Звичайно, для культурної людини це питання є риторичним. Натомість для чинного мера Трускавця та його сподвижників – питання, яке можна обговорювати. В такому ж ключі можна запитувати, чи потрібні Трускавцю три школи, чи потрібні дитячі садочки, ДЮСК «Спортовець», Будинок учнівської творчості, Народний дім, два музеї, лікарня та поліклініка тощо.
З обмеженими людьми не подискутуєш. Народна мудрість каже «Краще з мудрим загубити, ніж з дурним знайти», а ще «Від дурного поли врізуй та втікай». Тому не заради дискусії (бо дискутувати взагалі нема про що, а в даному випадку нема з ким – не з мером же), а виключно в якості свідчення хочу поділитися згадкою про трускавецькі бібліотеки.
Отже, вперше я переступив поріг трускавецької бібліотеки в 1992 році, відразу, як тільки переїхав на постійне проживання до нашого міста-курорту. Тоді я поступив на стаціонарне відділення історичного факультету Дрогобицького педінституту. Пригадую, як вперше зайшов в бібліотеку-філію № 1 на вул. Бориславській, якою тоді керувала Катерина Василівна Ківацька. З 1992 і до сьогоднішнього дня я є читачем цієї бібліотеки.
Так само з 1992 року я є постійним читачем центральної бібліотеки Трускавця. 23 роки тому її директором була Майя Григорівна, яку наче зараз бачу виразно перед собою. За ці двадцять три роки я займався в читальному залі (ще не було ери Інтернету, кількість спеціалізованої літератури була обмежена, тому вчитися, писати реферати тощо можна було в читальному залі бібліотеки), брав книги на абонементі, відвідував (і продовжую відвідувати) чисельні заходи, які проводять бібліотечні працівники.
Бібліотека-філія № 2 на вулиці Стебницькій має в своєму розпорядженні менше книг, ніж центральна бібліотека, і це зрозуміло. Тут я беру для читання художню літературу, адже інколи потрібно відпочити, читаючи.
За весь час моєї дружби з трускавецькими бібліотеками не було жодного (!) випадку порушення графіку їхньої діяльності, неввічливості чи небажання допомогти. Можу впевнено заявити як читач з багатолітнім стажем – в бібліотеках Трускавця працюють високопрофесійні люди, котрі відзначаються інтелектом, ерудицією, порядністю, котрі небайдужі до того, що діється в Україні, котрі в багатьох випадках можуть бути за приклад невігласам у владі, яким чомусь бібліотеки стали впоперек горла. Це стосується всіх працівників бібліотек, з якими мені довелося стикнутися в моєму житті – і тих, котрі вже відійшли у вічність як пані Ельвіра чи пані Ліля, чи тих, які продовжують трудитися на бібліотечній ниві (Світлана Карпин, Ореста Касперська, Ірина Вахнич, Віра Савка, Любов Кіско, Наталія Марковецька, Діана Боднарчук, Віра Заяць, Лідія Стецик, Ірина Цимбаляк, Любов Шкільник, Ярослава Волчанська, Олександра Пфайфер, Олександра Цісінська, Наталія Іваночко, Галина Грицило та всі інші, хто продовжує працювати в бібліотеках Трускавця).
Щодо дитячої бібліотеки, то мушу зазначити, що я приїхав до Трускавця вже в юнацькому віці, тому не був її абонентом-читачем, але зараз мої діти відвідують цю бібліотеку – і не тільки заради цікавих книг, але і заради цікавих та змістовних заходів, які там проводять для малечі та молодого покоління трускавчан.
Символічно, що бібліотекарі відзначають своє професійне свято в день святих Віри, Надії, Любові та Софії (Мудрості). Вони є хранителями мудрості, схованої в глибині книг. Вони є свідками Віри, Надії та Любові, а говорити, що бібліотеки віджили своє, що вони непотрібні – це блюзнірство. Втім, причина таких заяв явно зрозуміла – спритні та нахабні ділки примітили для себе просторі приміщення, котрі можна «використати краще». Звісно ж, із користю для себе. Ясна річ, що користю матеріальною. Приклади вже є – на місці книжкового магазину в центрі міста «діє» незрозуміла структура, замість вітальні у центральній бібліотеці комерційна структура вчить танців за гроші, а поруч, в іншому бібліотечному приміщенні, роблять масаж.
Бібліотеки непотрібні трускавецькій владі хоча б тому, що вони сприяють освіті, вчать мислити, а мисляча людина московським агентам аж ніяк не потрібна. Їм потрібні ті, хто не задумуючись кричатиме «Браво Козиру!» і «Все гаразд, це найкращий мер!». А оскільки бібліотекарі якось не поспішали виходити з такими лозунгами на вулиці Трускавця і не лізли, перепрошую, в задницю, як це роблять деякі інші підлеглі КРЯ, то вони виявилися непотрібними. Том й почало лунати «скоротити», «оптимізувати», «ліквідувати», «об`єднати з шкільними бібліотеками». Щодо останньої пропозиції, то таку дурість треба було ще придумати! Може, ще запропонують об’єднуватися з санаторними бібліотеками?
Шановні бібліотекарі, витримки вам! Знаєте, натиску варварів протистояти нелегко, але треба. Як і треба надіятися, що в найближчому майбутньому термін «культура» означатиме для нової трускавецької влади те, що і повинен означати, а не буде символом непотрібного апендиксу до хижацько-споживацького бездуховного та вкрай зіпсутого організму…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень