«Трускавецький вісник» оперативно та об’єктивно висвітлює події нашого міста-курорту та регіону, проте в нашому Інтернет-виданні небагато інформації про те, що ж відбувається на загальноукраїнському рівні. А тим часом у Києві вже майже місяць триває протистояння і невідомо, чим воно завершиться.
Довідатися про все з перших вуст маємо можливість від безпосереднього учасника акції протесту в Києві, воїна АТО, громадського діяча, трускавчанина Вадима Печнікова. Розмова відбувається сьогодні, 10 листопада.
– Пане Вадиме, Ви щойно повернулися з Києва. Що ж там відбувається?
– З Києва я приїхав сьогодні вранці, а за два дні повертаюся туди знову. Це вже пішов четвертий тиждень (з 17 жовтня), як мирні протестувальники організували там два табори. Ці табори стоять неподалік: військовий табір, який організував Рух «Визволення», розташований прямо на вулиці Грушевського, на проїжджій частині, а в частині Маріїнського парку поближче до площі Конституції знаходиться цивільний табір.
В нашому таборі 20 наметів, в кожному наметі приблизно 20 людей, тобто чисельність – це дві бойові роти. В цивільному таборі біля 30 наметів. На кожному наметі написане місто, звідки люди приїхали – в принципі, представлена вся Україна. На жаль, знайшов тільки один намет, на якому написано «Львів. Борислав. Турка». Я сфотографував це, виставив фотографію в Фейсбук і написав: «Мери і депутати міських рад Трускавця, Дрогобича і Стебника, чого ви сидите в кущах?».
Вимоги протестувальників були оголошені десь два місяці тому – щодо прийняття обов’язкових трьох законів, які допоможуть мирними методами усунути олігархат від влади. Це: 1) закон про нову виборчу систему, 2) закон про створення антикорупційного суду, 3) закон про зняття депутатської недоторканності. А 18 чи 19 жовтня до цих вимог було додано ще одну – прийняття закону про імпічмент.
Скажу ще, що гаряча фаза мирного мітингу пройшла, намагалися нас розігнати, штурмували 17 і 18 жовтня, було кілька таких навал зі сторони «Кордоберкута» чи то «Беркутокорда». Поліція реально намагалася прорвати наш кордон.
Рух «Визволення» – це всі колишні демобілізовані вояки, які пройшли кривавий фронт, так що ми ставали шеренгами, як у фільмі про вікінгів, і видавлювали спецпризначенців назад за периметр, який вони вибудували із залізних щитів.
Ось так на 58-му році життя я надихався газом, і в очі газу нахапався, але, слава Богу, тут же воду піднесли, і ми тих кілька штурмів відбили. Це я розповідаю про свій пост, де я чергував.
На другому пості теж був серйозний напад, причому десь 6-7 наших хлопців спецпризначенці вирвали, тут же привезли їх у Печерський райвідділ, щоправда, через годину їх випустили. Але в одного все-таки куртка пропала, а наша славна нова поліція сказала, що її (куртки) й не було.
Зараз триває мирна фаза, ми самі себе і мирних цивільних людей охороняємо, контролюємо, щоб не зайшли провокатори, наркомани чи п’янички.
На днях була провокація – якраз я стояв на посту, під вечір, десь година 11-12 під`їхало дві машини з поліцейськими патрульними. Я вийшов за периметр – що таке? От, мовляв, в Маріїнському парку щойно жінку намагались зґвалтувати і відібрали мобільний телефон. Я кажу – так от, дзвоните по телефону і відразу визначаєте, де ж цей так званий ґвалтівник. «А ґвалтівник побіг у сторону вашого табору і тут у вас заховався», – кажуть. «Які прикмети?» «Форма «Дубочок» (стара українська форма), неголений, років 30-35, чорнявий…».
Я викликав нашого старшого – грузин Вано, воював у батальйоні «Донбас», влада його намагається депортувати. Він впустив поліцейських і цю, так би мовити, постраждалу жінку – така світленька, років 30-35. Ніяких слідів насильства ні на одязі, ні обличчі типу розмазаного макіяжу не було. Вони походили по наметах, пошукали і пішли з Богом.
Наступного дня вони по соцмережах і по ЗМІ про цей випадок з так званими ґвалтівниками розказали, а день тому якийсь блогер по-новому погнав цю хвилю, пишучи про зграю ґвалтівників, алкашів та наркоманів, які «розхитують човен».
Але що цікаво, так це те, що через день після цього випадку буцімто «зґвалтування» цю жіночку у формі майора поліції побачили біля готелю «Київ». Коли хлопці спитали: «А що ж так виходить?», то ця жіночка просто втекла.
Тобто, влада намагається нас оббрехати, звести нанівець наш імідж патріотів, ветеранів війни, які прийшли спитати у влади, що ж вона ці три роки робила крім того, що займалася баришництвом, своїм бізнесом, торгівлею з так званим ОРДЛО, торгівлею з Росією і набиванням своїх кишень.
– Ви зазначили, що першою вимогою протестувальників є нове виборче законодавство. Яким, на Вашу думку, воно має бути, щоб люди більш не обирали таких бариг?
– Це одна із складових частин. Одним з кроків до нашої перемоги є прийняття в першому читанні варіанту закону, який подав не президент, а Левченко. Треба нагадати, що перед тим для стимуляції процесу наші хлопці розпочали блокування рошеновського логістичного центру в Ягодині неподалік російського кордону. Мені як свідомій людині і як економісту зрозуміло, що там якраз формувалися торгові партії для поставки продукції «Рошен» в Росію.
Так от, цей закон в першому читанні прийнято і тепер головне, щоб до другого читання його не спотворили. В тому законі вже прозвучало про ліквідацію мажоритарки, тобто гречкосії вже не пройдуть. Бо саме мажоритарка і дала можливість президенту Порошенку сформувати другу по чисельності фракцію. А «Народному фронту» першу по чисельності, тому що вони майже всіх мажоритарників скупили на корні, і ті голосують так, як вважають за доцільне президент і лідер «Народного фронту».
– Ви зазначили, що в Києві нема наметів з написами «Трускавець», «Дрогобич», «Стебник», та й бачите самі, що в нас у Трускавці нема великої зацікавленості теперішніми подіями в Києві, а є апатія та пасивність. Чому?
– Це якраз підсумок тих зусиль, що влада три роки робила – тобто, виховання в людей великої зневіри. Після Революції Гідності до влади прийшли не представники народу, а прийшла сцена Майдану. І хоча Порошенко на сцені не світився, та він засвітився в інших козирних моментах, зокрема на бульдозері. Я впевнений, що це востаннє народ «розвели як кошенят», як казав риг Чечетов.
Так, трошки є розпач, що Трускавець апатичний, байдужий і зневірився у всьому, але в будь-якому випадку – якщо треба змінити владу, яка перейшла всі межі моралі та людяності, то хоч сто раз! Бо йде війна, а її так не називають, торгують з Росією, Порошенко зайшов вже в бізнес Ахметова, Ахметов став у нього найліпшим другом, а народу що?
От, для прикладу, ви спіймали за руку на гарячому якогось злодія. І цього злодія треба виганяти, а не казати: «От, ми вже до того ловили злодія, перед цим ловили, проганяли його сто разів, щоб він не грабував…». Так значить сто перший раз треба гнати!
А інакше куди ж далі рухатися? Як казав наш Провідник нації, «якщо між хлібом і волею ти обираєш хліб, то залишаєшся і без хліба, і без волі». На жаль, знаючи це, прості люди часто обирають саме хліб, а не волю.
Але це пройде. Ми багато займаємося просвітницькою роботою. Незважаючи на інформаційну блокаду, є соціальні мережі, місцеві засоби масової інформації. У нас там крім центральних каналів часто бувають київські ЗМІ – Києва, Київської області. На Фейсбуку є прямі трансляції, які люди можуть побачити, зрозуміти, що відбувається, і надихнутися.
А взагалі найкраще самому приїхати на день-два й подивитися на власні очі, що ж відбувається. Переночувати та зігрітися в наметах є можливість, погодувати теж. Приїдьте, подивіться і повертайтеся зі своїми враженнями. Найголовніше, щоб апатія та зневіра вами далі не керувала.
Треба бути оптимістом, інакше ми впадемо ще нижче. Ми й так найбідніша країна Європи, а так станемо найбіднішою країною світу…
Мені 58 років, моя дитина – французька піддана, живе і працює в Канаді, тобто, в мене все добре, але я просто не хочу, щоб моя країна була в такому стані. Бо це дорога в нікуди. Просто знищується народ…
– Пане Вадиме, як Ви прогнозуєте – чим закінчиться це протистояння у Києві? Адже 50 наметів – це небагато, навіть нема тисячі людей. Це ж жменька проти тої сили, яку влада мобілізує проти вас, а ще ж влада застосовує цькування, дискредитацію. Тож чим це закінчиться?
– Я оптиміст. В цьому мене переконує досвід блокади торгівлі з терористами, коли 400-500 небайдужих ветеранів війни за незалежність і небайдужість волонтерів і громадян, які на восьми редутах та автошляхах і залізничних коліях змогли дійсно зупинити провезення товарів – як від них, так і до них, в крупних партіях. Це зробило 400-500 людей. Причому постійного складу було до 200 людей, просто вони мінялися.
Це нам показує, що навіть п’ятсот – тисяча людей, але активних, які поставили редут на Грушевського, під Верховною Радою, можуть зробити дуже багато. Причому постійно приходять кияни, приходять люди, які приїхали в Київ, беруть наші матеріали, слухають виступи наших побратимів.
Ленін казав: «Ідеї тоді стають силою, коли оволодівають масами», тут з ним можна погодитися. Я думаю, що треба максимум півроку, а ми півроку вистоїмо, нема питань.
Приїжджають щораз свіжі демобілізовані фронтовики, записуються в наш мобілізаційний фонд, записуються в Українську Добровольчу Армію «Визволення». У нас вже є сили, які оберігають спокій на Печерській Січі, вміють охороняти цивільний табір, підтримувати там порядок. І вже є сили, які продовжать в регіонах блокувати бізнеси головнокомандувача і президента і таким чином спонукати його менше займатися своїми шкурними кишеньковими інтересами, а займатися державними інтересами, щоб стати справжнім президентом і справжнім головнокомандувачем.
Інакше ми доб’ємося мінімум прийняття оцих чотирьох законів, і, повірте мені, процес імпічменту тут же почнеться.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень