Із проблемою безпритульних тварин у Трускавці я стикнувся ще в 2008 році, працюючи керівником громадської приймальні однієї з політичних сил. Тоді одна зоозахисниця повідомила про те, що в КП є гицель із сусіднього з Трускавцем села. Так я познайомився з пані Лідою, котра була волонтером вже вісім років тому і на підгодівлю собак, їхнє утримання, захист та визволення з рук «відловлювачів» витрачала не міські, не державні, а ВЛАСНІ, потом і кров`ю зароблені кошти.
В 2008-2010 роках тему безпритульних собак нещадно експлуатувала одна містечкова газета. За допомогою програми фотошоп та створення фотоколажів формувалася картинка, що у Трускавці собак стріляють направо-наліво. Поодинокі випадки подавалися як масове явище. Команда отримала «фас» будь-що здобути владу для «сваєво парня». Здобула…
2011-2015 роки стали жахіттям для зоозахисників Трускавця. Мало того, що собак відстрілювали, отруювали, забирали навіть прямо з подвір`їв приватних садиб (і тепер вже дійсно масово, в величезних масштабах), так почалося цькування самих зоозахисників. Брехливі очорнювання на проводовому радіо і в підконтрольних тодішній владі міста газетах доповнювалися створенням проблем на роботі. В публічних виступах екс-мер сипав «жартами», як зоозахисниця забирала собак зі Львова і мазала їх зеленкою. Смішно було лише підлабузникам – як і тоді, коли потребуючу допомоги жіночку відправляли під церкву просити милостиню.
Пані Ліда була однією з тих небагатьох, які не опускали рук. Вона влаштовувала скандали через непрозорі дії львівської фірми і врешті-решт спільно з львівськими зоозахисниками (паном Юрієм та іншими) домоглася, що на цій фірмі змінилося керівництво. Телефон пані Ліди знали всі журналісти міста, регіону, області і України, яких цікавила тема зоозахисту.
Пані Ліда прилаштовувала цуциків та кішок, інколи навіть калік, як це було з собакою Пепою зі зламаним хребтом, якій київські зоозахисники знайшли нових господарів у Німеччині. Зоозахисниця фіксувала кожен факт вбивства чи отруєння собак, чим «замахала» прокуратуру, а в міліції аж зубами скрипіли, бо заяви поступали кожного тижня. Це свідчить про масштаби проблеми із бродячими тваринами, які були в Трускавці в 2011-2015 роках.
Нарешті закінчилася чорна смуга в історії Трускавця. Не лише для людей, але і для тварин. Сказати, що собак ніхто не отруює і не вбиває було б неправдою. Серед жителів міста є такі, що вважають безпритульних тварин ворогами, загрозою, заразою і роблять все, щоб їх не стало.
Нова влада Трускавця з перших днів почала вирішувати проблему. Як не дивно, та ті, що займалися зоозахистом у місті-курорті протягом багатьох років, виявилися в стороні. Можливо, не наполягали, можливо, з певною долею скептицизму поставилися до програми стерилізації і новоствореного товариства захисту тварин, в якому не знайшлося місця для «давніх» зоозахисників.
І влада, і опозиція, і місцеві ЗМІ почали всіляко рекламувати нове товариство захисту тварин, ми ж утримувалися. Перевірка часом показала хто є справжнім зоозахисником. Не минуло й 9 місяців від початку діяльності цього нового зоозахисного товариства, як вже почалися плачі-нарікання. Звісно, волонтерство, та ще й у специфічній справі зоозахисту – не мед. Але, як кажуть, побрався бути грибом – лізь у кошик. Не твоє – не берися.
В перший день серпня новостворена зоозахисна організація в мережі Фейсбук розмістила пост, який за своєю формою є відкритим листом. Нижче подаємо витяги з нього, щоб читачі самі зрозуміли, про що йдеться:
«Шановні мешканці міста Трускавець, доводимо Вас до відома, як ми не стараємось вирішити проблему з чисельністю безпритульних тварин, у нас все просувається дуже і дуже повільно. Всі наші намагання, прагнення та зусилля ідуть нанівець. Наша влада вкотре красиво все обіцяє, водить за носа, а до логічного завершення нічого не доводить.
Знову ведемо мову про КП. Договір лежить в шухлядах владних кабінетів і припадає пилюкою. Діло залишилось невелике – лише підписати та проплатити – це робиться уже протягом місяця (чи ручка важка, неможливо втримати в руках, чи паста скінчилася, бідні не мають, за що купити?!). Та тепер наші керівні мужі пішли у відпустку – перетрудилися!!!, спеціально тягнуть час.
До нас звернулись працівники пансіонату з просьбою, щоб ми їм допомогли прилаштувати цуценят та простерилізувати 5 дорослих (підкинутих) собак. Собаки – неагресивні, але до рук не йдуть, їх потрібно відловлювати пневморушницею. А отже, це проблема міста. Керівник даного пансіонату звернувся до заступника голови міста, який йому без всякого докору сумління запропонував номер телефону КП та сказав робити це все за власний кошт. Тобто, ми місто-курорт хочемо порядок і робимо все за кошти підприємств, а наше керівництво буде гарно звітувати за пророблену роботу “чужими руками”.
Висновки робіть самі, але пам’ятайте перш ніж дзвонити нам по телефонах, щось вимагати –цуцики бігають, собаки бігають табунами – хворіють, де 100 000 грн., які Вам дали??? Ці питання не до нас!!! Шановна громадо, може вистарчить жити летаргічним сном, вперед в міську раду і всі питання вирішуйте там!!! Це проблема міста і велика проблема, а не двох-трьох волонтерів (ще й жінок), на плечі яких можна звалити все».
Так, цей лист – крик душі новоспечених волонтерів. Та поряд з окремими справедливими зауваженнями вчувається поганий присмак. Гроші, гроші, гроші. Треба, щоб хтось щось підписав і щоб ПРОПЛАТИЛИ – отоді буде гаразд. А зараз від нас відчепіться, ми жінки і на наші плечі нічого не звалюйте.
В цій статті не знайдете жодного прізвища, жодної назви організації чи установи. Цього не потрібно. Середовище зоозахисників Трускавця ніколи не було єдиним, ба, гірше того, воно найчастіше розсварене з різних причин (особисті амбіції, особиста неприязнь одне до одного, підозри, намагання перебільшити свої заслуги та применшити заслуги інших тощо). Зараз є так само. При всьому своєму бажанні влада міста не може понадіятися виключно на зоозахисників, що вони зможуть не лише ефективно використати кошти, але й дійсно мінімізувати проблему безпритульних тварин. Трускавець – не Львів, у нас справжніх зоозахисників явно замало, щоб покінчити з проблемою раз і назавжди, щоб збудувати вольєри, щоб провести повномасштабну стерилізацію, щоб годувати, прилаштовувати, лікувати, зменшувати агресивність тварин.
А собаки як собаки – бігають, бавляться, можуть і вкусити. Їх не обмежиш спальними районами, вони полюбляють парк, адже там гарно вилежуватися, вигріватися на сонечку. Ще в 2009 році один депутат на сесії розповідав, що до Трускавця юрбами йдуть собаки з сусідніх міст Стебника, Борислава, бо тут є кращий харч. Собаки не винні, що їх хтось приручив, а потім викинув, що інстинкт кличе їх до розмноження, що хтось наступив на хвіст і оскільки загроза, то треба вп`ястися зубами, або хоча б сильно загарчати.
Не хочеться нікого звинувачувати, підозрювати, не хочеться писати про участь окремих «зоозахисників» у політичних проектах та амбіційних планах тих чи інших осіб. Висновок напрошується сам собою – зоозахист не може бути на півроку-рік і то виключно за кошти влади. Зоозахист – це вибір на все життя. Дивують погрози «прикрити лавочку», себто зоозахисну організацію, бо влада не виділяє кошти, не хоче утримувати додаткові штатні одиниці відловлювачів та доглядачів собак. Все добре, поки добре, поки на рахунок в банку поступають кошти, а своя кишеня міцно закрита для інших потреб. І знову на гадку приходить згадувана вище пані Ліда, котра продовжує захищати, годувати, доглядати собак – без претензій на платню ловця чи доглядальника. І на цьому ставимо три крапки…
Володимир
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень