Дозволю собі висловити таку дещо крамольну і може навіть трішки ретроградно-середньовічну думку, що ця війна в Україні – це попри все і кара Божа на нас. Бо в часи спокою, стабільності, а можна сказати і процвітання, в часи і до світової економічної кризи 2008-2009, і до початку Революції Гідності та війни на Сході України, головна нота української волинки була «ой, як ми погано живемо». Був хліб і до хліба, була робота, заробітчани передавали з-за кордону важкою працею зароблені гроші, курс долара до гривні був штучно стабільним 8:1, а пісенька «ой, як ми погано живемо» продовжувалася все з новими куплетами і тим же приспівом. Можливо, це було таке собі прибіднювання-бідкання з надіями, що хтось пожаліє, поможе, погладить по голівці. Але сталося інше – згідно примівок «хто чого боїться, на того воно і прийде» та «як корабель назовеш, так він і попливе». Лихо, якого не було і про яке постійно говорили, на жаль, дійсно прийшло.
Звичайно, це дуже суб`єктивно, але чомусь здається, що більшість наших співгромадян активно паплюжачи Путіна та його кліку і волаючи «Не допустимо повернення Совєцкого Союзу», ані на йоту не хочуть позбуватися закоріненого совкового мислення, базованого на очікуванні, що хтось щось дасть, що хтось щось зробить, що хтось все вирішить. «Тося зробить» і «Всі вони одинакові», «Один в полі не воїн» і «А що я з того буду мати?» – ці та інші кліше-стереотипи керують на рівні підсвідомості нашою поведінкою, а риторика в мінорному тоні, замішаному на гібридній суміші байдужості та гурра-патрітизму, не змінюється роками – змінюються лише складники тої суміші. Тверезого глузду, холодного розуму та гарячого серця більшості бракує як в часи мирні, так і під час цієї війни. Бо хіба могли тверезо мислячі люди по всіх соцмережах передавати траєкторію руху нашого війська, прислуговуючи таким способом ворогові? Добре, що хоч зараз схаменулися…
Сумбурна спроба допомогти Україні не виходячи з хати, а навіть не підводячись з крісла перед ноутом, могла б бути похвальною для інваліда-колясочника, але не для здорової людини. Перепости страшної у своєму об`ємі кількості інформації, яка зводиться в основному до «шана Героям», «Путін, коли ти здохнеш» і «допоможіть пораненому бійцю» переважно не закінчуються реальною допомогою того, хто тикає на «лайк» та «поширити». Якщо чесно, то не всі і можуть реально допомагати грішми армії та добровольцям, особливо ті, хто втратив роботу чи сам потребує допомоги – іноді навіть на харчі.
Є ще гірше – повне небажання «включити мізки» та виробити власну стратегію на наближення перемоги, на допомогу воїнам, на пошанівок загиблим Героям, на розвиток України і на всі інші випадки життя. Один може бути воїном у полі! – навіть не виїжджаючи на поле реального бою. Ось лише кілька прикладів, а їх може бути значно більше.
Хочеш допомогти воїнам, армії? Не через облігації, СМСи, які навряд чи контролюються і не через підозрілих збирачів із скриньками! Є варті довіри організації і волонтери (можливо, серед них є знайомі тобі люди). Врешті-решт чи не кожен з нас має в зоні АТО знайомих, які там воюють – вони підкажуть через кого їм приходить реальна допомога. І можна, надавши ту допомогу, пересвідчитись, чи вона реально потрапила за призначенням.
Хочеш вшанувати пам`ять загиблих Героїв? В них залишилися сім`ї, дружини, малі діти, старі батьки. Допомога їм може стати найкращою даниною пам`яті – дужче ніж куплений дорогий вінок з написами, який через день після похорону нікому не буде потрібен (бо ти зробив внесок для похоронного бюро, а не Героя). Не говорячи вже про молитву за цю людину, яка буде вартіснішою, ніж сто «лайків».
Хочеш наблизити перемогу? Не говори зайвого і забудь про чвари внутрішні, коли є ворог зовнішній. Пам`ятай, що у вишиваній сорочці може ходити агент Кремля, а російськомовний сусід може бути більшим українським патріотом, ніж жадібний до наживи галицький горлопан-рагуль. Купуй українське і забудь, що є російські товари. Видали зі списку своїх улюблених сторінок в Інтернеті всі російські сайти включно з «ВКонтакте» та «Однокласники», адже кожен захід на них – це твоя лепта в озброєння армії РФ, яка вбиває твоїх друзів і може вбити й тебе. Маєш претензії до Президента, депутатів чи інших осіб, які становлять владу в державі? Свою критику притримай до кращих часів, а головне своє слово скажи на виборах. Не панікуй і пам`ятай, що все в Божих руках, хоча й дій так, якби все залежало виключно від тебе. Будь відповідальним за свою домівку, свою сім`ю і звісно ж за свої вчинки – відповідальності за всю державу ти не потягнеш, тому й не берися за те, що не твоє. Це один з прикладів життєвої філософії, хоча можуть бути й інші.
Хочеш розвитку України, її незалежності та могутності? Економія енергоресурсів, вчасна оплата за житлово-комунальні послуги, відмова від купівлі зайвого та збільшення видатків у твоєму бюджеті на благодійні цілі можуть наблизити ті незалежність та могутність. Як і чесність на всі випадки життя (особливо у справах фінансових), як і турбота про порядок навколо тебе, як і вміння розраховувати, аналізувати, прощати, бути достойним та щедрим. Але це теж філософія когось одного, ти ж можеш виробити свою, можливо дещо іншу.
Є питання, на які відповіді сьогодні не дасть ніхто. І навряд чи потрібно тужитися як псевдовагітній, щоб народити пояснення «коли закінчиться війна», «що має робити Порошенко», «коли згине Росія», «навіщо нам ті Донбас та Крим» чи «як вийти з війни з людським обличчям». На все свій час і не варто випереджувати його своєю метушнею. Спокій та впевненість, що все буде добре, позитивне мислення та вміння глянути на речі зі сторони, або ж у ширшому контексті – цього так бракує багатьом українцям в переломному 2014. Пошуки рецепту-панацеї, постійне ступання у ту ж річку «Чому так?», надмірна надія на когось і в той же час безнадія на Боже милосердя – це шляхи до поразки. Маємо ворога сильного і хитрого, цинічного та підступного, але аналізувати тільки його і крутитися в орбіті, запущеній ним, не треба. Замість «Чому так?» має бути «Know how». І з цих «Знаю як» окремих індивідуумів складеться перемога всієї України – великої, потужної, яка в майбутньому не боятиметься роздрібнених відсталих «княжеств» на своєму Сході, вічно ворожому, вічно неспокійному, вічно потребуючому уваги, пильності, мудрого підходу.
Володимир Справедливий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень