Стаття буде коротка. В наш час це важливо. Бо мусимо ще «посерфити» Інтернет, переглянути Фейсбук, погратися в улюблену гру на компі чи телефоні, мусимо подивитися телевізор – ну, там, якийсь серіал, новини, якесь шоу типу «ревізора» чи «від селянки до панянки». Це ж важливіше, ніж задуматися над серйозними речами. Часу на читання нам не вистачає.
Отже, про логіку. В нас її немає. Ні в мене, ні в тебе, ні в них – тих, що вище. Якби була – ми жили б інакше.
За логікою ми обирали депутатів (міської, обласної, верховної рад), вони ж міжособчиком визначили прем’єра. Яценюка чи Гройсмана – неважливо. Важливо, що це вони, наші обранці, ті, яким ми делегували свій голос, так вирішили. Чому ж ми критикуємо і депутатів, і голову ВРУ за «дебільний квиток», і прем’єрів? Де логіка? Чому не критикуємо себе?
У 2014 ми більшістю голосів обрали Петра Порошенка Президентом України. То де ж логіка в нашій критиці цієї посадової особи? Значить, ми вартуємо саме такого президента, навіщо скаржитися і шукати винних поза собою?
Це важливо: чи пробували ми себе поставити на місце політика – депутат, прем’єра, президента? Як би поступав я на його місці, якби був у його «шкірі»? Це дуже важливе і логічне запитання.
Замість їсти здорову їжу і підтримувати національного товаровиробника ми доробляємо чужинецькі корпорації. Замість витрачати гроші на те, що будує наш організм, ми купляємо пиво, горілку, сигарети. Тобто, самі руйнуємо своє здоров`я. І в той же час розміщуємо в соцмережах якісь напівідіотські рецепти китайської медицини та записуємося на йогу. Де логіка?
Ми всі сильні націоналісти, любимо волонтерів, нашу армію і добровольців. Навіть сплачуємо військовий податок, хоча й не знаємо на що він іде. І в той же час слухаємо радіо та дивимося TV мовою окупанта. Де логіка?
Про корупцію в освіті та медицині не говорить хіба лінивий. Про корупцію у владі краще помовчимо. З цими всіма видами корупції ми би дуже хотіли поборотися. Але регулярно здаємо дитині до школи гроші на вимогу вчителів (підручники чи зошити за астрономічну ціну, бо так треба якомусь видавництву) чи на вимогу страшного органу, який називається «Батьківський Комітет». І за лікаря не забуваємо, бо хіба він подивиться до хворого, якщо не всунемо йому щось в кишеню. Про «вирішування» проблем в урядників знову помовчимо. Якщо логічно подумати, то чим закінчиться наша боротьба з корупцією?
Голосуємо за свою, Богом дану партію, або ж за іншу праву чи правоцентристську силу. Хочемо до Європи. Любимо рідне місто чи село. Але не хочемо зробити собі Європу в голові і у власній хаті. Ну, в хаті може дехто й робить, але сміття обов’язково як не за поріг, то з балкона. Щоб потім зазнимкувати і виставити в соцмережах пост «Якась падла насмітила…».
Любимо дітей. Хочемо, аби вони були мудрі і щоб краще жили, ніж ми (хоч, до речі, нам не найгірше живеться). І в той же час обзиваємо їх дурними, неуками, і замість вчити життя дозволяємо їм витрачати час на абсолютні дурниці. Типу зазубрювань окремих теорем чи правил, які ні нам користі не принесли, а їм подавно нічого не дадуть. Та це ще невеликі дурниці порівняно з іншими…
Хочемо бути щасливими. Але нехтуємо тим, що щастя всередині нас.
Хочемо любити і бути любимими. Але наша любов егоїстична.
Хочемо бути багатими. І забуваємо, що достаток та купа грошей – це зовсім не багатство.
Хочемо, щоб світ був інший, а для зміни самого себе не поворухнемо й пальцем.
Ми не злодії, але крадемо час інших і марнуємо свій.
Ми побожні, та віра наша лише про людське око.
Ми не злочинці, але були б дуже раді, якби хтось прибив чи обікрав нашого успішного сусіда, якби та моя файна співробітниця зрадила свого чоловіка (бажано зі мною), якби знайшовся гаманець із долярами, за які можна було б довго жити і нічого не робити…
Логіка у нас відсутня. Ми критикуємо і ображаємо державу, яку не ми вибирали, а яку нам дав Господь. Ми не знаємо достатньо добре своєї історії та культури і в той же час захоплюємося чужим, летимо на екзотику як метелик на вогонь. Ми самі собі створюємо ворогів і не вміємо втримати друзів. Ми живемо у світі кривих дзеркал і мислимо чужими думками, чужими категоріями. І що, ми ще хочемо, щоб нас поважали? Де логіка?
Якщо є стержень, якщо є духовна основа, якщо є самоповага і самоконтроль, то нами маніпулювати буде значно важче. І не просто «нами», а «мною», бо кожен з нас – це унікальність, індивідуум, а не несвідома частка сірої маси, натовпу, яким керують як комусь заманеться.
Це так коротко про логіку. Зараз, шановне панство, якщо Ви дочитали ці непричесані думки до кінця, можете знову повернутися до свого телефону, компа чи телевізора. Бо нащо задумуватися про логіку? Кожне «задумування» приносить певний дискомфорт, змушує працювати мозок. А логіка сильних світу цього у тому, щоб розумних було якомога менше.
Як каже Мирослав Дочинець, письменник із Мукачевого на Закарпатті, «люди, які читають книги, керують тими, хто дивиться телевізор». І в цьому є певна логіка.
Постарався написати коротко, якщо не вийшло – вибачте…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень