В 20-30-ті роки минулого століття «Просвіта» була найбільш знаною і найбільш шанованою організацією, яка об’єднувала українців. Читальні «Просвіти» діяли в кожному галицькому селі і вони були не просто «читальнями» (бібліотеками). Це були осередки, де формувався національний дух, де кипіло життя, куди поспішали активні громадяни, де знаходили для себе заняття чи раду і молодь, і люди старші, українці різних поглядів та різних талантів. Саме «Просвіта» організовувала вечори пам’яті відомих українців, ставила вистави, збирала хори, впорядковувала могили, видавала потрібну літературу. Все це відбувалося в умовах відсутності національної держави.
А зараз? Держава українська є, тож «Просвіта» потрібна чи ні? Якщо так, то де вона і чи виконує свої функції? Чому «Просвіту» сприймають як якийсь архаїзм, мало не як «похоронне бюро» (з анекдоту – збираються біля пам’ятників і плачуть-плачуть-плачуть…). Чи є молоді сили, здатні оновити організацію, котра мала б стати понад громадськими організаціями, об’єднуючою силою, прапором для небайдужих та творчих людей – істориків та економістів, молоді та осіб старшого віку, літераторів та інженерів, любителів мистецтва чи політичних шоу?
Тема «Просвіти», її проблем та перспектив стала предметом обговорення на XXXVII засіданні Дискусійного клубу Дрогобича, яке проходило у четвер, 25 квітня, в офісі дрогобицької «Батьківщини». Одразу постає питання – а чому не в «Просвіті»? Адже дрогобицька «Просвіта» на відміну від трускавецької має власне приміщення і то не десь на околицях, а в самому Народному домі. Дрогобицька «Просвіта» має чудову бібліотеку, має плани спорудження пам’ятника Лесі Українки біля СШ № 4, готується до відзначення двохсотріччя від дня народження Тараса Шевченка. Тож цілком можливо, що саме засідання Дискусійного клубу стане поштовхом до активізації «Просвіти» в Дрогобичі, яка може стати осередком громадської активності, центром, де збиратимуться молодіжні організації, рух «Чесно в Дрогобичі», та й сам Дискусійний клуб. А наразі обговорити проблеми «Просвіти» прийшла дюжина осіб, а саме Анатолій Власюк, ведучий Дискусійного клубу, Олег Баган, керівник Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова в Дрогобичі, Вікторія Лишик та Володимир Ключак, представники ЗМІ, Святослав Сурма, Богдан Гринчишин та Микола Сов’як, громадські активісти, Михайло Ваврин та Любомир Сікора, депутати міської (перший) та районної (другий) рад, а також голова дрогобицької «Просвіти» Микола Садоха і голова університетської «Просвіти» Ігор Шумей.
Якщо головний просвітянин міста Котермака відзначився своєю лагідністю, спокоєм, толерантністю, то головний просвітянин університету – молодечою напористістю, прагненням до змін та реформ на взірець тих, які здійснює «Просвіта» на його рідній Івано-Франківщині. Коломия, Косів, Космач, Рожнятів, Тлумач, Калуш – чому там знають про «Просвіту» і «Просвіта» там процвітає? Бо є харизматичні лідери, за якими йдуть люди. Тому пан Шумей вважає, що і в Дрогобичі пора дати дорогу молодим, залишивши старшим шану та повагу. Але з такою постановкою не надто погоджуються ті, хто стояв біля витоків «Просвіти».
Завуальовані натяки викладача університету соковито розгорнув Любомир Сікора, голова товариства «Бойківщина», людина, яка теж стояла біля витоків «Просвіти». Пан Сікора відкрито назвав три прізвища тих, хто, на його думку, винен у тому, що «Просвіта» стала закостенілою нерухливою організацією. Як у Сенкевича були «латина, перина і дитина», так у пана Сікори «грабина, дубина і березина». Прізвища Шалати, Бордуляка та Богаченка знані в Дрогобичі, тож навряд чи доцільно тут публікувати епітети, якими обдарував пан Любомир декого з цих людей. Досить відзначити, що пропозиція депутата районної ради цих трьох діячів «вигнати з «Просвіти» не була підтримана ніким та так і залишилася висіти, як і дух непевності майбуття організації в Дрогобичі.
Опонент пана Сікори Святослав Сурма спробував перевести розмову в конструктивне русло, намагаючись достукатися до слухачів тезами про потребу творення мережевих організацій, де був би розподіл керівних функцій в ядрі. Пан Сурма закликав не боятися інтелектуалів і навів за приклад «Просвіту» часів 1920-1930-х рр. Людський та матеріальний ресурси можуть бути тими скарбами, які оновлять організацію, дадуть їй нове дихання. Та чи готова громадськість долучитися до реформування «Просвіти»? – відповідь на це питання ніхто дати не наважився.
Про те, що саме «Просвіта», а не різні антиукраїнські провокатори на центральних телеканалах, мала б організовувати дискусії загальноукраїнського рівня, говорив Олег Баган. А Михайло Ваврин зауважив, що влада в Дрогобичі напевно не вважає «Просвіту» за серйозну організацію, а гуманітарний напрямок за пріоритет. Доказом цього є хоча б факт відсутності посади заступника міського голови з гуманітарних питань. А секретар ради Тарас Метик, на думку Михайла Васильовича, зовсім занедбав цей напрямок.
Автор цих рядків попробував відвернути увагу дрогобичан від самопоїдання, глянути на «Просвіту» як організацію всеукраїнського рівня. Ярослав Пітко не перший рік очолює «Просвіту» Львівської області, Павло Мовчан – загальноукраїнську. Невже їх влаштовує теперішній стан справ у організації? Чи молодь взагалі чула про «Просвіту» чи думає, що це щось таке, що було за часів царя Гороха? Ці та інші запитання, на жаль, риторичні…
«Паразитувати на українській культурі і творити українську культуру – це різні речі», слушно зауважив Олег Баган. Замість ставити проблеми руба та атакувати суспільство «Просвіта» стала лояльною організацією, яка пропагує шароварщину, зводить українство та свою місію до рутинно-технічних заходів. «Слово «Просвіти» мало хто читає, та чи є що там читати? Кому вигідний такий занепад? І знову мертва тиша…
Насамкінець зауважимо, що осередок «Просвіти» є і в Трускавці. Очолює його депутат від «Нашої України» Галина Шиманська-Карп’юк. Де збираються трускавецькі «просвітяни», як часто і для чого, про що говорять, коли звітують та чи звітують взагалі – сказати не можемо, не знаємо. В місцевій пресі назва організації «Просвіта» з’являється від сили раз на півроку-рік. «Трускавецький вісник» готовий надати інформаційну підтримку «Просвіті», бо вважаємо, що така організація потрібна як з огляду на її історію, так і заради здійснення лікбезу наших мешканців. Бо ніби всі грамотні та розумні, а грамотних та розумних мало, якщо на місці дитячих майданчиків будуємо що хочемо, а на місці зелених насаджень ставимо базарчики….
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень