/Про закордонні поїздки міського голови Трускавця та партнерську співпрацю з містами Польщі та Китаю/
Останнім часом Трускавець взяв активний курс на міжнародну співпрацю та залучення іноземних гостей. Яка робота ведеться в цьому напрямку, куди та для чого їздить міський голова курорту і що дають ці поїздки для нашого міста, – про це та інше розмовляємо з очільником курорту, міським головою Андрієм Кульчинським.
– Андрію Богдановичу, Ви цілком можете вписатись в історію Трускавця як найбільш подорожуючий міський голова. За два роки при владі Вами особисто було здійснено дуже багато закордонних візитів. Що дають ці поїздки і чи завжди вони необхідні?
– Люди часто хочуть, щоб міський голова сидів каменем в кабінеті і покривався мохом (сміється – Н.Ф.) Якщо серйозно, то найбільшою реакцією на відрядження за кордон є статистика. Статистика – річ вперта. За минулий рік, станом на 31 грудня в нас збільшилась кількість іноземних відпочиваючих на 30%. Якщо порівнювати, так щоб було коректно, з 2013 роком, довоєнним, то кількість тих самих поляків у 2017 році збільшилась в 11 разів. І ця тенденція, аналізуючи перші місяці 2018 року, в нас продовжує зберігатися.
Сидіти, нічого не робити і чекати з моря погоди – це не мій стиль роботи. Треба їздити, треба шукати свого відпочиваючого, треба шукати заміну втраченого на великий проміжок часу російського туриста. Тому нам це треба робити і треба робити агресивно.
Ми тут живемо у Трускавці і думаємо, що всі про наш Трускавець знають. Але насправді не всі в Україні знають про Трускавець. Я вже не говорю про закордон. В Китаї далеко не всі знають взагалі про Україну, не те, що про Трускавець. Тому нам треба їздити, треба розказувати, треба показувати і переконувати. Зрозуміло, що не може бути результат 100 % від усього, що ми робимо. Але чим більше ми робимо, тим ймовірність кращого результату збільшується.
– Найбільшим партнером для нас є мабуть Польща. Співпраця з польськими містами велась і раніше, сьогодні, споглядаючи за візитами поляків до Трускавця видно, що спілкування вже має формат не так діловий, як навіть товариський…
– Я би не сказав, що товариський. У мене формат спілкування завжди діловий. Іноді є якісь неформальні речі. Але для мене важливо знаходити партнерів. Ми останнім часом пішли на захід Польщі. Це багата Польща. Якщо порівнювати східну і західну Польщу, то це зовсім різні речі і зовсім різний рівень життя. Західна Польща ближче розташована до Німеччини і там зовсім інші масштаби. От в нас, до прикладу, курорт Риманув Здруй є партнером вже давно. Є міста, не курорти, такі як Сянок, Ясло, Ґорінє Здруй. Це міста, або маленькі курорти, які займаються невеликими потоками людей, в рази меншими ніж той же самий Трускавець. А, якщо взяти до прикладу, ми мали минулого року заключену угоду з ґміною Колобжег і під час останньої поїздки підписали меморандум з м. Свіноуйсьцє, – це не до порівняння. В одному Свіноуйсьцє в рік близько 3 мільйонів туристів. Їхній досвід нам цікавий та цінний, бо треба розуміти, як виглядає інфраструктура, як налагоджена логістика, яка там якість обслуговування і т. д.
Окрім того, цей курорт знаходиться за 3 кілометри від кордону з Німеччиною. Там близько 80% туристів – німці. Я бачу схожу тенденцію. До Другої світової війни це була німецька територія, так само як ми колись були територією Польщі. І ті самі тенденції ментальні сьогодні рухають поляків сюди, до Трускавця. І треба все більше і більше говорити, вкладати у вуха всім, що ми готові приймати іноземців, треба працювати, вдосконалюватись. А поляки повинні відчувати, що ми є надійним партнером, з яким можна працювати.
Маємо попередню домовленість організувати промо-тур для польських журналістів. Має прибути близько сотні журналістів від радіо, телебачення, газет, інтернет-видань. Впродовж дня ми показуємо їм місто, а потім оголошується конкурс на кращу відозву про Трускавець. Переможець отримає сім днів відпочинку в Трускавці. Є мотивація для журналістів написати гарний відгук. Думаю, цей візит матиме позитивний ефект і ще й написані відозви потім прозвучать на всю Польщу.
– Після Великодня Ви добряче здивували трускавчан своїм візитом до Китаю та підписанням договору з містом Ліань. Чимало людей скептично віднеслись до цих дій, – мовляв надто далекий це партнер і занадто розвинутий, нічим китайців у Трускавці не здивуєш. Як Ви бачите цю співпрацю?
– Ну, якщо китайці їдуть до тої ж Польщі, то чому вони не поїдуть до нас. Я в Польщі китайців бачив більше, ніж інших іноземних туристів. Їх багато і їх всюди вистачає. Китайців, які можуть собі дозволити тривалі та вартісні закордонні поїздки, є близько 150 мільйонів. Ми не претендуємо на 150 мільйонів, нам достатньо маленьку частинку…
Перший наш візит до Китаю був з метою заключення угоди про вступ в Асоціацію міст Шовкового шляху. Це були загальні речі, а зараз послідували більш конкретні дії – угода з містом Ліань. Це курорт, майже мільйонне місто, невелике, якщо брати в масштабах Китаю. Я, до прикладу, бачу перспективу співпраці з Китаєм саме курортних територій. Там дуже дороге життя, там високі зарплати і ці міфи про те, що там все дешево і неякісно – це неправда. Може так було років 20-30 назад, але зараз все зовсім не так. З їхнім багатством до них вже приходить розуміння справжніх цінностей. Для них важливим є їхнє здоров’я, колір їхньої шкіри. Коли хтось чхає, вони не кажуть «будь здоровий!», вони питають «чому ти без пов’язки ходиш?». Вони користуються датчиками, які показують рівень загазованості повітря. Якщо він вище норми, всі вдягають пов’язки. В нас такого не побачиш. Я спілкувався з українцем, який живе і працює в Шанхаї і очолює там групу українців. Він розповів про те, що керівник фірми, на якій він працює, їздить в Японію відбілювати шкіру. Раз в рік вона їздить чи частіше – тратить півмільйона доларів просто щоб виглядати білішою. Тому переліт і проживання навіть в п’ятизірковому готелі – це не ті суми, які можуть відлякати китайців. Європейці в цій ситуації більш прагматично себе поводять. Їх цікавлять в більшості «три зірки», вони оплачують певний пакет послуг і виходити за ці рамки вже не хочуть. Китайці поводять себе по-іншому. Враховуючи всі ці речі, є великий шанс на те, що, не зважаючи на відстань, вони будуть приїжджати.
До слова, навіть Свіноуйсьцє, 40-тисячне польське місто, має бюджет 420 мільйонів злотих. А бюджет розвитку в них займає близько половини від загального бюджету. Це майже рівень Львова. Вони нам цікаві не лише з точки зору залучення туристів, але й як міста, в яких можна набиратись досвіду. Іноді, заради одного речення, заради якоїсь важливої фрази, вартує прочитати всю книгу.
І, знову ж таки, не розумію того, коли хтось починає говорити, що нам треба закритись у Трускавці дев’ятьма гектарами. При цьому в нас буде велика небезпека «тротуартних будинків». Як би там не було, хто би не був мером, чи я чи хтось інший, все одно знайдуться люди, які знайдуть шпаринку, як зробити собі будову в недозволеному місці. І ми будемо просто нищити місто. Тому нам потрібен більший простір, щоб було чим зацікавити інвесторів. А сьогодні що ми можемо запропонувати, тротуари? Це неправильно.
– Не можу не запитати те, що дуже не дає спокою трускавчанам. В які суми обходяться Ваші поїздки місцевому бюджету?
– Я часто читаю в інтернеті про те, що я витрачаю гроші платників податків на закордонні поїздки. Але, насправді, всі візити за кордон оплачуються коштом або приймаючої сторони, або ж я їду за свої особисті кошти. Ці витрати не мають абсолютно ніякого відношення до міського бюджету. Місто не несе ніяких витрат за ці закордонні відрядження. Хоча, рано чи пізно, коли трохи станемо багатші, мабуть ситуація трохи поміняється.
– В більшості випадків Ви їздите за кордон особисто. Хоч міська рада має відповідні управління та установи, працівники яких мали б займатись промоцією міста і тут, і за його межами. Однак, в більшій мірі, цю нішу тягнете на собі саме Ви. Чому так? Хтось недопрацьовує чи Ви вважаєте це своїм обов’язком?
– Я по багатьох країнах так сильно не їжджу. Але тут є свої особливості. Коли приїжджає перша особа міста, – це зовсім інший рівень. Видно, що є зацікавленість їхнім містом і приймають таку делегацію зовсім на іншому рівні, ніж якщо б приїхав просто керівник управління чи представники туристичних фірм. Вони по-іншому це сприймають і перспектива такої співпраці більша. Навіть якщо взяти приклад Китаю. Я лише повернувся, а вже стало відомо про те, що 30 квітня до нас приїжджає делегація з десяти чоловік – представники владної верхівки. Не думаю, що така реакція була би, якщо би до них поїхав хтось рядовий. Я зустрічався з мером майже мільйонного міста, керівником партії, керівником чи секретарем ради і т. д. Їздили по інших містах. Чомусь мер їхній у вихідний день чекав на мене, на нашу зустріч. До прикладу, в них є величезних музей, за кошти міста збудований, в якому є картини українських художників. Вони зацікавлені Україною і також бачать перспективу в цій співпраці. Нас дуже добре приймали там, дуже гостинно. Ми звісно ж не зможемо організувати їм такий же прийом, ми є бідніші. Але, я думаю, вони розуміють, куди їдуть. Як би там не було, ми хочемо теж бути багатші і ми повинні рівнятись на кращих і успішніших, отримувати їхній досвід і інвестиції.
Коли люди питають «а що він привіз?», я скажу так – я привіз перспективу. Я привіз світло в кінці тунелю, якого не було практично ніколи. Я не роздаю рибу, але даю вудочки, а ви вже як тими вудочками скористаєтесь. Будете ловити рибу – то добре, не будете – то це ваші проблеми.
– Які кошти наразі закладені містом на промоційні заходи за кордоном? Чи збільшуються видатки на це?
– Якщо порівняти з нашим новим партнером, містом Свіноуйсьцє, то це в 50 разів менші суми. Але, якщо говорити про участь Трускавця в закордонних промоційних заходах, то ми мусимо це робити. Держава системно не займається промоційною роботою, на жаль. Є якісь певні епізоди, участь в одному проекті, в другому, але не завжди збігаються інтереси нашого міста з інтересами держави. Тому ми мусимо підтягувати чи ресурси міста, чи ресурси санаторно-курортних закладів, часто координуємо і об’єднуємо зусилля, бо працюємо на спільний успіх. Я – за те, щоб до нас приїжджало якнайбільше людей. І, чим успішніший кожний заклад, готель чи пансіонат, тим багатшим є місто. Тут пряма кореляція. Чому Свіноуйсьцє таке багате? Бо в них 3 мільйони туристів в рік. Про 3 мільйони в нас мова не йде, але ми повинні давати якнайбільше пропозицій і привертати увагу. Одного бювету, як би він не блистів, як би прекрасно він не виглядав, цього явно є замало. Китайці мене неодноразово питали, чи синтезують у нас воду. Я не виключаю, що через 10-20 років це буде зроблено. Враховуючи потреби Китаю, в нас є величезне багатство, яке ми просто не цінуємо. Це є наша природа, наші ліси, гори, озера, які нам просто треба зберегти і вигідно продавати. В Китаї люди платять за хатинку в горах, гарно зроблену з відповідними умовами, по тисячі доларів за день. Природа з кожним роком буде коштувати все більше і більше. Вода теж буде щораз більше коштувати. Тому треба думати наперед. Треба думати про те, що чекатиме наших дітей і наших внуків. Тому, коли мова заходить про формат ОТГ, хай навіть ми цим форматом не скористаємось, але цим скористаються наші діти. І я не хочу, що нас діти кляли, що в нас була можливість зробити, але ми не зробили. Тому я буду боротись саме за формат так званого «великого Трускавця».
– Окрім залучення відпочивальників та туристів з-за кордону, чи розглядаються варіанти залучення до міста закордонних інвестицій?
– Розглядаються. От ви не помітили, останнім часом, відкриття нових готелів в місті? Зараз будується ще один новий готель на Франка. Вже готові документи на початок будівництва готелю, позаду сесійної зали, де сьогодні стоїть огорожа. Позаду готелю «Трускавець 365» також готується площадка під новий готель. Сам готель «365» також відновлюється, змінюється. Воно ж просто так не появляється, а робиться тоді, коли є потоки людей. Жодному інвестору нецікаво просто побудувати щось, обставити дорогими меблями і щоб воно просто стояло. Так не може бути. Гроші мають приносити гроші. Будь-який інвестор прораховує потоки людей. Зараз часто говорять про закриття верхнього бювету, про те, що через це там застой відбувається. Але не закриття бювету є причиною цьому. Якщо б розконсервували закриті санаторії, або відкрили там щось нове і затягнули туди нові потоки людей – тоді воно потягне за собою і відкриття бювету. Це все замкнутий круг. І коли ми показуємо постійний розвиток, тоді і інвесторам цікаво вкладати свої кошти.
Категорично не сприймаю позицію тих трускавчан, які говорять про те, що в нас провал, що у нас все так погано. Так, не все було добре. Але ми показали, що зміни відбуваються. Змінюється центральна частина міста, приводиться до ладу житловий фонд. І, знаєте, фотографувати десь якийсь неприбраний папірчик і трубіти про те, що у нас загаджене все місто – це неправильно. Чи багато ви бачили інформації в інтернеті про неприбране сміття в Дрогобичі? Вона була, але більшість людей віднеслись з розумінням до тої проблеми. А у нас, коли була проблема з вивезенням сміття один тиждень, то вже був «кінець світу». Вже було «недовіра владі, міському голові і т.д.». Але ж ми вирішили цю проблему і швидко вирішили. Я не кажу, що не має бути критики. Конструктивна критика має бути. Бо ображаються іноді на мене, начебто я її не сприймаю. Хай буде та критика, але вона має бути тут, між нами, її не має читати чужий. Бо коли якийсь негатив читають чужі і ще й коли це конкуренти, то вони це використовують проти нас, демонструють це, кажучи «от, подивіться, як у них там все погано!».
– Трускавець взяв активний курс на залучення закордонних гостей. А чи готове місто приймати іноземців? Чи готові до цього наші заклади? Я маю на увазі знання іноземних мов, обслуговування на рівні європейського? Я розумію, що це питання більше стосується бізнесу, але загалом робота повинна бути комплексна.
– Ви самі частково відповіли на своє питання. Ми даємо вудочки, а ловити рибу повинні вже підприємці. Якщо ти не можеш успішно вести бізнес, то продай його, хай його веде хтось інший. Але продай по ринковій ціні, а не по спекулятивній.
Що стосується браку кадрів, то він справді є. В тому самому Свіноуйсцє мені аж страшно стало, коли походив по кафе, по готелях і побачив там дуже багато українців. На 40-тисячне місто там 3 тисячі офіційно працюючих українців, 25-ти, 30-ти, 35-річних. Це все ті люди, які могли б створювати валовий внутрішній продукт тут, в Україні. Прикро, але наразі ми не можемо їм запропонувати таких умов. Якщо в нас вони можуть заробити хай 5 тисяч гривень, іноді трохи більше, але це є мізер, порівняно з тими зарплатами, які є у них. Мені навіть пропонували залишатись там лікарем працювати і отримувати кілька тисяч доларів зарплати. На жаль, з тим ми поки зробити нічого не можемо, кожен робить свій вибір..
– Якщо говорити про плани на найближче майбутнє, саме по міжнародній співпраці. Що планується?
– Відвідаємо форум в Кракові. У нас пряма зацікавленість в цьому, бо це інформаційна промоція. І коли польські ЗМІ висвітлюють інформацію про нас регулярно, вже йде звикання до неї. Ми демонструємо те, що ми цінуємо цю співпрацю, що Трускавець радий приймати людей, що ми готові їх приймати і у нас безпечно. Такі сигнали, навіть на рівні емоцій, мають бути постійно. Коли воно відбувається системно і регулярно, то запускається процес поширення тої інформації далі, люди розповідають одне одному. Приїхало 15 тисяч поляків, розказали іншим, наступного разу приїде вже 20 і так далі.
Потім плануємо зустрічати китайців. Після того прийому, який вони влаштували нам, важко буде прийняти їх так, бо ми бідніші. Але я думаю вони самі розуміють, куди їдуть.
Наприкінці травня буде фестиваль Польської культури. Має приїхати вже в два рази більше учасників. До речі, в Свіноуйсцє зустрів одного з ідеологів цього фестивалю, спілкувався про цей захід. Попередньо вже планується приїзд понад 250 поляків, з інформаційною підтримкою.
Постійно щось робиться в цьому напрямку. Чим більше я працюю, тим більше бачу перспективу і маю ентузіазм. Бо скласти руки, опустити їх – не вихід. Навіть якщо не все вдається, навіть якщо якийсь проект і прогорів – це не привід опускати руки. Цей не вийшов, – вийде наступний. Треба працювати, а кількість візьме якість. Тому я закликаю всіх, журналістів в тому числі, цю думку підтримувати і поширювати.
Спілкувалась Ніна Федько, Трускавець Онлайн
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень