Завершились цьогорічні розкопки на Франковій горі Тептюж (давньоруському городищі на території Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області).
Тут чотири сезони поспіль працювала археологічна експедиція історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені І.Франка. Про це повідомив кореспондент IA ZIK з посилання на декана факультету професора Леоніда Тимошенка. З його слів, цьогорічний сезон, з точки зору дослідження найдавнішого минулого Дрогобича та його околиць, слід назвати щедрим та ужинковим.
«Четвертий сезон на об’єкті вже дає змогу зробити певні висновки, хоча пам’ятка до кінця і не досліджена, – каже Тимошенко. – Розкопки приблизно 40 відсотків валу дозволяють більш-менш точно говорити про його внутрішню структуру. Вал будувався традиційно: по периметру пагорба споруджувалася дерев’яна кліть, яка засипалася глиною, або камінням, на неї насипалася земля при копанні рову. Вірогідно, на валу облаштовувались городні – дерев’яно-земляні укріплення. Ще одне припущення: у центрі валу декілька клітей не засипалися, а використовувалися під тимчасове житло. Знахідки кераміки двох останніх сезонів на ділянці, яку умовно можна назвати «передваллям», дозволяють більш-менш точно стверджувати, що оборонці об’єкту мешкали саме тут».
Зі слів науковця, четвертий сезон підтвердив, що центральна частина об’єкту (долівка пагорбу) не має культурного шару. Отже, тут люди тривало не перебували, не залишивши жодних слідів побуту.
Леонід Тимошенко вважає, що можна говорити, поки що дуже обережно і дуже гіпотетично, про декілька періодів спорудження та функціонування об’єкту. «Хоча про чіткі хронологічні межі його існування, до проведення чергових аналізів знайдених цьогоріч речових пам’яток, говорити зарано, – каже вчений. – Ясно, що «фортеця», як назвав об’єкт професор Леонтій Войтович, згоріла і перестала існувати, ймовірно, на рубежі ХІІ-ХІІІ ст. Тобто, сьогодні можна говорити поки що про «домонгольський» період її існування».
Л. Тимошенко зазначив, що вивчення центральної частини «передвалля» призвело до виявлення об’єкту, призначення якого можна визначити, як «господарська яма». Саме в ній археолог Ярослав Погоральський і знайшов майже не ушкоджений горщик мініатюрних розмірів (ну, майже керамічну вазочку), які не часто трапляються в археології Прикарпаття княжої доби. Попередньо його вже продатували часом існування городища, проте лише спеціальні аналізи дозволять більш-менш точно стверджувати його вік (зрозуміло, що це якоюсь мірою має вплинути на загальне датування всього об’єкту).
Щодо зв’язку досліджуваного оборонно-спостережного пункту з ґенезою Дрогобича, як пізньосередньовічного міста, то науковці вважають, що городище на горі Тептюж було захисним і спостережним пунктом, який входив до системи укріплень Карпатської лінії оборони. Відтак, однією з його головних функцій був контроль над важливим торговельним шляхом (так зв. Соляним шляхом), що вів від соляних промислів на території пізнішого міста чи з його околиць, через Карпатські перевали (шлях на Угри). Саме на цьому шляху розташовані такі городища як Тептюж, Борислав (Мражниця), Тустань (Урич). Вірогідно, що із функціонуванням цього шляху і широким освоєнням підгірських соляних джерел і пов’язане виникнення Дрогобича, як важливого адміністративного і торговельного осередку Верхнього Подністер’я.
Отже, як і раніше ні археологи, ні історики-медієвісти не заперечують того, що ґенезу середньовічного Дрогобича слід виводити з княжого періоду. «От тільки з висновками ми і надалі не поспішаємо, – наголосив Л. Тимошенко. – Скажімо, для остаточного вивчення городища на Тептюжі нам потрібно ще два-три сезони. Оскільки це територія, яка завжди була для Дрогобича близькою околицею, то навіть за вірогідності майбутніх сенсаційних знахідок, вік Дрогобича навряд чи можна буде переглянути».
Радикально ситуацію можуть змінити лише розкопки на території Дрогобича: передовсім, солеварні, а також, скажімо, ділянки довкола костьолу Святого Бартоломея. Але на це потрібні не тільки роки копіткої і важкої фізичної праці, а й кошти. Наприклад, щоб закласти розкоп довкола вежі-дзвіниці при костьолі, попередньо потрібно організувати будівельні роботи зі зняття асфальту, загородити об’єкт від цікавих обивателів, зрештою – копати на два три метри вглиб.
З огляду на ситуацію, яка роками практикується в Дрогобичі, щось не дуже схоже на те, що місцева громада у складі керівників від культури та краєзнавства спроможеться у найближчому часі на фінансування хоч якихось досліджень. Тому прогнозуємо наступну ситуацію: науковці будуть ще довго практично за рахунок ентузіазму «копатись» у землі та в архівах, а в довколонауковому середовищі і надалі виношуватимуться мотивовані з повітря версії на зразок «925-річчя Дрогобича».
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень