Коли у червні 1990 року ми заснували у місті Товариство «Лемківщина», то в Бориславі тоді налічувалося близько шести тисяч лемків. А засновували Товариство – я, Марія Демська та Михайло Драган. Це ніби уточнення для тих людей, які вже пізніше ледь не проголосили себе засновниками «Лемківщини». Тоді, у червні 1990-го налічувалося майже шість тисяч лемків у Бориславі. А, мабуть, варто було б і нинішньому Товариству «Лемківщина», що дуже гарно організовує наші лемківські кермеші, поцікавитися, скільки лемків зараз мешкає у місті. Адже це дуже своєрідна і дуже потужна гілка українського народу. Так чи інакше, а сьогодні пропоную читачам «Нафтовика Борислава» свою невеличку розвідку щодо основних ознак лемківського діалекту, який є справжнім діамантом у мовному різнобарв’ї України. Думаю, це буде цікаво і нашим лемкам, і усім бориславцям, хто цікавиться нашою мовою, історією, культурою. Отже:
1. Найважніша й перша ознака лемківської говірки – тото славне «лем» (тільки, лише (укр. літ.).
2. Наявність у багатьох словах мовно-звукової фонеми високого піднесення, тої ж славетної «ы». Наприклад: Забыти (лем)-забути (літ.), а не «забити»-«зарізати»,«хыжа», а не хижа, бо хижа – агресивна (хижак!), «мыдво» а не мидво тощо…
3. У нашім діалекті наголос не «плаваючий», як в українській літературній мові, а він все «наголошує» передостанній склад: назвыско, шутер, шопа, червени, пінязі, кобза, атромент…
4. Багато слів лемкы повідаю твердо, без м’якого знаку, напр. Лемківска, а не лемківська щедріст, а не щедрість, поцтивіст, а не поцтивість тощо…
5. Ще лемкы у словах при вимовленні часто заміняли букву «л» на букву «в», напр.: вони повідали зводій, а не злодій, мовоко, а не молоко, маво, а не мало, моводы, а не молоды, мовоток, а не молоток…
Звичайно, в лемківській говірці існує велика більшість слів, які в орфографії (при їх написанні) пишуться тими самими літерами, що й у літературній українській мові, а в орфоепії (при їх вимовленні), озвучуються тими ж звуками. Тут розбіжність може виявитися лише в різних наголошених складах. Таких слів у лемківському діалекті є, може, 85-90 відсотків, а решта – 15-10 відсотків є сугубо лемківськими.
Така спільність написання й вимови переконливо свідчить ще раз, що лемки, як і бойки, гуцули, є невід’ємними складовими української нації, української мови, а їх стародавна назва – «русини» походить від давнішої назви нашої України – «Київська Русь».
А на закінчення – дуже радісна новина. У Києві, у приватному видавництві ТОВ «Український рейтинг», перед Новим 2012 роком вийшла друком, тиражем 1000 примірників, велика науково-дослідницька робота нашого бориславця, члена Спілки композиторів України Ярослава Бодака під назвою «Лемківщино моя мила…». У цій книзі детально описано сценарій – хід лемківського весілля на Горличчині з піснями та з промовами дійових осіб весілля. Це направду велика подія для усіх лемків та всієї України. І наукова праця, і її автор гідні належного пошанування.
Василь Колодійчик, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень