Вперше про агента впливу пітерських та московських єдиноросів ми почули у 2016 році, коли приїхали працювати в Дрогобич радниками міського голови. Він не був публічною особою, а, як і подобає «підривникові», стояв за спинами своїх керованих публічних осіб.
Що найперше ми дізнались про цю особу? Він був політтехнологом колишнього мера Трускавця Руслана Козира, у якого був спільний бізнес з тими ж самими пітерськими та московськими єдиноросами, причому не рядового складу, а з керівниками цих структур.
Цитати з «Трускавецького вісника» за 03.06.2011 р.: «1-2 июня 2011 года в Трускавце с визитом побывала делегация города Санкт-Петербурга, северной столицы Российского государства. В первый день прошла встреча в Народном Доме за участием мера Трускавца Руслана Козыра, который имеет прочные личные и деловые связи с городом над Невой…». «Из Санкт-Петербурга в Трускавец прибыли представители местной исполнительной власти, а также депутаты Законодательного собрания…». «Они приехали по приглашению городской власти Трускавца – эта встреча осуществилась благодаря открытию в Питере представительства нашего города. Его возглавили PR-технологи Дмитрий Перевязкин и Павел Мизерин, которые и привели в Трускавце Козыра и его команду к власти».
Для місцевих мешканців не таємниця, де зараз себе проявляє ця «команда професіоналів» на Галичині.
Давайте тепер відслідкуємо шлях Павла Україною.
Згідно з надійними джерелами інформації, свою кар’єру в нашій країні російський політолог, фахівець з російсько-українських відносин Павло Мезєрін розпочав з участі в складі міжнародних спостерігачів від міжнародної організації «CIS Emo» на виборах президента України 2004 року. Зазначена організація спостерігачів країн СНГ, незважаючи на те, що декларує свою діяльність як незалежну, насправді є суто російською, що виконує накази Кремля.
Яким чином простому смертному можна потрапити в таку організацію? Чи може Кремль допустити до виконання завдань, покладених на членів такої організації, випадкових людей?
Коли вибори президента України пішли не за сценарієм Кремля, треба було щось робити, наприклад, створити ілюзію сварки між членами даної організації з метою запустити свого агента в українське середовище. Вибір, або рулетка, або якісь попередні рекомендації вказали на Павла.
Але він пробув в нашій країні недовго, повернувся на свою батьківщину вже депутатом муніципалітету Піскарєвка в Санкт-Петербурзі, де був переобраний навіть на другий термін.
Справді? В Росії? Звичайна людина? Яка ще посварилась зі своїми соратниками на президентських виборах України? Та ну, ви що? При цьому Павло не є офіційним членом партії «Єдина Росія». І депутат? Дива дивні, правда ж?
Але це ще не все. Бо через деякий час Мезєрін, не будучи офіційно членом єдиноросів, посварившись на виборах з міжнародними залежними від Кремля спостерігачами, стає головою адміністрації району Піскарєвка, в якому він був двічі депутатом. При цьому, за класичним сценарієм по створенню образу жертви режиму з метою завести свого агента в коло ворога, Мезєріну організовують штучне травлення з боку єдиноросів, хоча, як бачимо по його роботі на Галичині, жодних конфліктів в реальності між ним та цією політичною силою немає, навпаки, повним ходом йде співпраця.
Тепер згадаємо як голосувала Західна України на президентських виборах 2010 року. Для багатьох було здивуванням велика підтримка Януковича саме в західних регіонах нашої держави.
А де в цей час перебував Павло? Не повірите, з 2008 року не на посаді голови адміністрації поблизу Пітера, не депутатом там само, а в Україні, на Галичині. Працював політтехнологом. Аж до 2012 року. Два роки підготовки до виборів, та два роки налагодження роботи по розвалу всього українського в серці країни – на Галичині.
В Росію Мезєрін повернувся вже працювати з опозицією. Партія «Яблуко», РПР-Парнас тощо. Ну як, є в Росії опозиція? Паша добре попрацював? Вірною дорогою скерував він опозиційний рух в своїй країні? Але нам до їх внутрішньої політики справи нема, нам своє боронити треба.
Після «бесіди» в ФСБ Павло «був вимушений» поїхати знов в Україну. І знаєте коли це сталося? Аж у січні 2014 року! Як же ж так, такі події в сусідній державі відбуваються, звичайна агентура не впоралась, треба терміново генія політтехнологій знов на арену виводити.
На батьківщині Павло має відношення до руху «Свободная Ингрия». Цей рух начебто бореться за відокремлення Пітера від Росії з метою заснування нової європейської балтійської республіки.
Напевно, боротьба відбувається таким же ж чином, як і робота з опозиційними політичними силами. Але цікаво те, що офіс цієї «Інгрії» розташовано в Санкт-Петербурзі в приміщені так званого «музею Новоросії», де нещодавно проводились маски-шоу з постановочним обшуком ФСБ. Невже інших приміщень по всьому Пітеру не знайшлося? Що ж ви так палитесь, агенти?
Сьогодні ФСБ демонстративно «пресує» штучно створених Мезєріним місцевих пітерських сепаратистів, а завтра за наказом забезпечить їх зброєю, що дозволить Путіну протриматись при владі до самої смерті.
Де зараз агент Паша? Павло у Вільнюсі. Що він там робить? Працює над образом праворадикала, вигнанця російського режиму, просуває свій рух «Свободная Ингрия», намагається втиснутись вже в політичне коло Європи, бо України йому замало, тут він своє зробив, добре виховав «команду професіоналів» на Галичині, яка з середини руйнує все проукраїнське.
Литва, будьте уважні, не забувайте, що російські агенти говорять одне, а коли доходить до реальних справ, то відбувається зовсім протилежне. Наприклад, цитата новин з Телеграм-каналу від 07.12.2018 р.: «Движение «Свободная Ингрия» отказалось обсуждать трибунал над президентом РФ Владимиром Путиным на VI-м «Форуме свободной России», который пройдет 7-8 декабря в Вильнюсе».
Відповідні служби країн Балтії таки виконують покладені на них обов’язки з захисту державності дуже файно, на відміну деяких окремих осіб з наших служб, які замість нейтралізації впливу агентів Кремля на Галичині займаються різними бізнес-проектами з їх посіпаками на рівні місцевої влади.
Зізнаюсь чесно, було важко повірити в те, що деякі проукраїнські соратники не бачили очевидних фактів по руйнації патріотичних сил у Львівській області. Чи готові вони тепер виправляти свої помилки або невірно зроблений вибір? Подивимось.
Надія Лисенко
Від редакції «ТВ». Автор розслідування Надія Лисенко – учасниця АТО, жінка-воїн, жінка-доброволець, колишня радниця міського голови Дрогобича Тараса Кучми.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень