За грантової підтримки Українського культурного фонду у Трускавці в Художньому музеї Михайла Біласа відділу культури Трускавецької міської ради триває масштабний проєкт із цифровізації унікальних пастелей Михайла Біласа – «Етнокод Михайла Біласа: Пастель». Це знакова подія для усіх,бо надає можливість реалізувати нові ідеї, зберігати українську культурну спадщину, розвивати музейний простір та популяризувати творчість нашого видатного земляка народного художника України Михайла Біласа.
Звернення Михайла Біласа до пастельного живопису є вагомим етапом творчого поступу митця. Відомий передусім як визначний майстер художнього текстилю, в пізній період творчості (2005–2015 рр.) він зумів розкрити нові можливості техніки пастелі, перетворивши її на самостійний засіб візуального вислову. Пастельні композиції Михайла Біласа варто розглядати в контексті його багаторічної практики у царині декоративного мистецтва. Вони стали логічним продовженням тих творчих принципів, які автор сповідував упродовж десятиліть, створюючи гобелени, килими, верети й ліжники, а також утверджуючись у дизайні тканин та одягу, в художній вишивці, аплікації, колажі, лялькарстві. Тривалий досвід емпіричного освоєння текстильного матеріалу, де художній образ моделюється синергією кольору, фактури, ритму та площини, детермінував особливості декоративно-пластичної мови Михайла Біласа, згодом експонованої в пастельному живописі.
Пастельні твори, які художник виконав на пізньому етапі творчої еволюції,не стали відходом від його попереднього мистецького досвіду, а навпаки – акумулювали характерні риси авторського стилю, передусім глибоке відчуття народної традиції та фольклору. Білас і надалі інтерпретував улюблені теми, інспіровані культурою рідної Бойківщини та художньою спадщиною Гуцульщини.
Пастелі «Бойківське весілля», «Гуцульське весілля»,«Зима в горах», «Косівський базар», «Ой пряду, пряду» є закономірним продовженням образних моделей, сформованих у текстильних творах митця. Водночас вони набувають нових композиційних і пластичних інтерпретацій через колір, ритм, орнаментику та площинну організацію простору. Художник інтегрує людські постаті, деталі народного строю та мотиви традиційної архітектури в цілісну декоративну структуру, внаслідок чого предметні форми втрачають утилітарну самостійність,підпорядковуючись загальній лінійній гармонії. Такий підхід свідчить про екстраполяцію законів художнього текстилю на царину пастельного живопису.
Ілюстративним у цьому контексті є цикл пастелей на різдвяну тематику («Святвечір», «Різдвяна ніч», «Різдво», «Колядники»),де сакральність дійства автор ретранслює за допомогою засобів декоративної мови. Просторова побудова аркушів ґрунтується на площинному принципі організації зображення, без ілюзорного відтворення глибини. Цілісність образної системи формується через ритмічне співвідношення фігуративних та орнаментальних елементів, що забезпечує її структурну архітектоніку. Взаємодія локальних колірних площин із мінімальним тональним моделюванням виконує не лише формотвірну, а й семантичну функцію, визначаючи емоційно-змістове наповнення кожного твору.
Водночас Михайло Білас трактує Гуцульщину поза межами суто етнографічної фіксації. Це переконливо засвідчує пастель «Гуцульська мадонна», децентричний образ матері з дитиною апелює до засад фронтальної побудови сакрального твору. Художник свідомо модернізує канонічну іконографію через залучення елементів автентичного вбрання, орнаментики та локальних колірних співвідношень, притаманних народному мистецтву Карпат. Авторові вдається досягти пластичної виразності не світлотіньовим моделюванням, а взаємодією колірних площин, силуету та ритму декоративних компонентів.
Особливою художньою емблематичністю вирізняється пастель «Лебеді материнства», де символізм образу досягає високого ступеня узагальнення. Лебеді, які уособлюють такі чесноти,як вірність і духовна краса, набувають в інтерпретації Біласа метафоричного значення материнської любові.
Філософську глибину авторського світобачення репрезентують пейзажні пастелі «Весна», «Літо», «Осінь», «Зима». Художник не ставить собі за мету відтворити конкретне природне середовище чи певний ландшафт. Ці композиції концептуалізують сезонні зміни через систему колірних домінант, ритмічні варіації та пластичну організацію площини. Кожен аркуш функціонує як самодостатня декоративна структура, а цілий ансамбль творів транслює ідею циклічності природного часу.
Пастельний живопис Михайла Біласа знаменує собою самобутній етап його художньої еволюції та водночас є своєрідною творчою сповіддю митця. Ці роботи повноцінно віддзеркалюють усе, що супроводжувало майстра упродовж життя: глибокий ментальний зв’язок із Батьківщиною і з батьківським гніздом, народну українську культуру, фольклор та захоплення красою рідної природи.
Оксана Біла, історик мистецтва, заступниця гендиректора з наукової роботи Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, головна редакторка часопису «Літопис Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень