Шануй батька свого і матір свою, щоб тобі добре було і щоб ти довго прожив на землі.
IV Божа Заповідь
Хоча в світі Міжнародний День Батька відзначають у червні, але в Україні щораз більшої популярності набирає і національне свято Всенародний День Батька. На відміну від традиційного та всім добре відомого Дня Матері День Батька не є аж таким популярним та знаним. А даремно, бо без батька сім`я – неповна, без батька діти не отримують живий приклад для наслідування, без батька все валиться і занепадає. Бо батько – основа і сім`ї, і роду, і держави. Звісно, мається на увазі зразковий батько, а не просто біологічний донор сімені.
У Трускавці організацію відзначення Дня Батька в третю неділю вересня взяла на себе християнська церква «Добра Новина». Свято Батька проходило в Народному домі міста-курорту і зібрало чималенько татусів. Та все ж дітей було більше, бо прибули переважно батьки, які дбають про продовження свого роду і не обмежуються однією дитиною в сім`ї. Тож дитячий щебіт та сміх стали окрасою як дійства, так і цього вересневого вечора.
Насамперед з вітальним словом до батьків звернувся старший пастор церкви «Добра Новина» у Трускавці Анатолій Кузьмич. Він і сам є батьком, а також дідусем, тож про роль батька в сімействі говорити йому було водночас і просто, і складно. Просто, бо на власному прикладі знає, чого очікують від тата діти, як вони змінюються, коли підростають, з якими викликами доводиться стикатися батькові в сучасному світі, щоб вести своє потомство праведним шляхом за прикладом Авраама, Ісаака, Якова, а також святого Йосифа-Обручника чи апостолів та інших біблійних мужів. А складно, бо не кожен біологічний батько має належну долю відповідальності та покликання до батьківства, тож часто діти в нібито повних сім`ях зростають лише під опікою матері, а батько залишається таким собі незрозумілим придатком з незрозумілою функцією. І ще добре, коли ця функція полягає в зароблянні грошей чи допомозі у винесенні коляски на вулицю, але значно гірше, коли в лежанні на дивані перед телевізором чи розпиванні міцних напоїв з такими ж «татусями».
Про тему батьківства можна говорити дуже багато, але пастор Анатолій не став втомлювати малечу, котра очікувала на виставу від львівського театру «Еммануїл». Він просто закликав всіх помолитися словами молитви «Отче наш», звернувши увагу, що ця молитва починається власне із звернення до Батька, Отця Небесного.
А далі була вистава-розповідь про життя комах (мухи, бджоли, метелика), а також про хробачка Омелька та жирного вгодованого котика і його господиню. Під запальну музику (зокрема, і коломийки) танцювали не лише актори, але й присутні дітлахи. Вистава була досить простенькою, але з важливим моральним підтекстом.
А завершилося Свято Батька розіграшем призів від спонсорів – Квест-кімнати, дельфінарію «Оскар», кінотеатру «Злата». Перед початком вистави кожна сім`я отримала номерочок, з-посеред яких і вибиралися переможці. Одні сім`ї отримали квитки на шоу з дельфінами, інші – можливість проведення сімейної фотосесії чи вибрати іграшки на суму в 300 гривень, ще інші – квитки на сеанс кіно чи мультфільмів, або ж похід у Квест-кімнату. Дітлахи мали змогу сфотографуватися з казковими героями з вистави, а Анна Синютка від імені всіх глядачів подякувала театру «Еммануїл» та церкві «Добра Новина» за гарне свято для дітей та батьків.
Свято Батька продовжилося і поза межами Народного дому. Вже після вистави одні батьки гуляли зі своєю малечею, інші пішли на святкову вечерю, треті слухали слова вражень від вистави своїх синочків та донечок.
Після Дня Батька настають звичайні дні, коли потрібно і надалі бути добрим батьком, хорошим прикладом для сімейства, вірним чоловіком для дружини, авторитетом для домашніх, сусідів, близьких та знайомих. Бути батьком непросто, бо це не тільки «посада», слава, але й величезна відповідальність. Якщо ж батько правильно виконує свої функції, має належний авторитет і є безспірним главою сім`ї, то може надіятися, що це про нього каже Псалмопівець: «Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно! Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його!» (Псалми 132:1,2).
Брати та сестри можуть жити в злагоді, коли мають чи мали хорошого батька…
Володимир Ключак
До теми. Клайв Стейплз Льюїз: Чому чоловік має бути головним в сім’ї
Християнські дружини дають обіцянку коритися своїм чоловікам. У християнському шлюбі голова сім’ї – чоловік. У зв’язку з цим виникають два питання:
Чому в сім’ї обов’язково повинен бути голова, чому не можна допустити рівності?
Чому головою повинен бути чоловік?
1. Необхідність мати голову в сім’ї випливає з ідеї, що шлюб – союз постійний. Звичайно, коли чоловік і дружина живуть в злагоді, питання про верховенство не виникає. І ми повинні сподіватися, що саме це є нормою в християнському шлюбі. Але якщо виникає суперечність, що тоді? Тоді подружжю не уникнути серйозної розмови. Припустимо, вони вже намагалися говорити і тим не менше згоди не дійшли. Що їм робити далі? Вони не можуть вирішити питання за допомогою голосування, тому що при наявності лише двох сторін голосування неможливо. В такому випадку залишаються дві речі: або їм доведеться розійтися в різні боки, або один з них повинен отримати право вирішального голосу. При постійному шлюбі одна зі сторін повинна у крайньому випадку мати владу і вирішувати питання сімейного союзу, бо жоден постійний союз неможливий без конституції.
2. Якщо в родині має бути голова, то чому саме чоловік? Ну що ж, по-перше, чи є у кого серйозне бажання, щоб головну роль в сім’ї грала жінка? Як я вже сказав, я сам не одружений. Однак я бачу, що навіть ті жінки, які хочуть бути головою в своєму домі, як правило, не в захваті, спостерігаючи таку ж ситуацію у сусідів. Швидше за все, вони скажуть: «Бідний містер Ікс! (Маючи на увазі сусіда). Чому він дозволяє цій жахливій жінці верховодити? Я просто не можу його зрозуміти! »
Я навіть не думаю, що ця жінка буде задоволена, якщо хто-небудь помітить, що вона сама «головує» в своїй родині. Є щось протиприродне в жіночому керівництві чоловіками, тому що самі дружини збентежені цим фактом і зневажають підвладних чоловіків.
Але є ще одна причина; і тут, скажу відверто, я говорю як холостяк, тому що причину цю краще видно з боку, ніж з позиції одруженої людини. Відносини сім’ї з зовнішнім світом – так би мовити, зовнішня політика сім’ї – повинні знаходитися, в кінцевому рахунку, під контролем чоловіка. Чому? Тому що він завжди має бути (і, як правило, буває) більш справедливим до сторонніх. Жінка бореться в першу чергу за своїх дітей і свого чоловіка, проти всього іншого світу. Для неї, цілком природньо, їхні вимоги, їхні інтереси. Вони переважують всі міркування. Вона – їхній надзвичайний захисник. Завдання чоловіка – стежити за тим, щоб ця природна перевага не ставилася постійно на чільне місце у відносинах сім’ї з оточуючими. За ним має залишатися останнє слово, щоб він міг, в разі необхідності, захистити інших від сімейного патріотизму своєї дружини. Якщо хто-небудь з вас сумнівається в цьому, дозвольте мені поставити вам питання. Якщо ваш собака вкусив сусідську дитину або ваша дитина вдарила сусідського собаку, з ким ви хотіли б мати справу – з господарем або з господинею? Або якщо ви заміжня жінка, дозвольте мені запитати вас: як би ви не любили чоловіка, не визнаєте ви, що його головний недолік – нездатність постояти за свої і ваші права при зіткненні з сусідами?
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень