Тобі ніхто не допоможе, якщо сам собі не допоможеш. Це нехитре українське прислів`я виховує справжнього українця, який мусить собі давати ради сам. На заробітках в далеких країнах, у власному домі, даючи ради з господаркою, фінансами, здоров`ям, вихованням дітей, збереженням державності. Як же відрізняється такий спосіб мислення від типово совкового, коли homo sovieticus очікує, що хтось йому щось зробить, дасть, подарує, ощасливить…
У Трускавці хоча й повільно, та все ж зростає кількість людей, які усвідомлюють відповідальність за своє власне майбутнє, за майбутнє свого дому, подвір`я, вулиці, міста. Доказом цьому є активізація процесу створення ОСББ. Люди не хочуть потрапляти в тенета управляючих компаній і вирішують самі бути господарями в багатоквартирних будинках, в яких доля їм «організувала» спільне проживання. Так, 21 травня на загальних зборах будинку № 2 на вул. Стуса було вирішено створити ОСББ. А день перед тим, 20 травня, об`єднання співвласників створили мешканці будинку № 72 на вул. Стебницькій.
Протягом останніх кількох років мешканці буд № 72 на Стебницькій відчували себе явно обділеними увагою влади. Обраний ними депутат був в опалі у попередньої влади міста, кошти на ремонт цієї однієї з найбільших багатоповерхівок Трускавця не виділялися, а гарний колись дитячий майданчик позаду будинку став пристановищем для гадюк та наркоманів.
Історія дитячого майданчика біля Стебницької, 72 тягнеться з 2008 року. Тоді навпроти будинку № 80 (ОСББ) приватний підприємець хотів спорудити невеличкий магазинчик, а взамін зобов’язувався облаштувати майданчик в європейському стилі та утримувати його. Проти такої ідеї виступили опоненти цього підприємця, який був пов’язаний з однією політичною силою, і господарське питання перевели в політичну площину. Напередодні місцевих виборів 2010 року, коли Лев Грицак кинув клич привести всі дитячі майданчики міста до ладу, був полагоджений і майданчик біля Стебницької, 72. Та потім впродовж п’яти довгих років з майданчика залишився абсолютний нуль. За час влади «Трускавецького криміналітету» (2010-2015 рр.) ніхто й палець об палець не вдарив, щоб діти в цьому мікрорайоні мали якесь дозвілля. З майданчика спочатку зникла гірка, потім демонтували «будиночок», з якого ця гірка спускалася, потім пропали гойдалки, врешті-решт зникли пісочниця та інші об’єкти дитячих забав. У високій густій траві, де повзали ящірки та гадюки, а зрідка теж спали наркомани та п’яниці, залишилися лише окремі металеві поіржавілі елементи. Пропав навіть столик, де «бухали» прихильники «заможної» влади.
На щастя, в 2015 році у Трускавці змінилася влада. Мешканці будинку № 72 відчули це подвійно, бо нарешті обрали не лише мера, а й депутата, який реально цікавиться їхніми проблемами. Юрій Наконечний (фракція ВО «Свобода» в Трускавецькій міській раді) – їхній сусід. Тут він народився, зростав, а зараз проживає неподалік, в будинку на вул. Скоропадського, який можна назвати одним із зразкових, кращих у Трускавці. Там вже є ОСББ, яке дає собі раду і не чекає, що хтось прийде і зробить. Днями ОСББ створили і мешканці Стебницької, 72.
А ще депутат Юрій Наконечний взявся за наведення ладу на дитячому майданчику на своєму окрузі. Занедбаний пустир оновився, тут появилися об’єкти, які приносять дітям радість – пісочниця, драбинки, турнік. Іржаві конструкції, які були вросли в землю, тепер виглядають зовсім як нові – відремонтовані, пофарбовані. Сьогодні на майданчику почали косовицю, що треба було зробити хоча б тиждень-два тому.
Тобі ніхто не допоможе, якщо сам собі не допоможеш. Цей принцип Юрій Наконечний, як і вся його сім`я, сповідує у власному житті, і хотілося б, аби щораз більше трускавчан розуміли цю нехитру істину. Здається, так воно і є. Для прикладу, сьогодні, 25 травня, біля будинку № 12 на вул. Стуса мешканці теж обговорювали питання наведення ладу. Участь в обговоренні взяли ініціативні мешканці Стуса, 12, а також заступник міського голови Трускавця з житлово-комунальних питань Олексій Балицький, директор КП «Парк курортний» Назар Веретко, директор фірми «Сяйво» Ігор Зубрицький. Одним з питань, які обговорювалися – облаштування дитячого майданчика.
Приємно, коли ініціативи мешканців міста отримують підтримку депутатів чи представників виконавчої влади. Приходить усвідомлення того, що «МОЄ» не закінчується порогом квартири, що «МОЄ» – це і весь будинок, і подвір`я навколо, і вулиця, і місто. Моє – це не совкове «наше», де панує колективна безвідповідальність, втілена в пісні «У колгоспі добре жить – один робить, сто лежить, а як сонце припече, то й той один утече». Моє – це відповідальність, помножена на підтримку сусідів, депутатів, влади. Україна сильна не президентами чи прем`єрами, а простими людьми, які її будують у власній оселі, у дворі багатоповерхівки, у рідному місті.
Тобі ніхто не допоможе, якщо сам собі не допоможеш…
Володимир Ключак
ТОП коментованих за тиждень