«провокация иногда помогает выяснить истину – это главная цель журналиста»
Валид Арфуш
Трапилось так, що за усілякою переважно пустопорожньою і безтолковою так званою суспільно-громадською діяльністю я за останні півроку-рік дещо занехаяв свої основні справи і, вирішивши їх надолужити, відключив на місяць телевізію і обмежив свій доступ в Інет переглядом пошти та вивішуваннями пари-тройки матеріалів на деяких сайтах. А тому скандал, що трапився поміж новоспеченим зам директора НТКУ Валідом Арфушем і ведучим ток-шоу каналу TVI Романом Скрипіним пройшов якось повз мене.
Коли ж я ознайомився із перипетіями цієї публічно-телевізійної сварки, то перше, що прийшло в голову – це анекдот. Тому почну з нього.
Брайтон-біч. Шикарний кошерний ресторан. На вході в лівреї бовваніє негр, котрий вітає відвідувачів на вишуканому івриті.
Заходять два рабина і запитують господаря:
– Абрам, скажи, де ти відшукав такого колоритного швейцара із такою чистою вимовою?
– Тс-с. Він вважає, що його вчили англійській
Я це до чого. Я не дуже люблю Скрипіна. Ні, я його поважаю, як професіонала, як фахового журналіста, телеведучого. Але мені якось довелось зіткнутися із його не дуже гідною поведінкою, яка дещо виходить за межі порядності. Тим паче, що справа йшлась про приниження гідності одного мого доброго знайомого. Але позаяк сам приятель Скрипіну вибачив, то і я втручатися не став. Але неприємний осідок залишився. Але, то таке.
Тому, мабуть, на підсвідомості я спершу в цьому конфлікті прийняв нейтральну позицію. А вже свідомість підкинула вищенаведену байку. Мовляв, ну що із недолугого араба візьмеш – потрапив начебто в Україну, але в російськомовне середовище, мови потреби вивчати не було от і не зрозумів нюансів української, на якій із ним вів бесіду Скрипін.
Але тут таки в голову прийшов інший приклад. Десь із півроку тому наша хресниця Марійка привозила погостити в Губарівку натурального нігерійця. Автентичного його імені я не знаю, але хресна кликала його Майклом. Він приїхав в Харків на навчання по обміну студентами. Не лякайтесь – наші в Нігерію ще навчатися не їздять. Просто Майкл навчався спочатку в США, а потім у Франції ( де жив між іншим і Арфуш), а вже звідтам потрапив в Україну.
Так от, за рік перебування в російськомовному харківському середовищі цей хлоп з берегів Нігеру пристойно вивчив українську. Причому настільки пристойно, що наші суржикомовні мєнти, які завітали з перевіркою документів ( чи не нелегал бува який?, стукнула якась курва, напевно) розуміли українську нігерійця через слово. А Майкл, хлопець з гумором, те що вони – ошелешені – не розуміли спочатку перекладав на англійську, а вже потім на общепрінятий. Він би їм ще на рідну йоруба(одна з офіційних мов Нігерії) перекладав – у них би зовсім дах поїхав.
Арфуш же в Україні перебуває 20 років. І лише на 17-му році проживання і на другий рік після отримання громадянства він в одному із інтерв’ю пообіцяв вивчити державну мову: «До сих пор многих слов я не знаю, но мне очень нравится русский язык. А теперь нужно учить украинский».
Схоже, що вчив погано. А ще, якось цей центровий персонаж ушльопнутого київського гламурду патякав, що любить історію, «а особливо історію Лівану і другої батьківщини України». Бреше, напевне, курвин аристократ.
Бо мені якось років з півтора тому довелось спостерігати за його реакціями в ході дискусії на тему Голодомору в студії Шахвіка. Ток-шоу велось як водиться в двомовному форматі, тому хоча би половину з того про що йшлось Арфуш би міг зрозуміти. Але судячи з виразу його мармизи, категоричної мовчанки і деяких реплік абсолютно не в тему – він просто не розумів про що ведеться. Тобто проживши майже 20 років в Україні він нічого не знав про її найбільшу трагедію – Голодомор.
Та передача спонукала мене написати досить різку статтю , в якій я між інших пройшовся і по цьому арабоукраїнцю:
“А ще мені цікаво, чи такою безглуздо-дурнуватою була би посмішка, яка з*являлась на мармизі аристократа Валіда Арфуша, як тільки-но мова в студії заходила про Голодомор, аби в його присутності хтось почав би розпатякувати, що у всіх сучасних бідах Лівану винні не палестинські та інші місцеві екстремісти вкупі з їзраільтянами та тими більш потужними геополітичними гравцями, що стоять за їхніми спинами, а самі ліванці, бо мали нещастя народитися в країні, де зіткнулися інтереси цих самих гравців?»
А ще я попрохав свою дружину, яка ще в середині 90-х співпрацювала з одним харківським, нині вже натуралізованим, ліванцем (назвемо його Саміром) і до цих пір підтримує із ним зв’язок зателефонувати тому і поспитатися його думку про Арфуша. І ось, що той коротко повідав.
З ліванською діаспорою в Україні Валід і його брат Омар ніколи особливо не контактували. А в останні роки і взагалі – сама діаспора з ними контактувати не бажає. Бо брати, виявляється, звичайні дрібні злодюжки. Того ж Арфуша неодноразово ловили за руку, коли він намагався поцупити, як тут в Україні у своїх земляків, так і в Лівані у знайомих, різноманітні речі або ж тупі гроші. В останній свій візит до Лівану він теж обікрав одного свого знайомого після чого чи то ліванська міліція, чи то суд оголосили Арфуша в розшук. А ліванська рідня Валіда відмовилась від нього, аби він її не ганьбив.
Я вирішив з цього приводу гульнути Інетом. І з’ясував, що клептоманією щодо своїх знайомих, і не лише земляків, Арфуш таки страждає, інколи навіть в особливо значних розмірах. З чим бажаючі можуть ознайомитись хоча би ось тут . Ну, про сексуальні уподобання цього, я й не знаю, як його назвати, ну нехай буде – ушльопка , я помовчу, а то ще звинуватять в гомофобії.
Тобто в проміжному поки підсумку маємо: на керівну посаду в НТКУ призначили невігласа, брехуна і крадія. І най не ображається, бо сам патякав, що в Україні, мовляв, свобода слова в зародковому стані. І журналістів професійних майже немає.
До речі, про професіоналізм. А може він професіонал великий.
Так от, формат програми такий, який вимагає питання в лоб. Професійність кожного учасника «з вулиці» й визначається тим, наскільки її ведучих Скрипіна і Портнікова «послати у нокдаун»… Тут і мова – вербальна – іншими словами точна, яка не вимагає інтертекстуального аналізу прорасистських ідей та висловів. Якщо Арфуш уже при таких питаннях не тримає удару і «викидає коники» – це свідчить, по-перше про його неврівноважений характер (не заздрю працівникам першого каналу). По-друге, про його непрофесіоналізм як журналіста, бо мусив би знати, аби був профі, як себе вести в такому форматі, і з таким ведучим, як Скрипін. Наступне, про добрі знання мови, що, вочевидь, нижчі за плінтус. Потому йдуть ширші узагальнення: розуміння культури, науки, як російської так і української, які теж певно «достойні»…
Хотів би подивитися в очі виродку з ПР, який за арфушеву таньгу просунув валідку на національний канал… А може це уже й не національний український канал, а якийсь центр єврейсько-ліванської дружби.
І чи можна уявити Кличка другою керівною особою на німецькому ZDF (той приблизно так само знає німецьку, як Арфуш російську). Мені – ні!
І ще – в будь-якій цивілізованій країні за такого роду брутальну поведінку щодо журналіста, за недотримання етичних норм поведінки в ході публічного спілкування із колегою він би мав масу клопоту не лише із негативною реакцією громадської думки, але й через чисельні судові позови із підсумковим облегшенням його кишень на кругленьку суму.
Будь я на місці Скрипіна, подав позов до суду за образу честі та гідності. Звичайно ж, проблематично, за нинішніх умов виграти судову справу. Але ж розголосу вона набере такого…
От би тюлькоподібній апазіції відволіктися б від дурнуватого розподілу тіньових портфелів та альтернативних фотелів і роздути цю справу. Та, куди там – апазіція наша, схоже, абсолютно ялова. Чи може наявність у Арфуша в якості хресного батька Нестора Шуфрича, і бажання самого Валіда мати Тимошенко за мачуху, стоїть цьому на перешкоді?
«Журналісти проти депутатів» стьобнулись з приводу Арфуша, а я не втримаюсь і наведу цей коротенький текст повністю:
Общественная организация “Журналисты против депутатов” возмущена вызывающим поведением своего коллеги Романа Скрипина и требует от него извинений в адрес известного, уважаемого, достопочтимого Валида Арфуша за инцидент, который случился во время программы автором и ведущим, которой является Скрипин!
ЗАЯВЛЕНИЕ ОБЩЕСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ “ЖУРНАЛИСТЫ ПРОТИВ ДЕПУТАТОВ”
Мы, журналисты, считаем, что Роман Скрипин перешел все границы профессиональной и человеческой этики, когда грязно намекнул Валиду Арфушу во время прямого эфира своей не всегда корректной программы о его ливанском происхождении!
Мы считаем, что ни в коем случае, и ни при каких обстоятельствах журналист не должен говорить ливанцу, что он ливанец, даже если это правда! То же касается и представителей других национальностей.
Мы хотим напомнить Роману Скрипину, что Валид Арфуш достаточно давно пребывает на территории Украины и имеет полное право оскорбляться на напоминания о своем ливанском происхождении.
Мы требуем уважения к этому человеку и напоминаем своим коллегам, что его крестный отец в православной вере ни кто-нибудь, а известный политик, народный депутат и министр чрезвычайных ситуаций Нестор Иванович Шуфрич, который рискуя своим здоровьем спас уже не одну кошку и одного крокодила.
Уверены, что Валид займет достойное место рядом с Нестором Шуфричем и своими не менее конструктивными и яркими поступками и действиями докажет всей Украине, что ливанец – это не повод для оскорблений, а слова “Биография” и “Сложная” не имеют право на существование в украинском языке!
А я би запропонував усій вітчизняній журналістській публіці влаштувати суцільну обструкцію Валіду Арфушу, хоча би на рівні бойкоту згадки його імені в публікаціях, репортажах та інших матеріалах сутнього медійного простору. Ну, а якщо вже із суто технічних причин це неможливо зробити, то означити цього персонажа якось по іншому. Наприклад: аристократичне хамло.
Автор – вільний журналіст, Харківська обл., с. Губарівка, Товариство «Малого Кола»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень