У чому фішка Трускавця? Що може заставити людину зірватися з насидженого місця і їхати за сотні кілометрів саме до нас, до Трускавця? Чи думає хтось як привабити конкретних ДОДАТКОВИХ відпочивальників і чим саме? Чи добре те, що турфірми вивозять відпочивальників з міста, і чи зле, що в нас пропорція гостей різко змінилася на користь поляків?
Про це та інше – скромні роздуми людини, котра не є останньою у вкладенні лепти в промоцію Трускавця.
Перше. «Нафтуся». Є дуже багато джерел, в яких є води ТИПУ «Нафтуся». Не тільки в Східниці. Такі води типу «Нафтуся» є в селі Довге Гірське на Дрогобиччині, в селі Корчин Сколівського району, у ряді інших населених пунктів. Відрізняються вони від трускавецької «Нафтусі» не тільки дещо іншим смаком, запахом, інтенсивністю та насиченістю певними елементами, а ще й абсолютною недослідженістю. Тобто, п`ючи воду типу «Нафтуся», ми можемо осліпнути, померти, зашкодити собі або ж вилікувати якусь хворобу – цього достеменно ніхто вам не скаже. П`ючи ж справжню трускавецьку «Нафтусю», ми знаємо чого від неї очікувати, яку дію вона має. Більше того, є чітко прописані норми споживання «Нафтусі», поєднання її з іншими трускавецькими цілющими водами, поєднання процедур, загальнокурортні лікувальні фактори, потужна діагностично-лікувальна база, висококваліфіковані спеціалісти в оздоровницях Трускавця. Всі ці компоненти сукупно можуть змусити хворого, в якого проблеми з нирками, сечовим міхуром, простатою, цукровим діабетом чи рядом інших захворювань, їхати сюди, до Трускавця, не тільки з найвіддаленіших куточків України, а й із Азербайджану, Узбекистану, Литви, Польщі, Німеччини, США, Ізраїлю.
Друге. Курорт – це не туризм. Намагання окремих містечкових діячів здійснити підміну понять і представити Трускавець «туристичним містом» – це злочин. Трускавець – найстаріший в Україні, найвідоміший бальнеологічний курорт, курортна столиця України. Сюди їдуть лікуватися, відпочивати, але аж ніяк не з метою туристичних вражень. Скажімо правду – чи хтось приїде в маленьке, обмежене територією та людським ресурсом 20-тисячне містечко, щоб подивитися на статую Христа чи пам`ятник Патріархові? Хтось спеціально поїде, щоб оглянути пару вілл у закопянському стилі чи сфотографуватися на фоні костела або ж в парку «Підгір`я» санаторію «Карпати»? Ні! Бо це – додаткові атракції для тих, хто їде сюди на лікування. На лікування!!!
Третє. Ніші. У Трускавці потрібно заохочувати розвивати ніші, які приваблять додаткового клієнта. Найяскравіші приклади – клініка відновного лікування професора Козявкіна та дельфінарій «Оскар». Вони знайшли СВОГО клієнта. Того, який їде лікувати хвору на ДЦП дитину чи за неповторними враженнями від шоу з дельфінами та морськими котиками. Вони НЕ КОНКУРУЮТЬ з іншими закладами Трускавця, а сприяють їм, бо клієнти клініки Козявкіна та дельфінарію «Оскар» часто зупиняються в готелях чи в приватному секторі, купують щось в магазинах чи на ринку, обідають в кафе чи ресторанах, залишають свої кошти у різноманітних закладах Трускавця. Чим більше «нішевих» закладів відкриватиметься у Трускавці, тим дужче диверсифікація працюватиме на весь Трускавець.
Четверте. У Трускавці протягом двох тижнів може бути нуднувато. Ні, це не закид ні відділу культури, ні управлінню міста, ні міській владі загалом, ні відповідним підрозділам санаторіїв. Але факт залишається фактом – люди їдуть до Трускавця на лікування на 10-14 днів, а то й більше, і за цей час Трускавець обійдуть вздовж і впоперек. Вони, звісно, можуть самостійно поїхати в Борислав до церкви св. Анни чи вибратися на екскурсію до Дрогобича чи Східниці, але навряд чи самотужки відважаться поїхати до Львова, на Закарпаття чи цікаві місця Львівщини та Івано-Франківщини. Туроператори, які працюють у Трускавці і «вивозять» відпочивальників на півдня чи день з міста, роблять хорошу справу, бо прикрашають їхній відпочинок. Тим більше, коли «вивезення» відбувається в неділю, коли і так в санаторіях повноцінні послуги з лікування не надаються. Все одно після обіду чи ввечері ці ж відпочивальники повернуться до Трускавця і тут переночують. Гроші за нічліг, вечерю, сніданок, як і кошти за поїздку в профіцит турфірми – це гроші для Трускавця. Ми не можемо «видоїти» відпочивальника до останньої копійки, зате ми можемо створити йому умови, коли б йому хотілося витратити гроші самому. Навряд чи двічі за два тижні відпочивальник захоче піти в один і той же музей. Якщо клієнта «не випускати» за межі Трускавця, то його відпочинок буде убогим. Нехай краще поїде і подивиться замок Паланок чи музеї Львова, але в його пам`яті ці враження все одно асоціюватимуться з лікуванням у Трускавці. Бо саме з нашого міста, а не з рідного дому, він виїжджав у ряд прекрасних турів. (Тут передаю щирі вітання готелю «Трускавець 365» та туроператору «Девіс», які організовують незабутні поїздки на термальні води в Берегово 😉
П`яте. Трускавцю потрібен багатий клієнт. Чим багатший і щедріший, тим краще. Свого часу автор цих рядків чимало доклався до того, щоб кількість поляків, які їздитимуть лікуватися до Трускавця, зростала. Ми досягли свого, і зараз польська мова звучить у Трускавці всюди. Але цей клієнт не найбагатший і не найщедріший. Поляки вміють рахувати гроші і не купуються на «розводняк», який діє на людей совкового мислення – типу «купіть цю процедуру, і будете повністю здорові». Сміття в яскравій упаковці вони не купують. Так може варто перестати продукувати це сміття і пропонувати щось нове? Ресторан польської кухні з ґолонками, журеком, схабами чи давніми флячками? Хорошу культурну програму за участі відомих польських зірок (там нема народних та заслужених артистів, до речі), а не «музику людову» чи доморощений шансон? То все питання до рефлексії…
Шосте. У Трускавці зменшилася кількість азербайджанців, а ті, які їдуть – це не заможні круті бакинці, а провінціали, які вже й російську мову не так добре розуміють. Чи хтось працює над цим викликом? Чи хтось аналізував причину цього явища? Причин, звісно, декілька, а одна з них – підстаркуваті відпочивальниці не замінять молодих гарячих українок чи білявок іншої національності. Недавно мав можливість спілкуватися з відомим азербайджанським блогером Азером Реджеблі, який тонко натякнув, що азербайджанці як справжні горді люди Кавказу (Кавказ – це для нас теж східна ментальність!) не хочуть відчувати себе гостями другої категорії і дуже чутливо реагують на фальш чи прояви негостинності. А негостинністю може бути наша вічно надута морда, брак посмішки чи брак уваги/поваги, як і намагання надурити в питаннях ціна/якість чи інших. Думаймо над цим!
Сьоме. Слово «чумачечий» тут не випадкове. Успіх пісні «Чумачечая весна» Потапа і Насті Каменських показав, що люди люблять щось ніби й зрозуміле, а в той же час і незвичне. Досить було взяти слово «сумасшедший» і озвучити його дещо по-іншому, як пісня стала хітом. Трускавець теж має бути трішки «чумачечим», тобто не надто прогнозованим, таємничим, цікавим, зрештою, кожного разу новим. Маючи можливість періодично знайомитися з відгуками відпочивальників (живе спілкування, письмові відгуки, коментарі в соцмережах та Інтернеті загалом, по телефону тощо), зауважую, що елемент новизни завжди знаходить відгук в їхніх серцях. Ті, хто приїхав до нас вперше, завжди захоплюються тим, як гарно відпочивати в «Карпатах», яка тут чудова лікувальна та діагностична база, яка шикарна кухня, який асортимент, яка прекрасна територія. Ті, хто приїжджає в якийсь там раз натомість звертають увагу, як їм сподобалося таке чи інше нововведення (тренажери в парку «Підгір`я», новий хол з лобі-рецепцією, нові види процедур тощо). Звісно, для Трускавця новими атракціями стануть і статуя Христа, і оновлений курортний парк (сподіваємось, це буде швидко та безболісно), і купальне озеро, якщо його колись відкриють на базі теперішнього питного. Трускавець мусить бути крутим, «чумачечим», бо в теперішньому світі треба крутитися не тільки, щоб жити, але й щоб вижити. Як любить казати гість Трускавця, професор Мирослав Борущак з Ґданська (Польща), «nie bywasz – wypadasz».
На завершення варто зазначити, що вищезазначені роздуми пасують не так для обговорення на панелях «стратегії розвитку міста» (на жаль, через суд вкотре не візьму участь у дебатах 22 серпня), як для поштовху до висновків міської влади та керівників великих санаторно-курортних закладів. Фішок, які б дозволили гостеві сказати «Вау!!! Чумачечий Трускавець!», може бути дійсно багато, але вони просто так не появляються. Досить однієї людини з персоналу, яка б володіла досконало німецькою, турецькою чи іспанською мовою – і вже маєте фішку. Досить при виїзді гостеві подарувати якісну футболку з логотипом санаторію – чим не фішка? Достатньо в якесь свято в центрі Трускавця провести безпрограшну лотерею, витративши на це певну суму з міського бюджету – і це залишить спогад явно кращий, аніж споглядання недобитих машин, які ревуть та здіймають пилюку в центрі курорту на католицький Великдень.
Фішка «Нафтуся» для Трускавця – це добре, це прекрасно. Але ще кращим була б така кількість фішок, що гостеві захочеться їх прямо таки колекціонувати. І тоді його не треба буде переконувати через рекламу на телебаченні чи в Інтернеті, щоб він піднімав задницю з дивана і їхав до нас. Він захоче поїхати сам, повірте…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень