Минулої середи, 18 квітня, Борислав провів в останню путь Євгена Титикайла.
Поет помер напередодні Пасхи, але ще декілька діб його тіло пролежало в квартирі. Він жив самотньо, і єдиною його відрадою були вірші та голуби.
Вище керівництво міста вирішувало більш глобальні проблеми й не віддало останню шану Почесному громадянинові Борислава. Зате прийшов непотоплюваний Роман Соловчук, який, за словами покійного, поламав йому долю, бо звільнив Євгена Титикайла з роботи у газеті “Нафтовик Борислава”. Відтак поет змушений був заробляти на хліб на інших роботах.
Натхненне слово про покійного виголосили професор Дрогобицького університету Михайло Шалата, колега Євгена Титикайла по письменницькому цеху Андрій Грущак, інші промовці.
30 липня Євген Титикайло мав відсвяткувати своє 75-ліття. Не судилося…
Я мало не рік ходив за ним, аби він дав інтерв’ю про себе. Євген Титикайло неодмінно задавав риторічні питання: “Та хіба я фігура? Є й більш визначні постаті”. Проте нарешті розродився великою статтею про себе самого, написаною від третьої особи. “Тустань” опублікує її, не чекаючи ювілею – уже, на жаль, сумного…
Здебільшого Євген Титикайло друкувався у дрогобицькій видавничій фірмі “Відродження”. Бідкався, що пенсії й скупих меценатських надходжень не вистачає. Під час останньої нашої розмови за декілька днів до несподіваної своєї смерті казав, що винен гроші.
Євген Титикайло був Поетом від Бога. Він творив справді професійні та класні вірші, різко негативно ставився до графоманства. У його віршах переплелися воєдино любов до рідного Борислава і Волині, яка стала його другою батьківщиною.
Зовні це була делікатна та комунікабельна людина, але всередині нього нуртувало стільки пережитого…
Вічна Тобі пам’ять, Поете!
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень