Горе і сум – щирі, але абсолютно безпідставні – охопили деяких доморощєних ррреволюціонерів після розгону “Беркутом” наметового містечка підприємців.
Всім відома Олена Білозерська написала текст “Отже, чому поразка і як треба було зробити?”;, яким спонукала мене на деякі “роздуми з приводу”.
Якщо комусь ліньки читати весь плач Ярославни Олени – суть її претензій до неконкретизованого кола осіб полягає в тому, що нібито треба було висувати політичні гасла та об’єднуватись навколо Тимошенко, а також – “тримати захоплений плацдарм”, тобто морозити на Майдані дупи та інші частини тіла “до переможного кінця”. А оскільки політично безграмотні бариги не прислухалися до порад Оленки, вона обізвала їх “підлими” та “дбаючими тільки про власні інтереси”.
Ну, що тут можна сказати? Хіба що те, що підприємці в масі свої – люди не тупі та значно реалістичніші, ніж форумні та ЖЖ-шні балакуни, а тому чудово якщо і не розуміють, то принаймні відчувають інстинктивно, що від переміни прізвищ в Уряді, в Верховній Раді чи навіть – уявіть собі – на президенській табурєтці!!! – загальна структура ситуації в країні анітрохи не зміниться.
А тому підприємці цілком слушно вирішили, що об’єднуватись навколо банди таких самих жадібних, безпринципних, недалеких, тупорилих та підлих шакалів, тільки іншого кольору – наразі немає жодного сенсу. Те ж, що цей Майдан розігнали – насправді прекрасно! Тому що влада черговий раз проявила свою недалекість – народ і не мерзнутиме бєзтолку, та ще й на злочинній владі попєариться:))) Це ж ще більше обурення буде! Мої знайомі звідти два тижні мріяли, аби тупорила влада містечко знесла нах. Їхня мрія збулася, з чим я їх і вітаю!;)
При цьому зауважую, що політичні вимоги – це прекрасно, вони тримають народ в тонусі, а отже, хай собі будуть. Головне – не забувати про їх нездійсненність тут_і_зараз.
Ось ще один діяч, який вважає, що всі навколо все роблять неправильно, а ось він абсолютно точно знає, ЯК треба. Без питань – проведемо невеличкий експеримент і поставимо таваріщу цілком слушне питання:
“Уяви, що прілєтєл вдруг валшєбнік в галубом вєртольотє, і раптом з нікуди з’явилося все те, про необхідність чого ти пишеш:
– “собственная политическая структура”;
– “общенациональный профсоюз, связанный с партией”;
– “общественные организации самой различной специализации и направленности”;
– “триада “партия-профсоюз-общественные организации”;
– “собственный печатный орган (газета) и Интернет-СМИ.
ЩО ТИ РОБИТИМЕШ, МАЮЧИ ВСЕ ЦЕ???!!!
ПОКРОКОВО, ЙОПТ!!!
Кожен бажаючий може насолодитись грунтовними відповідями таваріща та переконатись, що ЖОДНОГО плану дій у нього немає. Сюрприз, сюрприз!
Ліричний відступ про загадкову українську душу.
На днях я мала бесіду з одним з “умовно притомних” регіоналів. Він розповів, що наївні ПРівці надзвичайно здивувалися кількості підприємців, які прийняли участь в очевидно непроплачених акціях протесту. І це все – після того, як нещодавно повністю “забили” на те, як влада “катком” проїхалася по країні на останніх місцевих виборах. Мого співбесідника цікавило, чи є у мене якесь пояснення цього феномену. “Ну звісно ж, є”, – відповіла я, і розповіла йому одну повчальну історію.
Якось я заїхала за одною своєю клієнткою та почула, як її у дворі “розпікає” якась працівниця ЖЕКу за те, що вона виставила якийсь свій мотлох на сходову клітину. “Да-да-да, я негайно приберу, хоча сусіди не скаржаться”, – зашугано та якось навіть приречено кивала моя тітка. Я промовчала і нічого не сказала з цього приводу, зосередившись на інструктажі щодо її поведінки в судовому засіданні.
Саме судове засідання стало для мене одкровенням – тітка нахабно, цинічно та винахідливо “розмазала” свою опонентку в суперечці щодо меж земельних ділянок в приватному секторі! Опонентка її, яка була неправа, але не посоромилася привести лжесвідків – була посоромлена і особливо навіть не рипалася!
Повертаючись з засідання, я задала клієнтці сакраментальне питання: “Ви така активна, цілеспрямована, сильна духом жінка (тітка – інвалід, ледве ноги пересуває) – чому ж ви не послали нах ту бабу з ЖЕКу, яка на вас наїдждала з приводу захаращення сходової клітини?!” Клієнтка оторопіла: “Так у нас будинок ЖЕКівський, а двірничиха погрожувала, що сама викине мої речі!”.
Ви навіть не уявляєте, ЯКИМ одкровенням стало для моєї клієнтки те, що її будинок є цілісним майновим комплексом, що належить на праві спільної власності їй та іншим власниками квартир та інших приміщень в ньому, а зовсім не ЖЕКу!!! Тітка спершу не повірила мені, але коли я роздрукувала їй “матчастину” у вигляді Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року та Закону України “Про ОСББ” та розтлумачила на пальцях їх зміст, то почула від неї: “Ах, так це все – МОЄ???!!! (маючи на увазі допоміжні приміщення, в тому числі – сходові клітини) Ну, нехай тепер ВОНИ начуваються!!!” Зараз тітка займається оголтілим просвітництвом своїх сусідів, і її будинок знаходиться на впевненому шляху до створення ОСББ та посилання ЖЕКу подалі.
Коротше, ви зрозуміли мораль цієї історії. Українці здатні НА ВСЕ, але лише ЗА СВОЄ, КРОВНЕ. Для того, аби вони вийшли на вулицю, потрібно, аби влада залізла в їхню ОСОБИСТУ кишеню, яку вони СПРИЙМАЮТЬ та УСВІДОМЛЮЮТЬ саме як особисту. Податковим Кодексом влада спробувала залізти саме в таку кишеню – ось вам і результат! Наразі мети досягнуто, Кодекс змінено, ПЕРСОНАЛЬНУ кишеню врятовано – значить, можна розбігатись по своїх “хатах скраю” – до наступного разу.
Українцям глибоко начхати на стан їхніх будинків, бо вони не усвідомлюють себе їхніми співвласниками (думаю, що помилюсь ненабагато, якщо скажу, що 99 українців зі 100 щиро вірять, в те, що “квартира – моя, а весь будинок – ЖЕКа”). Їм практично байдуже, сволота якого кольору засідатиме в місцевих органах влади, тому що вони не усвідомлюють, що ця сволота краде та дерибанить ЇХНЄ, тобто – майно, яке належить на засадах співвласності ЇМ САМИМ як членам територіальних громад. Тому що вони не можуть “помацати” це майно, оскільки навіть його інвентаризаційного переліку не бачили ніколи в житті!
Не дивно, що українці тим більше не усвідомлюють себе СПІВВЛАСНИКАМИ Держави Україна як “цілісного майнового комплексу” та її активів, а тому вибори до ВР для них – це не холодний розрахунок з приводу вибору найкращих розпорядників цим майновим комплексом, а “угадайка” на тему “То чиї ж руки вкрадуть хоч трохи менше?”.
Головний же секрет, який ніяк не можуть зрозуміти наші доморощені ррреволюціонери, полягає в тому, що піраміди не будуються з “вершини”!!!Більше того – “затягнути” вершину, власне, “наверх” можна лише завдяки наявності міцних нижніх шарів, на яких ця вершина триматиметься!
Простіше кажучи, ну, НЕ МОЖУТЬ АПРІОРІ люди, нездатні усвідомити себе співвласниками та створити ОСББ у власному будинку, обрати його правління та жорстко контролювати його, аби воно не крало – обирати достойну міську, а тим більше центральну владу для розпорядження їхнім спільним майном відповідно як членів територіальної громади иа громадян Держави Україна – НА КОРИСТЬ ГРОМАДИ, а не власної кишені!
І кожен, хто стверджує, що можливо спочатку обрати міфічну “чесну владу” ВІДРАЗУ “ЗВЕРХУ”, не навчившись для початку разом з сусідами обирати притомного голову ОСББ – або прєкраснодушниє дилетанти-Манілови, або цілком навіть розумні та цинічні покидьки, зацікавлені в тому, аби люди так і не зрозуміли, чому ж це вони з року в рік обирають керувати собою (а насправді – розпоряджатись спільним майном, яке люди ніяк не можуть звикнути сприймати як ДІЙСНО СВОЄ) – лайно та підарів, яким ці самі виборці в побутовому житті не довірили потримати навіть пустий гаманець!
Та з якого, вибачте, переляку БУДЬ-ЯКА влада в умовах повної невизначеності майнових прав на спільне неподільне майно всіх рівнів та при повній відсутності моніторингу та контролю – РАПТОМ стане чесною?! Ась, ррреволюсьонери???!!! АЛЕ НАШИМ ЛЮДЯМ НІХТО НІКОЛИ МАСОВО НЕ ПОЯСНЮВАВ ЦИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ МАЙНОВИХ ПИТАНЬ та їхнього ОРГАНІЧНОГО ЗВ’ЯЗКУ із ЗАГАЛЬНОПОЛІТИЧНИМИ питаннями!!!Люди абсолютно щиро не розуміють, що ВСІ наявні в країні владні інституції – це банальний карго-культ, літачки, зроблені з соломи та свинячого лайна, які, звісно, трохи схожі на справжні, але АПРІОРІ ФУНКЦІОНАЛЬНО НЕПРИДАТНІ до виконання своїх цілей та задач, тобто для управління спільним майном на користь иого співвласників – членів територіальної громади/громадян держави.
Звісно ж, наша доблесна влада, якого б поточного кольору вона не була – навіть не збирається цього робити, бо ж тоді обдирати, грабувати цих “темних людішок”, натхненно дерибанити їхнє майно – буде значно важче! Я особисто займаюсь побутовим просвітництвом та спонукаю до цього ж всіх, кого тільки можу – вже багато-багато років, але ж цього мало! ЛЮДИ! Ну, невже вам важко пояснити своїм знайомим та сусідам ці елементарні питання власності-співвласності? Скажіть, яких ще аргументів не вистачає особисто вам, аби усвідомити, що іншого шляху глобально покращити ситуацію в країні – банально немає? Скажіть – і я напишу ще скільки завгодно статей з поясненнями!
Звісно ж, є ще одна лірична тема.
Право, тобто “правила гри” в певних ситуаціях, є невід’ємною частиноюнародного здобутку. Колективне право зазвичай створюється природним шляхом, а не спускається зверху. Там, де право проходить довгий шлях еволюції, воно неминуче втілює уявлення суспільства про справедливість, про систему цінностей, про належні, “правильні” способи вирішення різноманітних конфліктів та суперечок. Якщо ж в державі відбувається революція, після якої все “застаріле” колишнє право оголошується скасованим, це означає величезну ментальну катастрофу, незалежно від того, що пропонується натомість – бєзпрєдєльне свавілля суддів, які керуються “ррреволюційною правосвідомістю”, чи штучно імплантовані законодавчі новели. Втрачаючи закарбований у праві досвід і ідеали, суспільство несе таку ж важку втрату соціального капіталу, як при знищенні інших видів історичної пам’яті.
Україна пережила кілька революцій щодо майнових питань за доволі короткий період часу, і саме тому народ є масово дезорієнтованим щодо ефективних алгоритмів розв’язаня суперечок щодо спільного неподільного майна. Ще б пак – то розкуркулювання та кримінальне покарання за спекуляцію, то халявна приватизація квартир та роздача земельних та майнових паїв, і все це – на пам’яті якихось двох-трьох-чотирьох поколінь! При цьому верховна влада в Україні повністю самоусунулась від належного врегулюваня цих питань, залишивши людей напризволяще, аби завдяки цьому грабувати їх, та ще й так спритно, що самі люди цього практично не помічають – вони розуміють, що “щось тут нечисто”, але що саме – усвідомити нездатні внаслідок браку освіти та неможливості осягнути абстрактні категорії (стосується 95% БУДЬ-ЯКОЇ популяції – від племені “мумба-юмба” до урбаністичних кварталів Нью-Йорку).
Тому обзивати людей “тупими” та “недалекими” лише через те, що абсолютна більшість з них об’єктивно нездатні швидко та без сторонньої допомогизасвоїти нові для себе правові паттерни – несправедливо, жорстоко, безглуздо та неперспективно. ЛЮДЕЙ ТРЕБА ВЧИТИ, причому попередні 20 років можна сміливо вважати в цьому відношенні згаяними дарма.
Отже, підсумуємо. Якщо ви щиро прагнете хоч чимось допомогти собі самому, своїм співгромадянам та країні в цілому, то найефективнішим на цьому шляху, що ви реально здатні зробити, і при цьому без надзусиль чи фінансових витрат – це підвищувати відсоток тих, хто в курсі, що:
– Їхні будинки належать не ЖЕКу, а їм самим на праві співвласності.
– Місцева влада існує для того, аби керувати спільним майном, яке належить кожному члену територіальної громади на засадах неподільної співвласності, а значить, вимагати оприлюднення переліку такого майна та звітів про керування ним – це найреальніша ПОЛІТИЧНА вимога.
– Без чіткого засвоєння перших двох пунктів та застосування їх на практиці БУДЬ-ЯКА верховна влада ЗАВЖДИ залишатиметься карго-культом, незалежно від персоналій.
Не будуйте піраміду з вершини! Почніть з фундаменту – поговоріть з сусідами! Тим більше, з огляду на прийняття Житлового кодексу, вам буде про що поговорити
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень