Як швидко минуло 20 років.
Тоді, у далекому 1995 році, будучи студентом 2 курсу Дрогобицького музичного училища (заклад ще без будь-яких регалій і додаткових назв), ми як меншокурсники лише мали право спостерігати за процесом приготування важливої на той час події: присвоєння нашому закладу імені великого українського композитора Василя Барвінського.
У ці дні 20 років тому через шпарини спостерігали як велося приготування, як наші старші побратими по аудиторіях муштрували твори цього композитора. Хтось це робив по коридорах і врешті усі разом в складі оркестру у великому залі ставили фінальні крапки.
Педагоги на піднесенні готувалися до приїзду гостей. Звісно, десь трохи перебільшую, що ми буди не при організації. Ні, все-таки довелося тягати по сцені рояль, на якому якась нам ще невідома прима зіграє твір відомого композитора, чи, скажімо, носили литаври для оркестру, на яких будуть грати студенти ще молодого тоді викладача Любомира Кульчицького. А йому випала найвідповідальніша роль – давати «наганяй» студентам молодших курсів, аби ті вправно справлялися з обов’язками. І, видно, добре ми справлялися, бо все-таки училищу було присвоєно ім’я Василя Барвінського.
…До дати 2 грудня 2015 року залишається 2 дні. Заходжу в «музучилище» – стан дежавю: усі заклопотані підготовкою свята, усе рухається, гудить, «пілікає», носяться туди-сюди інструменти. Видно, має відбутися щось грандіозне. І ось воно 2 грудня, 14.30 – у великому залі Дрогобицького державного музичного училища імені Василя Барвінського фінальний концерт. Зал, звісно, настільки наповнений, що голці ніде впасти. Адже послухати класичну музику у виконанні такого високого рівня у Дрогобичі випадає не часто. На сцені симфонічний оркестр під керівництвом Сергія Фендака, виступають студенти та випускники училища і, врешті, звучить музика В. Камінського, М. Ластовецького, ну і звісно Василя Барвінського. Щодо гостей, то їх прибуло дуже багато: представники духовенства, представники міської влади. Також не обійшлося без підтримки колег: викладачів Дрогобицького «музпеду», викладачів Львівської національної музичної академії ім. М. Лисинка та викладачів музичних шкіл регіону. Проте був один особливий і знаковий для музичного училища гість, якого вітали бурхливими оплесками. Юрій Луців – відомий оперний та симфонічний диригент, лауреат державної премії ім. Т.Шевченка, завше своїм прибуттям у Дрогобич ознаменовує якісь цікаві та вагомі події у культурному житті регіону. Так, жартома хтось у залі з викладачів його назвав «талісманом училища». Тож його прибуття вселило якусь впевненість та надію у колектив цього закладу, адже рік був надзвичайно складний.
Звісно, святкування одним концертом не обмежилось. В рамках «відзначення річниці» відбулася низка спеціальних заходів та концертів. Проте хотілося б на завершення усе-таки акцентувати увагу на постаті Василя Барвінського. Насправді, ще 20 років тому, коли постало питання про присвоєння його імені музичному училищі у Дрогобичі, якось сам процес пройшов мирно, тихо і спокійно, без традиційних закидів: «а яке відношення Василь Барвінський має до Дрогобича?» тощо. Чи то така квіткова аура прізвища композитора зіграла свою роль – тепер важко сказати. Проте весь педагогічний і студентський колектив сприйняв це нововведення якось в єдиному пориві. За честь стало виконувати твори композитора, цікаво і легко теоретики включилися в роботу по створенню музею та проведенню усіляких конференцій на теми його творчості. Тож скрізь у культурних колах стало чути «Барвінський, Барвінський, Барвінський». А насправді хто ж він? Ось тут і на думку спадає порівняння з братами Кличками, які через бокс відкрили Україну великому світовому загалу. На жаль, у світі академічної музики усе набагато складніше: щоб досягти таких успіхів, не достатньо добре писати, чи володіти інструментом. Тут треба стати в прямому розумінні цього слова «геніальним». Першим проривом на світовому музичну арену звісно здійснив Микола Лисенко, і тут у нього просто не забереш чемпіонські пояси. А ось другий прорив у ХХ сторіччі, особливо у фортепіанній музиці, належить саме Василю Барвінському. Його фортепіанні та камерно-інструментальні твори свого часу заставили усю Європу говорити про наш край. Тож, мабуть, у цьому і криється органічність присвоєння імені Василя Барвінського Дрогобицькому державному музичному училищу. Через 20 років розумієш, що це не лише по-музичному красиво. Це гордо та престижно.
Ярослав Баран, МедіаДрогобиччина
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень