Сьогодні дуже часто чути слово, яке раніше практично було маловживаним, а багатьом і зовсім невідомим. Дістало! Дістало! Ой, як же ж воно мене дістало! Все дістало!
Ціни – дістали! Влада – дістала! Аферисти, шахраї, москалі, війна, курс долара, тарифи, олігархи, зрада – все це нас дістає, виводить з рівноваги. Всередині починає накопичуватися злість, лють і приходить час, коли починає «підіймати кришку». Чисто тобі чайник, який кипить.
Calm down, кажуть англійці. Заспокойся, зберігай спокій, спокійно! Чи все аж так зле? Чи варто себе накручувати? Що зміниться від викриків типу «Дістало!», «Задовбали!», «Та коли ж воно закінчиться!» і т.д. і т.п. Нерви потрібно берегти, адже нервові клітини не відновлюються.
У китайців є прислів’я – «чекай, поки труп твого ворога пропливе повз тебе». В Біблії ж про те саме говориться іншими словами – «залиши помсту Богові!».
Дійсно, як деколи хотілося б помститися тим, хто винен у наших бідах. Найвищій владі і владі трошки нижчій, клятим олігархам і лікареві, який вивчився за гроші і зробив тебе чи рідну тобі людину калікою. Але чи варто? Відплата за недобрі вчинки приходить сама по собі – як не на винуватця бід, то на його потомство.
Не вірите? Син екс-президента (втікача) був красивий, здоровий і заможний. Пташиного молока йому хіба бракувало. І що? Лежить десь на морському дні.
Інший приклад – багатій багатів і пускав з торбами інших. Вистачило лише, аби кінь спіткнувся і всі багатства не змогли врятувати того, хто належав до когорти десяти найбільших багатіїв країни.
В автокатастрофі трагічно гине син депутатки, яка «підмахувала» ворогам і насміхалася з порядних людей.
Ганьбою закінчив свою політичну кар`єру лідер парламентських перегонів.
А як закінчують зрадники-юди? І чи аж такі щасливі багаті? Багатий не той, у кого багато, а той, кому вистачає і він вміє за це дякувати Богу.
Коли ми кажемо «Дістало!», то визнаємо власне безсилля. Знавав я одного міського голову, який дуже полюбляв казати: «Ми не маємо впливу на цей процес!». І знаєте, що сталося? Його не переобрали, на виборах він здобув критично низьку підтримку людей. Бо люди потребують впевненості, успіху, прикладу, а не скиглінь і пошуків винних.
Більшість українців, на жаль, запрограмовані на невдачу. В школі в голову запихають всі дати наших поразок і інший непотріб. Лікарі шукають побільше болячок і ставлять такі діагнози, щоб викачати з нас максимум грошей. Продавець думає, як би то надурити «лоха». І важко в тому середовищі втриматися на позитиві, на мажорній ноті.
Зараз негатив в Україні вигідний виключно нашим ворогам. Обізвати нас непередбачуваними, навіть не нацією, заплющити очі на порушені договори, обманути в справі з ядерною зброєю, забрати територію, принизити народ негідниками у владі і в командуванні, висмоктати з нього соки.
Судді – корупціонери, а ми на них не можемо вплинути. Влада – погана, хоча ми самі її й обрали. Ворог – потужний, великий, хитрий, а в нас розбрат та бідося. Крім зовнішнього ворога купа ворогів внутрішніх – корупція, агентура Кремля, негідники в погонах, провокатори та аферисти. І так далі і тому подібне.
Та позитив у тому, що все це колись закінчиться. І помста винуватцям нашої кривди буде страшна. І ми переможемо, бо з нами – правда і Бог!
Сильні і світлі люди тому й є такі, що вони – позитивні. Позитивно закручені. Запрограмовані на успіх, на добро, на плюс, на радість, на любов, на твердість. Впевнені в собі і у своїй правоті. Хоча вміють визнавати помилки. Падають, але підводяться. Плачуть, коли ховають їхніх побратимів. Але залишаються людьми (людяними), коли впіймають в полон ворога. В Україні такі люди є, і чим більше їх буде – тим краще ставатиме жити.
Є універсальні правила позитивного мислення, вони заховані в глибинах народної мудрості, в казках і легендах, у піснях і прислів`ях, в сімейних розмовах, які колись були школою життя. Зараз школою життя стали телевізор та комп’ютер. Тому й так мало позитиву. І можливо тому серед українців так мало правдивих українців – правдивих до мозку кісток. Українство з нас вихолощують, і наш же брат потакає цьому, «підмахує».
А тепер про позитив. Його забагато не буває. Оптиміст бачить блощицю і каже, що вона йому пахне коньяком. А песиміст гидує коньяком, бо він йому смердить блощицею. Як сприймаємо світ і реагуємо на всі виклики – такими ми і є. Або нитіками, нудними сутулими і похнюпленими скаржниками, або ж гордо випрямленими батярами, впевненими в собі, котрим все вдається, бо фортуна на їхній стороні.
Як себе «зарядити» на позитив? Кілька порад від успішних людей, випробувані часом.
Поменше спілкуватися з нитіками, невдахами і людьми, які вам просто неприємні.
Вміти казати «Ні!» і вміти палити за собою мости.
Тягнутися до успішних, радісних, позитивних людей.
Ніколи нікого не «кидати».
Не боятися. В тому числі не боятися починати все з нового аркуша.
Не економити на важливому і думати про збільшення доходів, а не про зменшення видатків.
Знаходити час на спілкування.
Аналізувати, думати і пам’ятати, що випадковостей не буває.
Працювати.
Бачити те, чого хочеш досягти, уявляти це в найменших деталях.
Знаходити час на книжку, на музику, яка подобається, на спілкування з природою.
Дбати про чистоту – зовнішню і внутрішню.
Пам`ятати, що ти не вічний, а життя тут дається лише раз.
Цінувати своє чесне ім`я.
Вміти правильно розставляти пріоритети.
Ніколи нікому не допомагати насилу.
Йти по житті просто і з посмішкою.
Не зважати, що скажуть інші, не піддаватися на маніпуляції, не переступати межу, жити за правилами, навіть якщо всі навколо їх порушують, вміти прощати і вміти забувати, правильно розподіляти час, бачити в інших добре, бути щирим, вміти промовчати…
І найголовніше – вірити в Бога. Повністю покластися на Нього і повністю довіряти Йому, але в той же час діяти так, якби все залежало лише від тебе.
Бути позитивним – це бути щасливим. Запам`ятайте це. І живіть щасливо! Тобто, в позитиві…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень