Пригадую день 24 лютого 2014 року. Це було більше півтора року тому. В той день мене як журналіста було позбавлено права участі у відкритій щотижневій апаратній нараді міського голови Трускавця. Просто так, бо так захотів Козир. Явне порушення закону, але правоохоронні органи на це закрили очі. Я пробачив, але не забув. Після цього я бував на нарадах в Бориславі, Дрогобичі, Стебнику, але знав, що колись переможно повернуся. І займу своє місце журналіста, який говорить правду. Правду, якою б невигідною вона не була чиновникам.
Пройшов рік і вісім місяців. Або простіше – 20 місяців. Вибори 25 жовтня все розставили на свої місця. У Трускавці вони показали явну недовіру меру Козиру, який зайняв навіть не друге, а третє місце. Відрив Андрія Кульчинського від Р. Козира просто вражає – півтори тисячі голосів. Як на таке невелике містечко, це дуже багато.
Фактично трускавчани вказали Козиру та всій його братії на належне їм місце. Зараз Козира «лузером» можна назвати вже офіційно. Не допомогли московські політтехнологи, не допомогли істеричні опуси старих дів, не допомогли бульварні газетки та мультики про лікаря в заплямованому кров`ю халаті, не допомогли різноманітні хитрощі та маніпуляції. Трускавчани виявилися мудрими людьми і обирали з-поміж двох кандидатів, фактично ігноруючи діючого мера. Р. Козир після першої каденції набрав менше голосів (2 075), ніж Лев Грицак після другої каденції (2 186). До того ж, за діючого мера в 2015 році проголосувало майже на 300 осіб менше, ніж в 2010, що свідчить про те, що політика, яку він проводив, не відповідала очікуванням трускавчан.
Багато уваги на цих виборах приділяли московському політтехнологу Павлу Мезеріну. Недарма, адже в 2010 році він доклав всіх зусиль, щоб Козира посадити в крісло мера. Але все ж у Трускавці переоцінили можливості цього росіянина. По-перше, 2015 рік – це не 2010, Москва не має такого впливу на Україну як тоді. Ну і не треба було забувати, що цей політтехнолог вже програвав вибори і то не раз. Так, в 2012 році М. Гук, якого «вів» Мезерін, не ввійшов навіть у трійку переможців (вибори до ВРУ). Не пройшов у ВРУ і кандидат в депутати, якого підтримували «козирні» в 2014 р. Так що поразка Козира – логічна ланка в ланцюжку провалів гастролерів-«технологів» з Російської Федерації.
З-поміж двох кандидатів Андрій Кульчинський здобув більше симпатій трускавчан, ніж Ігор Кісак – це факт. Але понад дві з половиною тисячі голосів за Ігоря Кісака – це теж вибір Трускавця, з яким потрібно рахуватися. Гадаємо, що нехтувати цим не слід.
Тепер важливо, щоб перемога мала свої реальні наслідки в кадрових питаннях. Адже кадри вирішують все. Люди з найближчого оточення Козира повинні не просто піти. Вони повинні відповісти за все. За зневагу до трускавчан, за освоєння громадських коштів своїми фірмами, за брехню, яка щодня лилася на наших мешканців, немов з помийного відра – з міського радіо, з прокозирних сайтиків, з вуст поплічників сатрапа. Режим диктатури хама закінчився, але громада пам`ятає все. Цікаво, як дивитимуться в очі трускавчанам ці падлюки, які знущалися над Трускавцем останні 5 років?
Під час публічних дебатів 22 жовтня Андрій Кульчинський у відповіді на одне з запитань зазначив, що одним з перших його кроків на посаді міського голови буде аудит діяльності попередньої влади. В цьому випадку звершиться справедливість прислів’я «Не копай ближньому яму, бо сам в неї впадеш». В 2010-2011 році ідеєю-фікс Козира було засадити в тюрму «папєрєдніков». Та колесо історії кругле, воно розчавить тих, хто хоче чавити іншого…
Ейфорія, з якою зустрічають результати виборів у Трускавці, показує, що мешканці міста-курорту очікували цього оновлення влади, очищення її від бруду та пихи, від брехні та фальші. Траур в приміщенні виконкому – це скорбота найбільш одіозних чиновників, але не рядових працівників, більшість з яких кілька років жили в своєрідній конспірації, боячись висловити власну думку чи навіть привітатися на вулиці з окремими людьми (для прикладу, зі мною особисто).
Андрій Кульчинський не повинен повторити помилки Козира. Першою помилкою була ізоляція. Козир зі своєю командою ізолювалися від громади, оточили себе неприступним муром, за який не допускалися люди, які мали іншу думку.
Друга помилка: Козир діяв за принципом «Хто не з нами, той проти нас». А треба діяти за принципом «Хто не проти нас, той з нами».
Третя помилка Козира – він уявив себе володарем. Володарем, який має право судити та осуджувати інших, який є господарем міста, який має в своїх руках одночасно всі три гілки влади і ще й претендує на владу духовну (свідченням цього є нудні моралізаторства Козира з будь-якої нагоди чи й без нагоди). Насправді ж міський голова – це чиновник, якому громада доручила управління. Не пан, не володар, а слуга. І місія мера – це служіння. Подібно як місія президента чи Папи («слуга слуг Божих»). Андрій Кульчинський має пам’ятати про це – він покликаний громадою, щоб служити їй. І в жодному разі не показувати пиху, не шукати ворогів (особливо там, де їх нема), не ізолювати себе від людей, дослухатися до критики, а не переслідувати тих, хто критикує.
Я впевнений – якби Р. Козир дослухався до критики з початку своєї каденції і слухав більше опонентів, ніж недолугих в управлінні «любих друзів», він мав би шанс отримати кредит довіри на другий термін. Його оточення його погубило. Погубили шумини, бодаки, іванишини, дідики, куци, гуки, яворські, ковальчини, паньківи, онаці. Погубили ті, хто улесливо сміявся з вдалого чи невдалого жарту і вихваляв «велич», якої не було. Погубили самозаспокоєння та самозакоханість, невміння вислухати тих, хто дійсно хотів допомогти відкрити очі на правду. Козир не хотів бачити правду, він не хотів її ні чути, ні знати. Йому було комфортно жити в неправді: «громада підтримує всі кроки», «громада дякує», «громада оцінить». А «підтримувала всі кроки» і «дякувала» не громада, а купка прихвоснів, значна частина з яких навіть не проживає у Трускавці. Козиру малювали високі рейтинги і він тішився з того, йому казали «правильним шляхом йдемо, товариші!» і він аж тремтів, коли хтось намагався йому показати, що шлях не правильний, що він веде в нікуди.
Козир не пройшов випробування владою, але це його проблеми. Зараз він нікому не потрібний і ті щурі, які його оточували, зараз гарячково намагаються показати свою лояльність до Андрія Кульчинського. Гнати їх треба, Андрію Богдановичу, цих щурів, бо щурі – переносники інфекцій!
26 жовтня виявився напрочуд гарним днем у Трускавці. Сонячним, спокійним, із впевненістю у завтрашньому дні. Відпочивають після тривожної ночі члени виборчих комісій, кандидати, депутати, довірені особи, всі, хто брав участь у процесі виборів. Процес добігає кінця, виборчі клопоти вже позаду.
А попереду – нова сторінка історії Трускавця, з новим міським головою Андрієм Кульчинським, з оновленим депутатським корпусом, з початком реалізації програми розвитку міста «Трускавець-2020». Це програма розвитку нашого міста і долучитися до її реалізації маємо всі. За винятком тих, хто 5 попередніх років протирав штани чи спідниці і кому трускавецька громада платила невідомо за що зарплати, надбавки, добавки та ще й матеріальні допомоги. Для негідників настав час розплати. А для людей, які люблять Трускавець, прийшов зоряний час. І одним, і другим потрібно пам’ятати народну мудрість: «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся». Перші забрехалися, тож назад їм нема вороття. А другим – пересторога…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень