Плата за мінеральну воду: не забаганка, а вимога часу

/За все в цьому світі треба платити/

У курортному Трускавці топ-темою стало питання плати за вхід в бювет, яку планується ввести в дію після завершення реконструкції об’єкта. Противники «платної» «Нафтусі» наводять одні й ті ж аргументи – «Нафтуся» є багатством громади, вона має бути безкоштовною, запровадження плати призведе до зменшення потоку відпочивальників, цього робити не можна в жодному разі. Кожен з цих аргументів можна, звичайно ж, розглядати та обговорювати, проте переконливість їх явно кульгає.

Так, «Нафтуся» є головним багатством Трускавця, але чому ж це багатство має розтринькуватися, а не приносити прибуток, дивіденди громаді?

Так, «Нафтуся» та інші цілющі води Трускавця є даром Божим, але видобування, доставка до бювету, обслуговування свердловин та інші затрати хтось має оплачувати. Якщо відпочивальник їде на курорт, то він розуміє, що це його інвестиція в здоров`я, а, отже, зайвих 10-15 гривень в день до витрачених 500-600 чи й більше для нього великої ролі не відіграють.

Так, потік відпочивальників може зменшитися, якщо б для них була альтернатива поїхати куди-інде і пити ту ж «Нафтусю» безкоштовно. Та вся справа в тому, що «Нафтуся» є тільки в Трускавці, якщо ми говоримо про досліджену, вивчену прісну воду, цілющі властивості якої доведено науково, теоретично і практично, на досвіді 190 років існування курорту.

А як собі дають раду з цими питаннями сусіди? Вивчати досвід їдемо до поблизького Моршина.

Моршин: десять років досвіду

Менше години часу, минаємо Стрий і ми вже в Моршині. Тут мінеральна вода в бюветі платна вже близько десяти років. А з грудня 2016 року попередню карткову систему удосконалили, щоб посилити контроль за використанням головного багатства Моршина.

Нас, гостей з Трускавця, адміністрація «Моршинкурорту» вгощає мінеральною водою. Водою, яка складається з прісної води з джерела «Матері Божої» та ропи. Легкий солоний смак чи сильніший – все залежить від мінералізації.

П`ємо цілющу моршинську воду і дивимося, як відпочивальники підходять з картками, як беруть воду, як поволі відходять від краників і споживають цей Божий дар. Все як у Трускавці, тільки в Моршині воду отримують по картках, тобто, оплачуючи за неї. Цивілізовано, прораховано і, як кажуть, все під контролем.

Чому треба платити?

Про те, чому ж було запроваджено карткову систему в Моршині, як сприйняли це мешканці курорту і відпочивальники, та які переваги нової системи, розмовляємо з генеральним директором дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» Русланом Анатолійовичем Савенком, його заступником Юрієм Олександровичем Крульковським та директором гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції (ГГРЕС) в Моршині Орестом Васильовичем Михавківим.

– Четверте джерело (ультрапрісна вода «Божої Матері»), яке є за бальнеолікарнею і вода з якого по трубах йде сюди, є безоплатним, – каже Руслан Савенко. – Хоча ми тягнемо воду сюди, обслуговуємо. Але це – просто вода, хоча й має лікувальні властивості, бо там мінімальна кількість солі. Кожен може прийти і набрати скільки хоче. Цією водою ми розбавляємо ропу. Моршинська ропа: бальнеоропа – 400 г/л, питна ропа – 150 г/л. Ропа в нас платна, бо держава медичним закладам ніяких компенсацій чи знижок не робить. Ліцензія коштує дуже дорого, гірничі відводи коштують дуже дорого, та й обслуговування свердловин теж коштує дуже дорого. Лаборанти, лікарі, адміністрація – це заробітна плата, яку ж потрібно виплачувати. Так що ропа платна.

Довга дорога до краника

Моршин. Від бювету родовище ропи знаходиться за 10 км. Це якщо по прямій, через ліс. А навколо їхати до «головної скарбниці» курорту треба 30 км.

Ропа – це насичений розчин калійних солей. Свердловина забурена не в сіль, а в водоносний горизонт, який проходить через сіль і насичується солями. Добувають моршинську ропу з глибини 90-130 метрів. Якщо взяти геологічні та гідрогеологічні розрізи, то самі калійні солі залягають на глибині 400-450 метрів, а їхні конусоподібні виходи на водоносний горизонт – на глибині 110, 120, 130 метрів. Тому не так просто видобути моршинську ропу, це досить затратна процедура.

Для прикладу, мінеральні води Закарпаття (Поляна Квасова, Поляна Купель, Лужанська) теж видобуваються через свердловини, тому там теж досить багато затрат йде на ліцензію, гірничі відводи тощо. Але сама їх експлуатація виходить значно дешевшою.

– В нас автоматика прораховує кожен грам ропи, – пояснює директор ГГРЕС у Моршині Орест Михавків. – Мінералізація лікувальної води в Моршині становить 3,5 г/л та 7 г/л, є й специфічна – 5 г/л та 14 г/л. Для тюбажів, так званого «сліпого зондування» використовують концентрацію 21 г/л.

В Трускавці цілющі води теж треба видобути, доставляти до бювету, підігрівати. А ще ж потрібно слідкувати за джерелами, охороняти це багатство Трускавця, тримати руку на пульсі: проводити моніторинг, аналізи, дослідження і так далі. Все це видатки.

Тож чи можуть мінеральні води бути безплатними? Питання риторичне. Навіть за водопровідну воду, яка тече в квартирі з крана, треба платити…

Виведено в окрему послугу

Директор «Моршинкурорту» Руслан Савенко розповідає:

– За Радянського Союзу поняття «комерційна путівка» не існувало. Люди приїжджали сюди і могли кілька днів жити в приватному секторі, очікуючи, щоб звільнилося якесь місце і вони змогли потрапити на курортне лікування. Тоді вода і ропа теж не були безплатними – це включалося у вартість путівки, яку компенсували фонди.

Після проголошення незалежності України, в 1990-ті роки і на початку 2000-х «Моршинкурорт» завантажувався на 50% відпочивальниками, які приїжджали по лінії соцстраху та Чорнобилю, а 50% було на комерційній основі. Зараз приїжджають тільки на комерційній основі.

Нема державної програми оздоровлення і лікування своїх громадян – вона не працює. Гроші йдуть в інших напрямках – війна, виплата пенсій, інші соціальні виплати, бюджетні виплати тощо. На лікування кошти не йдуть. Навіть ті чорнобильці, які хочуть укладати договори, то їм дають компенсацію 290 гривень на добу: це проживання, лікування і триразове харчування. Яке може бути лікування за такі гроші? Ніяке.

Платні картки в Моршині ввели з того часу, як на курорті появилися вільні місця. Якщо ми недозавантажуємося людьми, то ж нам цікаво доотримати звідкись кошти на утримання цієї махіни. Якщо є вільні місця, то чому не продати лікування тим людям, які їдуть у приватний сектор? Вони ж теж хочуть лікуватися і хочуть отримати якісні медичні послуги діагностики, процедур. Їм просто не треба наших проживання та харчування. Тож ми цю послугу вивели з путівки і окремо продаємо програму питного водолікування.

– Тобто, це те, що зараз буде в Трускавці, – коментує слова очільника «Моршинкурорту» одна з учасниць трускавецької делегації, головний редактор газети «Трускавецькурорт» Галина Носова.

В Польщі теж платять, і то немало

Моршин має в Польщі місто-побратим – курорт Бусько-Здруй. Досвід вивчався й на іншому польському курорті – Солєц-Здруй. Там води, на відміну від Моршина чи Трускавця – сірчані. Окремо вода не купляється, але все включено у вартість курсівки. Ціни там дуже високі, каже директор ГГРЕС Орест Михавків, представник делегації з Моршина, яка вивчала досвід польських курортів. Чи не тому кількість поляків на курортах Трускавець та Моршин в останні роки значно зросла, адже в нас лікування для поляків обходиться вдвічі, а то і втричі дешевше, ніж в них на батьківщині.

Та й саме поняття лікувального процесу і оздоровлення в Польщі дещо відрізняється від нашого, доповнює керівника ГГРЕСу Моршина Юрій Крульковський. В Моршині саме лікування коштує 120-140 гривень в день: це діагностика, бальнеологічні процедури, фізпроцедури, теплові процедури, послуга питного водолікування, консультація гастроентеролога. Тобто, відпочивальник отримує повний пакет лікувальних послуг. В Польщі натомість курорт – це швидше СПА-процедури: сірчані ванни, пиття води, косметика на основі місцевих мінеральних вод, прогулянки на свіжому повітрі, музикотерапія. Якщо ж ви захотіли там здати аналізи, то вам скажуть – ну так ви хворі, йдіть в лікарню.

Вдосконаленню немає меж

Інженер-електронік за освітою, Руслан Савенко презентує нову систему обліку. Кожен відпочивальник отримує картку, яка систематизує всю інформацію і має ряд переваг порівняно з тими чіпованими картками, що існували в Моршині близько десяти років.

– Нова система обліку та контролю працює в нас з початку грудня 2016 року, – каже Руслан Анатолійович. – Запроваджено спеціальні пристрої – з одного боку назва санаторію, з іншого номер кімнати, в якому відпочивальник проживає. По програмі видно, скільки разів людина приходила на бювет, скільки вона випила, чи ця картка діє після того, як людина поїхала, кому саме вона передала.

Чисту матрицю ми відправляємо у Київ, щоб вона пройшла персоналізація по нашій системі, розробник з нею працює і ніяка інша чиста матриця до нашої системи не достикується. Тільки прописаний код і все.

Є можливість відстежувати статистичні дані. Введення нової системи дало можливість контролювати витрати ропи та використовувати її максимально ефективно. До запровадження нової системи існувала технічна можливість зловживань – не з боку персоналу бювету чи працівників «Моршинкурорту», а з боку комерсантів, які продавали чіповані контактні картки. Коли ми побачили перевитрати, то вирішили вдосконалити систему контролю.

Здається, що в бюветі з грудня 2016 р. нічого не змінилося, але насправді це не так. За лаштунками – зовсім нова система: нові підігрівачі, нова автоматика, нові процесори, нові комп’ютери стоять, все контролюється сучасними апаратами. Це те, що стосується мінеральної води.

Далі ми будемо розширювати цю електронну систему, запровадимо електронний документообіг у лікарів. Людина приїжджає і отримує картку, на якій записані всі її дані. І потім до цих даних добавляють процедури, які призначили, процедури, які вона проходить, вода (кількість, яку вона випила) і так далі. Незважаючи на те, що згідно ліцензії МОЗ України ми повинні вести паперовий документообіг, в електронному вигляді також буде. Якщо, для прикладу, людина подзвонить через два роки і скаже: «Я в вас лікувалася, треба інформацію», то ця інформація в нас буде готова, причому в електронному вигляді.

Оскільки ми гастроентерологічний курорт, то зараз купуємо гастровідеосистеми фірми «Olympus» і вся діагностика, яку людина проходить, буде зашиватися на електронну карточку.

В лабораторії в нас проходить оновлення апаратного забезпечення, приладів для біохімічних обстежень, мікроскопів з відеосистемами. Бо коли, для прикладу, до нас приїжджають на лікування поляки чи мешканці центру України, Києва та інших великих міст, то вони привозять з собою на флешці всю інформацію. Тож ми також це запроваджуємо, адже треба йти в ногу з часом. Іншими словами, ця карточка, яку ми видаємо – це ключ до бази даних.

Раніше ми видавали звичайні контактні картки. Брали з людини 50 гривень завдатку – якщо втратив картку, ну то втратив. Нові картки ми беремо на себе, бо знаємо, що старе обладнання коштує дорожче, ніж взяти нове, для прикладу, пам`ять комп’ютера. Нові картки для нас втричі дешевші від старих. Тому ми взяли на себе ці витрати – в загальній масі вартості путівки вони займають копійки.

Якщо людина хоче, то велику картку вона забирає з собою як візитівку, бо з іншого боку є всі телефони бронювання. Хтось везе магнітики на згадку про курорт, а в нас забирають картку з наявною інформацією, – каже Руслан Савенко.

– Приблизно те саме буде і в Трускавці, тільки в нас ці речі просто контролюватимуть вхід в бювет, – пояснює начальник ГГРЕС ПрАТ «Трускавецькурорт» Андрій Тарнавський.

Як це працює

П`ять санаторіїв, які входять в «Моршинкурорт» – це одна юридична одиниця, до якої входить також і ГГРЕС. Як розповів нам заступник директора «Моршинкурорту» Юрій Крульковський, відносини з іншими санаторіями (відомчими та приватними) такі: ці санаторії направляють своїх відпочивальників у «Моршинкурорт», там їх фіксують і в кінці місяця виставляють акти виконаних робіт за надання послуги питного водолікування, після чого «Моршинкурорт» отримує гроші за надану послугу.

– Якщо людина приїхала в Моршин у приватний сектор і хоче пройти курс лікування, то вона може купити курсівку, куди включаються і діагностика, і бальнеологічні послуги, і курс питного водолікування, і консультації лікарів, – каже Юрій Крульковський – Якщо ж відпочивальник хоче тільки попити воду, то приходить на бювет, звертається в реєстратуру, тут же є лікар і можна пройти експрес-консультацію. І вже від бажання людини залежить, на скільки днів вона купує цей курс питного водолікування. У вартість питного водолікування закладені кошти на технічні роботи, на доставку ропи, на ліцензію, технічні відводи, амортизаційні витрати. При отриманні санаторно-курортної книги людина підходить до реєстратури бювету, спеціальна програма заносить її в реєстр і запрограмовується картка питного водолікування.

До речі, один день пиття води на моршинському бюветі коштує 15 гривень. У Трускавці вийде приблизно стільки ж. Відомо, що протягом дня на бювет треба прийти принаймні тричі. Якщо вхід на трускавецький бювет коштуватиме 4 гривні (так принаймні планується), то мінеральні води обійдуться відпочивальнику у Трускавці в 12 гривень на день. Хіба це така значна сума, якщо порівняти з тим, скільки гість витрачає на проживання, харчування, діагностику чи медичні процедури?

Турнікети: для власника краще, а для відпочивальника все одно

У Моршині визнають, що встановлення турнікетів для входу в бювет, як це пропонують зробити у ПрАТ «Трускавецькурорт», має свої переваги. Карткова система, яка працює в Моршині, все ж певною мірою залежна від тих, хто її запатентував. Якщо хтось би пробував «вирватися з-під опіки» і сам виробляв картки, то наразився б на судовий позов власників патенту. Авторський винахід, авторське право, нічого не поробиш. Тому значно легше загородити вхід, зробивши пропуск через турнікет і не бути залежним від третьої сторони.

До речі, коли рік тому делегація ПрАТ «Трускавецькурорт» їздила вивчати досвід «Моршинкурорту», то саме тоді це зауваження було озвучено. У Трускавці його взяли до уваги і вирішили втілити в життя. Тобто, зробити платною не саму мінеральну воду, як це є в Моршині, а вхід в бювет. Заплативши і зайшовши всередину, людина може пити мінеральної води скільки вона забажає. Але ж кожному зрозуміло, що надмір – це шкода, і пити «Нафтусю», «Софію» чи «Марію» потрібно у строго визначених дозах, які призначив лікуючий лікар. Подібно як і моршинської води з джерела №6 не вип`єш літр чи півтора за один раз.

Ліричний відступ – трошки Моршина…

Прямо при вході в бювет процвітає стихійна торгівля. Пусті бутлі, різноманітні речі, взуття, ордени та медалі, теплі шкарпетки, мед. Ніхто нікого не ганяє, не переслідує. Хто хоче – купить, хто не хоче – не заставиш. На другому поверсі бювету – вернісаж картин. На кожній проставлена ціна.

Гарний парк – компактний, доглянутий. Обабіч вибрукованих стежок біля дерев – купи нещодавно завезеної глини, очевидно, благоустрій буде продовжено. Чисто, спокійно, типово курортна атмосфера. Моршин не може не подобатися. Магнетизм місця тут такий же, як і в Трускавці, Східниці чи польській Криниці.

До речі, Моршин як курорт є ровесником Трускавця. Перший заїзд відпочивальників тут відбувся у 1878 році (в Трускавці у 1827).

Обов`язково треба підкреслити, що в Моршині Трускавець розглядають не як конкурента, а як партнера. Воно й зрозуміло, адже профілі курортів різні: в Моршині гастроентерологія, в Трускавці основним профілем є урологія.

Про місцевих не забули

Послуга платного питного водолікування була введена в Моршині у 2008 році. Як кажуть в адміністрації ДП «СКК «Моршинкурорт», це не викликало якогось масового невдоволення. Спочатку були такі, які цікавилися, чому потрібно платити, але отримували вичерпні пояснення і на цьому все й закінчилося.

– Були такі, що казали: ну, вода – це ж Божі надра, а ви берете за воду гроші, – розповідає Юрій Крульковський. – В такому випадку ми говоримо просто – ось вода, пийте, будь ласка. А хочете ропи – пройдіть 30 кілометрів до свердловини, хай вам достануть 8 мл ропи, розбавте її у літрі води і тоді пийте на здоров`я, безкоштовно.

– Для місцевих у нас є ряд знижок та пільг, – доповнює Орест Михавків. – В нас є Моршинська міська лікарня, де лікар дає заключення, що людині хибує і вона звертається до нас. Моршинська міська рада прийняла рішення, затверджено список тих, хто не може заплатити. В нас таких є близько 30 осіб, у вас, напевно, буде трохи більше.

Звісно, в Трускавці кількість населення більша, тож і пільговиків буде більше. Але мова йде про тих, хто дійсно потребує пити лікувальну воду за станом здоров`я, хто пройшов обстеження і має документ від лікаря.

До речі, у Трускавці теж запевняють, що для місцевих з відповідним діагнозом «Нафтуся» буде безкоштовною. Ну а ті, хто тримає кілька квартир відпочивальників, хай пояснять своїм клієнтам, що за все в цьому світі треба платити. За «Нафтусю» також.

Можливо, колись і вони, ці маклери, теж сплачуватимуть податки в міський бюджет, а не нагнітатимуть ситуацію в курорті, бідкаючись, що «Нафтуся» стане платною.

«За того хлопця»

Повторимо дві загальновідомі сентенції. Перша – безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Друга – за все в цьому світі треба платити.

Безплатна «Нафтуся» – це мишоловка, в яку потрапив Трускавець. Насправді вона не є безплатною, от тільки дотепер хтось змушений був платити «за того хлопця». Чому?

Санаторії платять за постояльців готелів чи вілл. Санаторії платять за відпочивальників з приватного сектора. Хтось отримує надприбутки і збагачується, не сплачуючи належним чином податки і зовсім не думаючи, що «Нафтуся» теж має ціну. Хіба це правильно?

Розмови про потребу запровадження оплати за цілющі води Трускавця велися давно. Та дальше дискусій справа не рухалася. Зараз є можливість щось змінити. Та не всім це вигідно. Чи не тому ситуація штучно нагнітається?

Зауважмо, що шум і гам навколо цієї теми створюють не санаторії і не влада, а ті, хто на всьому хоче робити піар та заробляти політичні дивіденди. Люди ж люблять простенькі і банальні гасла. І не люблять вникати в суть проблеми. На жаль…

Халява не може тривати вічно

Покидаємо Моршин, де ми побули всього біля півтори години часу. За цей час не було можливості вникнути у все, та одне стало зрозуміло чітко і ясно: в Моршині влада міста, «Моршинкурорт» і відомчі та приватні санаторії абсолютно не розходяться в питаннях розвитку курорту. На відміну від Трускавця, тут на першому місці не політичні чвари, не піар та показушна «турбота про громаду» від опозиції та окремих громадських діячів, а спільна робота на результат. На наше запитання про стосунки з владою гендиректор «Моршинкурорту» Руслан Савенко просто піднімає вгору великий палець – супер!

Крок Моршина до запровадження платної послуги питного водолікування виявився правильним. Просто-напросто було виокремлено цю послугу як окрему – і це себе оправдало.

Торік у Моршині карткову систему обліку води модернізували. Та на досягнутому крапку ставити не збираються. В «Моршинкурорту» – нові плани, нові ідеї. Час не стоїть на місці, тож треба йти з ним в ногу.

Трускавець хоче запровадити досвід Моршина. Звісно, не сліпо, не бездумно, а модифікувавши його, достосувавши до трускавецьких реалій.

Після довгих років взаємної недовіри, після воєн між владою міста та «Трускавецькурортом», після ряду декларацій та фальшивих поцілунків прийшла пора на прагматизм.

Прийшла пора поставити питання чітко: що є вигідним для курорту? Що є прийнятним для міста, для «Трускавецькурорту» і для оздоровниць? Як піклуватися про «Нафтусю» і не завдати шкоди курорту? І це ще далеко не всі запитання.

Платна «Нафтуся». Це нормальна річ чи нахабна змова? Європейська практика чи зажерливість ділків? На це питання не слід відповідати поспішно, застосовуючи аргумент «Цього не можна робити в жодному разі». Бо за все потрібно платити в цьому світі. За «Нафтусю» також. От тільки ті, хто не платив, бояться, що халяві приходить кінець.

Але для розвитку Трускавця це може стати новим етапом. А може стати тільки звичайним нововведенням, до якого всі звикнуть дуже швидко. Так, як це було в Моршині, де кожен зрозумів, що це не чиясь забаганка, а вимога часу.

Володимир Ключак

На фото:

1-6. Бювет в Моршині ззовні та всередині.

7. Графік роботи моршинського бювету.