий лівий берег, правий – набагато нижчий. Довкола села – ліси і сільськогосподарські угіддя, частина з яких поволі заростає деревами.
На черзі – Ластівка. У цьому селі заплановано створення протипаводкової ємності для накопичення паводкових вод з можливістю облаштування ГЕС. Ціна питання – річка, її заплава, рілля на прирічкових терасах і традиційне життя мешканців. Мешканці висловлюються проти і ГЕС, і проти будь-яких ємностей на річці. «Нехай тече так, як текла споконвіку. Тут вода вільно проходить, не топить». Річка тут протікає природною долиною, що дозволяє воді вільно проходити руслом, не завдаючи великою шкоди довколишнім садибам. Наявність старих хат поблизу річки в усіх трьох селах переконливо свідчить – справді, не топить.
Побачене нами в Ісаях, Ясениці і Ластівці підтверджує, що люди, котрі живуть у місцевості, щедро наділеній водою, лісами, горами, чистим повітрям, мають шанс на подальший розвиток на основі цих природних коштовностей. Це те, чого зараз дуже бракує Європі і для спілкування із чим люди готові долати тисячі кілометрів. Тут може бути і зелений туризм, і сільське господарство, котре тут і так практично «зелене». З часом, є перспективи розвитку лісової і деревообробної галузі. В Європі у такій місцевості стрімко розвивається рибальський туризм. Основа основ для цього – річка. Сподіваємось, що вона і далі залишатиметься незруйнованою.
Нижче, аж до самого Гірського Довгого, ГЕС наче не заплановані. Вертаємось до Львова, насолоджуючись краєвидами живої річки і низькогір’я Бескидів. Зі сподіванням на збереження річки і традиційних прирічкових сіл.
За додатковою інформацією, звертайтесь:
Анатолій Павелко, спеціаліст з питань збереження річок і гідроенергетики,
Дунайсько-Карпатська програма
Всесвітнього фонду природи WWF, e-mail: apavelko@wwfdcp.org моб: +38 067 66 33 672, wwf.panda.org/ukraine
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень