Незважаючи на те, що вибори до українського парламенту відбудуться аж у кінці жовтня, можна хоч зараз із абсолютною впевненістю сказати, що Дрогобиччина вже програла ці вибори. Так-так, ми програли всі: і Дрогобич, і Трускавець, і Борислав, і Стебник, і весь Дрогобицький район. І це не якась істерія чи провокація, це реальність. Цей песимізм у даному випадку виправданий, адже песиміст – це добре поінформований оптиміст. Та й не песимізм, це, а реалізм.
Отже, чому? Чому Дрогобиччина програла вибори? Та хоча б тому, що за винятком свого депутата-мажоритарника більше ніхто не лобіюватиме наші інтереси у Верховній Раді України, ніхто не буде допомагати вирішувати проблеми Дрогобиччини. І незважаючи на те, кого оберуть мажоритарником, він зможе тільки побічно щось вирішувати для регіону. Добре буде, якщо ця людина входитиме у якусь потужну фракцію (незалежно чи провладну чи опозиційну). Добре буде, якщо це не буде ізгой у парламенті. Але вже погано те, що він, цей депутат, не матиме тих земляків зі своєї чи й чужої політичної сили, на кого можна було б опертися, кого можна було б попросити посприяти.
Справа в тому, що у всіх партійних списках тих політичних сил, які мають реальні шанси пройти до українського парламенту, немає жодного (!) вихідця з нашого краю чи людини, котра пов’язана міцними узами з Дрогобиччиною. Виняток міг становити Роман Ілик, якби він входив до прохідної частини списку об’єднаної опозиції «Батьківщина». Та Романа Романовича кинули на амбразуру, тобто на нелегкий мажоритарний округ, де поборюватиме його зовсім не кандидат від Партії регіонів, а біля десятка націоналістів-патріотів різного штибу. Місце в списку ОО «Батьківщина» знайшлося для Степана Кубіва, Віктора Швеця, Віктора Уколова, Андрія Шкіля, а от наш земляк, котрий родом з Дрогобича, а вчився в Бориславі, у список не потрапив. Нема у цьому списку і Миколи Барана, теперішнього обласного депутата від «Фронту змін». Жаль, звичайно.
Не краща ситуація зі списком Партії регіонів. Очевидно, в ідеалі було б добре, якби у прохідну частину потрапило кілька осіб з нашого краю, хоча б Сергій Гориславський з Дрогобича, не кажучи вже про представників Трускавця чи Борислава. Але в цьому списку навіть лідер обласної організації Петро Писарчук – аж поза першою сотнею. Тож зрозуміло, що про якесь регіональне лобі від регіоналів говорити не доводиться.
Як не доводиться говорити і про лобі нашого краю в списках інших політичних сил, яким політологи дають хоч якісь шанси потрапити до парламенту – я маю на увазі «Свободу», «Удар» Віталія Кличка, «Нашу Україну» у конгломераті з КУН та УНП під проводом Віктора Ющенка. І хто б не пройшов у Верховну Раду від Дрогобиччини, він буде там сам, як палець, від чого й руки можуть опуститися.
Дозволимо собі помріяти. Хіба погано, якби до ВРУ потрапили за партійними списками «Батьківщини» Роман Ілик, Михайло Ваврин, Володимир Голобутовський, Микола Баран, або навіть той же Руслан Козир? Хоча з Козиром я дещо загнув… Хіба погано, якби «Свободу» в парламенті представляв Михайло Задорожний? Невже не відстоювали би інтереси нашого краю очільники дрогобицьких та трускавецьких регіоналів Сергій Гориславський та Лев Грицак? А хіба не представляли б гідно Дрогобиччину Герой України Володимир Козявкін, хіба не лобіювали б інтереси нашого краю Олександр Чебаненко, Олексій Радзієвський, Михайло Сендак, Павло Якубенко чи Тарас Курчик? Звичайно, це утопія. Але помріяти можна. Бо кошти на розвиток пливуть Україною, та Дрогобиччину вони часто оминають. Хто відстоюватиме інтереси загазованого Борислава та нестійкого від копалень Стебника, хто допоможе розвивати курорти Трускавець та Східницю, хто поламає навіки стереотип, що в Україні найгірші дороги на Львівщині, а на Львівщині найгірші дороги на Дрогобиччині? А ніхто.
Вкотре переглядаю партійні списки, шукаю тих, хто причетні до Дрогобиччини. Знайшов – Олександр Лавринович, у першій двадцятці списку Партії регіонів. Імовірний майбутній спікер навряд чи дуже цікавитиметься Дрогобиччиною, хіба після тривалих та наполегливих прохань до нього як до Почесного громадянина міста Борислава.
Від цих роздумів аж пропадає всяке бажання брати участь у цих виборах – не тільки за когось агітувати, а й іти голосувати. Бо реально в жодному партійному списку нема тих, кого хотів би бачити, зате в кожному є ті, кого б бачити там зовсім не хотілося. Отже, напевно так і прийдеться зробити – піти на вибори і проголосувати тільки за мажоритарника. Чи може взагалі краще не йти?
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень