«Я син народу, що вгору йде…» – ці слова Великого Каменяра мене вразили, коли 11-річним хлопцем у складі стебницького духового оркестру брав участь у відкритті пам’ятника Іванові Франкові в Лішні. Для мене, тодішнього п’ятикласника, Франко був Вічним революціонером – соціалістом, автором інших слів: «Дух, що тіло рве до бою…» і я навіть не здогадувався, що мій великий земляк писав лірику, притчі, казки та серйозні твори, які не мали нічого спільного з соціалізмом. Так комуністична пропаганда промивала мізки людям, щоб вони не могли зорієнтуватися, де правда, а де брехня. Ідеологи від КПСС вміло розставляли акценти, щоб не дай Боже, хтось не подумав, що правда інша від офіційно затвердженої в ЦК КПСС. А хто сумнівався, того партія і КГБ кидали в тюрму.
Символічно, що сьогодні, напередодні виборів, на Дрогобиччину прибув один із ідеологів комсомолу, потім «Нашої України», а тепер Об’єднаної опозиції Микола Томенко. Закінчивши Київський університет за спеціалізацією «Історія КПРС» та будучи разом з нинішнім міністром освіти Табачником секретарями комсомолу, Микола Володимирович добре знає як правильно розставляти акценти, як правду зробити брехнею і навпаки. Більше того, пан Микола був активним співробітником так званого ОКОДу (Оперативний комсомольський загін), який координував взаємодію між комсомолом і КГБ. Тож, маючи великий досвід, пан Томенко вміло розповів дрогобичанам, хто є хто в політиці і за кого треба голосувати. На превеликий жаль, Томенко, як об’єднаний опозиціонер, і словом не обмовився про кандидатів-регіоналів в окрузі, начебто вони його зовсім не цікавлять. А найбільше перепало мені.
Я вже сотні разів говорив, що не співпрацював і не буду співпрацювати з Партією регіонів, але цього не чують мої опоненти. Вони ходять і кожного дня розповсюджують це брехливе звинувачення. Бо нічого не зробили для краю й більше не мають що закинути мені.
Ось що сказав Микола Томенко: “Ті люди, які приїхали з Києва і розповідають, як вони люблять Україну, а самовисунулись кілька місяців тому, – це небезпечні типи. Має бути чітка партійна відповідальність, бо в парламенті немає вільних агентів. В парламенті мають бути представники серйозних політичних команд. Сьогодні є команда влади, і є команда Об’єднаної опозиції і між ними треба обирати”.
На жаль, я не зміг задати Томенку запитання, але я б хотів почути відповідь, як так сталося, що представників серйозної політичної команди БЮТ «розвели як кошенят»? Яку політичну відповідальність має нести БЮТ, і особисто заступник голови Верховної зРади Томенко за прийняття антиукраїнського закону про мови? Чому пан Томенко проголосував за сумнозвісний закон про мови і чому за нього заступився зрадник українського народу Литвин? Чому пан Томенко закликає дрогобичан голосувати або за Об’єднану опозицію, або за команду влади? Чому він не агітує за партії, які опозиційні до Партії регіонів, скажімо, за «Свободу», а агітує за партію влади?
Томенко договорився до того, що заявив: «Ті люди, які приїхали з Києва і розповідають як вони люблять Україну, а самовисунулись кілька місяців тому – це небезпечні типи». Цікаво, даруючи мені таку характеристику, він чомусь не згадав, що до таких «типів», крім Куруса, належать Олесь Доній, Ігор Осташ, Василь Шкляр, яких БЮТ «кинув», а замість них в списки включив «патрійотку» Кужель. Довідавшись, що моєю довіреною особою став Роланд Франко, вони накинулись на онука Івана Франка.
Томенко, представляючи мого опонента Романа Ілика, закинув мені страшні гріхи – співпрацю з Льовочкіним і Каськівим. Якщо Томенків підхід застосувати до всіх громадян, то ярлик «люди Табачника» треба навішувати на директорів та вчителів українських шкіл, викладачів вищих учбових закладів, незважаючи на те, що більшість із них є справжніми патріотами України. Хочу сказати, що Томенко також співпрацював з Каськівим і на Майдані, і після нього у фракції «Наша Україна», яку він зрадив. Сьогодні Томенко співпрацює зі зрадником української мови Литвином. Натомість я в знак протесту проти прийняття мовного закону подав у відставку з посади керівника Національного проекту «Відкритий світ» і наполіг на підписанні наказу про звільнення, а Томенко начебто і написав заяву про складання повноважень заступника голови Верховної зРади, та тихо сидить з надією, що, може, пронесе. А тепер вже й друг Литвин заступився за свого заступника.
Нарешті, шановні земляки, хочу нагадати, що у 1994 році Дрогобиччина на прохання В.Чорновола обрала «патріота» Лавриновича, у 1998 році – Танюка, а в 2002 році, на прохання Ющенка – П. Димінського. Усі вони забули про нас, бо їх ніщо не ріднило з краєм. Так само й Ілик, будучи першим заступником голови обласної ради, забув про Дрогобиччину. Сьогодні «великий і чесний» Микола Томенко просить Вас підтримати Ілика. Це Вам нічого не нагадує? Але мене гнітить не те, що колишній комсомолець і друг Табачника Томенко облив мене брудом, бо наш народ мудрий і розбереться – де правда, а де брехня. Мене гнітить те, що такий високий чиновник, проїхавшись Дрогобиччиною, не розповів, як «Батьківщина» буде рятувати цей край. Тому, проголосувавши за кандидата від цієї партії, Ви й далі слухатимете казки про те, як вони борються за народ. А народ тим часом буде тихо вимирати без аптек, без дитячих садків, біля розвалених народних домів, напівзруйнованих шкіл і непроїзних доріг! Що скажете, пане Томенку?
Тепер залишається дочекатися, поки приїде пастор Турчинов і розповість дрогобичанам, який Ілик вірний греко-католик!
Коли Іван Франко балотувався до парламенту, на заваді його перемозі стали нечесні люди. Я не можу рівнятися з постаттю Великого Каменяра, але в день його народження закликаю Вас бути уважними.
Ігор Курус, головний редактор тижневика «Каменярі»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень