Борислав: реальний поступ

/Чи вдасться Бориславу оцінити реальний стан справ у власній громаді, визначити логічні межі, впорядкувати адміністративно-територіальні розбіжності з навколишніми населеними пунктами і стати конкурентноспроможним?/

Коротка інформаційна довідка

Борислав – місто обласного підпорядкування, до складу якого входить смт. Східниця як анклав. Населення – 34 тис 976 осіб, площа міста – 30,7 кв. км. Місто розташоване в передгір`ї Східних Карпат на березі річки Тисмениця та її приток Крушельниця, Раточина, на висоті 308-641 м над рівнем моря. 110 вулиць, провулків та площ. 8 районів, які творять одне місто Борислав, можна розділити на нове місто (мікрорайон Коваліва – вул. Володимира Великого) та стару частину міста, яка складається з сіл Тустановичі, Баня Котівська, Волянка, Губичі, Мразниця та власне сам Борислав.

Борислав – єдине місто в світі, яке розміщене на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищі, де наявні численні джерела мінеральних лікувальних вод. На території міста діє 7 шкіл, державна гімназія, професійно-технічний ліцей, медичний коледж, школа мистецтв, два музеї (історико-краєзнавчий музей та музей нафти і газу). Інформацію взято з Вікіпедії.

Свою назву Борислав отримав від польського Borysław, або німецького Borislau. Історики та краєзнавці зламали списи, визначаючи точну суть цього буквосполучення. Але точну суть Борислава передає гасло, яке Ви знайдете на території державної бориславської гімназії: «Борись за свою мрію!».

З історії Борислава

Історія Борислава сягає в сиву давнину. Внаслідок вулканічних процесів, які проходили мільйони років тому, великі тектонічні плити зрушилися, пройшов процес формування гірського масиву – так званих скибових Карпат. Тут на Передкарпатті по сьогоднішній день можна знайти сліди цього процесу, наявна велика кількість корисних копалин: солі, нафти, озокериту, мінеральних вод.

Найстарішим поселенням на території сучасного Борислава є Тустановичі. Село було засноване між ІХ та ХІІ ст. і згадується в древніх літописах як сторожовий форпост на соленому шляху. До речі, в селі була солеварня, яка проіснувала до 1786 р.

Другим за господарським значенням була Баня Котівська. Вона також відома своїм солеварним промислом, який з часом втратив своє значення. На початок ХІХ століття багато колишніх селян швидко перетворилися у найманих робітників. На території цього населеного пункту виникло робітниче поселення, яке складалося з цегляних житлових будинків, школи, їдальні та крамниці.

Третя частина – це власне село Борислав, від якого пішла назва всього міста. Воно розтягнулося на лівому березі річки Тисмениці. Його південну частину називали Потоком, а північну Новим Світом. По сьогодні старожили називають ділянки на півночі Лозини і Тарнавка. Власне на цій території дуже швидко виріс ліс нафтових веж.

Мразниця (інша назва Мражниця) знаходиться в південній частині, її назву виводять від слова «мразниця», що означало «болото в лісі». У 1772 році село Мразниця мало всього 25 хат і було частиною промислового Борислава.

Вздовж берега річки почалося будівництво вулиці Панської (зараз Шевченка) – головної магістралі міста. Ця вулиця поєднувалася з Бориславом величезним мостом через річку, який називають Барабський міст. «Бараби» – розбишаки, батяри. Проте це слово походить з німецького Bahnrabe, що означає «залізний крюк». Тобто, наймані люди до роботи на залізниці.

Недалеко від Барабського мосту знаходилася аптека, яка була відкрита у березні 1876 р. Яном Зегом, творцем методу промислової нафтової переробки. До речі, в цій аптеці була відкрита перша автозаправна станція, оскільки автомобілі колись заправляли в аптеках. Автомастила фірми «Шелл» та «Галіція» виробляли в Бориславі

На півночі село Борислав переходило в село Губичі, на території якого проходила залізниця, що закінчувалася вокзалом з великим нафтовим терміналом. Неподалік вокзалу знаходилася крайова гірничо-вертнича школа, яка була відкрита у 1897 р. Там готували спеціалістів, молодший технічний персонал для нафтових копалень.

На Губичах розміщувався приватний пункт металобрухту – шмельцу, який скуповували від усіх громадян. Оскільки ця установа була благодійною, а металобрухт діставався не зовсім законним шляхом, тому її власника називали «малахом», що єврейською мовою означає «ангел». І по сьогоднішній день старожили Дрогобиччини називають бориславців «малахами».

А серцем Борислава є Волянка.

Але розповідь про Борислав була би неповною, якби в нашій публікації ми не згадали про інші дві частини Борислава – англійську промислову колонію, в якій проживали переселенці з Великої Британії, Бельгії, Франції та Німеччини, та Новий Світ – район, де мешкали чиновники та ремісники.

Промислова революція

Промислова революція – це перехід від ручної ремісничої мануфактури до великого машинно-фабричного виробництва був започаткований в Англії в ІІ пол. XVIII ст., впровадження в виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей, що спричинило ріст середньорічного доходу на душу населення і змінило баланс політичних сил від лендлордів у бік промисловців. Друга фаза цієї революції – технологічна революція (1850 рр.) – перехід від вугілля як головного енергоносія до використання нафти, винаходу електрики, електродвигуна, телефону та телеграфа, що спричинило розвиток комунікацій, будівництво залізниць, утворення капіталістичних мануфактур. (Взято з Вікіпедії).

Англія – фабрика світу, Лондон – банк банків. Це гасло рухало промисловців 150 років тому.

Велика кількість возів доставила до Борислава устаткування та матеріали для заснування нового поселення, так званої «англійської промислової колонії» – великого Борислава,

Промислова колонія розділена на 4 частини. Перша – південна, де знаходились споруди нафтових копалень, невелика лікарня, школа та телеграф. Цю територію обслуговували наймані робітники, в основному українці та поляки. А посередниками між ними та багатшою частиною міста були євреї, яких по сьогодні на Дрогобиччині кличуть «шмулі» (ходили в засмальцьованому одязі, в основному мешкали в Дрогобичі і щоранку добиралися до Борислава на омнібусах, а потім залізницею)..

Дещо далі, ближче до центру, знаходилось серце англійської колонії, де в котеджах жили керівники та власники нафтових копалень – вихідці з Великої Британії, Франції, Бельгії. Вулиці тут були замощені бруківкою, до будинків проведено водогін та електроенергію. Власне в тому районі з`явилися перші телеграф та телефон і було представництво Великобританії з почесним консулом, та представництво Бельгії. Трохи далі на Новому Світі жили чиновники, інженери, майстри та підмайстри. Вплив англійської культури позначився на архітектурі міста Борислава по сьогоднішній день.

Таким був Борислав в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. (Див. Вікіпедію, розділ Промислова революція).

Бориславське нафтогазове родовище та родовище озокериту були найбільшими на території Австро-Угорщини та Польщі, а фактично на території всієї Європи.

Окреме місце в розвитку Борислава займає земний віск (озокерит, від слова «озо» – пахну, «керос» – віск). У європейській науковій літературі озокерит називають гірським мінеральним воском. Це рідкісна гірська порода, яку видобувають тільки в Бориславі. За запасами озокериту, його видобутком та переробкою Україна посідає перше місце в світі.

Озокеритна шахта «Ludwik» та вентиляційна копра «Konrad» є візитівками Борислава. Завдяки цій шахті в 1872 р. в Бориславі введена в експлуатацію залізниця та перша на території України електростанція (1922 р.).

Ми можемо продовжувати розповідь, але залишимо це історикам та краєзнавцям.

Сучасність

Сьогодні місто, покинуте напризволяще державними структурами, вирішує свою долю самостійно. Економіка Борислава з характерними ознаками господарського комплексу є багатогалузевою, спеціалізованою, де промисловість поєднана з розвиненим транспортним та фінансовим господарством міста. У промисловості представлені всі галузі, проте у структурі промислової продукції найбільшу питому вагу мають підприємства з виробництва та розподілу електроенергії, газу, водовідведення, харчової промисловості, нафтогазовидобування, газопереробної промисловості, машинобудування та хімічної промисловості. (Взято з Вікіпедії).

Бюджет міста складає більше 250 мільйонів гривень (168 млн. 216 тис. – дохідна частина)

Цьому населеному пункту треба вирішити цілий ряд проблем, визначитися з концепцією розвитку, вирішити проблеми з водопостачанням, каналізуванням, освітлення міста та упорядкуванням громадського простору.

Однією з проблем Борислава є екологія. Необхідно провести інвентаризацію всіх наявних нафтових свердловин, яких є більше шести тисяч, та розробити план заходів покращення екологічної ситуації в місті.

Бориславу необхідне транспортне залізничне сполучення, реконструкція залізничного вокзалу, що дало б вихід на інші міста України. А ще Бориславом починають цікавитися туристичні оператори України та Польщі, які визначили йому роль поселення на туристичному шляху «нафта з присмаком мармуляди». Це означає, що повинна бути розроблена концепція створення туристичної інфраструктури міста.

До речі, Борислав вже став центром паломництва завдяки церкві св. Анни, де зібрана найбільша кількість мощей святих Східної та Західної Церкви. До речі, покровителькою Борислава є свята великомучениця Варвара.

Вирішення багатьох проблем стане можливе тільки за умови, якщо Борислав стане центром Бориславської об’єднаної територіальної громади. Правда, при утворенні ОТГ Бориславу необхідно впорядкувати адміністративно-територіальні межі та відносини з навколишніми населеними пунктами, чітко визначити проблеми та шляхи їх вирішення.

Віктор Пиців (текст та фото)