«Гібридна війна» Росії проти України за останні роки набула глибинного і довгострокового характеру та призвела до кардинальних змін у відносинах Києва і Москви. «Гібридна війна» – це особливий тип збройного конфлікту, в якому бойовим діям відведена другорядна роль. Мета «гібридної війни» полягає у нав’язуванні противнику волі шляхом застосування різних видів сили. При цьому бойові дії відіграють допоміжну роль в ослабленні противника, будучи лише каталізатором дестабілізаційних процесів, попередньо запущених за допомогою економічних, політичних, інформаційних та інших методів.
Стратегічними завданнями російської гібридної агресії є поступова дискредитація і розмивання базових європейських цінностей, дезорієнтація громадської думки, формування впливового проросійського лобі в українському істеблішменті та сприяння поглибленню розбіжностей між громадянами країни, зорієнтованих на європейські цінності. Тобто нині йдеться вже не про відсіч європейського впливу на пострадянському просторі, як «зоні привілейованих інтересів» Кремля, а про ведення масштабної гібридної експансії з метою максимального послаблення/фрагментації (розвалу) Європейського Союзу, мінімізації американської присутності на континенті та переформатування усталеного європейського політичного устрою за російським сценарієм.
Деструктивна діяльність закордонних клерикальних центрів РПЦ та РФ, зосереджена на формування сепаратиських настроїв серед населення України та країн ЄС, розпалювання міжконфесійної та міжетнічної ворожнечі є однією із форм «гібридної війни» РФ проти цивілізованого світу та України.
Елементи деструктиву та неприхованої ворожості до демократичного проєвропейського курсу України має діяльність Української Правовірної Греко-Католицької Церкви, керівниками та лідерами якої є іноземні громадяни, що мають яскраво виражену проросійську позицію, спрямовану на загострення міжконфесійної ситуації в регіонах, відновлення ворожнечі між християнами різних конфесій, поширення негативу щодо діяльності державних органів влади, загострення військового протистояння на Сході України. Ця деструктивна діяльність особливо активно поширювалася на території Львівщини, в тому числі Дрогобицького району.
За відверту проросійську позицію в Україні секту Догнала вже встигли наректи «Чорним братством». У 2009 році чех Антонін Догнал проголосив себе єпископом, відколовся від греко-католиків і заснував свою церкву. Створив її разом із ще трьома монахами в Підгорецькому монастирі на Львівщині. З того часу учасників групи неодноразово звинувачували в зомбуванні людей, руйнуванні сімей та інших протиправних діях.
Догналіти не раз вимагали віддати їм храм Петра і Павла у Львові, а ще виступали проти вступу України до ЄС, намагалися юридично заборонити діяльність УГКЦ, а також прямо закликали Путіна ввести війська в Україну.
Сьогодні уже ні в кого не залишилося сумнівів, що за псевдорелігійним об’єднанням «Українська Правовірна Греко-Католицька Церква» стоять спецслужби Російської Федерації. Звідти ж черпають «догналіти» своє «фінансове» натхнення. Починали УПГКЦ із ортодоксальних суворих поглядів на релігію, продовжили ювенальною юстицією та боротьбою з гомосексуалізмом як вселенським злом, і врешті-решт у 2012 році дійшли до реальної політики та виконання поставлених цілей. Підтримка, благословення влади у вступі до Митного союзу, розворот від курсу на Євросоюз, і врешті – заклики до північного сусіда ввести війська в Україну та навести лад у країні, застосовуючи збройні сили РФ. Окрім запровадженя на території суверенної держави України окупаційного управління РФ, у діяльності «догналітів» червоною ниткою проходить завдання порушити цілісність та авторитет Української Греко-Католицької Церкви – національної твердині Західної України. Рука Кремля у цьому випадку, вочевидь, не перебільшення, як і неприховане бажання РФ послабити позиції УГКЦ в світі.
Діяльність цієї ворожої до української держави структури поширилася у м. Дрогобичі. До неї належать незареєстрована конфесія УПГКЦ – релігійна секта, так званих «підгорецьких монахів», керівництво якої створило громадські організації релігійної спрямованості «Еффата», «Молодь за здорове життя». Вказані релігійні угрупування прагнуть поширити свою діяльність, спрямовану на розкол Української Греко-Католицької Церкви та підрив єдності греко-католиків на території Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. У Дрогобичі «догналіти» звели молитовний дім на землі, що належить родині екс-міністра культури Кулиняка, та проводять діяльність, основна мета якої полягає у її реєстрації та легалізації своєї діяльності.
Отець-декан УГКЦ м. Дрогобича Іван Паньків, зазначає, що дії та «свячення», так званих, «підгорецьких монахів», починаючи від єпархіального суду і закінчуючи апостольською столицею, визнані незаконними і вони не вважаються ні священиками, ні монахами, ні єпископами. Є документи і отців-василіян, і церковних судів, які говорять, що УПГКЦ є поза церквою. Складно сказати, що на Дрогобиччині «догналіти» користуються підтримкою. Швидше за все є певні люди, які виявляють до цієї позацерковної течії свою прихильність.
«Це приватні особи, – наголошує отець-декан, – які дозволили на своїй землі базуватися таким осередкам. А, як відомо, приватна особа на своєму обійсті, може молитися, як вважає за потрібне. Проте подібні дії жодного стосунку до церкви не мають і не можуть мати. Церква з свого боку зробила усе, щоб відмежуватися від цього. Але, як завжди, знайшлися люди, які цю групу підтримують. Якщо на сьомому році війни в Україні міцні позиції утримує «руський мір», і на Західній Україні знаходяться люди, що дотримуються принципу «какая разніца», то дивуватися нічого. Спецслужби РФ давно запустили «свої щупальця» в українське суспільство, відтак мусимо це розуміти і у різний спосіб протистояти цьому».
Український науковець, професор, доктор історичних наук, академік НАН України, директор Інституту народознавства НАН України Степан Павлюк, який достеменно вивчив «творчий шлях» догналітів на Галичині й намагається боротися з ними, стверджує, що «підгорецькі монахи» завжди намагаються залучати до своїх лав маєткових осіб та оформити-переписати на одного зі своїх старійшин майно залучених до секти людей.
«Не маємо певності, – розповідає академік Павлюк, – чи були ті спроби успішні. Втім, точно можна говорити лише про трагедію в сім’ї на вулиці Пасічній у Львові, коли чоловік убив дружину, а потім викинувся з вікна. А в їхньому помешканні опісля знайшли вже оформлені документи, що майно сім’ї передається Українській Правовірній Греко-Католицькій Церкві».
Релігія – це найпотужніший узаконений засіб психологічної маніпуляції людьми. Тільки варто розрізняти віру і релігію – це різні речі. Можна вірити у Бога, не піддаючись впливу фальшивих поводирів. Тільки от люди не здогадуються, що їх просто використовують через хитро сплетені словесні формули, що зомбують свідомість і відключають аналітичні ділянки мозку. Сектанти вірять у те, що їм кажуть, у вигідно спотворену біблійну інформацію. Все це – банальні методики, які вміло використовуються спецслужбами РФ і діють високо ефективно: люди при цьому несвідомо виконують те, що «во ім’я» когось чи чогось слід пожертвувати. І таким обманним шляхом догналівська правляча верхівка збагачується матеріально, а згодом залишить по собі промиті до безумства «мізки» звичайних християн, що донедавна належали до певної християнської громади. Це – величезний, кричущий і непрощенний гріх Догнала, якому не буде прощення.
В психоманіпуляціях свідомістю людьми на Дрогобиччині відомі випадки, коли вчителька своєю незбагненною силою впливала як на вчительський колектив, так і на учнів. Залежно хто і якою мірою піддається навіюванню, а піддаються всі! Одній учениці вона так «промила» мозок, що навіть вчені-психіатри розвели від безсилля руками – основні ділянки мозку просто як білий папір – інформація або стерта або ж надійно відключена, а підібрати «ключ» для повернення дівчини до більш-менш нормального людського життя вони вже не можуть. Тому необхідно остерігатися різного роду «нових поводирів», коли вам кажуть, що саме вони правильно прославляють і служать Богу, а не та церква, до якої ви ходите. Це – вовки в овечій шкурі. Вони потім дременуть за кордон розкошувати на вкраденому у вас майні і грошах, або ж сядуть надійно у тюрму, і їм буде просто байдужою ваша доля і ваші проблеми. Не вірте їм, а вірте, як завжди, єдиному Богу, який ваші молитви почує всюди, де б ви не були – в церкві, вдома, у лісі чи полі. Не дайтеся обдурити себе, а навпаки – зробіть все, щоб цих новоспечених «єпископів», яких не визнає Церква, назавжди посадити на тюремні нари. Це – шахраї і злодії з широкої дороги, які вами маніпулюють. Маніпулюють багатьма такими, як ви – тотально, без різниці, ким ви є. Їх не цікавлять жебраки і бомжі. Їм потрібні ваші статки, а не віра. І чим більше обдурених християн – тим вони багатші матеріально. Вони можуть також виконувати чиєсь завдання – розкласти, роз’єднати і деморалізувати українське християнське суспільство. Але чиє завдання?..
Сьогодні Російська Федерація намагається у будь-який спосіб «заморозити» конфлікт на сході України, примушуючи нас визнати сепаратистів «стороною переговорного процесу» та розпочати з ними переговори на їхніх, а фактично — російських умовах. З цією метою Росія посилює тиск на Україну, в т. ч. збільшуючи кількість своїх військ біля українських кордонів та на наших окупованих територіях. Росія заперечує свою участь у конфлікті та одночасно проводить масштабну інформаційну кампанію антиукраїнської спрямованості.
Виходячи з зазначеного, слід мати на увазі, що Росія намагатиметься реалізувати свої плани як у формі продовження «гібридної війни» (повзучого поширення нестабільності на інші українські регіоні), так і відкритої агресії з масштабним застосуванням військової сили.
Одним з основних висновків (який інтуїтивно вже зробило наше суспільство, але більшість еліт не наважуються проголосити) є необхідність опори винятково на власні сили і взяття відповідальності за розвиток України на себе, а не постійно чекати різних поштовхів чи нагадувань іноземних партнерів або сподіватися на чиюсь допомогу.
На збройну агресію Росії Україна має демонструвати готовність дати жорстку збройну відсіч. Міцний оборонний потенціал України стримуватиме продовження збройної агресії Росії. Абсолютно правильною і достатньо ефективною була заборона російських пропагандистських телеканалів в Україні. А ось інформаційна політика стосовно Донбасу і Криму була слабкою та малоефективною. А, отже, вона потребує докорінних змін і має стати тим самим поштовхом, який зможе зрушити ситуацію нарешті на користь України.
Євген Журковський
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень