Про те, що переведення вулиці Тараса Шевченка в статус пішохідної зони є не чим іншим як дріб’язковою помстою міського голови Трускавця керівництву ЗАТ «Трускавецькурорт», говорить багато людей. У тому числі і керівники середньої ланки ЗАТу, мої друзі, які й попросили автора цих рядків розслідувати дане питання.
Сама ідея створити пішохідну зону в центрі міста є досить цікавою. До речі, її навіть розглядало і попереднє керівництво Трускавця на чолі з Левом Грицаком. Проте щоб цю ідею зреалізувати, потрібно зробити надто багато кроків, причому кроків недешевих. Те, як чинна трускавецька влада взялася «опішоходити» вулицю Шевченка, показує тільки низький професійний рівень цієї влади, невміння підходити до вирішення проблем з позицій розрахунків та здорового глузду. Мінімальна користь, яка може бути від реалізації цього проекту – це ніщо в порівнянні із величезними потенційними ризиками, із тими небезпеками, які можуть призвести до багатьох катастроф та навіть людських смертей. А якщо до цього всього ще й приплюсувати аргумент, що переведення вулиці Шевченка у статус пішохідної явно суперечить законам України, то маємо справу із досить заплутаною проблемою, з цілим клубком вузликів, зі скринькою Пандорри, яку пан мер разом зі своїм оточенням так необережно відкрили.
Факт перший: вулиця Шевченка є однією із п’яти головних артерій міста Трускавця, дорога, яка сполучає його східну та західну частини і (увага!!!) не має заміни у вигляді паралельної вулиці. На офіційному сайті Трускавецької міської ради кожен може собі завантажити коригований Генплан (посилання тут), прийнятий, до речі, з ініціативи та за наполяганням Руслана Козира, і переконатися, що так воно і є. П`ять головних вулиць Трускавця – це: Бориславська, Дрогобицька, Мазепи, Стебницька, і (увага!) Шевченка. Зробити вулицю Шевченка пішохідною означає перетяти собі на шиї чи в області серця кровоносну артерію. Тому той, у кого в голові виник цей нещасний задум, краще хай відріже собі руку чи голову, аніж має різати по-живому Трускавець, видаляючи хірургічним способом з дорожньої карти центральну вулицю міста-курорту.
Факт другий: на вулиці Шевченка міститься багато будівель, доїзд до яких можливий тільки і виключно цією вулицею. Знову ж таки, причина в тому, що немає паралельних до неї вулиць. Звичайно, найбільшим об’єктом на вул. Шевченка є комплекс «Міротель». Його автостоянка навпроти стає зовсім непотрібною, якщо вулиця отримує статус пішохідної. Тому намагання пана Козира чимшвидше заблокувати вулицю Шевченка для руху автотранспорту зрозуміле: саме так таким чином він зможе якнайсильніше «насолити» ЗАТ «Трускавецькурорту». До речі, «Трускавецькурорт» має тут ще один об’єкт – Шевченка, 9, де є ряд структурних підрозділів та кабінетів, в яких надають медичні послуги приватні підприємці. Проте терпітиме не тільки ЗАТ, проблеми виникають і у вілл «Анастасія», «Сонячна» та «Набі», у магазинах та швейного ательє, а врешті-решт страждатимуть і приватні будинковолодіння. Не забуваймо, що на вулиці Шевченка знаходиться і новий сучасний супермаркет «Куб», заїхати до якого можна тільки і виключно цією вулицею. Словом, проблеми виникають не тільки в одного ЗАТу, як це хочеться окремим злобним людцям.
Факт третій: удар по таксистах та всіх «моторизованих» трускавчанах. «Турбота» про місто у вигляді перекриття для руху вулиці Шевченка є звичайнісіньким цинізмом звичайнісіньких бариг, які тільки думають про особисту вигоду. Сотні людей, мешканців Трускавця, у яких доходи одні з найнижчих в Україні (!!!), тепер витрачатимуть на бензин чи дизпаливо у рази більше грошей внаслідок такого «подарунку» владців міста. Бо прийдеться об`їжджати ду-у-уже довго і багато. Проте явні незручності чомусь не непокоять чинуш.
Факт четвертий: небезпека для служб швидкого реагування. Даємо завдання – попробуйте при перекритій вулиці Шевченка від міської ради або ж від служби МНС (пожежна частина) доїхати до магазину Річки чи кінотеатру «Злата». Звичайно, знаємо, що майдан Кобзаря та початок вулиці Бандери у нас вже пішохідні. А тепер уявіть, що буде, коли десь на вулиці Шевченка розпочнеться зухвале пограбування, пожежа чи якась надзвичайна ситуація типу теракту (боронь Боже, звісно!). А як бути із наданням екстреної медичної допомоги? Хто відповість тоді за втрату часу через об’їзди? До речі, навіть якщо б вулицю Шевченка дозволили перевести у статус пішохідної, то тільки після побудови нової пожежної частини десь в районі вулиці Стебницької – це факт, з яким чомусь не рахуються окремі недоучки у стінах мерії.
Факт п’ятий і далеко не останній: ремонт вулиці Шевченка здійснюється наразі абсолютно незаконно, якщо не сказати протизаконно. В ряді роз’яснень, які міська влада пробувала донести до свідомості трускавчан, абсолютно нічого не було сказано про законність проведення ремонтних робіт. Наше джерело в УЖКГіБ стверджує, що існують тільки документи з фінансової сторони справи, тобто кошторисна документація щодо ремонту вулиці Шевченка. Натомість жодного проекту, який би дозволяв замощувати бруківкою вулицю Шевченка і був би затверджений відповідними службами, у міської влади Трускавця НЕМАЄ! Тобто, роботи із замощення бруківкою на центральній вулиці Трускавця ведуться всупереч чинного законодавства України, виконують їх підрядники на свій страх і ризик, не усвідомлюючи того, що влада міста їх підставляє під кримінал, до якого свідомо чи несвідомо причетна і сама.
Звичайно, заради об’єктивності слід згадати і про позитиви від переведення вулиці Шевченка у статус пішохідної. Гарна відпочинкова зелена зона, чистенька та акуратна бруківка, стрункі пальми у вазонах, усміхнені відпочивальники, які мило прогулюються попід ручку та з захопленням любуються пам`ятками недонищеної архітектури. Напевно саме таку картину уявляють собі пан Козир та його оточення, у голові яких виник цей задум, який вони так вперто хочуть реалізувати. В далекому майбутньому цілком імовірно, що цей задум дійсно можна було б попробувати реалізувати. Але спочатку треба б обговорити це питання з громадськістю, вислухати в першу чергу думку жителів будинків на цій вулиці та власників різних закладів, установ, підприємств та організацій. Також наперед треба б зробити альтернативну вулицю, можливо навіть від вулиці Біласа, розібравши якихось пару десятків метрів залізничної колії, котра впирається майже впритул до серця міста. Це все робота не одного місяця і навіть не одного року. Мудрий це розуміє. Та чому ж цього не хочуть помічати в стінах мерії? Нарцисизм та самолюбування в парі з постійними підспівуванням та підлизуванням де-факто вирвали міського голову з існуючої об`єктивної реальності та вкинули його в реальність віртуальну. Уявивши себе мало що не власником курорту, керманичем громади та вождем всіх трускавчан, Руслан Козир забув, що мандат довіри йому дали тільки 2 тисячі 372 трускавчан – менше ¼ тих, хто прийшов на вибори у 2010 році. Він забув, що він найнятий нами, що саме ми, трускавчани, оплачуємо його заробітну плату, його численні надбавки, премії, відрядження та матеріальні допомоги. Він забув головний принцип «Не нашкодь!», якого має дотримуватися кожен керівник. Бути міні-Януковичем чи міні-Путіним можна певний час, але за все колись приходить розплата. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить, та коли людина вперто стає на одні й ті ж граблі і свідомо робить кроки, які можуть призвести до бід та катастроф, то це викликає занепокоєння щодо психічного стану. На жаль, у нас досі від кандидатів на міського голову не вимагають довідки про психічне здоров`я. В нашому ж випадку нормально мисляча, адекватна людина перше сто разів би подумала, ніж приймала б рішення переводити вулицю Шевченка у статус пішохідної саме зараз.
Який вихід? – запитає читач незалежно від того, погоджується він чи ні із вищенаведеними аргументами та оціночними судженнями. Вихід є: кошти, які мали б піти на бруківку для вулиці Шевченка та її ремонт, є на що використати у Трускавці. Перелік вулиць, які негайно потребують хоча б ямкового ремонту (для прикладу, чіпсілєром) наводити тут не будемо – трускавчани знають, про що мова. ЗАТ «Трускавецькурорт» перед Євро-2012 і перед завершенням будівництва «Міротелю» давав письмові зобов’язання відремонтувати вулицю Шевченка – то варто спробувати знайти шляхи порозуміння, щоб ці зобов’язання Товариство все ж виконало.
Якщо переведення вулиці Шевченка у статус пішохідної для трускавецької влади є нагальним, першочерговим, пріоритетним, то всі сили потрібно кинути на те, щоб комплексно вирішити це питання – не у площині війни та брудної геббелівської пропаганди, явно брехливої, а в площині наявності всіх нормативних актів, проектів, щоб юристи ЗАТ «Трускавецькурорту» чи іншої організації не змусили потім демонтувати новеньку бруківку. І щоб колись ця бруківка не виконувала функції своєї посестри з київського Майдану, коли її вириватимуть та кидатимуть разом з коктейлями Молотова у сторону представників зажерливої та злочинної кліки, котра знущається над власним народом. Бо помиляється той, хто гадає, що з Януковичем покінчено назавжди – міні-Януковичів по Україні ще ой як багато. І революція не закінчиться, поки не пройде люстрація на місцях…
А на закінчення як висновок: переведення вулиці Шевченка у статус пішохідної наразі допустити не маємо права! Так думають не тільки і не стільки в ЗАТі, так думає кожен, хто здатен мислити. Поспішиш – людей насмішиш! Але народна мудрість давно не в пошані у стінах трускавецької мерії. Там є своя «мудрість», підкріплена як не меркантильними інтересами, то прагненням насолити чи помститися, показуючи таким чином свою владу та силу. Але насправді це демонстрація безсилля та тупості, а також ознака агонії передостанніх днів…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень