/Куди йдеш, Стебник?/
Таке питання стає надактуальним при теперішнім стані міста і його готовності до адміністративно-територіальної реформи, що, на жаль, нагадує спрута, який своїми щупальцями оповиває українську землю і непомітно вичавлює, мабуть, уже “останні соки” з мешканців територій України.
Вдало сформованими засобами масової інформації, іміджем гібридної війни, яку влада обіцяла “…завершити за 5-ть днів”, увагу українців сконцентрували (читай – відволікли) на окремих районах Донецької і Луганської областей, а в цей час “виймають” з кишень жителів країни кошти, за які нам потрібно купляти постійно дорожчі продукти харчування, ліки, що коштують удвічі більше (у співвідношенні одиниць грошових знаків), ніж у Євроспілці; платити за газ та інші комунальні послуги, що ціною “тягнуться” за газом, з використанням механізму немонетарного субсидіювання “бідного” (пам’ятаємо ж: “Чого бідний – бо …”? – Молодці!) українця і повернення мільярдів гривень на рахунки власників підприємств (пам’ятаємо “олігархів”? – Молодці!), що забезпечують комфорт помешкань і життєдіяльність людей. Ми є учасниками процесу, в якому “Коперфільди” “концентрують” і “виймають” класичний метод професійних фокусників – дивувати публіку. Але українця цим “не візьмеш” – це там, у Києві, а тут, у себе вдома, як скажу так і буде!
…Про Стебник. Всі населені пункти України, згідно адмінреформи, яка має вступити у дію з 2017 року, мають стати спроможними громадами. Спроможність, очевидно, – це наявність активів, а володіння активами передбачає і пасиви.
Про активи Стебника: невеликі підприємства деревообробної галузі, з виготовлення будівельних сумішей, дорожнього покриття та з надання послуг населенню, людський ресурс, що обслуговує курортополіс Трускавець та везе гроші з країн Євроспілки. А підприємство, з яким впродовж останніх 20-ти років пов’язували відродження Стебника розташоване, більшістю, не на стебницьких землях…
Про пасиви Стебника: несформована інфраструктура забезпечення життєдіяльності населеного пункту, наявність якої робить населений пункт містом, планомірне знищення суспільно-затребуваних об’єктів.
Маючи сумний досвід “оптимізації” шкіл Стебника наприкінці минулого навчального року та спостерігаючи за теперішньою тенденцією “оптимізації”, можна передбачати, що Дрогобич все наполегливіше вимагатиме від Стебника оптимізувати, так звані, шкільні витрати. Які складові цих витрат? Основні – заробітна плата і енергоносії. На сьогодні намагаються скоротити витрати на заробітну плату, що веде до зменшення вчительської спільноти.
Про енергоносії. Школи відвідують діти, батьки яких користуються механізмом субсидіювання витрат на енергоносії. Якщо приватні помешкання українців субсидіюються, то чому в державній установі не запроваджується подібний механізм. Що важливіше для навчання: вчитель з учнями, чи енергоносії? І на що країна готова витрачати гроші: на освіту українців, чи на оплату енергоносіїв?
Настає час, коли від кожного мешканця Стебника залежатиме, скільки шкіл, садочків, позашкільних установ, гуртків у будинку культури та ліжкомісць у лікарні буде в рідному місті.
Vox populi має зазвучати! Вибір Є!
Іван Куць, депутат Дрогобицької міської ради від Стебника, Депутатська група «Майбутнє Стебника», газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень