Закінчується жовтень і наближається день 1 листопада. В Католицькій Церкві це День Всіх Святих, свято радісне і світле. Натомість 2 листопада відзначається День померлих.
В католицьких країнах Європи і світу в ці дні вірні вшановують людей, котрі жили та померли в ореолі святості. Люди відвідують могили своїх рідних та близьких, запалюють лампадки, моляться.
Проте зараз у світі, і, на жаль, в Україні також замість згадки про День Всіх Святих щораз частіше звучить термін «Хелловін». Можна навіть почути чи прочитати, що представники влади (!) для дітей (!) організовують святкування Хелловіну (!), інколи в розважальних центрах, котрі мають репутацію розсадника розпусти.
Атрибути Хелловіну – гарбузи і переодягання в привидів, зомбі чи мерців – популяризуються, а комерційна вигода зробила зі свята згадки про померлих родичів якусь жахливу пародію. Зрештою, чи не є так само зі святом св. Валентина, св. Миколая, Різдвом та Великоднем, коли втрачається істинна суть свята, а подається щось зовсім інше, часто протилежне? Замість любові – розпуста, замість уваги – змагання в тому, хто отримає дорожчий подарунок, замість урочистої Служби Божої – обжерство і п’янство.
Які загрози несе популяризація Хелловіну? На це запитання відповідає отець Петро Вишневський CSsR зі Згромадження Редемптористів (Congregatio Sanctissimo Redemptoris – Чин Найсвятішого Ізбавителя), настоятель римо-католицької парафії Внебовзяття Найсвятішої Діви Марії у м. Трускавці.
– Отче Петре, розкажіть, будь ласка, про День Всіх Святих.
– Католицька Церква пам’ятає та 1 листопада урочисто згадує відомих та анонімних, колишніх та сучасних святих. Свято всіх святих є одним із найрадісніших днів для християн.
Протягом року майже кожного дня є пам’ять про одного або кількох святих, відомих по імені. Однак їх кількість значно більша. Багато людей прийшли до святості в цілковитій прихованості. Поряд з нами теж є люди, котрі живуть праведним життям і про яких кажуть «це дійсно свята людина!». Інше діло, що ми не завжди їх зауважуємо через їхню скромність, лагідність, доброту, небажання виставляти себе на похвалу.
Тож День Всіх Святих – це день, коли згадуємо і відомих, і незнаних святих. Культ святих збільшує честь Бога. Ми шануємо святих заради Бога, якого вони “представляють”. Отже, ми поклоняємось не святим як таким, а поклоняємось Богові, Єдиному в Святій Трійці.
Незважаючи на поширений стереотип, День Всіх Святих – це не день мертвих, а нагадування всім вірним про заклик до святості. Адже кожен з нас покликаний до святості.
А вже наступного дня, 2 листопада, згадують усіх вірних померлих. В Католицькій Церкві це день молитви за тих, хто в чистилищі готується до небесної слави.
День всіх святих, безумовно, відрізняється від Задушного Дня (спогади про всіх вірних мертвих) 2 листопада. Однак разом ці два дні нагадують нам правду про спільноту Церкви, котра включає святих на небі, покутників в чистилищі та живущих на землі. Серед цих трьох станів Церкви відбувається постійний обмін духовними благами через молитву, пам’ять чи жертву. У цьому спілкуванні (причасті) виражається причастя святих.
– Коли почали відзначати це свято?
– Пам’ять усіх святих має своє джерело в згадці про мучеників. У річницю смерті, яка для християн є днем народження для небес, на могилах мучеників служили Євхаристію та читали описи мученицької смерті. Пам’ять про тих, хто кров’ю підтвердив свою віру, ретельно зберігалася в перших християнських громадах. Кожна з місцевих громад мала список своїх мучеників, які самим фактом мучеництва стали близькими до Христа, через що їхнє заступництво набуло особливої сили.
Поступово до цих списків додавались імена не лише мучеників, але й інших людей з особливою святістю. Першим святим із групи мучеників був єпископ Мартин Турський, який помер у 397 році. Отже, свято Всіх Святих походить від згадування мучеників, які віддали своє життя за віру в Христа, і про яких не згадували ні в місцевих мартирологіях, ні під час Святої Меси.
Початки свята сягають IV століття. В Антіохії вшановували пам’ять багатьох безіменних мучеників, про яких згадували в неділю після П’ятидесятниці. У 731 р. Папа Григорій III переніс церемонію з 13 травня на 1 листопада. Нагадую, що це сталося ще тоді, коли Церква ще не була розділена на Західну та Східну, тобто задовго до поділу 1054 року.
– Перенесення Дня Всіх Святих з 13 травня на 1 листопада – один з багатьох випадків, коли Церква, намагаючись викоренити язичництво, пропонувала альтернативу. В Україні це добре видно на прикладах Різдва Христового (язичницька Коляда), Різдва св. Івана Хрестителя (язичницьке Купала), П`ятидесятниці (Зелені Свята), св. Петра і Павла (свято пастухів), св. Йосифа (весняне рівнодення) та інших. То чому ж християни не можуть святкувати Хелловін?
– Отці Церкви, які часто бачили язичницькі звичаї, намагалися надати цим святам християнський вимір. Звичаї, прийняті християнством, сприяли усуненню окультних, язичницьких чи навіть ідолопоклонних посилань. В їх центрі – Христос або святі. Зовсім інша ситуація з Хелловіном, де символіка для широкої публіки ще дуже чітка та розбірлива. Традиція Хелловіна була прийнята з магічних та сатанинських культів. Коріння Хелловіна сягає кельтського язичницького свята Самайн. За даними Британської енциклопедії, його відзначали в день 1 листопада. Вважалося, що тоді розпочнеться новий рік та зимовий сезон. У той темний час, сповнений страху і тремтіння, язичники прагнули заспокоїти примхливих божеств.
Хелловін додатково спонукає вас зосередитись і розважити себе тим, що погане, брудне, несправедливе, темне, потворне, огидне, відразливе, небезпечне. Хелловін як язичницьке свято явно суперечить духу християнства. Фактично це форма відродження неопаганства.
Через постійну пропаганду окультизму та магії в засобах масової інформації, у шкільному середовищі та місцевих громадах варто мати хоча б часткові знання про шкідливість цього «свята», щоб мати змогу знати, як реагувати на заклики «святкувати Хелловін».
Зараз Хелловін – це частина американської поп-культури. В американській традиції «свято» виглядає невинно і, здається, лише задовольняє потребу таємничості, яку підтримують, серед інших, одягання як відьма, вампір, привид чи диявол. Слід пам’ятати, що всі ці персонажі європейської традиції пов’язані з Сатаною.
Провідним елементом, дуже сильно асоційованим з Хелловіном, є порожній гарбуз, який символізує душі, що блукають. Образи, пов’язані з Хелловіном, найчастіше зображують теми смерті, зла, окультизму та міфічних монстрів. Традиційними кольорами цього «свята» є чорний і помаранчевий.
ЗМІ та бізнес, який отримує значні прибутки від «нового» свята, намагаються представити Хелловін як невинні розваги, кумедні костюми та реквізити, як спосіб гарно провести час.
Але насправді є ще ряд важливих моментів, на які я хочу звернути увагу.
По-перше, Хелловін – це пропагування культури смерті, спрямування дітей на магію та маргіналізацію християнських духовних цінностей. Також це баналізація смерті, ран, крові, пов’язана з неповагою до трупів, скелетів, кісток, черепів та людських решток.
Хіба може християнин ставити під сумнів вічне життя, кінцеві речі: остаточний суд, небо чи пекло? Хіба в християнській чи українській традиції показувати кладовище не як місце вічного спочинку, а як місце забав?
По-друге, в Хелловіні нема й краплинки християнської віри, адже на це «свято» немає місця для воскресіння, спокути, Бога, Ісуса, ангелів, святих. Ми віримо в Ісуса Христа чи в гарбуза, зомбі та чорних котів? Якщо ми хочемо називатися християнами, а не «зомбіманами», «привидопоклонниками» чи «свідками гарбуза», то мусимо визначитися з ким ми – з Богом чи Його вічним супротивником.
Наступне, що непокоїть у цьому нібито «невинному» «святі» – це пропаганда забобонів: відьми, феї, ворожіння, гороскопи, привиди, вампіри, зомбі, кажани, демони, сови, гобліни, чорні коти, різне неподобство. Скажімо правду самим собі – це те, що потрібно нам і нашим дітям? Хіба в Україні і в Церкві немає свят, що нам потрібне давнє окультне свято кельтських язичників?
Провадити дітей, підлітків та дорослих до дозволу окультних практик, навіть під приводом веселощів, слід вважати несумісними з навчанням Церкви. Зрештою, так звана «Біблія Сатани» чітко говорить про те, що Хелловін (ніч з 31 жовтня на 1 листопада) є одним з трьох найбільших сатанинських свят (поряд з Вальпургієвою ніччю на 1 травня та … днем народження засновника культу. Тому Католицька Церква порівнює Хелловін з культом сатани.
Екзорцисти підкреслюють, що викликати привидів може бути небезпечно, навіть якщо це робиться у формі розваги. Школи та батьки, настільки часто толерантні та навіть пропагуючі Хелловін, повинні пам’ятати про це.
У Святому Письмі сказано: «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! Стережіться лихого в усякому вигляді! А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!» (1 до Солунян 5:21-23).
Діяльність, яка проводиться під час Хелловіна, прямо заборонена в біблійній Книзі Второзаконня (П`ятикнижжя Мойсеєве): «Як прийдеш у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, не вчися наслідувати гидоту тих народів. Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою. Ти мусиш бути бездоганний перед Господом, Богом твоїм. Бо народи, яких ти маєш прогнати, слухаються чарівників і ворожбитів, тобі ж Господь, Бог твій, не дозволяє так чинити» (Втор. 18:9-14). Тож бачимо, що відзначення Хелловіна – це гидота, яка тягне за собою Боже покарання.
У свою чергу Катехизм Католицької Церкви підкреслює: «Усяке вдавання до чаклунства або чародійства, за допомогою яких намагаються заволодіти окультними силами, щоб поставити їх собі на службу й отримати надприродну владу над ближнім, – навіть щоб цим забезпечити його здоров’я, – вступає у важку суперечність із чеснотою релігійності. Ці практики засуджуються ще більше, коли вони супроводжуються наміром зашкодити іншому або коли йдеться про втручання демонів. Носіння амулетів також заслуговує осуду. Спіритизм часто містить у собі ворожбитські або чаклунські практики. Тому Церква нагадує вірним остерігатися їх. Звернення до медицини, названої народною, не узаконює ні викликання злих сил, ні використання легковірності іншої людини» (Катехизм Католицької Церкви, п. 2117).
– Дякую за роз`яснення. Сподіваюся, що люди задумаються над цим і не пропагуватимуть в Україні одне з найбільших сатанинських «свят» – Хелловін.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень