Чи є Руслан Козир агентом Кремля? І скільки взагалі агентів Кремля діє на території Західної України? Чим може бути цікавий Російській Федерації Трускавець, щоб мати там своїх агентів? На ці запитання стаття відповіді, звичайно ж, не дасть. Але принаймні допоможе до цих відповідей наблизитися.
Отже, поштовхом до розгляду автором цього питання стали чотири фактори.
Перший – події 24 лютого 2014 року, коли міський голова Трускавця вигнав із наради журналіста зі словами: «Ти хвалив розстріли мирних громадян. Я не хочу тебе бачити. Геть звідси!». Типова поведінка злодія – це коли він кричить «Лови злодія!». В цьому випадку одразу виникла підозра, що Руслан Козир хоче перевести стрілки і свою внутрішню вину перекласти на когось, не виключено, що на того, кого найдужче боїться (майже за Фрейдом). Тому логічне наступне запитання: вину за що?
Фактор другий – після перемоги Майдану та сумнозвісних подій у Криму та південно-східній Україні стало абсолютно зрозуміло, що агенти Кремля – цілком реальні люди, вони – посеред нас. Те, про що можна було тільки думати і не дозволено було озвучувати, тепер можна сказати вголос. СБУ, органи влади, армія поступово очищаються від ефесбешників, то, можливо, варто допомогти цьому процесу й на місцях?
Третій фактор – намагання Руслан Козира, який поки що виконує обов’язки міського голови Трускавця, не просто позбутися контролю за своїми діями (вищенаведений приклад про журналіста є показовим) на даний момент, а позбутися його взагалі. Висловлення недовіри прокурору міста та голові міського відділу СБУ можна було б сприйняти як емоційний випад. Та як накажете оцінювати рішення-прохання розформувати саме відділення СБУ у місті Трускавці? Чи не є це показником того, що есбеушники знають щось таке, чого дуже бояться пан Козир та його оточення? І чи часом докази цієї страшної таємниці не були спалені у Львові під час ночі гніву?
Останній, четвертий, фактор – це просто запис у соцмережі Фейсбук на стіні людини, яка працювала політтехнологом у п. Козира в 2009-2010 роках (https://www.facebook.com/pavel.mezerin?fref=ts). Випускник факультету філософії та політології Санкт-Петербурзького університету, громадянин Російської Федерації Павєл Мєзєрін – людина у Трускавці відома. Його одкровення стало фактично головною причиною, чому запитання «Чи є Руслан Козир агентом Кремля?» можна озвучити. Отже, Вашій увазі пропонуємо відкритий для загального доступу запис Павла Мєзєріна від 26 березня 2014 р.
«В далёком 2010 году работал я консультантом одного, тогда начинающего, а ныне известного западноукраинского политика. Снимал уютную квартиру в чудесном городке-курорте Трускавец, лежащем у подножия Карпатских гор, где жил с женой и маленьким сыном. Работал не один. Работал в тандеме (простите за политическую пошлость) с другом и коллегой. Друг и коллега был тоже политтехнологом и тоже родом из Санкт-Петербурга. Эффективность нашей работы заключалась в продуманной заранее схеме. Я работал непосредственно “на земле”, во Львовской области, в общении с электоратом. Мой друг и коллега (назовём его Дима) смотрел на ситуацию со стороны, издалека, наблюдая “большой процесс” на расстоянии. Указывал на ошибки, невидимые вблизи, и периодически приезжал на местность с инспекциями “избирательного процесса”. В этом была изначальная задумка и ключ к предполагаемому успеху. Успех через положенное время воспоследовал. Но рассказ не об этом. Рассказ о другом. Рассказ о Его Величестве Случае.
Итак, май 2010 года. Завершается очередной “инспекционный” визит Димы. Недоволен Дима абсолютно всем. Я, в свою очередь, недоволен Димой и его недовольством. После двух тяжёлых дней обоюдонеприятного общения, утром дня третьего мы едем на машине из Трускавца в Киев. Тяжёлый осадок вчерашних “деловых разборок” наложен на утреннее похмелье. Выяснение деловых отношений по инерции продолжается и утром. В итоге, путь в150 кмот Львова до Ровно проходит в гробовом молчании взаимного раздражения.
Время обеда. Проезжаем Ровно. 10 лет мужской дружбы и коллегиальная солидарность делают ситуацию невыносимой и по обоюдному молчаливому согласию принимается решение пообедать и помириться. Сказано – сделано! Парковка. Ресторан. Официант принимает заказ. Настроение улучшается мгновенно. Два борща, соленья, квас (лучше бы пива, конечно!)). Дима заказывает мясо. Я хочу рыбы. Изучаю меню. “Короп смажений”! Отлично! Будь ласка! Дякую! Ласковое майское солнышко! Как будто и не ссорились со старым другом и коллегой Димой!
“Короп смажений”, поданный минут через сорок после заказа, развалился на огромном блюде, свисая с двух сторон головой и хвостом! Весом оказался кило двести и стоимостью триста с лишним гривен!! Стоимость “коропа смаженого” в меню оказалась за его, “коропа”, сто граммов веса!!!
Кушали “коропа” с другом Дмитром более часа. Разумеется, помирились за это время окончательно. Не мог поверить своему счастью официант, томившийся в ожидании чаевых. Закрепил примирение старых друзей чек за “смаженого коропа”, отправившийся в Санкт-Петербург в качестве документа “накладных расходов”. Успех грядущей избирательной кампании нашего Кандидата был заложен в тот славный день в уютном ресторане под городом Ровно!
К чему этот долгий и, возможно, утомительный рассказ? Позавчера ночью был убит Сашко Музычко (Билый), лидер западноукраинского “Правого Сектора”, один из “робингудов” Майдана. Был убит в ресторане “Три карася” в селе Бармаки под Ровно. Там, где произошла рассказанная мной история. Возможно, на том самом месте, за тем самым столиком, за которым в мае 2010 года ели “смаженого коропа” и мирились после ссоры два питерских политтехнолога Паша и Дима».
З цього досить обширного запису на особливу увагу заслуговує невеличкий фрагмент: «Закрепил примирение старых друзей чек за “смаженого коропа”, отправившийся в Санкт-Петербург в качестве документа «накладных расходов». З цього фрагменту випливає, що оплату політтехнологам Російської Федерації, які працювали на перемогу Руслана Козира у Трускавці, здійснювали у Санкт-Петербурзі! Хіба можливим є факт, аби щось подібне робилося без відома ФСБ РФ? В місті, яке дало Росії Президента Путіна, оплачували послуги громадян Росії, які працювали на «бандерівця» (думаю, зрозуміло, чому це слово тут взято в лапки)?
Передбачаю, якою буде реакція холуїв та льокаїв пана Козира. Не виключено, що ВІЗ ТМР (структура, яку б варто перейменувати у ВІЗ КРЯ – відділ інформаційного забезпечення Козира Руслана Ярославовича) розродиться черговою своєю заявою із паплюженням всіх і вся та киданням лайна на вертоліт. Казатимуть: оплачував послуги сам Руслан Ярославович, платив на фірму, де він собі замовив працівників-політтехнологів, що в цьому дивного? Бризкатимуть слиною, що це чергова провокація «жовтої преси», що мер ідеально чистий та пухнастий, що закиди безглузді, безпідставні та недопустимі, що це антиреклама Трускавцю, що через такі сайти як «Трускавецький вісник» маємо загальнодержавну кризу, що «Вісник» хоче «безвладдя як в Дрогобичі і вічних проблем Стебника та Борислава…» (це майже цитата).
Факт залишається фактом. Навіть якщо Руслан Козир і оплачував послуги російським політтехнологам особисто, то робилося це через Росію, де, напевно, прицільно слідкували за цим процесом. А чого жадали російські спецслужби від КРЯ взамін? Це знають тільки вони та ще сам КРЯ. Трускавець – цікаве місто, тут землю та нерухомість має у власності дуже багато впливових людей, часто на підставних осіб. Хто володіє інформацією, той володіє світом, тому, можливо, ефесбешників цікавила в першу чергу інформація. Ну і, звичайно ж, контроль за повсякденним життям Трускавця, за всім, що коїться на цьому курорті, який колись був всесоюзною оздоровницею.
Чутки, буцімто саме Москва спонсорувала цей страшненький пам’ятник Бандері навпроти санаторію колишнього КГБ, інформація про спільне українсько-російське підприємство пана Козира «Алків-Т», участь теперішнього мера Трускавця у виборчій кампанії 2002 року до Верховної ради України в якості члена партії «Нова Сила» (цікава партія і цікаві люди!!!), активна співпраця з росіянами та іншими іноземцями до 2010 року і вже на посаді міського голови – все це намистинки, які нанизуються та взаємодоповнюються. Ще не видно всієї мозаїки, але її обриси вимальовуються однозначно.
Залишаємо Службі безпеки України простір для дій, вірячи, що нові люди в цій структурі не побояться розкриття агентів Кремля. А звичайним трускавчанам порадимо бути пильними та пам’ятати, що під личиною націоналіста може ховатися й агент недружньої нам держави.
Ну і насамкінець про оточення. Відомо, що одному агенту працювати непросто, вдвох легше. Рахувати всіх підозрілих осіб у новій команді Козира не будемо, але про одного гіпотетичного згадати хочеться. Вірніше, не так згадати, як запитати те, на що відповіді у 2012 році так отримано і не було. Тоді сайт «Дрогобицький Портал» питання поставив руба: «Хто Ви, пане Гук?» (частина 1 і частина 2). Пан Гук промовчав. Видно, не було чим крити козирну карту…
Отже, хто ви, панове Козир та Гук? Чи не в Москві варто шукати ваших покровителів? ВідГУКніться або ж відКОЗИРяйте!
Володимир Справедливий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень