/Прийнято закон «Про зайнятість населення». Новий документ, обіцяють експерти, дозволить вирішити проблему безробіття/
На початку травня 265 голосами «за» депутати Верховної Ради України затвердили новий закон «Про зайнятість населення». Він, як стверджують експерти, дозволить створити сотні тисяч робочих місць для всіх, хто хоче працювати
Особливості нового закону полягають в його ключових пріоритетах – стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, підтримка молоді у працевлаштуванні, створення умов для перенавчання людей, які виявилися неконкурентоспроможними на ринку праці, також для людей зрілого віку. В чому це проявляється? Так, відповідно до закону, роботодавців, які працевлаштовують на перше робоче місце молодих людей без досвіду роботи, інвалідів, осіб, старших 50-ти років, одиноких батьків або батьків з дітьми-інвалідами, на рік звільнятимуть від сплати єдиного соціального внеску. Людям, старшим 45-ти років, держава буде видавати ваучер вартістю 12 000 гривень на отримання нової спеціальності, а випускники, які укладуть контракт на роботу в сільській місцевості за потрібними державі спеціальностями, отримають стартові виплати в розмірі десяти мінімальних заробітних плат. Ще одне цікаве нововведення законопроекту –інформація про стажування студента буде вноситися в трудову книжку як стаж. Відрадно й те, що новий закон про зайнятість відповідає ключовим вимогам , які висувають до трудового законодавства міжнародні організації, які співпрацюють з Україною у сфері соціальної політики.
Право на працю має кожен
То що дасть прийняття закону «Про зайнятість населення» пересічному українцеві, які вигоди отримає як той, хто хоче працювати, так і той, хто цю працю надає? Разом з директором Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості Богданом Волошиним спробуємо проаналізувати новий закон та дати відповіді на ці та безліч інших питань.
– Богдане Васильовичу, в кількох словах охарактеризуйте новий закон про зайнятість.
– Документ, який був прийнятий 5 липня, визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики зайнятості населення, утому числі гарантії держави щодо реалізації конституційного права людини і громадянина на працю та соціальний захист від безробіття з урахуванням норм міжнародного права. У ньому до деталей прописано механізми того, як подолати неприйнятне явище безробіття. Тут вказано, що кожен має право на вільно обрану зайнятість, а примушування до праці у будь-якій формі забороняється (тобто, добровільна незайнятість особи не може бути підставою для притягнення її до відповідальності). Тут же чітко прописано, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадженням підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.
– Які категорії громадян належать до зайнятого населення?
– До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. До зайнятого населення також належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом І групи або за особою похилого віку; батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства. Варто звернути увагу, що до зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України і зайнятість яких пов’язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або з виконанням своїх професійних чи трудових обов’язків перед роботодавцем – нерезидентом України.
Дискримінації бути не повинно
– А чи прописано у законі гаранти держави у сфері зайнятості населення?
– Так. Держава, зокрема, гарантує право особи на вибір місця, виду діяльності та роду занять; право особи на професійну орієнтацію; право на професійне навчання, на соціальний захист у разі настання безробіття, право на захист від проявів дискримінації у сфері зайнятості населення. Тут хочеться зупинитися детальніше, адже новим законом забороняється оголошеннях (рекламі) про вакансії зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги що надають перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя. Поряд з тим, держава гарантує право особи на доступ до інформації у сфері зайнятості населення, право особи на захист прав у сфері зайнятості населення тощо. Поряд з тим хочу наголосити, що, згідно з новим законом, держава забезпечує надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у разі їх звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. До зазначених категорій громадян належать: один із батьків або особа, яка їх замінює, що має на утриманні дітей віком до 6 років; один із батьків або особа, яка їх замінює, що виховує без подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; один із батьків або особа, яка їх замінює, що утримує без подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку); діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення навчання або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу; особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років; інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
– Які органи забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення?
– Формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.
За кошти державного т місцевих бюджетів
– На кого покладено обов’язок фінансування заходів щодо реалізації державної політики зйнятості населення?
– Фінансування заходів щодо державної політики у сфері зайнятості населення здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Фонду соціального захисту інвалідів, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інших джерел фінансування відповідно до законодавства. Фінансування діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Послуги, що надаються територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відповідно до покладених на них завдань, є безоплатними.
– Які завдання та функції покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції?
– Основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як гласить новий закон, є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення; внесення пропозицій Міністру – керівнику центрального органу; сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; участь в організації проведення громадських та тимчасових робіт; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності; участь в реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних; проведення професійної орієнтації населення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян; здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Самозайнятості – «зелене світло»
– Яким чином має відбуватись стимулювання самозайнятості населення та створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва?
– Тут передбачено цілу низку заходів і програм. Зокрема, безробітним з числа застрахованих осіб, які виявили бажання провадити підприємницьку діяльність, виплачується допомога по безробіттю одноразово для організації такої діяльності. У разі припинення підприємницької діяльності упродовж двох років з дня державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи – підприємця така особа не має права на чергове отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Поряд з тим, суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують строком не менше ніж на два роки безробітних за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця, в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Щоб перше місце праці не було проблемою…
– Експерти стверджують, що новий закон є лояльним до молоді. Яким чином?
– Статтею 28 цього закону передбачено державну підтримку молодих працівників, залучених до роботи в селах і селищах. Йдеться про те, що з метою залучення до роботи на посадах за відповідною професією в селах і селищах, молодому працівникові, який уклав трудовий договір на термін не менше як три роки з підприємствами, установами та організаціями, що розташовані у таких населених пунктах, надається одноразова адресна допомога в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку та за переліком спеціальностей, затверджених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо молодий працівник пропрацює в такому населеному пункті не менше 10 років, житло передається йому у власність.
Цим же законом розширено можливості для підвищення конкурентоспроможності молоді. Зокрема, студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули кваліфікацію за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Закон також каже, що строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців, а запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.
У разі коли в період стажування особа виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Коли до пенсії – рукою подати
– А як закон «ставиться» до тих, кому за 45?
– І для таких людей можливості розширено. Так, до прикладу, особи, віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, мають право до досягнення встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку на одноразове отримання ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності. Вибір професії (спеціальності) із затвердженого переліку, форми та місця навчання здійснюється особою. Вартість ваучера встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом. Оплата ваучера здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виходячи з його фінансових можливостей.
Про суспільно-корисні громадські роботи
– Зрозуміло. А чи говориться у законі про громадські та інші роботи тимчасового характеру?
– Так. Адже громадські роботи є видом суспільне корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткової матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. У законі йдеться про те, що громадські роботи, які відповідають потребам певної територіальної громади або задовольняють суспільні потреби територіальних громад, організовуються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за участю територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах. Порядок організації громадських та тимчасових робіт затверджує Кабінет Міністрів України.
– Які є види громадських робіт?
– Види громадських робіт визначаються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад Вони відповідають таким критеріям: мають тимчасовий характер; можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня; мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону; надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних. З особами, які беруть участь у громадських роботах, укладаються на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів, строкові трудові договори для працевлаштування на створені тимчасові робочі місця. Варто звернути увагу й на те, що на осіб, які беруть участь у громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії. Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати.
– Хто фінансує ці роботи?
– Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел. У разі залучення зареєстрованих безробітних до громадських робіт фінансування організації таких робіт здійснюється пропорційно рівними частинами за рахунок коштів місцевих бюджетів та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Для додаткового стимулювання мотивації до праці та матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб роботодавцями організовуються строком до 6 місяців роботи, що носять тимчасовий характер. Для організації таких видів робіт тимчасового характеру не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії.
Послуги кадрових агенцій будуть безкоштовними!
– Передбачено також діяльність суб’єктів, які надають послуги з посередництва в працевлаштуванні. Тобто послуги так званих «кадрових агенцій» тепер мають стати безкоштовними, чи не так?
– Дійсно, законом чітко прописано, якою має бути діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні. Тут зокрема йдеться про те, що такі суб’єкти господарювання повинні співпрацювати з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Шлях співпраці наступний: укладення договорів про співпрацю за окремими напрямами діяльності, у тому числі для обміну даними про вільні робочі місця (вакансії); проведення спільних заходів (проектів); консультування з метою вдосконалення професійної практики та надання послуг роботодавцям і особам, що шукають роботу, в тому числі тих, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштування. Хочу звернути увагу, що суб’єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, забороняється отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди. Оплата послуг з працевлаштування здійснюється виключно роботодавцем, якому надано такі послуги.
Коли працюємо за кордоном…
– Не дивина, що чимало наших земляків часто влаштовуються на працю за кордон. В тому числі, й за допомогою посередників. Якою буде тепер діяльність тих суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном?
– Діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, підлягає ліцензуванню і регулюється Законами України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном надаються відповідно до заявок іноземного роботодавця (його контрагента) щодо вільних робочих місць (вакансій) і лише в межах укладених іноземними суб’єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування з метою сприяння підписанню трудового договору (контракту найму). Обов’язковим додатком до зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування за кордоном є проект трудового договору, завірений іноземним роботодавцем.
З метою убезпечення робітників, законодавець виписав й наступні вимоги. Так, суб’єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, несе, відповідальність згідно із законодавством за погіршення умов трудового договору, укладеного між особою та іноземним роботодавцем, копія якого зберігається у такого суб’єкта протягом трьох років.
Надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном здійснюється після укладення відповідного договору між особою та суб’єктом господарювання. Суб’єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, не має права отримувати від осіб, яким надані такі послуги, плату до підписання акта виконаних робіт.
Суб’єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, сприяє громадянам, яким надано такі послуги, у вирішенні питань правового і соціального захисту, та інформує їх про механізм добровільної участі у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні.
Громадяни у період трудової діяльності за кордоном мають право брати участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні, зокрема пенсійному, відповідно до законодавства України, що дає їм право на соціальний захист у разі настання відповідних страхових випадків.
То хто такий «безробітний»?
– Про зайняте населення ми поговорили. Тепер перейдімо до безробітних. То хто, за законом, тепер відноситься до безробітних?
– Статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”; а також особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Власне, визначення статусу безробітного, права та обов’язки зареєстрованих безробітних, умови припинення реєстрації безробітних, допомога по частковому безробіттю, випадки масового вивільнення працівників з ініціативи роботодавця, особливі гарантії для окремих категорій безробітних, які втратили свою роботу у зв’язку із І змінами в організації виробництва і праці – усе це прописано у новому законі. Тут же йдеться й про підходящу роботу для безробітного.
– Яка вона?
– Підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.
Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.
– У боротьбі з таким явищем, як безробіття, потрібен соціальний діалог. Чи є він?
– Мусить бути! Адже у забезпеченні зайнятості населення участь повинні брати і роботодавці , і професійні спілки та їх об’єднання.
За невиконання закону – до відповідальності!
– Богдане Васильовичу, хто повинен здійснювати контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення?
– Державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення’ здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень. Громадський контроль у сфері зайнятості населення здійснюють професійні спілки та їх об’єднання, роботодавці та їх об’єднання.
Поряд з тим, передбачається також й відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення. До неї можуть притягатися і посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, і також фізичні особи -підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення.
Хочу наголосити – ми зупинились лише на деяких аспектах нового закону, особливості якого полягають в його ключових пріоритетах – стимулюванні роботодавців до створення нових робочих місць, підтримці молоді у працевлаштуванні, створенні умов для перенавчання людей, які виявилися неконкурентоспроможними на ринку праці, також для людей зрілого віку. Переконаний, цей документ дозволить відлагодити роботу на ринку праці таким чином, що всі, хто насправді хоче працювати, матиме змогу працевлаштуватись.
Розмовляв Іван Подоляк, газета «Вільне слово»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень