Зміна власників ТзОВ «Трускавецькі лікувальні води» стала хорошим приводом розпочати передвиборчу кампанію у Трускавці. Руки чесалися, ноги просилися в танець, гарячі голови думали як би то розпочати словесну бійню. Але галицьким типу інтеліґентам ніяк не приставало політикувати в час Різдвяних свят, коли народ об`їдається шинками, ковбасами й сальцесонами. Не пасувало то робити й коли ксьондз ходив зі святою водою. Не пасувало виходити в люди й під час сильних вітрів, аби часом не здуло чи голову не продуло.
А тут прийшла нагода, та ще й яка! Монополіст з видобутку трускавецьких лікувальних вод (а якщо точніше, то мова йде майже виключно про «Нафтусю») продав створене ним дітище ТОВ «ТЛВ». Бізнес є бізнес, і власник має право продавати те, що його. Особливо коли заручини з міською радою відбулися лише де-юре, але не де-факто. Бо відданиця з посагом гідромінеральної бази чекала на упадання та вливання (інвестиції), а отримувала лише обіцянки, натяки та дуже туманні перспективи самій собі давати ради з проблемами. Тож не дивно, що як лише трафився купець-молодець (а в нашім випадку аж чотири купці – «фізичні особи»), то ПрАТ з радістю продав те, що й хотів продати.
І тут заворушилися всі. З далеких курортів В`єтнаму та Китаю, зі стоянок таксі та ініціативних груп у генделиках, з фейсбук-акаунтів ботів та з сусідніх міст і містечок почали сипатися охкання-ахкання, поради і нарікання, почали цитуватися Сивілли, Кассандри і всі підписувані досі угоди з ПрАТом. А тих угод було чимало, адже кожен голова їх підписував, і ніколи вони не виконувалися.
Звернення з роз`ясненнями почали сипати на голови трускавчан і ТОВ «ТЛВ», і ПрАТ «Трускавецькурорт», і такі відомі політики міста як Лев Грицак, Руслан Крамар, Роман Бучкович, Юрій Яворський та Ольга Куц. Кожен з них намагався пояснити чому продаж ТОВ «ТЛВ» є добро чи зло, і чому в цій бізнесовій оборудці винен міський голова.
Дозволю і собі вставити 5 копійок у цей дзенькіт монет. І поки моя монетка крутиться, не знаючи випасти на тризуб чи на цифру, попробуємо чітко визначити що сталося, хто винен і чи треба щось робити.
Що сталося? ТОВ «ТЛВ» змінило власника. Буденна найзвичайнісінька річ. Санаторії змінюють власників, підприємства продаються, і це нормальний порядок речей. Колись комунальний водоканал став ТОВ і здобув інвестора «Альфу Плюс». Колись автостанція була продана і перетворилася на «АТБ». Колись совєтська влада відібрала вілли в українців, поляків та євреїв, і теж було багато гамору.
Нові власники купили «ТЛВ» не для збитків для себе, а для прибутків. Тому й розіслали листи всім, хто купував у «ТЛВ» мінводи, тому, можливо, і запровадять платний відпуск «Нафтусі» в бюветі. Роблять вони це не мамляючи і не панькаючись, як ПрАТ «Трускавецькурорт», якому чомусь завжди бракувало мужності і твердості. Їхні перші кроки – це шокова терапія для Трускавця, і нові правила гри. Гри чіткої і за правилами. Або плати й бери, або вимітайся. Тобто, шукай іншого постачальника мінвод, благо що він є, і можливо й відкриє новий бювет неподалік центрального.
Хто винен? У всьому в Трускавці завжди винен мер (незалежно від прізвища). Хто головою, той і винен. Це, звичайно, жарт. А якщо серйозно, то хто може бути винним у тому, що ПрАТ захотів продати свою власність і зробив це? ПрАТ? Це його право продавати. ТОВ «ТЛВ»? А в них нема жодного голосу, це не суб’єкт відносин, а об’єкт. Влада міста? Як голова чи депутати можуть заборонити комусь здійснювати комерційну діяльність?
Пікантність ситуації полягає в тому, що спочатку ПрАТ пропонував владі міста співпрацювати. Ввійти в ТОВ «ТЛВ», інвестувати у спільне підприємство, навіть передав ряд об’єктів, надкаптажних споруд тощо. Але знайшлися люди, які всіляко протидіяли цьому. Всіляко зволікали, відкладали, творили комісії та безкінечні приводи не поспішати, дописували нові й нові умови, закликали не вірити ПрАТу, судитися, забрати силоміць чи через суд приватну власність. А ще ламали турнікети, блокували роботу сесій, писали звернення та записували відео, застерігали голову і трускавчан, словом, бавилися у містечкову політику, намагаючись здобути для себе та своїх політичних сил та ГО балів. А треба було бути конкретними. Якщо дівчина розставляє ноги, треба пхати, а не співати їй дифірамби чи бігти за комп’ютер писати сонети. Але тим, хто хотів пхати, «порадники» не давали це робити.
Дівчина чекала-чекала та й віддалася іншому. А горлопани, які не пхали, а верещали, тепер верещать в другий бік. Правда, фальшиво. Тепер вони нарікають, що дівчина не стала їхньою, а мала би. Але є правило шансу – якщо він є, то хапайся за нього. І якщо вся ця історія з продажем ТОВ «ТЛВ» буде погано пахнути, то винним буде не міський голова. Винними будуть ті, хто всіляко протидіяв союзу влади та ПрАТу, хто протидіяв спільному підприємству та входженню міста в ТОВ «ТЛВ».
Що робити? Після битви руками не махають. Смішними видаються рекомендації Руслана Крамара відправити мера у відставку за кілька місяців до виборів і ставити якісь ультиматуми новим власникам ТОВ «ТЛВ». Монополіст завжди правий, а якщо він зловживає своїм монопольним становищем, то для того є АМКУ.
Пропозиції Юрія Яворського розглянути це питання на сесії теж далекі від конкретики. Розгляд на сесії – це чергова говорильня, тобто нагода для передвиборчого піару. Піаритися на цій темі не буде хіба що лінивий.
Але політики забувають, що простим трускавчанам переважно все одно хто власник того чи іншого санаторію, хто власник ПрАТу чи ТОВ «ТЛВ», хто в них депутат на окрузі чи хто правий у дурній суперечці. Бо набагато ближче до тіла своя сорочка, ніж чужий плащ. Розмір зарплати, акуратний під`їзд, забрукований тротуарчик біля ОСББ та хороше самопочуття важливіші для пересічного обивателя, ніж прізвище власника якогось ТОВ (яка різниця Якубенко чи Карапетян) чи суперечки яка «Нафтуся» краща – з балки чи помірецька.
Що реально треба робити? Просто зібратися за зачиненими дверима. Без журналістів, без вічно стурбованих «активістів», без далеких від теми людей. Зібратися представникам: 1) ПРАТ, ТОВ «ТЛВ» та нових власників «ТЛВ», 2) влади міста, в тому числі і голові, і депутатам з різних фракцій, 3) керівникам санаторно-курортних закладів. І на цьому таємному зібранні кожен має донести свою позицію, послухати та почути позицію іншого та виробити першопочаткове спільне компромісне рішення, яке буде відшліфоване в ході подальших консультацій. Зібратися і поговорити наживо, а не на Фейсбуках і моновідео. І побачити у ближньому не ворога, не опонента, не супротивника, а друга та партнера. Відкинути дурні амбіції та власні наполеонівські плани і спільно попрацювати на благо Трускавця. І до, і після жовтня все одно буде лише один мер, і лише один власник гідромінеральної бази
Комунікація без образ та з націленням на порозуміння. Такий варіант підходить цивілізованим людям та організаціям. Чи підійде такий варіант для Трускавця, та ще й в рік виборів?
Володимир
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень