Я виріс у місцині, де ніколи не було проблем зі сміттям. Все, що горіло, спалювалося в печі, а всі харчові відходи використовувалися раціонально – завжди ситими були свиня, корова, кіт, пес, кури. Битим склом затовкали мишачі діри, а пластикові пляшки тоді ще не існували.
Зараз пересічна людина «продукує» як мінімум пакет сміття щодня: папір, скло, жерстяні банки, харчові відходи, велика кількість пластику та целофану. Купує пакети, складає це «добро» в них і виносить до сміттєвих контейнерів, оплачуючи вивіз сміття за межі міста.
Коли чую про те, як ніхто не викине недопалок на вулиці в Німеччині, чи як чисто в США, Канаді чи сусідній з нами Польщі, так і хочеться запитати: «А Ви хоч щось зробили для того, щоб чисто було у нас?». І це запитання вартує поставити кожному українцю: що ти зробив, щоб довкола тебе було чисто?
Що зробив конкретно ти? Пішов раз на рік перед Великоднем на «суботник» (така гидка совєтська традиція не згинула навіть в Західній Україні), щоб тебе сфотографували і виставили в соцмережі? Сфотографував переповнений сміттєвий бак і заалярмував Інтернет-спільноту, що сміття вчасно не вивезли з-під твого дому? Чи відвіз автівкою пакет сміття і викинув десь у лісі чи на березі річки, щоб «не засмічувати місто»?
На жаль, мало хто може похвалитися своїм вкладом у вирішення сміттєвої проблеми. Але приклад Львова та деяких інших міст, де проблема сміття щораз частіше виходить у «топові» питання, змушує замислитися та почати зміни, які крапля за краплею приноситимуть користь.
По-перше, не купувати непотребу. Психологія споживацтва, коли багатим вважається не той, кому достатньо, кому вистачає, а той, хто купує-купує-купує, поглиблює сміттєву проблему. Купуючи менше, а точніше саме стільки, скільки потрібно, ти вносиш значний вклад у те, щоб сміттєвий контейнер наповнювався повільніше. Це стосується і продуктів, які тобі доводиться викидати зіпсованими, і одягу, який не вміщається в шафи, тож приземляється в смітнику, і побутової техніки, яку ти оновлюєш, женучись за модою, не кажучи вже про всілякі безглузді «одноразові» пакети, тарілки, склянки, пляшки, об`ємну тару, упаковки тощо.
По-друге, навіть початковий етап сортування сміття дає користь. Для прикладу, попробуйте папір і картон не викидати в загальний пакет зі сміттям, а відкладати в якийсь інший пакет. І тоді раз на тиждень, два тижні чи місяць можна цей папір/картон здати на макулатуру і ще й отримати за це пару гривень на добрий настрій. Навіть це простеньке сортування може призвести до того, що з дому ви виноситимете сміття не двічі на день, а лише один раз.
По-третє, відмова від непотрібних упаковок. Навіщо кожен раз в супермаркеті купувати пакет, коли можна носити з собою. Не задля економії гривні чи десяти, а задля зменшення сміття. Не обов’язково брати фасовані товари, якщо можна купити їх на вагу (для прикладу, крупи, цукор, солодощі).
І цей перелік можна продовжувати. Відмовившись від видачі чеку при знятті готівки в банкоматі, відмовившись від роздаваних рекламок та флаєрів, ми матимемо на кілька папірців у кишені/смітнику менше.
Відмова в багатьох випадках не означає обмеження, а навпаки – можливість вибору. Приймаючи нав’язану маркетологами, менеджерами, рекламодавцями та ЗМІ думку про необхідність щось придбати, ми стаємо безвольними людьми. І стаємо не тільки роботами, які не мають власної думки, а стаємо біднішими (бо витрачаємо гроші на дурниці) і бруднішими, бо нагромаджуємо сміття, занечищуємо простір навколо себе.
Впорядковуючи особистісний простір, ми не повинні загромаджувати його знову, обмежуючи таким чином рух енергії фен-шуй. Викидаючи з дому сміття, ми маємо думати, що воно нікуди не дівається, а вивозиться на якесь поле, в якийсь ліс, відвойовуючи у людей та природи гарну місцевість та перетворюючи її на бруд та нечисть.
Відсутність сміття у природі та в наших містах починається від позбавлення сміття в голові. Інакше й бути не може.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень