Одинадцята сесія Дрогобицької міської ради, яка відбулася 28 жовтня, не віщувала нічого незвичайного. Й справді, під орудою Олексія Радзієвського, який вів засідання після хвороби, вона пройшла без особливих суперечок, а депутатам не знадобилося навіть обідньої перерви, бо всі питання порядку денного були розглянуті до неї.
І все ж в око впали деякі цікаві деталі. Наприклад, що фактично так званої більшості у Радзієвського все-таки нема. Або: до так званого “клубу Радзієвського” потрапити “чужим” надзвичайно важко. Помітив я й поступове сповзання Сергія Гориславського від критики міського голови до мало не його захисника, що вперше виявилося на передачі телеканалу ZIK “Хто тут живе?”, а на сесії знайшло своє подальше продовження. Нарешті вже звичним стало те, що можновладці насамперед захищають свої інтереси й інтереси собі подібних, але ніяк не громади й простих людей.
Але про все за порядком.
“Більшість” Радзієвського не слухає?
На сесії розглядалися звичні питання – приватизаційні, земельні. Родзинкою могла би стати доповідь секретаря міської ради Тараса Метика “Про виконання депутатських запитів, звернень”. Могла, але не стала. З другої спроби вдалося проштовхнути питання про встановлення плати з власників рекламоносіїв та про збільшення статутного фонду житлово-експлуатаційного об’єднання, бо на попередній сесії депутати за дані рішення не проголосували. Відчувалося, що під чітким керівництвом Олексія Радзієвського досягнуто компромісів, і “правильні” рішення були прийняті. На пропозицію того ж ЖЕО в особі його керівника й одночасно депутата міської ради Богдана Недбальського визначили площі прибудинкових територій комунального житлового фонду міста.
Попри показову керованість процесом Олексієві Радзієвському та його прихильникам не вдалося набрати більшості голосів з низки питань. Причому в одних випадках не допомогли натяки міського голови, а в інших – навіть його прямі прохання. Слід віддати належне мерові, бо жодного разу він не висловив свого невдоволення таким ходом голосування. Можливо, причина до банального проста: ці питання не були принциповими для нього особисто, як, скажімо, тоді, коли мова йшла про приватизацію “Тустані”, “Хвилі” та “Берізки”, для чого довелося мобілізувати додаткові резерви.
Депутати прийняли звернення до керівництва країни щодо політичних репресій і долі Юлії Тимошенко, хоча проти цього виступив Олексій Радзієвський. Він нагадав про свою поїздку до Страсбурга, де це питання розглядалося. А далі в стилі лідерів Партії регіонів міський голова наголосив, що хоча це питання болюче і “тривожить нас”, не можна спрощено до нього підходити. “Не маємо права втручатися в роботу судів”, – підкреслив він. На його думку, це питання вже двічі розглядали на сесії міської ради, так що нема сенсу розглядати його втретє.
Богдан Іванців зауважив, що Європа і світ кричать про політичні процеси в Україні. “Справа не в Юлії Тимошенко, а в Україні, – підкреслив він. – Ми робимо крен в бік Росії. Ми вже там були, а нам треба йти в Європу”.
Михайло Ваврин нагадав події 11 жовтня в Києві, учасником яких він був і про що писала “Тустань”. Тоді винесли присуд Юлії Тимошенко, а учасників мирного походу громадян побила міліція. “Ми не відміняємо рішення суду, а відкриваємо очі президенту”, – наголосив він.
Володимир Кулина сказав, що відповідне рішення про звернення прийняла комісія з регламенту, а вже кожен має визначитись, як голосувати. На його думку, ті сили, які нині закликають опозицію до об’єднання, могли багато зробити для України, коли були при владі.
Відверто Олексія Радзієвського підтримав лідер дрогобицьких регіоналів Сергій Гориславський, адже відома позиція цієї політичної сили щодо Юлії Тимошенко, але його слова про те, що партія влади наводить у країні порядок, викликали сміх у сесійній залі.
На думку Олега Хруща, хто стукає, тому й відчиняють. “Нам самим вирішувати, як голосувати з цього питання, – сказав він, – але це дійсно не питання Тимошенко, а України”.
Мабуть, і самі організатори звернення не сподівалися на успіх своєї затії, але 27 г-лосів депутати все-таки набрали – і чергова “жовта картка” буде надіслана Януковичу з Дрогобича.
“Чужий” серед “чужих” у “Клубі Радзієвського”
Вже втретє поспіль у нашій газеті ми змушені писати про так званих “тушок” серед депутатів міської ради. Як відомо, про це на попередній сесії говорив Михайло Ваврин, хоча й не назвав конкретних прізвищ. Але так виходило, що мова йде про Богдана Звіра та Романа Курчика, які змінили свою думку щодо приватизації “Тустані”, “Хвилі” та “Берізки”. Якраз їхні голоси були вирішальними, і на попередній сесії прийняли рішення виставити ці об’єкти комунального майна на конкурс.
Фактично Богдан Звір і Роман Курчик у своїх виступах стисло переповіли те, про що сказали в своїх інтерв’ю, які були опубліковані в минулому номері “Тустані”. Щоб не повторюватися, зазначимо лише, що суть їхніх виступів зводилася до того, що ніякі вони не “тушки”, а просто мають свою думку.
Як на мене, ці виступи були дещо декларативними, показовими, адже сесію вів Олексій Радзієвський, якому був посланий однозначний сигнал: ми з вами, Олексію Васильовичу. Що ж, імовірна опозиція втратила два “штики”, програла битву, але не війну. А час, як правильно зауважив Богдан Звір, усе розставить на свої місця.
До речі, саме Богдан Звір хотів закріпити свій успіх у мера, особливо після того, як Олексій Радзієвський сказав Андрієві Яніву з усією серйозністю поставитися до одного із запитів Богдана Звіра, бо це “порядний депутат”. Однак вартувало Богданові Звіру підняти питання про безоплатне відвідування педагогами спортивного залу дитячої спортивної школи, так званий “клуб Радзієвського” вказав йому на місце, не прийнявши відповідне рішення. Вирішальною стала точка зору Олександра Коростельова, який зауважив, що у сусідніх містах подібної практики не спостерігається. Проти була й бюджетна комісія. Не допомогли й декілька поспіль гарячих виступів Богдана Звіра. Розчарований депутат спересердя виголосив, що, мовляв, коли мова йшла про зменшення платні за рекламоносії, то тут знайшли порозуміння, а вчителям відмовляють. А що він думав? Нема чого зі своїм статутом іти в чужий монастир, а в так званому “клубі Радзієвського” він завжди почуватиме себе саме “чужим” серед “чужих”.
Кістку з панського столу кинув мер. Він сказав, що разом з директором інституту розвитку міста Михайлом Лужецьким вони вишукають якихось три-чотири тисячі на рік, аби педагоги могли безоплатно займатись у спортивному залі. Ображений Богдан Звір сказав, що знайдуть інше приміщення. Але куди дінуться бідні педагоги й хто захоче на дурняк віддавати їм спортивний зал?
Комісія Гориславського – дитяча іграшка?
Сергій Гориславський від відвертого ігнорування Олексія Радзієвського й такого ж відвертого протистояння з ним стає мало чи не основним союзником міського голови. Вперше ця тенденція намітилась на передачі телеканалу ZIK “Хто тут живе?”, де Сергій Гориславський мав виступати в ролі опонента Олексія Радзієвського, а фактично разом з Вірою Байсою встав на його захист.
Це продовжилось і на сесії, про яку ведемо мову. Підтримка мера стосувалась не лише в питанні щодо Юлії Тимошенко, а й коли Сергій Гориславський дякував Богданові Недбальському й Олександрові Коростельову, які допомогли йому в розв’язанні однієї з проблем, викладених в депутатському запиті. Це все було би смішно, якби не було так сумно, адже за виконання службових обов’язків цим панам гроші платять, й немалі. А подяка чільним членам так званого “клубу Радзієвського” виглядала як прогинання спини перед самим міським головою.
Але зірковий час Сергія Гориславського наступив тоді, коли з благословення Олексія Радзієвського він очолив депутатську комісію, яка має вивчити стан справ у “Тустані”, “Хвилі” та “Берізці”. Це була ініціатива самого Сергія Гориславського, але без згоди мера така комісія навряд би чи мала право на життя, тим більше, що про це Сергій Гориславський говорив і на минулій сесії, де мера не було, й ініціатива зависла в повітрі. Сенс у роботі цієї комісії відпав від того часу, коли ласі шматки були виставлені на приватизацію. Що вже там вивчати? Невже невідомі мало не мільйонні борги кожного підприємства? Чи, може, хочуть притягнути до кримінальної відповідальності Дем’яна Мусійчука, який керує готелем? Так проти нього вже порушували подібні справи – і нічого. Навіть від роботи відсторонити не можуть, не кажучи вже про інше.
Але комісія є, бався, Сергійчику, дитячою іграшкою, бери участь у загальній грі, правила якої встановив Олексій Радзієвський, можливо, якісь крихти і тобі перепадуть. І треба було влаштовувати переворот серед дрогобицьких регіоналів, турнувши з теплого місця ставленика Радзієвського, щоби повернутися до нинішньої ситуації? Питання риторичне й відповіді не потребує.
Чи допоможе “батько рідний”?
“Тустань” уже писала про проблеми мешканців вулиці Холмської, які потерпають від невідомого випромінювання, що йде з третьої квартири будинку N 15.
Доповідав з цього питання перший заступник міського голови Олександр Коростельов. Складалося враження, що школяр добросовісно виконав домашнє завдання, але в учителя виникає підозра, що хтось йому підказав, чи навіть усе безбожно списано.
Олександр Коростельов зауважив, що комісія не встановила в квартирі N 3 жодних передавальних пристроїв. Була лише телевізійна антена, яка працювала на прийом. На горищі знайшли ще дві антени. Наступного дня, а було це 20 жовтня, антени й кабелі на горищі демонтували. Він запевнив, що має домовленість з мешканцями будинку, що якщо знову щось буде встановлене в злощасній квартирі, то вони напряму телефонуватимуть йому, і проблема буде розв’язана.
До речі, представники цього будинку дві години провели в коридорі, бо їх не допустили на сесію. Спочатку це, за їхніми словами, зробив черговий на вході, а потім завідувачка одного з відділів міської ради Анна Гринчишин, яка сказала, що їхнє питання розглянуть наприкінці сесії. Й стояли бідні люди поважного віку і хворі, чекаючи своєї черги. Навіть коли Богдан Іванців сказав про це на сесії, депутати не зглянулись і не впустили їх до сесійної зали.
Світлана Височан від імені мешканців будинку заявила, що поки прибула комісія на чолі з Олександром Коростельовим, пан Терехов, який мешкає в третій квартирі, все поховав. Але, з іншого боку, існують акти санепідемстанції, які підтверджують незаконність встановлення цих пристроїв, а люди на собі відчувають їхню дію, коли м’ясо відстає від кісток, по тілу бігають “мурашки”, іде кров з носа, а все тіло стає в’ялим.
Ситуація доволі прозора, але складається враження, що всі сліди ведуть до ратуші. Мешканці будинку підозрюють, що хтось звідси підказує в буквальному розумінні цього слова, як має діяти пан Терехов, а тому буцімто грізні комісії для нього насправді не страшні, бо він устигає демонтувати апаратуру. А якщо врахувати, що свою сім’ю він вивіз з квартири і ніхто там не живе, то сумніви ще більше закрадаються в душу.
Виступаюча звернулася до Олексія Радзієвського, назвавши його “батьком рідним”, аби він допоміг зберегти людям здоров’я і саме життя. Звісно, мер пообіцяв зробити все від нього залежне. А якщо цим всім заправляє якийсь високий чин зі Львова чи Києва, якому начхати на людське життя, то чи зможе йому протистояти міський голова?
Доповідав Олександр Коростельов і про станції стільникового зв’язку в Дрогобичі. За його словами, всього є 35 базових станцій, з них 6 у Стебнику. Абсолютна більшість з них належить “Київстару”. Доповідач стверджував, що чим рідше вони стоять, тим потужніші, а в Україні встановлена норма 2,5 мікроватта на квадратний сантиметр, тоді як в США, Росії та Європі ця норма доходить до 10 одиниць. То, може, встановимо не 35, а 350 станцій улюбленого “Київстару”, аби люди не відчули опромінення, а просто загнулися?
Бадьора доповідь Коростельова не витримує жодної критики. Складається враження, що він більше дбає про інтереси “Київстару”, ніж про здоров’я і саме життя дрогобичан.
Того дня, коли доповідав Олександр Коростельов, у газеті “День” з’явилася стаття українських вчених, які пишуть про шкідливість стільникового зв’язку. Стаття має промовисту назву “Стільниковий зв’язок і гени людини”. Зокрема, там сказано: “Дослідженнями дії ЕМВ (високочастотні техногенні електромагнітні випромінювання – А.В.) нової системи UMTS (3G) (а вони теж є в Дрогобичі, й Олександр Коростельов стверджував, що чим новіша система, тим менше випромінювання вона несе – А.В.) було встановлено: розриви нитки ДНК відбувалися вже при величині опромінювання всього 1/40 від рекомендованих норм. Саме це вказує на те, що UMTS (3G) має генотоксичність приблизно вдесятеро більше, ніж ЕМВ GSM (старої системи, що теж є в Дрогобичі – А.В.), що, безумовно, приводить до високого ризику ракових захворювань. Доцільно підкреслити, що факт розривів нитки ДНК відбувався вже за величини опромінювання набагато нижчої від рекомендованих норм, і це вказує на присутність в ЕМВ, принаймні, ще одного чинника. Цей чинник ми будемо називати інформаційною компонентою ЕМВ, яка також негативно впливає на здоров’я користувачів електронної техніки”.
Олександрові Коростельову було найлегше скласти шпаргалку з інструкцій “Київстару”, запудрити мізки депутатам своїми навколонауковими висновками. Але що, дозвольте запитати, насправді готує нинішня влада дрогобичанам? Різкий ріст ракових захворювань? Дебілізацію наступних поколінь, адже зміни відбуваються вже на генному рівні? Можливо, хоч тепер у ратуші задумаються, адже в Дрогобичі живуть їхні родичі, діти, внуки. Чи шурхіт зелених узагалі затьмарив розум?
Наступна сесія має відбутися після звіту мера за рік перебування при владі.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень