Невміле управління міською господаркою у Трускавці протягом останніх чотирьох років дає свої негативні наслідки. Поряд з найнижчою в області і однією з найнижчих в Україні зарплатою бичем трускавецької економіки стало катастрофічне зменшення кількості відпочивальників і, відповідно, скорочення чисельності працівників у санаторіях. Вже навіть йде мова про закриття окремих оздоровниць і не факт, що цим все закінчиться. Як бачимо, створення управління розвитку курорту дало ефект, протилежний від очікуваного.
Якщо рівень зарплати та зменшення числа бажаючих оздоровитися в славному курорті можна списати і на зовнішні, форс-мажорні обставини та відсутність механізмів впливу місцевої влади на ці процеси, то є й інші приклади, які доводять, що керують містом люди випадкові, які в питаннях стратегічного розвитку чи навіть при вирішенні тактичних моментів не мають зеленого поняття.
Ази економіки гласять, що повинен бути баланс між доходами та видатками. Причому є видатки необхідні, які мусять бути зроблені, а є й такі, які можуть почекати до кращих часів. Для прикладу, ніхто не почне робити капітальний євроремонт у ванній, не помінявши спочатку стару, ще радянську, заіржавілу водопровідно-каналізаційну систему. Ніхто не буде купувати домашній кінотеатр, якщо в помешканні відсутній холодильник. І таких прикладів можна наводити дуже багато. Якщо ж хтось вкладає гроші у явний непотріб, то над таким «господарем» можна лише скрушно похитати головою.
Трускавець – місто заможне. Є ресурс – «Нафтуся». Постійно є «свіжі» гроші, які привозять відпочивальники і залишають їх не тільки в санаторіях, але і на ринках, в ресторанах, у магазинах та інших закладах. На фоні міст-сусідів Трускавець міг би виглядати перлиною – і так довший час було. Проте були й відповідні люди на чолі міста-курорту. Болеслав Петровський, Богдан Матолич, Лев Грицак – кожен з них незважаючи на різниці в підході до управління містом та його господаркою, тримали Трускавець на висоті. І хоча кожному з них багато в чому можна дорікнути, зокрема і щодо жорсткості управлінських методів, та мета освячувала засоби. Місто, яке розвивалося і на яке орієнтувалися сусіди – таким Трускавець був фактично два десятиліття від початків українського визвольного руху кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст.
А що зараз? Щоб не бути голослівним, давайте спільно глянемо, які зараз «пріоритети» міської економіки у Трускавці.
Пріоритет перший. В час війни зайнятися мародерством та забрати у громади дитячу лікарню, а разом з нею і надію на відновлення її функціонування. Коли ще п`ять-шість років тому йшла мова про створення на базі дитячої лікарні потужного соціального центру, де розмістилися б і територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких, і управління праці та соціального захисту, і центр соціальних служб для молоді, і деякі інші установи соціального спрямування, то саме з оточення теперішнього мера (тоді ще кандидата в мери), у підконтрольній йому пресі лунали заклики-бідкання відновити дитячу лікарню і пологовий будинок, вже й інвестор ніби знайшовся. Зараз матимемо замість дитячої лікарні чи соціального центру – приватні будівлі на відданій задурно міській землі площею більше ніж пів гектара. Бо треба рвати, поки є час.
Пріоритет другий. Дороги – річ пріоритетна завжди. Про теперішній стан трускавецьких доріг скромно промовчимо, кожен може порівняти, якими вони були хоча б років шість-вісім тому із тим, що маємо зараз. Звичайно, нелегкий час, можна потерпіти, не всі дороги вдасться відремонтувати. Але теперішній «господар» замість холодильника купує домашній кінотеатр – замість ремонтувати вулиці, які дійсно потребують негайного ремонту, взявся замощувати бруківкою вулицю Шевченка. Добре, що є ще правоохоронні та контролюючі органи, які сказали «зась!». Бо, бачте, захотілося кінотеатру – щоб з мерського вікна був гарний вигляд. Для того власноручно крейдою малювалося розмітку – до якого місця має бути бруківка.
Пріоритет третій. Наповнення міського бюджету. І тут повертаємося до того, з чого почали. Низький рівень доходів мешканців міста плюс різке зменшення кількості відпочивальників стали причиною того, що бюджет міста терміново вимагає пошуку додаткових джерел надходження коштів. Грошей ніколи не буває забагато, а от коли їх не вистачає – біда. Звичайно, можна було б зекономити на чиновниках, скоротивши хоча б на 25% чисельність «любих друзів» у стінах мерії. Можна було б зекономити на відрядженнях, які не дають жодного ефекту окрім задоволення самих «від`їжджєючих». Хоча й пошуки нових джерел доходів приймаються – тільки якщо б до цієї справи підійшли з розумом.
Виявляється, можна знайти додаткові кошти! – сказали в мерії «еврика!» і доручили робити це … інспекції з благоустрою. Відтепер кожен трускавчанин, власник приватної садиби, може долучитися до добровільно-примусового наповнення міської скарбниці. Якщо гілля ваших плодових дерев (яблуні, груші, сливи, алича, черешні, вишні тощо) звисають поза паркан, а плоди падають на проїжджу частину, то Вас чекають попередження, суворе попередження, останнє попередження, а потім штраф. Звичайно, юридично підковані трускавчани знають, що такі надумані штрафи можна й не платити, але знайдуться і такі, хто всіх нюансів чинного законодавства про адміністративні правопорушення не знає. Подібно як «Трускавецьтепло» брало плату за тепло у стояках і після від`єднання квартир від ЦО – хто не платив, так і минулося, а хто платив, то платить по сьогодні.
Але гнилі яблука, які падають на дорогу – не єдиний спосіб наповнення бюджету Трускавця. У планах «проффессіоналів» навіть такі нововведення як платний в`їзд на курорт і плата за транзит по місту. Тут уже й сепаратизмом попахує, не кажучи вже про повну відсутність законодавчої бази.
Ідей наповнення бюджету в мерії не бракує, але переважно вони зводяться до штрафів, штрафів, штрафів, додаткових оплат – все мало б лягати на плечі простого люду. Про те, щоб повернути «Нафтусю» у власність громади та мати з неї зиск, навіть не мовиться – нема ні сил, ні фахівців навіть вивчити таку можливість, не те що реалізувати.
Легко критикувати – може сказати читач. Що робити міському голові та його «команді» в цей непростий час, коли нема відповідних важелів впливу, коли казначейство не пропускає кошти, коли правоохоронні органи не співпрацюють з місцевою владою, а контролюючі органи типу ДАБІ пхають палки в колеса? Відповісти можна дуже просто: нема кого критикувати, можна лише поспівчувати собі та місту, що в передвиборчому шалі так шукали кращого варіанту, що замість господаря обрали пам’ятник на колінах. Проблеми є на те, щоб їх вирішувати і хто хоче та вміє їх вирішувати – шукає спосіб, а хто не вміє – шукає причин.
В 2009-2010 роках трускавчани не зважили на слова «я готовий стояти при в`їзді в Трускавець і цілувати руку кожному росіянину, який привозить гроші в місто». Страх подумати, що в органах влади може бути людина, яка отримує гроші з ФСБ чи яка виграла вибори на гроші ФСБ. Але в наш час, як бачимо, можливе все. Заможна громадо, а твої яблука не падають на дорогу? Твої діти та онуки не навідують тебе? Готуйся платити гроші за гнилі яблука та за в`їзд до міста-курорту. І чекай нових сюрпризів, які явно торкнуться твоєї кишені. Бо мер та його друзі повинні жити достойно, а рахунок за їхнє достойне життя оплачуєш ти, моя обдурена, зневажена, чесна та зубожіла трускавецька громадо…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень