Трускавецькі товстосуми намагаються знищити незалежне видання
Товариство «Славутич» та його генеральний директор Євген СУХІНА подали позов до суду на «Ґазету». Мабуть, таки добряче зачепила їх публікація «Трускавецька влада продала ринок» у лютневому номері часопису, яка висвітлила невідомі для широкого загалу факти процесу приватизації останнього великого комунального підприємства у місті. Позивачі обвинувачують «Ґазету» у розповсюдженні недостовірної інформації, оцінивши начебто отримані моральні збитки у 100 тисяч гривень. Задля того, аби приголомшити нас шестизначною цифрою затребуваного відшкодування, ТзОВ «Славутич» сплатив 5 тисяч гривень держмита за подання позовної заяви. У клопотаннях, заявлених судові, позивачі просять ПРИПИНИТИ ВИПУСК «Твоєї Трускавецької Ґазети»! І накласти арешт на наше особисте майно. Що й казати, апетити у місцевих багатіїв будь здоров!
Проте хочемо розчарувати вельмишановних позивачів – їхні намагання продемонструвати про КОГО Газета посміла написати не справили на нас жодного враження. Маємо міцний імунітет на подібного роду випади! А ще мужність та готовність відстояти власну правоту. Публікації «Трускавецька влада продала ринок» передувало ґрунтовне журналістське розслідування – збір та вивчення документів подання інформаційних запитів в державні установи, зустрічі з керівниками відділів та управлінь міськради, депутатами, записи інтерв’ю з людьми, у той чи інший спосіб дотичних до досліджуваної теми. І тому обвинувачення у поширенні недостовірної інформації є абсолютно безпідставними. Переконані, ми впораємося з ними у чесних судових баталіях.
Правила писані і неписані
Турбує інше – підприємці ринку, про яких йшлося у публікації, дедалі більше потерпають від свавілля нових власників. Боротьба, яку вони розпочали, поки що не увінчалася успіхом. Позов 27-ми найактивніших про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу, укладеного між міською радою та ТзОВ «Славутичем», залишено без розгляду, оскільки ринок було продано. Перевірка прокуратури м. Трускавця, проведена у лютому-березні за зверненням підприємців, не призвела до очікуваних ними наслідків. За її результатами, як повідомив помічник прокурора Володимир КРИЧКІВСЬКИЙ, були виявлені порушення процесу приватизації цілісного майнового комплексу на вул. Стебницькій, 27, про що прокуратура скерувала подання до Трускавецької міської ради. Чи ініціюватиме влада процес розірвання договору купівлі-продажу наразі невідомо. Зате керівництво «Славутича» за спробу революційного перевороту на ринку уже «віддячилось» бунтівникам у спосіб, який став традиційним – збільшило побори. Щоб на майбутнє у «писак», так Євген СУХІНА називає тих активістів, які подали позовну заяву та звернення у прокуратуру, не виникало ані найменшого бажання чинити спротив та й іншим неповадно було – з 1 січня 2011 року їм нав’язали новий договір найму робочого місця, який підприємці інакше, як кабальним не називають. У ньому грубо обмежено права та свободи, гарантовані громадянам України Конституцією. Так, скажімо, один з пунктів цього договору категорично забороняє тим, хто працює на ринку, проводити в його приміщенні і на прилеглій території, мітинги, збори, демонстрації. В усній формі, як стверджує Галина К., їм розтлумачили це «нововведення» значно доступніше – заборонили збиратися більше трьох. У договорі на підприємців покладається обов’язок дотримуватись писаних та неписаних правил поведінки, виконувати законні вимоги представників влади та адміністрації ринку, безперешкодно допускати на свої робочі місця представників наймодавця, на яких у такий спосіб покладаються функції контролюючих органів. ТзОВ «Славутич» має право достроково розірвати договір найму, якщо не досягнуто згоди про збільшення розміру плати.
– На ринку панує «бєспрєдєл», люди абсолютно незахищені, – ділиться семилітнім досвідом праці тут Віра ПЕРЦЕВА.
– Текст нового договору для переднього ознайомлення нікому на руки не давали. А викликали по декілька чоловік в кабінет до директора Євгена СУХІНИ, де юрист-консульт Ольга СУХІНА зачитувала його вголос, після чого пропонувала присутнім поставити підписи. Отримати копію можна було лише після підписання договору. Коли я обурилася такими діями, пані юристка вказала мені на двері. Мовляв, не подобається – залиште кабінет.
Хіба так треба чинити згідно писаних і неписаних правил поведінки? Чи, може, подружжя СУХІНІВ вважає, що вправі у довільній формі трактувати законодавчі акти?
Як стверджує Віра ПЕРЦЕВА, вона пропонувала усім проігнорувати договір, який нав’язувався силоміць, і страйкувати на знак протесту. На жаль, до таких радикальних дій підприємці тоді виявилися не готовими. А керівництво «Славутича», не пробачивши пані Вірі її активної позиції, створило такі умови, що вона змушена була піти. Окрім Віри ПЕРЦЕВОЇ у пошуках більш сприятливого клімату для праці (у прямому значенні також – подалися в Італію на заробітки) ринок залишили: Галя ГОНСЬОР, Саша ГУСЕЙНОВ, Надія СТАРОПОЛЬСЬКА, Віра МИХАЙЛЕВИЧ. До такого ж кроку, за словами підприємців, готова переважна більшість
– було б куди податися. Якби міська влада збудувала альтернативний продуктовий ринок, – поділилися вони своєю мрією, а про такі плани написала одна із місцевих газет, – не вагалися б ні хвилини.
Штрихи до портрета
А поки що «Славутич» сповна користає із свого привілейованого становища. З часу утриманні ним в оренду продовольчого ринку, загальна сума плати на найм торгівельного місця тут постійно збільшується. Так, з лютого 2009 року вона зросла одразу більш, аніж на сто відсотків: з 90 до 200 гри. за погонний метр. У березні 2010 на підприємців очікували чергові зміни – керівництво «Славутича» вирішило вимірювати обсяг торгівельних місць у квадратних метрах, через що видатки наймачів на оренду знову виросли вдвічі. І склали 800-1000 грн. за місце площею 4 кв. м (ціна 1 кв. м коливається від 200 до 250 грн.), яке до того часу мало 2 погонних метри. А з січня цього року те ж саме місце «потягнуло» вже на 5,5 кв. м., бо до нього доплюсували додаткову площу за прилавком, де стоять продавці. Як результат – сумарна плата за найм торгівельного місця на ринку, яку визискує «Славутич», є чи не найвищою в області. Підприємці стверджують, кількість порожніх прилавків зростає – мешканці навколишніх сіл, які хоча б раз торгували на трускавецькому ринку вирощеною городиною, як правило, сюди більше не повертаються. А ідуть в Дрогобич, а й навіть у Львів, бо там оренда значно нижча. Від неадекватно високої плати потерпають не лише підприємці а й трускавчани, які змушені купляти продукти на ринку за цінами, що «кусаються».
Але, кажуть, що апетити «Славутича» на цьому не обмежуються. Як розповіли нам на ринку (прізвищ зі зрозумілих причин не називаємо), дирекцією товариства далеко не на всі орендовані торгівельні місця укладаються договори найму. Або ж начебто застосовуються ще й такі «хитрощі»: у договорах вказується менша сума від тієї, яку реально сплачують орендарі. У першому і другому випадках отримані готівкові кошти у жодний спосіб не обліковуються. Якщо такі факти насправді мають місце (а це не так вже й складно перевірити представникам податкової, співвставивши кількість укладених договорів з кількістю працюючих на ринку), то цікаво було б дізнатися, яку відповідальність за такі дії передбачають писані у законах правила?
Пристрасті по землі
Зі «Славутичем» пов’язана ще одна, ледь не детективна історія, яка є , мабуть, найяскравішим штрихом до портрета власника трускавецького ринку. Йдеться про майже дворічну тяганину з оформленням орендних стосунків між товариством та міськрадою на земельну ділянку, закріпленою за ринком. Договір оренди на землю мав бути укладений з дня підписання договору оренди комунального майна 20.01.2009 року. Але своє зобов’язання «Славутич» своєчасно не виконав і бюджет міста відповідно недоотримав понад 200 тис. гривень. Цей факт «виплив» у грудні 2009 року, коли на сесійному засіданні розглядалося питання про включення КП «Ринок» в перелік об’єктів до приватизації. На закиди депутатського корпусу Євген СУХІНА стверджував, що ТзОВ «Славутич» подав заявку у міську раду щодо заключення договору оренди на землю, але буцімто звідтіля не надійшло жодних пропозицій. Обурені депутати вимагали провести службове розслідування щодо несвоєчасного розгляду. заяви товариства, виконання якого довірили Левові ГРИЦАКУ. Це нагадувало ситуацію із відомої байки Глібова коли щуку вкинули у річку. Адже родині екс-мера у «Славутичі» належить частка майна. Мабуть у Лева Ярославовича навіть сумніві не виникало щодо того, чиї інтереси у цій ситуації відстоювати: громадські чи приватні.
Але народні обранці таки наполягли на-своєму – умовою продажу «Славутичу» продовольчого ринку і задекларованою у рішенні сесії, було «усунення перешкод стосовно. орендних відносин на землю з укладення договору оренди цілісного майнового комплексу». Цю ж умову депутати внесли рушення від 24 грудня 2009 року, проголосувавши за надання в оренду з 22.01.2009р, терміном на 10 років ТзОВ «Славутич» земельної ділянки площею 0, 3579 га. на вул. Стебницькій, 27. Контроль за його виконанням покладався на постійну комісію з земельних ресурсів та землекористування, очолювану Йосипом СВІЖИНСЬКИМ.
Здавалось би, потенційний покупець у якнайкоротші терміни намагатиметься надолужити згаяне. Але подальший перебіг подій свідчить про протилежне – складається враження, що директор «Славутича» Євген СУХІНА та Трускавецька міська рада в особі голови Лева ГРИЦАКА аж ніяк не поспішали укладати договір, зумисне затягуючи час. І навіть листи, які, як повідомив начальник ДПІ м. Трускавця Роман ГЛАДІЙ, надсилалися інспекцією обом сторонам з вимогою оформити стосунки на землю, не надавали прискорення цьому процесові.
– Терміни укладання договору оренди залежать від бажання обидвох сторін, але в більшій мірі від міської ради. Якщо вона хоче якнайшвидше отримати орендну плату – то буде тиснути змушувати орендаря до активних дій – говорить керівник управління земельних ресурсів Ростислав КАРПОВИЧ. – «Славутич» не погоджувався з пунктом, який ми внесли у проект цього документу на основі рішення сесії заплатити оренду за період, що минув. Законних підстав для цього не було, бо орендна плата згідно чинного законодавства нараховується з дня державної реєстрації договору.
Чи міг «Славутич», керуючись благими намірами наповнення міського бюджету, сплатити оренду за землю, як того вимагали депутати? Мабуть, що так, було б бажання. А через його відсутність з’ясовування стосунків між партнерами тривало більше, аніж півроку Таки дійшовши згоди, спірний пункт виклали у наступній редакції: за період реєстрації договору оренди землі орендар зобов’язаний компенсувати орендодавцеві плату за землю в розмірі, встановленому чинним законодавством. З цього формулювання незрозуміло, про що саме йдеться; бо і оренда , і земельний податок є платою за землю. Довгоочікуваний договір був укладений 29.06.2010 року. А зареєстрований, і тут уже відповідальність за зволікання лежить і на директорові «Славутича» Євгенові СУХІНІ, аж 01.10.2010 року. За місяць до продажу майнового комплексу на вул. Стебницькій, 27. Далі вже не тягнули – великою ж бо спокусою був викуп комерційної нерухомості за ціною, що склала менше 850 грн. за кв. метр.
«Цікава » арифметика
Відомий російський сатирик та пародист Кузьма Прутков радив – «Дивись в корінь». Якщо скористатися цим афоризмом, то сумнівів майже не виникає: справжньою причиною вищеописаної «мишачої возні» було банальне жмотство. А зекономити «Славутич» хотів, смішно сказати, менше 8 тис. грн. на місяць. Замість орендної плати, яка становить 3% від нормативно-грошової оцінки землі, у цьому випадку щомісячно 11,25 тис. грн., товариство намагалося «відмазатися» втричі меншим земельним податком – 3, 75 тис. грн. на місяць. Про це свідчить платіжне доручення від 12. 07.2010 року на суму 62,64 тис. грн., у якому в графі призначення платежу вказано: компенсація плати за землю за період з 20.01.2009 по 31.06.2010 року. Цю платіжку керівництво «Славутича» подало у відділ приватизації та управління майном. як доказ того, що воно виконало свої зобов’язання щодо умов приватизації . Якщо поділити перераховану суму на кількість місяців можна переконатися, що .«Славутич» пробував сплатити. саме земельний податок. Така дріб’язковість фірми, яка заявляла про свій намір інвестувати у викуплений продовольчий ринок понад 5 млн. грн., зробивши його візитівкою Трускавця до Євро-2012, направду, не викликає захоплення.
Є ще один цікавий факт, який свідчить про цю ж «особливість» «Славутича»: з квітня 2010 року у калькуляцію місячної вартості найму 1 кв. м торгівельного місця на ринку, яка є додатком до договору, дирекція товариства внесла 17 грн. оплати за оренду землі. Підприємці стверджують, що цей пункт існував ще з 1 лютого 2009 року. Можливо, але оскільки калькуляцій, цей період вони нам не надали, стовідсотково стверджувати не беремося. Проте навіть у квітні такий крок був явно передчасний, бо договір оренди на землю, як ми уже згадували, був зареєстрований лише 1.10.2101 року. Виглядає на те, що керівництво «Славутича» «роздувало» плату за найм торгівельних місць, закладаючи у неї видатки, яких насправді не несло.
Але це ще не кінець історії, Під час нашого журналістського розслідування ми з’ясували ледь не сенсаційну новину. Виявилося, що за користування ділянкою, закріпленою за продовольчим ринком, з часу надання підприємства в оренду «Славутичу» до моменту державної реєстрації договору оренди на землю, бюджет не отримав жодної копійки. Як нам пояснили у податковій інспекції, ця прогалина виникла через недогляд міської ради. Не було подано розрахунків податку на землю на цю ділянку, а відповідно кошти, які надійшли від ТзОВ «Славутич» у липні 2010 року, були зараховані інспекцією як орендна плата товариства за землю з часу реєстрації договору. Тобто «Славутич» впродовж кількох останніх місяців не мав потреби платити за оренду ділянки на вул. Стебницькій 27, а отже мав би знати про цю «неув’язочку». А от у міській раді, принаймні, працівники тих відділів, куди ми зверталися за інформацією, про неї не підозрюють.
Тому «Газета», абсолютно цього не бажаючи, взяла на себе не властиві їй функції контролю за поступленнями до бюджету. Отже, за інформацією податкової, втрати, про які йшлося вище, можна і треба надолужити: міська рада має прийняти відповідне рішення: зобов’язати ТзОВ «Славутич» заплатити за землю, якою він користувався, і подати розрахунок в ДПІ м. Трускавця. Знаючи, якою катастрофічною є сьогодні ситуація з наповненням бюджету, переконані: депутати вдруге не проґавлять того, про що повинні дбати. Йдеться ж бо про чималеньку суму, яку, думаємо ТзОВ «Славутич» з радістю компенсує. Як свідомий платник податків.
Ольга КУЦ “Твоя Трускавецька Ґазета” травень 2011 року №3.
Р.S. Дружня порада позивачам: готуючи звернення до суду, користуйтесь послугами фахового юриста. І не апелюйте нісенітницями, які за стилістикою нагадують агітки совєтської. пропаганди, намагаючись знищити «Ґазету». Щоб продемонструвати читачам «вагомість» заявлених аргументів, пропонуємо цитату із клопотання позивачів: «З метою усунення систематичного грубого порушення законодавства про пресу; прав споживачів та недопущення посягання на права і свободи людини друкованим ЗМІ «Твоя Трускавецька Ґазета» просимо припинити випуск друкованого видання…». Що ж – Кузьма Прутков «відпочиває».
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень