Напевно, на жодного учасника виборчої кампанії в Трускавці не було вилито стільки бруду, як на головного лікаря Медичного центру № 1, БОЛ-1 ЗАТ «Трускавецькурорт» Євгена Юника. І листівки без підписів, і листівки, підписані вигаданими особами, і навіть листівки «Дай Боже» з підписом самого Євгена Володимировича, до яких, віримо, він жодного стосунку не має, бо зразу ж видно, що провокація – «візьмемо кредит в МВФ, трохи поголодуємо…» та інші дурниці в цьому ж плані. А про дивну газету «Не дай Боже», яка стала раритетом, ми вже й мовчимо – нашу позицію стосовно цього хамства ми висловили ще в середині жовтня. Не краще і з коментарями – комусь ну дуже вже було вигідно ліпити з цього політика образ такого собі простачка, який нібито зловживає алкоголем, не дуже розумний, не буде вміти керувати містом тощо.
Ми, звичайно ж, не були в команді Євгена Юника і працювали відповідно на перемогу іншого кандидата. Проте чисто по-людськи не можна було не обурюватись тоді, коли закиди йому були писані на коліні, коли його добрі справи замовчувалися чи принижувалися, а натомість на передній план виставлялося щось бридке, до чого він зовсім не має стосунку.
Вперше нам довелося побачити, а згодом і познайомитися з Євгеном Володимировичем на сесіях міської ради. З усіх нашоукраїнців він чи не єдиний виступав завжди спокійно, ніколи в гострій формі не наїжджав на діючого мера Лева Грицака, постійно, на кожній сесії озвучував по кілька депутатських запитів – в основному ті, які йому доручали озвучити прості люди – проблеми коней в парку, бродячих тварин, неповаги водіїв до пенсіонерів, вирішення проблеми шуму та загазованості на вулиці Воробкевича, проблеми паркування на Суховоля, тепло- та водопостачання та багатьох інших.
Після заснування БФ «Трускавчани» ми бачили, як зростала кількість прихильників цієї людини – від кільканадцяти бабусь, які зібралися вперше в «Златі» до сотень людей різного віку, різних політичних та релігійних поглядів, які активно підтримували Євгена Володимировича. Спокійно стриманим та уважним пригадуємо п. Євгена і із зустрічей з представниками засобів масової інформації, його хороші помічники п. Ірина Шкалаберда та п. Руслан Пристай завжди були готові надати додаткову інформацію, не забували привітати зі святом тощо – без перебільшення скажемо, що так добре не працювали не тільки прес-служби інших кандидатів, а навіть в самій трускавецькій мерії могли б це взяти на замітку, як потрібно працювати з журналістами.
Те, що Євген Володимирович був депутатом в попередніх трьох скликаннях і що разом із сином став депутатом знову, не є випадковим явищем. Він перемагав і по мажоритарці, а тепер за його особистого іміджу, причому виключно позитивного, в раду потрапило 4 представників від непрохідної по Львівщині Європейської партії України Катеринчука. Його друге місце у виборчих перегонах, причому з таким образливо мізерним відривом, напевно, і спричинило намагання у судах переглянути результат виборів на свою користь. Не знаємо, наскільки ЗАТ «Трускавецькурорт» фінансував його компанію і наскільки добрим мером для громади був би Євген Юник, але знаємо одне – це дуже хороша, порядна, позитивна людина. А саме таких не люблять балабони, вічні інтригани, циніки, ті, для кого в цьому житті нема нічого святого. Та найгірше те, що ніхто і не думає вибачатися перед Євгеном Володимировичем за те, що насолив йому на цих виборах та облив брудом цю людину. А так не мало б бути.
Зважаючи на те, що відрив між Козиром та Юником направду маленький, переможець цих перегонів мав би запросити свого головного конкурента працювати спільно для блага міста. І вже інше діло, погодиться той чи ні. Інше діло, якими мали б бути умови такої співпраці. Це тому, що громаду потрібно об’єднувати, а не роз’єднувати і на це прийшов найвищий час. Козир, Юник, Грицак – це наче ті три кити, які мали б забезпечити добробут мешканців, розвиток курорту, реалізацію соціальних програм при сприянні депутата облради, потужної особистості Олександра Чебаненка, за підтримки ЗАТу, «Карпат», голови ЛОДА Василя Горбаля, впливових людей в Києві та Львові, різних політичних сил – Партії Регіонів, Фронту змін, Європейської партії тощо. Інше діло, що це на даний момент може виглядати як ілюзія. Але новий мер мав би працювати за принципом «Очам страшно – руки зроблять».
Повертаючись до основної теми статті, хочеться звернутися до кожного, хто в особі Євгена Юника побачив монстра, маріонетку чи нещасну узалежнену людину (а саме так намагалися його показати вороги, бо достойні опоненти не мали б так чинити) – це неправда. Євген Володимирович – нормальна тверезомисляча особистість, самостійна фігура в політиці, порядний сім’янин, він НЕ ЗЛОВЖИВАЄ АЛКОГОЛЕМ і швидше за все як лікар взагалі не вживає його, він ішов на вибори з проектом зовсім не затівським і результат це добре показав, адже ЗАТу набагато був би вигіднішим дещо інший кандидат. Та вибори залишаться в минулому, а жити щодня варто днем сьогоднішнім. І чи зможуть дивитися в очі цій порядній людині ті, хто гадив в душу йому і накликав підозри щодо скоєного на інших? Але Бог їм суддя, кажемо ми і думаємо, що Євген Володимирович поділяє нашу точку зору.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень