X-файли
Наприкiнцi лiта 2011 року цих п’ятьох людей можна було неодноразово побачити разом. Вони зустрiчалися, щоб провести доволi незвичнi переговори.
Дивлячись збоку, можна бу¬ло сказати, що це доволi дивне товариство. За одним столом збиралися народний депутат-регiонал Писарчук, його права рука, керiвник фракцiї регiо¬налiв Грещук, двоє депутатiв, екс-бютiвцi Дубневичi, котрi втекли вiд Тимошенко, як тiльки вона програла вибори. I, як стверджують нашi джерела, один раз участь у переговорах брав бiзнес-партнер одiозних депутатiв, екс-начальник Укрзалiзницi Михайло Костюк. Бракувало у цiй компанiї лише хрещеного батька Доктора Пi, особистого друга Писарчука i члена депутатської фракцiї регiонiв Пасiчника.
Що у цих людях схоже? Безпринципнiсть, жадоба збагачення i гiрлянди вже вiдкритих кримiнальних справ, якi на них висять, i тих, якi ще будуть вiдкритi.
Навiщо цi люди тодi збиралися? Щоб виробити спiльнi дiї, якi мали переконати центральну владу, що вони готовi взяти на себе вiдповiдальнiсть за регiон — за Львівщину.
Центральна влада ставила доволi яснi завдання: стабiльнiсть у регiонi, виконання бюджету, лiквiдацiя боргiв iз зарплати, перемога у восьми з дванадцяти мажоритарних округiв людей, що ввiйдуть згодом у провладну бiльшiсть, повна самоокупнiсть виборчих бюджетiв.
Центр погоджувався вiддати спiльникам право назвати прiзвище нового губернатора, змiнювати голiв районних адмiнiстрацiй i т. iн. I головне: кожному пообiцяли, що за результатами виборiв кримiнальне переслiдування буде припинено.
Теперiшня Банкова нiколи не розумiла Заходу країни. Вона завжди його iнтуїтивно боялася. Вона не знає, що i як тут робити. Тому їй було неважко ризикнути, зробивши ставку на цю групку, цей штрафбат, який зусiбiч обкладений або вже вiдкритими кримiнальними справами, або справами, якi можуть бути вiдкритi будь-якої митi. Як, наприклад, щодо Писарчука, чиє пiдприємство незаконно, без будь-яких документальних пiдстав захопило одинадцять гектарiв землi пiд базар майже у центрi мiста. Чи Грещука, який, пiдробивши документи, обдурив фiнансистiв i фактично вкрав у вкладникiв банку “Надра” понад 17 мiльйонiв гривень.
Одiознi депутати наполягли, що вiзьмуть на себе левову частку витрат, потрiбних для фiнансування цього своєрiдного ГКЧП у бунтiвному регiонi, якщо новий губернатор буде їхньою людиною. Йшлося саме про Костюка, який на цей час уже втомився бiгати по допитах, сидiв без роботи. Набиваючи собi цiну, Дубневичi також переконували, що, хоч i вiдiйшли вiд мiсцевої органiзацiї “Батькiвщини”, цiлковито контролюють її через керiвника пана Iлика, якого свого часу з порушеннями закону посадили у крiсло заступника голови облради.
Пiд час однiєї зi сходок цiєї групи мiсцевих “гекачепiстiв” Костюк як майбутнiй губернатор поставив несподiване, а може, i заздалегiдь пiдготоване питання: що робити з газетою “Експрес”, яка раз у раз заливає чиновникам смальцю за шкiрку.
— Я не хочу, щоб вони мене “сікли”, як Баганця, — сказав Костюк.
Вiн мав пiдстави цього побоюватися.
Баганець — це прокурор, який свого часу, два роки тому, у спiлцi з Дубневичами пробував закрити газету. А Костюк тодi очолював залiзницю i дуже уважно стежив за сутичкою, бо теж був фiгурантом розслiдування газети.
І ось тоді, як свiдчать джерела, розлючений Дубневич категорично заявив:
— Це будуть мої проблеми.
На уточнювальне запитання регiоналiв відрізав грубо:
— Нагнемо. Або закриємо.
Грещук схвально закивав головою. Писарчук теж не сперечався. Його, Писарчука, це цiлком задовольняло, бо вже не раз домагався від вищого партійного керівництва якогось рішення щодо взяття під контроль медіа-простору регіону. Він щоразу казав, що без цього регіоналам на Львівщині не світить нічого. Бо, мовляв, “Експрес” “упереджено ставиться до Партії регiонiв”. Таку ж характеристику він написав в анкеті спеціального дослідження, яку надіслали свого часу з Києва. Переговори про “конструктивну співпрацю” з “Експресом” у нього теж провалилися.
А Костюка пропонований розвиток подiй задовольняв i поготiв. Вiн у всьому довіряв своїм бізнес-партнерам. Вони свого часу зробили його надзвичайно багатою людиною.
План з приборкання газети, як стверджують наші джерела, мав бути реалізований ще у жовтні. Але сталася несподіванка. Газета “Експрес” почала публікацію резонансного розслідування про Доктора Пі.
Втім, це не могло зупинити стратегiчних планів змовників. 2 листопада несподівано для усіх, але цiлком очікувано для вузького кола на Львiвщинi вiдбувається замiна губернатора. У це крiсло сiдає Костюк.
В одній з розмов, що відбулася невдовзі, він нервово нагадав бізнес-партнерам свою умову щодо медіа. Поштовхом могла послужити категорична відмова керівництва телеканалу ЗІК прийти на вимогу нового губернатора на зустріч з ним о 8.00 одного дня, де вiн, губернатор, мав намiр поставити свій ультиматум щодо функцiонування норовливого каналу в ефiрному просторi на частотi мiсцевого держканалу.
Відразу після цього заява з позовом до “Експресу” надійшла в суд. В екстреному порядку на 29 листопада було призначене засідання. Вони дуже поспiшали, оскільки час, що залишався до виборів, катастрофічно збігав. Юристи порадили діяти негайно, рішуче. Мовляв, усі рішення буде ухвалено у період свят, ніхто не встигне отямитись. Уже за три тижнi, 20 грудня, суддя Костів оголосила перше рішення.
Без сторін, але це її й не хвилювало. Вона дiстала гарантії, що її рiшення підстрахують у наступних інстанціях. Тому ухвалила вирок газеті сміливо. У рекордні строки.
Вона, мабуть, і не могла по-іншому. Але про це згодом.
Злочин i кара
Минулого тижня ми свiдомо не розкрили всiх закулiсних подробиць судової розправи над газетою. Зробили це, щоб якийсь час поспостерiгати за поведiнкою режисерiв цього драматичного дiйства.
Ви, мабуть, чули про цей феномен: психологiя у злочинцiв така, що їх завжди тягне на мiсце злочину. Може, через страх, що забули якiсь слiди замести. Може, з якихось iнших причин. Це як з праскою, яку ви насправдi вимкнули, але повертаєтеся додому, щоб перевiрити. Прочитайте “Злочин i кару” Достоєвського, там про це цiкаво написано.
Поведiнка режисерiв судового процесу у справi “Експресу” цiлковито вписується у цю парадигму.
А тепер прискiпливiше проаналiзуємо деякі подiї.
Першою пiсля виходу газети з бiлою незадрукованою першою сторiнкою майже моментально вiдреагувала мiсцева органiзацiя Партiї регiонiв, яку очолює депутат-регiонал Петро Писарчук. Писарчук поспiшно назвав замах на газету “банальними господарськими розбiрками”.
Ще цього дня з’явилася заява обласної адмiнiстрацiї, яку очолює екс-керiвник Укрзалiзницi Михайло Костюк. Щоб не бути суб’єктивними, дамо оцiнку цього документа словами сайта Телекритика: “Облдержадмiнiстрацiя заперечила тиск на “Експрес”, хоча на той момент у заявi “Експресу” конкретно не йшлося про суб’єкт тиску”.
Їх не згадують, а вони поспiшають виправдатися. Неспроста ж.
I останню заяву зробила людина, яка фiгурувала у позовi як його автор, такий собi пан Зинич, що свого часу, як ми з’ясували, перебував на спецiальному кадровому облiку КДБ. Судячи з усього, його появу на публiцi готували аж чотири днi. Вiн виступив з очiкуваною заявою, яка мала посилити враження вiд попереднiх заяв: “Спiр господарський, нiякої полiтики”.
Чому в це мало хто повiрив? Одразу з двох причин. По-перше, органiзатори прес-конференцiї всiляко намагалися не дати можливостi поставити цьому пановi уточнювальнi запитання. По-друге, коли журналiсти все-таки наполягли на своєму, пан Зинич страшенно занервував. Телекамери зафiксували, що руки у нього тремтiли ще бiльше, нiж свого часу у члена ГКЧП Янаєва. Щоб надпити воду зi склянки, вiн був змушений взяти її двома руками i iз зусиллям пiдносити до рота. Що ж так змусило нервуватися позивача? Одне доволi невинне запитання:
— З якого часу i на якiй посадi ви працюєте на пiдприємствi, власниками якого є одiознi депутати, що перебiгли на бiк влади?
Одiознi депутати — це тi ж два персонажi iз прiзвищем “Дубневич”, що свого часу були викритi нашою газетою внаслiдок резонансних журналiстських розслiдувань — “Схеми Кирпи” та “Соратники Лозинського”. У першому розслiдуваннi йшлося про оборудки пiдприємства цих депутатiв з коштами постачального пiдприємства Укрзалiзницi на суму майже мiльярд гривень. За матерiалами статтi порушено кiлька кримiнальних справ. Друге розслiдування стосувалося порушень у процедурi набуття родиною депутатiв прав користування на майже двадцять тисяч гектарiв мисливських угiдь лише в одному iз районiв Львiвщини.
Позивач вкрай знервовано заявив, що з одiозними депутатами нiчого спiльного не має, нiколи на їхнiх пiдприємствах не працював.
Це було абсолютною неправдою. Ось чому так затремтiли руки у пана Зинича.
Дві брехні
Чому одіозні депутати були такi впевнені у тому, що їм вдасться усiх “нагнути”? Бо вони вважали, що мають козир — так, того ж таки пана Зинича. Пан Зинич збрехав, що не знайомий з Дубневичами. Насправді він на них давно працює — на зборах трудового колективу ТзОВ “Енергія консалтинг”, яке належить одiозним депутатам, його вiдрекомендували як консультанта.
Він мав особистий інтерес у потенційній війні змовників проти “Експресу”: по-перше, його спіймали свого часу на масштабних зловживаннях, за що й звільнили з роботи, але не від відповідальності. Тому він сподiвався, що, зробивши послугу депутатам, зможе сховатися у них за плечима, а їхнi зв’язки врятують його від кримінальної відповідальності за махінації на підприємстві.
По-друге, він переконував, що “Експрес” можна не лише закрити, його можна за певною юридичною схемою взяти під контроль. А в нього, мовляв, є досвід і зв’язки, щоб згодом очолити пiдприємство, здобуте через суди.
Це запалило одіозних депутатів, адже вони вже давно мріяли помститися за викриття у газеті. А помста у такій формі цілковито вдовольнила б їхню хижу натуру.
Це була хитра гра Зинича, але зi своєю базовою освітою депутати, які звикли більше рахувати, ніж думати, не змогли її розкусити. Тим бiльше, що обіцянка Костюковi зобов’язувала.
Вони погодилися профінансувати витрати на суд. Лише поставили умову, щоб усе було “рєзко і надьожно”.
“Война план покаже”
Губернатор відразу після рішення суду наполіг, щоб йому організували зустріч з головним редактором “Експресу”. Звiсно, лише для того, щоб вiдвести вiд себе пiдозру i принагiдно ще раз поставити свої умови.
На зустрічі ми прямим текстом сказали у вічі Костюковi, що застосовані супроти газети силові прийоми — це нечесна гра. Губернатор навіть не сперечався. Він лише посміхався. Декілька разів демонстративно запропонував “конструктивну співпрацю”. Прощаючись, вимагав негайно передати йому скаргу на суддю. На заперечення редактора, що губернатор не має права втручатися у роботу суду, дуже хитро посміхаючись, сказав:
— Ви, головне, несіть заяву. Там все побачите.
Уже наступного дня прес-секретар Костюка запропонувала редакцiї надрукувати великий матеріал про… візит губернатора до Ватикану. Ми сказали, що не бачимо у цьому сенсу. Хоча б тому, що про візит української делегації вже писали.
Як видно, вони чекали не такої вiдповiдi. Ми це зрозумiли, коли через кiлька днів отримали з апеляційного суду документ про склад колегії, яка мала слухати нашу апеляцію. Юристи газети відразу помітили, що двоє з трьох суддів — це люди, чиї рішення у деяких справах нашої медіа-групи вже неодноразово скасовували у вищих інстанціях. За якийсь час єдиного потенцiйно об’єктивного суддю теж замiнили. На такого ж, як згаданi двоє.
Це означало, що призначено не просто колегію. Пiдiбрано розстрільну команду. Це означало, що губернатор дуже образився, що межу перейдено. Що було далі — ви знаєте. Газета вперше за двадцять років вийшла у світ з білою першою шпальтою.
Ми написали на ній лише чотири слова: “Ми вимагаємо справедливого суду”…
До речi
Про що було рішення суду
Наша медiа-група функцiонує як система пiдприємств. Так безпечнiше в непевних полiтичних умовах. Позивач колись працював в одному з них на керiвних посадах. Жив завдяки цьому з розмахом. Мав величезну зарплату, два авто. Оформив на себе коштом пiдприємства двi квартири в елiтному районi. А потiм його — три роки тому — звiльнили, коли за ним виявили масштабнi зловживання на сотні тисяч гривень.
Вiн нiколи не мав жодного стосунку до ТзОВ “Експрес медiа груп”, засновника i видавця найпопулярнiших українських газет. Але завдяки iмiтацiї конфлiкту позивача з пiдприємством, де вiн ранiше працював, до справи, без будь-яких на те пiдстав, залучили саме “Експрес медiа груп”. Це схоже на ситуацiю, коли ви вирiшили розлучитися iз дружиною, але, щоб нi ви, нi вона притiм нiчого не втратили, вирiшили подiлити майно сусiда. Правда, без вiдома i згоди на те самого сусiда.
Реалiзовуючи цю, дуже схожу на рейдерську, схему, суд без жодних на те пiдстав скасовує… один iз найважливiших засновницьких документiв “Експрес медiа груп”. Це поставило пiд загрозу вихiд усiх популярних україномовних газет, що їх видає компанiя, бо виштовхує її в поле дiяльностi в нелегiтимних умовах. Це як їзда на авто пiсля того, як у вас вилучили водiйськi права, а замiнника не дали. А в засiдцi вже чатує патруль.
То було дуже примiтивно, дуже грубо. I це не тiльки наша думка. А думка аудиторiв зi свiтовим iм’ям, якi аналiзували обставини цiєї справи.
Усе це позивач знав. Ось чому в нього так тремтiли руки.
Його господарi знали це теж. Ось чому вони так швидко почали виправдовуватись.
Злочинець завжди повертається на мiсце злочину. Почитайте, будь ласка, Достоєвського.
P.S. Чи погоджувала центральна влада замах на найбiльшого видавця україномовних газет в Українi? Скажемо так: ми звикли викладати на паперi лише неспростовно доведенi факти. Тому вiдповiсти на це останнє запитання, на наш погляд, кожна розумна людина спроможна сама.
P.P.S. Деякi художнi прийоми, використанi в текстi, просимо вважати вимогою жанру.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень