Минулої п’ятниці, 7 червня, завершився публічний, відкритий конкурс на посаду директора дрогобицького музею. Спеціально створена конкурсна комісія ретельно вивчила подані документи та заслухала програми розвитку музею, з трьох кандидатів вибрала того, чия програма була найзмістовніша, і обрала старого-нового директора п. Аллу Гладун. Двома іншими претендентами були добродії Левко Скоп, відомий художник-реставратор і працівник цього ж музею, та Олександр Максимов, директор магазину електроінструментів. Забігаючи наперед скажемо, що результат таємного голосування був таким: Гладун – 5 голосів, Скоп – 2 голоси, Максимов – 0.
А тепер дещо про те, що діялося навколо конкурсу поза кулісами і як проходило останнє засідання комісії, на якому й було обрано керівника музею “Дрогобиччина” – очима уважного спостерігача Богдана Гринчишина.
Оскільки у теперішнього директора музею п. А. Гладун невдовзі закінчується контракт, то відповідно до Закону України “Про культуру” був проведений публічний (з відеофіксацією) добір кандидатів на посаду керівника цього закладу культури. Цього вимагає стаття 21 (ст.21, ст.21-1, ст.21-2, ст.21-3, ст.21-4, ст.21-5) ЗУ “Про культуру”. У цих статтях дуже детально прописана процедура добору (конкурсу) кандидатів.
Увесь процес складався з 3-х засідань. Закон говорить, що конкурс проводить орган управління у сфері культури органу місцевого самоврядування – у нашому випадку відділ культури виконавчих органів Дрогобицької міськради. Тому на 1-му засіданні 23 травня відділ культури під керівництвом Олега Яводчака створив конкурсну комісію з 9-ти осіб, так як закон пише (ст.21-3, п.4): “… по три кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління” і (ст.21-3, п.8): “Членом конкурсної комісії не може бути особа, яка: … є членом трудового колективу закладу культури, на посаду керівника якого проводиться конкурс”. До складу комісії увійшли:
– від органу управління: Галина Клепач – заступник начальника відділу культури та мистецтв; Володимир Бараняк (УВАГА!) – член виконкому (за рекомендацію виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, лист від 20.05.2019 № 3-31/4093), керівник Дрогобицького відділення Ощадбанку; Іван Куць (УВАГА!) – депутат Дрогобицької міської ради (за рекомендацію виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, лист від 20.05.2019 № 3-31/4093). Депутат від Стебника, член фракції “Народний контроль”;
– від трудового колективу музею «Дрогобиччина»: Ігор Тацишин – юрисконсульт Львівської обласної організації профспілки працівників культури, кандидат юридичних наук, (м. Львів); Любов Рубан – голова Дрогобицької міської організації профспілки працівників культури; Андрій Левик – заввідділом заповідника “Стільське городище”, головний редактор журналу «Наша спадщина»(м. Львів) ;
– від громадських організацій у сфері культури відповідного функціонального спрямування: Леся Проник – ГО «Союз українок» Дрогобиччини, Оксана Рудавська – ГО «Об’єднання «Родовід», Марія Прим’як – ГО «Союз українок» Дрогобиччини.
Тут слід зауважити, у законі ніде не сказано, що до конкурсної комісії мають входити депутати або члени виконкому, тобто політики містечкового рівня. Кандидатів від громадських організацій визначали шляхом жеребкування. 13 ГО, які були допущені до жеребкування заявили 31 особу і сліпий жереб під відеозапис та оn-line трансляцію випав на 2-х “союзянок” Л. Процик і М. Прим’як та О. Рудавську з “Родоводу”. Це жеребкування відбувалося у присутності місцевого “міністра юстиції” Андрія Швацького, начальника відділу правового забезпечення (юрвідділу) ДМР, чиновника ратуші, який має велику довіру у мера. Усе відбулося згідно чинного законодавства України і тому ніхто не мав жодних зауважень упродовж 3-х днів щодо цього засідання, яке відбулося 23 травня.
Аж раптом 27 травня в Інтернеті активізувалася низка місцевих громадських організацій, які мають велику прихильність у дрогобицького керманича. І вони, ГО «Культурно-історичний фонд «МІФ», ГО «Збережімо спадщину», ГО «Український молодіжний прорив», ДГО «Геліос», ГО «Свій Захист», звертаються до Т. Кучми, щоб “з метою забезпечення дотримання законності, як основного принципу місцевого самоврядування” (який пафос! – Б.Г.) ЗУПИНИТИ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ на посаду директора музею.
Наступного дня, 28 травня, на засіданні виконавчого комітету ДМР приймається рішення №131 “Про призупинення проведення конкурсного добору на посаду директора музею “Дрогобиччина”. Цим рішенням створили “комісію для перевірки комісії”, тобто поставили під сумнів відбір кандидатів від ГО шляхом жеребкування.
30 травня на черговому засіданні сесії ДМР міський голова Т. Кучма прокоментував це рішення виконкому у своєму екзотично-брехливому стилі, мовляв, що він не вірить у “совпадєніє”, що з 30 громадських організацій жереб вибрав 2-х осіб з однієї ГО, маючи на увазі Процик та Прим’як з “Союзу українок”. Ну, НЕ МОЖЕ БУТИ ТАКОГО “СОВПАДЄНІЯ”! (двічі ЦЕ слово було вжито). А ще він дуже не хоче, щоб його звинуватили у тому, що він, Кучма, протягує (?) на посаду директора А. Гладун. (А те, що він “протягував” на цю посаду Л. Скопа, то це для нього мабуть нормально і почесно – Б.Г.).
Дане рішення про призупинення конкурсу є цілком ПРОТИЗАКОННИМ. Воно порушує п.7 ст. 21-3 ЗУ “Про культуру”, де сказано: “…Не допускається втручання в діяльність конкурсної комісії будь-яких органів влади”. Але для дрогобицького мера закон як дишло. “МИ (Я) ТУТ ВЛАДА. МИ ТУТ ВСТАНОВЛЮЄМО ЗАКОНИ”(!!). Так неодноразово він висловлювався перед різними людьми. Але проєкт цього рішення розробляв відділ правового забезпечення (начальник – А. Швацький) і завізував “правник” Швацький. А він, виявляється, є співзасновником ГО «Свій Захист», це одна із тих 5-х громадських організацій, які “обурювалися і вимагали” припинити конкурс. А в ролі головного юриста саме він був присутній та одобрив відбір кандидатів від ГО шляхом жеребкування, яке відбулося 23 травня. Тому в діях Швацького вбачаються порушення закону, професійна некомпетентність та конфлікт інтересів. Цього достатньо для негайного звільнення з посади. Керівниками чи співзасновниками 3-х інших ГО є Андрій та Олена Юркевичі – ГО «Збережімо спадщину», Олег Дукас – ГО «Український молодіжний прорив», Ігор Чава – ДГО «Геліос». Ці люди працюють, крутяться і “годуються” від Ратуші, але це конфлікт інтересів. Саме на таких ручних, залежних і “підгодованих” громадських активістів опирається у своїй діяльності Т.Кучма, а це різновид дрібного шахрайства і корупції.
Конкурс, тим часом, відбувався згідно діючого закону, не дивлячись на різні перешкоди, що виникали. Так, зокрема, двоє членів комісії від Кучми панове В. Бараняк та І. Куць від самого початку “вставляли палиці в колеса” конкурсній комісії, намагаючись торпедувати її роботу. В. Бараняк, наприклад, постійно згадував про статтю у Фейсбуці на офіційній сторінці музею, що з’явилася там на короткий час, в якій трудовий колектив музею негативно висловлювався про діяльність Лева Скопа. Бараняк був дуже стурбований (показово – Б.Г.) цим. Але чому ж тоді цей член комісії не обурювався тим, що на своїй персональній сторінці у Фейсбуці п. Л. Скоп постійно у своїх дописах використовує ненормативну лексику і матюки?? Хіба так личить працівнику закладу культури і знаному іконописцю? Саме тому багато людей відмовляються купувати у нього образки та іконки на дощечках, написаних Скопом.
Досвідчений львівський юрист і голова комісії п. Ігор Тацишин вміло обходив всілякі штучні заморочки і перешкоди та твердо керував проведенням конкурсу. Усі, хто був присутній на 2-х останніх засіданнях, належно оцінили те, що багато значить, коли голова комісії є досвідченим і незалежним від місцевої влади, коли він не реагує на жодні тиски, впливи та “побажання” місцевих владоможців і депутатів.
А такі намагання були. Коли конкурс добігав до кінця, із заключним та “вагомим” словом вийшов на сцену Народного дому депутат обласної ради п. Василь Масний з проханням врахувати клопотання за Левка Скопа від депутатів облради Масного, Нестора, Ковча і народного депутата Матківського (усі від “Народного контролю” – Б.Г.). На це голова конкурсної комісії І. Тацишин твердо і різко відреагував, мовляв, а до чого тут обласна рада і депутати, яке відношення вони мають до конкурсу і виступати тут ви можете як представник громадськості і не більше. (Просто супер! – Б.Г.).
Звичайно, що не обійшлося без коментарів знаного на Дрогобиччині культуролога і т.д. і т.п. Любомира Сікори, який вийшовши на сцену, заявив, що пані Алла не є його коліжанка, а представник влади, який не дає грошей на утримання музею, чим змушує його самотужки заробляти на екскурсіях, не має права дорікати керівнику, що не так ці гроші витрачаються, а про Левка Скопа висловився, що він “халтурщик, пияк, нероба і вигнали його з академії”. Це викликало неоднозначну реакцію залу – трудовий колектив, який переважно підтримує п. Аллу і добре знає п. Левка зааплодував, а група підтримки Л. Скопа, яка складалася в основному з 2-х десятків людей, які позиціонували себе з волонтерським рухом та учасниками АТО, незадоволено гуділа. Опісля у своєму виступі Скоп зі сцени відповів Сікорі, що той – “гімнюк, засранець і рагуль”. (“Яке їхало – таке й здибало”– Б.Г.).
Взагалі, треба сказати, що коли нема аргументів, то звучать запитання на кшталт: “А чому ви тут в робочий час, а не на робочому місці?”. Так запитували у працівників музею люди вільних професій, фрі-лансери і безробітні. Та вони ТУТ, бо трудовий колектив згідно Закону України “Про культуру” Є СУБ’ЄКТОМ конкурсу! Але що їм Закони України? Вони самі встановлюють свої закони, бо вони влада і коло влади, бо вони АТОвці і тому МАЮТЬ ПРАВО НА ВСЕ. Тому із залу звучав викрик: “А чому в конкурсній комісії немає представника АТО?”. Вони не задумуються над тим, а яке ж вони мають відношення до музейної справи, до культури взагалі? Вони ж ніколи не ходять до музею, за винятком лютневих днів, коли вшановується пам’ять Небесної Сотні, Дня добровольця і Дня захисника України (14 жовтня). Але це тема окремої розмови.
Автор теж під завершення конкурсного відбору відзначив, що п. Левко Скоп є харизматичною особою і фішкою музею та цілого міста, а також задав запитання Скопу, чи йому не соромно, що він став маріонеткою у брудній грі міської ради та міського голови, бо вся колотнеча навколо конкурсу затіяна в ратуші. Відповідь була: “Ні, не соромно…”.
Опісля відбулося таємне голосування. З 9-ти членів комісії присутніми були 8 осіб. За Гладун проголосувало 5 осіб, за Скопа – 2 особи, один бюлетень виявився недійсним, бо хтось із членів комісії проголосував за двох кандидатів. І коли під час оголошення голосів за А. Гладун якийсь гопник із залу вигукував “Ганьба! Ганьба!”, то стає зрозуміло, що ця зазомбована “ганьба” живе серед нас і створює такий негативно низький рівень культури для цілого міста.
Що показав конкурсний добір на посаду директора музею «Дрогобиччина»?
Алла Гладун, яка очолює цей музей 8 років, хоче надалі залишитися на цій посаді і це є природньо та зрозуміло. Ніхто не стверджує, що вона є геній музейної справи. Але упродовж свого керування музеєм п. Алла зуміла тихо витягнути цю установу з тої господарської ями, в якій опинився цей заклад 8-9 років тому. Тепер музей став справжнім осередком культури у нашому, на загал і на жаль, безкультурному місті. Чого тільки вартує порятунок церкви св. Юра від руйнації, внесення її до списку світової спадщини ЮНЕСКО та відтак виграний грант посольства США на її реставрацію. Він з неба не впав, його здобули у жорсткій конкурентній боротьбі. З цієї нагоди до Дрогобича приїжджав на початку вересня 2013 року американський посол Джеффрі Пайєтт для вручення цього гранту місту та музею.
Слід зауважити, що за ці 8 років не було ЖОДНОГО скандалу пов’язаного з музеєм, а це також важливо для нашого міста, яке прославилося своїми скандалами за попередньої і, особливо, за теперішньої влади. Дрогобичу по праву належить пальма першості на Львівщині у цій номінації! Тільки чомусь ніхто її не вручає нашому місту. А вона би стала ОКРАСОЮ кабінету міського голови.
А чи дійсно хотів стати директором інший чільний претендент на цю посаду Левко Скоп? Чи йому цю ідею нав’язали з ратуші? Чи він усвідомлює, яка це робота? Безсумнівно він є оригінальною і загально відомою особою в місті. ВІН Є ФАЙНИЙ ХЛОП і своєю харизмою притягує до себе багато молоді і не тільки. Він став популярним за останні 2-4 роки після того, як з Миколою Походжаєм і волонтерською групою “Дрогобич-SOS” два десятки разів їздив у зону АТО, де він роздавав українським воякам привезені зі собою і малював там релігійні образки та ікони, піднімав бойовий дух захисників України. Він привернув до себе увагу у Києві вищих чинів держави та відомих людей. І саме його популярність тепер використовує у своїх цілях керівництво Дрогобича. Тарас Кучма надав Скопу різні преференції і похвали, які п. Левкові, можливо, запаморочили голову. І саме, з “благословенням” мера він рушив на конкурс по здобуттю посади директора.
Але погодьтеся, що у віці 65 років розпочинати адміністративну та управлінську кар’єру може хіба божевільний або якийсь суперовий геній, а Левкові ці ознаки не властиві. Тому куратори з ратуші своєю затією дуже серйозно ПІДСТАВИЛИ І ВИСТАВИЛИ НА ПОСМІХОВИЩЕ шанованого і популярного митця Лева Скопа. Так, хоча б належним чином його підготували до конкурсу, бо читати з роздруківки цілу купу добрих намірів та декларацій і не вказати яким чином їх втілювати і здійснювати, то це не серйозно. Тому недарма підмітили, що член комісії від влади В. Бараняк, який (разом з І. Куцем) так “тягнув” за Скопом, коли почув презентацію його програми, то аж дар мови втратив. Громадська підтримка специфічної публіки, яка далека від культури і музейництва разом з епатажно-скандальною спробою Левка Скопа обійняти посаду директора такого великого музею та закулісні дії мерії – усе це робилося ПО ХАЙПУ, ПО ПРИКОЛУ. Зрештою, так у них все робиться…
Богдан Гринчишин
P.S. За даними офіційного сайту Дрогобицької міської ради, контракт між органом управління у сфері культури (в особі Олега Яводчака) та Аллою Гладун підписано 11 червня 2019 р.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень